Ацц розчин (Acetylcysteine) інструкція із застосування

В 1 мл 20мг ацетилцистеїну.

Решта компонентів: метилпарабен, натрію бензоат, динатрію едетат, сахарин натрію, вишневий ароматизатор, кармелоза натрію, гідроксид натрію, вода очищена.

розчин

Безпосереднє виробництво: Салютас Фарма ГмбХ, Німеччина, Отто-вон-Гюріке-Алеє 1, 39179, Барлебен

Засоби що застосовують при кашлі та застудних захворюваннях.

Препарат розріджує мокротиння завдяки здатності розривати зв`язки між молекулами слизу. Таким чином, слиз стає менш в`язким і легше відходить та відхаркується.

АЦЦ проявляє антиоксидантну та захисну дію, стимулює вироблення глутатіону (фактор захисту клітин).

Терапія захворювань легень та бронхів, коли потрібне розрідження та стимуляція відхаркування мокроти.

Висока чутливість бодай до одного з компонентів засобу.

Наявність шлунково-кишкових виразок, легенева кровотеча, кровохаркання.

Ацетилцистеїн (АЦЦ) подразнює слизові оболонки шлунка та легень, тому його слід обачно приймати особам з виразковими хворобами травного тракту та астмою.

Може викликати тяжкі шкірні алергічні реакції (досить рідко). При появі перших симптомів треба негайно звернутися до лікаря.

Якщо пацієнт має непереносимість гістаміну, то приймати ацц не варто, адже він сприяє синтезу цього білка.

Засіб містить 1,78ммоль натрію, тому, особи що обмежують вживання цього катіону в їжу мають враховувати цей показник.

Вагітним та жінкам у період лактації призначають, якщо користь значно більша за можливу шкоду для плода.

Застосовують дорослим та дітям, котрим вже виповнилося 2 роки. Відміряти дозу препарату слід за допомогою мірного стаканчика або аплікатора (10мл розчину - це половина мірного стаканчика або 2 наповнених аплікатора).

Приймати засіб краще після їди.

• діти 2-6 років: 5мл два чи три рази на день;
• діти від 6 років та дорослі: 10мл два чи три рази на день.

Стандартний курс лікування становить 4-5 днів, продовжити його можна тільки за призначенням лікаря.

Такі дані не надходили. Можуть виникати блювання, нудота та пронос.

Нечасто виникаючі: підвищення тиску та частоти серцебиття, біль голови, алергічні прояви, дзвін у вухах, гарячка, розлади травлення, стоматит, біль шлунку.

Рідко виникаючі: спазм бронхів, ринорея.

Дуже рідко: тяжкі прояви алергії (набряк Квінке, синдром Стівенса-Джонсона і Лайєла), кровотечі, анемії, шок.

Не застосовувати разом з протикашльовими засобами, призводить до застою мокроти в легенях. З препаратами, що стимулюють відхаркування навпаки, терапевтичний ефект проявляється сильніше.

АЦЦ знижує токсичну дію парацетамолу на печінку, також, являючись стимулятором синтезу глутатіону, сприяє виведенню деяких токсинів з організму.

Для збереження антибактріального ефекту слід приймати з часовим проміжком (2 год) такі препарати: тетрацикліни, амфотеріцин В, аміноглікозиди, ампіцилін та цефалоспорини (доксициклін, цефіксим та лоракарбеф - виняток).

Не приймати розчин АЦЦ разом з активованим вугіллям, не розчиняти в одному посуді з будь-яким іншим препаратом.

Підсилює дію нітрогліцерину (розширення судин).

Без рецепта.

Діюча речовина: ацетилцистеїн.

1 мл розчину орального містить 20 мг ацетилцистеїну.

Допоміжні речовини: метилпарабен (Е 218), натрію бензоат (Е 211), динатрію едетат, сахарин натрію,ароматизатор вишневий, натрію кармелоза, натрію гідроксид, вода очищена.

розчин

Прозорий, трохи в’язкий розчин з ароматом вишні.

Салютас Фарма ГмбХ, Німеччина

Отто-вон-Гюріке-Алеє 1, 39179, Барлебен

Засоби що застосовують при кашлі та застудних захворюваннях.

Ацетилцистеїн (АЦЦ^®) – муколітичний, відхаркувальний засіб, який застосовують для розрідження мокротиння при захворюваннях дихальної системи, що супроводжуються утворенням густого слизу. Ацетилцистеїн є похідним амінокислоти цистеїну. Муколітичний ефект препарату має хімічну природу. За рахунок вільної сульфгідрильної групи ацетилцистеїн розриває дисульфідні зв’язки кислих мукополісахаридів, що призводить до деполімеризації мукопротеїдів мокротиння та до зменшення в’язкості слизу і сприяє відхаркуванню та відходженню бронхіального секрету. Препарат зберігає активність при наявності гнійного мокротиння.

Ацетилцистеїн має також антиоксидантні пневмопротекторні властивості, що зумовлено зв’язуванням його сульфгідрильними групами хімічних радикалів і, таким чином, знешкодженням їх. Крім того, препарат сприяє підвищенню синтезу глутатіону – важливого фактора внутрішньоклітинного захисту не тільки від окисних токсинів екзогенного та ендогенного походження, але й від деяких цитотоксичних речовин. Ця особливість ацетилцистеїну дає змогу ефективно застосовувати останній при передозуванні парацетамолу.

Після перорального застосування ацетилцистеїн швидко і повністю всмоктується і піддається метаболізму у печінці з утворенням цистеїну, фармакологічно активного метаболіту, а також діацетилцистеїну, цистину, і надалі – змішаних дисульфідів. Біодоступність дуже низька – близько 10 %. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 1-3 години після прийому. Зв’язування з білками плазми – приблизно 50 %. Ацетилцистеїн виводиться нирками у вигляді неактивних метаболітів (неорганічні сульфати, діацетилцистеїн).

Період напіввиведення визначається головним чином швидкою біотрансформацією у печінці і становить приблизно 1 годину. У разі зниження функції печінки період напіввиведення подовжується до 8 годин.

Лікування гострих та хронічних захворювань бронхолегеневої системи, при яких необхідне зменшення в’язкості мокротиння, покращання його відходження та відхаркування.

Підвищена чутливість до активної речовини, або до будь-якої з допоміжних речовин. Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки в стадії загострення, кровохаркання, легенева кровотеча.

Рекомендується з обережністю приймати препарат пацієнтам із виразкою шлунка та дванадцятипалої кишки в анамнезі, особливо у разі супутнього прийому інших лікарських засобів, що подразнюють слизову оболонку шлунка.

Є окремі повідомлення про тяжкі реакції з боку шкіри (синдроми Стівенса-Джонсона і Лайєлла) при прийомі ацетилцистеїну, тому у разі виникнення змін з боку шкіри або слизових оболонок слід негайно припинити застосування препарату і проконсультуватися з лікарем щодо його подальшого прийому.

Ацетилцистеїн впливає на метаболізм гістаміну, тому не слід призначати довготривалу терапію пацієнтам з непереносимістю гістаміну, оскільки це може призвести до появи симптомів непереносимості (головний біль, вазомоторний риніт, свербіж).

З обережністю слід призначати ацетилцистеїн пацієнтам із бронхіальною астмою та пацієнтам з виразкою в анамнезі.

1 мл розчину орального містить 1,78 ммоль (41,02 мг) натрію. Це слід враховувати при призначенні препарату пацієнтам, що потребують обмеженої за вмістом натрію (низький вміст натрію / низький вміст солі) дієти.

Є окремі повідомлення про тяжкі реакції з боку шкіри (синдроми Стівенса-Джонсона і Лайєлла) при прийомі ацетилцистеїну, тому у разі виникнення змін з боку шкіри або слизових оболонок слід негайно припинити застосування препарату і проконсультуватися з лікарем щодо його подальшого прийому.

Рекомендується з обережністю приймати препарат пацієнтам із виразкою шлунка та дванадцятипалої кишки в анамнезі, особливо у разі супутнього прийому інших лікарських засобів, що подразнюють слизову оболонку шлунка.

Ацетилцистеїн впливає на метаболізм гістаміну, тому не слід призначати довготривалу терапію пацієнтам з непереносимістю гістаміну, оскільки це може призвести до появи симптомів непереносимості (головний біль, вазомоторний риніт, свербіж).

З обережністю слід призначати ацетилцистеїн пацієнтам із бронхіальною астмою в анамнезі.

Пацієнтам із захворюваннями печінки або нирок ацетилцистеїн слід призначати з обережністю для уникнення накопичення азотовмісних речовин в організмі.

Застосування ацетилцистеїну, головним чином на початку лікування, може спричинити розрідження бронхіального секрету і збільшити його об'єм. Якщо пацієнт не здатний ефективно відкашлювати мокротиння, необхідні постуральний дренаж і бронхоаспірація.

Легкий сірчаний запах не є ознакою зміни препарату, а є специфічним для дiючої речовини.

Препарат містить допоміжну речовину метилпарабен (Е 218), що може спричиняти алергічні реакції (можливо, відстрочені у часі).

1 мл розчину орального містить 1,78 ммоль (41,02 мг) натрію. Це слід враховувати при призначенні препарату пацієнтам, що потребують обмеженої за вмістом натрію (низький вміст натрію/низький вміст солі) дієти.

У період вагітності або годування груддю застосування ацетилцистеїну можливе тільки у разі, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода або дитини.

Застосовують дітям віком від 2 років. Оскільки належні дані щодо режиму дозування для новонароджених відсутні, АЦЦ^®, розчин оральний, таким пацієнтам можна застосовувати виключно після консультації із лікарем.

Рекомендований режим прийому препарату АЦЦ^®, розчин оральний:

дорослі та діти віком від 12 років

По 10 мл розчину 2-3 рази на добу (еквівалент 400-600 мг ацетилцистеїну на добу).

діти віком від 2 до 6 років

По 5 мл розчину 2-3 рази на добу (еквівалент 200-300 мг ацетилцистеїну на добу).

діти віком від 6 до 12 років

По 10 мл розчину 2-3 рази на добу (еквівалент 400-600 мг ацетилцистеїну на добу).

10 мл розчину орального відповідають половині мірного ковпачка або 2 шприцам.

Спосіб застосування

АЦЦ^®, розчин оральний, потрібно приймати після їди. Дозу слід відмірювати шприцом для препаратів для перорального застосування або за допомогою мірного ковпачка, який додається в комплекті з препаратом.

Спосіб вимірювання дози за допомогою шприца:

1. Відкрутити безпечний для дітей ковпачок, притиснувши його вниз та повертаючи вліво.

2. Вставити перфоровану пробку, що входить до комплекту, в шийку флакона. Якщо не вдається повністю вставити пробку, можна надіти ковпачок та закрутити його. Пробка є засобом для приєднання шприца до флакона, вона повинна залишатись вставленою в шийку флакона.

3. Вставити шприц в отвір пробки. Поршень повинен бути так далеко задвинутий у шприц, як це можливо.

4. Обережно перевернути догори дном флакон разом із шприцом, потягнути поршень до відмітки, що відповідає потрібній кількості мілілітрів (мл). Якщо в розчині, що потрапив у шприц, є бульбашки, слід натиснути на поршень, щоб звільнити шприц, та повільно набрати розчин знову. Якщо для прийому призначено більше ніж 5 мл, шприц слід наповнювати декілька разів.

5. Перевернути флакон догори шийкою та витягнути шприц із перфорованої пробки.

6. Розчином можна напоїти дитину безпосередньо із шприца або попередньо вилити розчин із шприца в ложку. Якщо дитина отримує розчин безпосередньо із шприца, її слід посадити рівно. Розчин із шприца слід випускати повільно, спрямовуючи його на внутрішню поверхню щоки таким чином, щоб дитина ним не захлинулась.

Після використання шприц необхідно промити чистою водою.

Не слід приймати засіб АЦЦ^®, розчин оральний, довше ніж 4–5 днів без консультації з лікарем. АЦЦ^®, розчин оральний, слід приймати після їди.

Немає даних про випадки передозування лікарських форм ацетилцистеїну, призначених для прийому внутрішньо.

Ацетилцистеїн при прийманні у дозах 500 мг/кг/день не викликає ознак та симптомів передозування.

Симптоми.

Передозування може виявлятися шлунково-кишковими симптомами, такими як нудота, блювання і діарея.

Лікування.

Специфічного антидоту при отруєнні ацетилцистеїном немає, терапія симптоматична.

Для опису частоти побічних ефектів використовують таку класифікацію: дуже часто (³ 1/10), часто (³ 1/100, < 1/10), нечасто (³ 1/1000, < 1/100), рідко (³ 1/10000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000).

З боку серцево-судинної системи: нечасто – тахікардія, артеріальна гіпотензія.

З боку нервової системи: нечасто – головний біль.

З боку шкіри: нечасто – алергічні реакції (свербіж, кропив’янка, екзантема, екзема, висипи, ангіоневротичний набряк).

З боку органів слуху: нечасто – дзвін у вухах.

З боку дихальної системи: рідко – диспное, бронхоспазм (переважно у пацієнтів з гіперреактивністю бронхіальної системи, що асоціюється з бронхіальною астмою), ринорея.

З боку травного тракту: нечасто – печія, диспепсія, стоматит, абдомінальний біль, нудота, блювання, діарея, неприємний запах з рота.

Загальні розлади: нечасто – гарячка.

Повідомлялося про окремі тяжкі реакції з боку шкіри (синдроми Стівенса-Джонсона і Лайєлла). При застосуванні ацетилцистеїну дуже рідко повідомлялося про виникнення кровотеч, що частіше за все були пов’язані з розвитком реакцій гіперчутливості. Відзначалися випадки зниження агрегації тромбоцитів, однак клінічного підтвердження цьому немає. Дуже рідко повідомлялося про набряк Квінке, набряк обличчя, випадки анемії, геморагії, анафілактичні реакції або навіть шок.

Застосування разом з ацетилцистеїном протикашльових засобів може посилити застій мокротиння через зменшення кашльового рефлексу.

При одночасному застосуванні з такими антибіотиками, як тетрацикліни (за винятком доксицикліну), ампіцилін, амфотерицин В, цефалоспорини, аміноглікозиди, можлива їх взаємодія з тіоловою групою ацетилцистеїну, що призводить до зниження активності обох препаратів. Тому інтервал між застосуванням цих препаратів повинен становити не менше 2 годин. Це не стосується цефіксиму та лоракарбефу.

Активоване вугілля знижує ефективність ацетилцистеїну.

Не рекомендується розчиняти в одній склянці ацетилцистеїн з іншими препаратами.

Ацетилцистеїн зменшує гепатотоксичну дію парацетамолу.

Відзначається синергізм ацетилцистеїну з бронхолітиками.

Ацетилцистеїн може бути донором цистеїну та підвищувати рівень глутатіону, який сприяє детоксикації вільних радикалів кисню та певних токсичних речовин в організмі.

Одночасний прийом нітрогліцерину та ацетилцистеїну може призвести до підсилення вазодилатуючого ефекту нітрогліцерину.

Не потребує особливих умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці. Після розкриття упаковки розчин зберігати при температурі не вище 25 °С не більше 18 днів.

Розчин оральний 20 мг/мл у флаконах по 100 або по 200 мл; по 1 флакону у комплекті з мірним ковпачком та/або мірним аплікатором (шприцем) у картонній коробці.

Без рецепта.