Цукровий діабет 1-го типу

Цукровий діабет 1-го типу — це метаболічне захворювання, що характеризується хронічною гіперглікемією (підвищений рівень глюкози в крові). Він розвивається внаслідок аутоімунної реакції, яка спричиняє руйнування бета-клітин підшлункової залози, що продукують інсулін. Цей тип діабету ще називають інсулінозалежний цукровий діабет.

Інсулін — це важливий гормон, який суттєво впливає на метаболізм глюкози, ліпідів, білків і мінералів. Він забезпечує надходження глюкози в м’язові та жирові клітини, стимулює відкладення глюкози в печінці у вигляді глікогену, синтез жирних кислот, поглинання амінокислот, гальмує розщеплення жиру в жировій тканині. Втрата здатності виробляти інсулін може відбуватися швидко або поступово. Без інсуліну розвивається діабетичний кетоацидоз (ДКА), який небезпечний для життя.

Розвиток 1-го типу цукрового діабету поділяють на три стадії залежно від наявності гіперглікемії та симптомів. Вилікувати захворювання неможливо, і пацієнти залежать від довічних ін’єкцій інсуліну.

Перший тип цукрового діабету є однією з основних причин серцево-судинних захворювань, інсультів, хвороби нирок у термінальній стадії, нетравматичних ампутацій кінцівок і випадків сліпоти. Знизити частоту ускладнень допомагає інтенсивний глікемічний контроль. Самоконтроль має включати моніторинг глюкози, введення інсуліну, тестування на кетонові тіла, харчування, включно з підрахунком вуглеводів, фізичну активність, способи запобігання та лікування гіпоглікемії.

У цьому огляді редакція Медправди розглядає причини, стадії розвитку, симптоми, методи діагностики та лікування діабету 1-го типу.

Цукровий діабет 1-го типу: причини

Причини цукрового діабету 1-го типу повністю не вивчені. Деякі дослідники вважають, що існує генетична схильність, тісно пов’язана з певними формами гена HLA (DR і DQ). За даними Американської діабетичної асоціації, цей зв’язок більш виражений при розвитку діабету в дитячому та юнацькому віці. Спадковість залежить і від безлічі інших генів.

Вважається, що у людей, які входять до групи ризику, спровокувати розвиток цукрового діабету першого типу можуть віруси і фактори навколишнього середовища. Деякі дослідження виявили ризик захворювання, пов’язаний із зараженням вірусом Коксакі, ентеровірусами, цитомегаловірусом, краснухою, грипом В, паротитом і COVID-19. Вони також виявили підвищений ризик діабету у дітей, народжених від матері, яка під час вагітності хворіла на вірус Коксакі або інший ентеровірус.

Вважається, що в розвитку захворювання певну роль відіграють екологічні токсини. Гігієнічна гіпотеза передбачає, що поліпшення санітарних умов пов’язане з розвитком аутоімунних захворювань. Вважається, що зниження впливу інфекційних агентів у дитинстві призводить до відсутності належного розвитку імунної системи. В якості потенційних тригерів розглядаються також дієтичні чинники.

Поширеність

Цукровий діабет тип 1 становить приблизно 5–10 % усіх випадків діабету. За даними систематичного огляду та мета-аналізу, його поширеність у світі становить 9,5 %, а захворюваність — 15 випадків на 100 000 осіб. Останніми роками спостерігається постійне зростання захворюваності та поширеності діабету 1-го типу.

Етапи розвитку

Розвиток діабету 1-го типу відбувається в три стадії:

• 1-ша стадія — протікає безсимптомно і характеризується нормальним вмістом глюкози в крові та наявністю ≥ 2 аутоантитіл до бета-клітин. Ці аутоантитіла є біомаркерами аутоімунітету. Вони виявляються за кілька місяців або років до появи симптомів;
• 2-га стадія — діагностичні критерії включають наявність аутоантитіл до бета-клітин (зазвичай множинних) і дисглікемію (порушення рівня глюкози в крові). Людина залишається безсимптомною;
• 3-тя стадія — розвивається діабет, який визначається гіперглікемією з клінічними симптомами.

Нижче в таблиці представлено три стадії діабету 1-го типу.

Якщо у людини відсутні класичні симптоми гіперглікемії або гіперглікемічного кризу, рекомендується провести два аналізи для підтвердження діагнозу. При гострій появі симптомів з гіперглікемією слід використовувати критерії глюкози.

Цукровий діабет 1-го типу: симптоми

Класично діабет першого типу проявляється симптомами гіперглікемії:

• полідипсія (невгамовна спрага);
• поліурія (збільшене утворення сечі);
• поліфагія (сильний голод);
• нічний енурез (нетримання сечі);
• нечіткість зору;
• ненавмисна втрата ваги;
• стомлюваність і слабкість.

Якщо не провести своєчасну діагностику і лікування, стан може призвести до необхідності невідкладної медичної допомоги. Крім гіперглікемії, можуть спостерігатися електролітні порушення. Якщо таким людям не надати допомогу, може розвинутися ДКА (діабетичний кетоацидоз), що потребує госпіталізації та лікування внутрішньовенними рідинами, інсуліном і калієм. За даними з медичної бібліотеки PubMed, у близько 1/3 дітей і підлітків спостерігається ДКА.

Цукровий діабет 1-го типу: діагностика

На першому прийомі лікар збирає повний медичний, хірургічний, психосоціальний і сімейний анамнез, включно з анамнезом вагітності та контрацепції. Він вимірює зріст, вагу та артеріальний тиск. Також лікар оглядає щитоподібну залозу, прослуховує серце, грудну клітку і черевну порожнину.

Діабет діагностують на підставі критеріїв рівня глюкози в крові або глікованого гемоглобіну A1C. Нижче в таблиці представлені основні критерії діагностики цукрового діабету 1-го типу.

A1C — це усереднений показник вмісту глюкози в крові протягом певного періоду часу. Людям з діабетом бажано підтримувати рівень A1C нижче 7 %.

Лікування

Діабет першого типу — це небезпечне захворювання, яке потребує ретельного лікування та щоденного контролю:

• пожиттєве введення інсуліну за допомогою ін’єкцій або використання інсулінової помпи;
• регулярний контроль вмісту глюкози в крові;
• дотримання здорового харчування;
• фізичні вправи.

Метою лікування є підтримання вмісту цукру в крові в межах норми 4–6 ммоль/л. Але цей діапазон може варіюватися залежно від конкретної людини та обставин.

Контроль вмісту глюкози в крові має здійснюватися протягом дня і навіть уночі. Підтримка нормального рівня глюкози допомагає запобігти короткостроковим і довгостроковим ускладненням.

Контроль рівня глюкози в крові

Регулярне вимірювання вмісту глюкози в крові проводиться за допомогою глюкометра або системи моніторингу рівня глюкози (CGM). При використанні CGM датчики вводять у підшкірну клітковину, і кожні 5 хвилин передають показники глюкози на приймач. Можна використовувати сигнали тривоги про низький і високий вміст глюкози, щоб запобігти важким станам. Сигнали тривоги також можуть попереджати про швидку зміну концентрації глюкози.

Менш дорогий варіант CGM використовує «‎зчитувач»‎ (пристрій, який користувач сканує над місцем встановлення датчика) або смартфон для візуалізації останніх показань глюкози. Усі ці пристрої полегшують моніторинг показників глюкози протягом дня та ночі. Користувачі отримують важливу інформацію, що дає змогу орієнтуватися в інсулінотерапії та прийомі їжі, щоб уникнути різких стрибків глікемії та гіпоглікемії.

Дані з CGM, глюкометрів та інсулінових помп потрібно обговорювати під час кожного відвідування лікаря, щоб коригувати схеми лікування для досягнення цільових показників глікемії.

Прогноз

Діабет 1-го типу асоціюється з високою захворюваністю та смертністю. Майже у 50 % пацієнтів протягом життя розвиваються серйозні ускладнення. Деякі втрачають зір, в інших розвивається ниркова недостатність у термінальній стадії. Для тих, хто переживе перші 20 років, прогноз сприятливий. Однак хвороба невиліковна, і з часом у пацієнтів можуть розвинутися: передчасна ішемічна хвороба серця, нейропатія, виразки на стопах і втрата зору.

Завдяки поліпшенню контролю вмісту глюкози, артеріального тиску та холестерину захворюваність і смертність, пов’язані з діабетом 1-го типу, знизилися, а тривалість життя збільшилася. Крім цього, зменшилася частота серйозних ускладнень. Хоча смертність серед людей з діабетом у 2–5 разів вища, ніж серед людей без діабету, загальні показники смертності в останні роки також знизилися.

Поширені питання