Кардомин-Сановель Плюс инструкция по применению

Кардомин-Сановель Плюс фото, инструкция
Внешний вид упаковки лекарственного средства может отличаться от изображения на сайте.
Дозировка:
Кардомин-Сановель Плюс таблетки, п/плен. обол., 50 мг/12,5 мг №28 (14х2)
Производитель:
Регистрация:
№ UA/7429/01/01 от 30.05.2013. Приказ № 454 от 30.05.2013
Фарм. группа:
Редакторская группа
Проверено
Фото аватара
Алла Волошонович Добавлено: 03.03.2020
Фото аватара
Юлия Жарикова Обновлено: 03.03.2020
Инструкция предоставлена гос. реестром мед. препаратов Украины

Официальная инструкция

Состав:

діюча речовина: 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить лозартану калію 50 мг, гідрохлоротіазиду 12,5 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, крохмаль прежелатинізований, магнію стеарат, opadry жовтий (гідроксипропілцелюлоза, гідроксипропілметил-целюлоза, титану діоксид (Е 171), барвник D&C жовтий № 10 лак).

Основные физико-химические свойства:

довгасті двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору.

Производитель:

Сановель Иляч Санаи ве Тиджарет А.Ш., Турция

Фармакотерапевтическая группа:

Препарати антагоністів ангіотензину ІІ та діуретики. Лозартан і діуретики.

Фармакологические свойства:

Фармакодинаміка.До складу препарату входить калію лозартан – специфічний антагоніст рецептора ангіотензин II (підтип AT1) тривалої дії та ефективний діуретик гідрохлоротіазид. Засіб виявляє антигіпертензивну дію. Лозартан калію/гідрохлоротіазид: Лозартан калію і гідрохлоротіазид у комбінації знижують артеріальний тиск набагато ефективніше, ніж кожен із цих препаратів окремо. Крім того, гідрохлоротіазид виявляє сильну діуретичну дію, підвищує активність реніну у плазмі крові, секрецію альдостерону, рівень ангіотензину II, знижує вміст калію в сироватці крові. Лозартан, унаслідок блокування всіх фізіологічних функцій ангіотензину II та інгібування секреції альдостерону, запобігає втраті калію. Лозартан калію сприяє легкому та швидкому виведенню сечової кислоти, збільшенню кількісного викиду сечовини разом із сечею. Гідрохлоротіазид підвищує концентрацію сечовини. Лозартан калію і гідрохлоротіазид у комплексі знижують гіперурикемію. Антигіпертензивна дія препарату триває протягом 24 годин. При тривалому лікуванні (не менше року) антигіпертензивна дія зберігається.Лозартан калію: ефективний, специфічний, пероральний антагоніст ангіотензин II рецептора (підтип AT1). Ангіотензин II, що є посередником вазоконстрикції, вивільнення альдостерону і симпатичної стимуляції, займає важливе місце у патофізіології артеріальної гіпертонії. Проведені фармакологічні біоаналізи підтвердили здатність ангіотензину II селективно зв’язуватися з AT1-рецепторами. Лозартан і його активний метаболіт, селективно блокуючи зв’язок ангіотензину II з AT1-рецепторами у прямих судинних м’язах і в інших тканинах, пригнічують вазоконстрикторну та альдостерон-секреторну дію ангіотензину II. Проведені in vitro та in vivo дослідження показали здатність лозартану і фармакологічно активного метаболиту — карбоксильної кислоти, незалежно від методу і способу синтезу блокувати фізіологічні функції ангіотензину II. Лозартан, селективно зв’язуючись із AT1-рецептором, не зв’язується з іншими гормональними рецепторами, що відіграють важливу роль у серцево-судинній регуляції, а також з іонними каналами. Крім цього, лозартан не інгібує АПФ (кініназа II), що зменшує кількість брадикініну. Таким чином, ефекти, не пов’язані безпосередньо з блокуванням AT1-рецептора (брадикінінзалежні функції або утворення набряків (лозартан 1,7 %, плацебо 1,9 %) при застосуванні лозартану не спостерігаються. Калію лозартан, який застосовують хворим на артеріальну гіпертензію, спричинену протеїнурією недіабетичного характеру, відіграє важливу роль у зменшенні виведення фракцій альбуміну та імуноглобуліну G за допомогою зменшення протеїнурії. Лозартан зберігає швидкість клубочкової фільтрації і знижує фракцію фільтрації. Лозартан не чинить тривалої дії на безумовні рефлекси і плазмовий норадреналін. Гідрохлоротіазид:Фармакокінетика.Калію лозартанВсмоктування і метаболізм. Лозартан швидко всмоктується після прийому внутрішньо, піддається ефекту першого проходження, перетворюється на активний метаболіт – карбоксильну кислоту і неактивні метаболіти. Максимальна концентрація (Сmax)  лозартану і його активних метаболітів досягається протягом 1 години і 3-4 годин відповідно. При одночасному вживанні їжі істотних змін Сmax лозартану з клінічної точки зору не спостерігається. Розподіл. Системна біодоступність лозартану досягає 33 %. Ступінь зв’язування лозартану і його активних метаболітів з білками плазми, в основному з альбуміном ≥ 99 %. Середній об’єм розподілу лозартану — 34 л. Плазмовий кліренс лозартану та активного метаболіту відповідно 74 мл/хв і 26 мл/хв. Виведення. Після застосування внутрішньо лозартан виводиться із сечею – 4 % у незмінному вигляді, 6 % – у вигляді активного метаболіту. Виведення лозартану та активного метаболіту відбувається з жовчю і сечею. Після прийому 14С-міченого лозартану 35 % радіоактивної мітки було виявлено в сечі, 58 % – у фекальних масах.Гідрохлоротіазид. Всмоктування. Після застосування внутрішньо діурез розпочинається через 2 години, досягає піку через 4 години і триває протягом 6-12 годин.Розподіл. Гідрохлоротіазид проникає через плацентарний бар’єр, але не проникає через гематоенцефалічний бар’єр. Проникає у грудне молоко.Метаболізм. Гідрохлоротіазид не метаболізується.Виведення. Виводиться через нирки. При дослідженні концентрації гідрохлоротіазиду у плазмі крові протягом не менше 24 годин виявлено зміну періодів напіввиведення в інтервалі 5,6-14,8 години. Не менше 61 % разової пероральної дози виводиться у незміненому вигляді протягом 24 годин.

Показания к применению:

Артеріальна гіпертензія (у пацієнтів, яким показана комбінована терапія). Зниження ризику серцево-судинних ускладнень і летальності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка.

Противопоказания:

Підвищена чутливість до речовин, що є похідними сульфонаміду (таких як гідрохлоротіазид), або до будь-яких допоміжних речовин, що входять до складу препарату, анурія, виражене порушення функції печінки і нирок (кліренс креатиніну ≤ 30 мл/хв), холестаз, обструктивні захворювання жовчовивідних шляхів, терапевтично резистентна гіпокаліємія або гі-перкальціємія, стійка гіпонатріємія, симптоматична гіперурикемія/подагра.

Особенности применения:

Як наслідок пригнічення ренін-ангіотензинової системи, у чутливих осіб спостерігаються зміни функції нирок, включаючи ниркову недостатність; ці зміни функції нирок можуть бути оборотними після припинення терапії.Так само, як і при застосуванні всіх антигіпертензивних засобів, у деяких пацієнтів виникає симптоматична артеріальна гіпотензія. Пацієнтів слід спостерігати на предмет клінічних ознак водного або електролітного дисбалансу, наприклад, зневоднення, гіпонатріємії, гіпохлоремічного алкалозу, гіпомагнеземії або гіпокаліємії, які можуть з’являтися під час супутньої діареї або блювання. У цих випадках необхідно періодично, через відповідні інтервали часу, визначати рівень електролітів сироватки крові.При застосуванні препарату можливе порушення толерантності до глюкози, що може вимагати зміни дозування протидіабетичних засобів, включаючи інсулін.Препарат може зменшувати екскрецію кальцію з сечею і викликати переміжне та незначне підвищення рівня кальцію у сироватці крові. Відчутна гіперкальціємія може свідчити про прихований гіперпаратиреоз. Лікування тіазидовими препаратами потрібно припиняти до виконання тестів з метою оцінки функції паращитовидної залози. Підвищення рівнів холестерину і тригліцеридів може бути пов’язано з терапією тіазидним діуретиком, що входить до складу препарату. Оскільки лозартан знижує вміст сечової кислоти, його поєднання з гідрохлоротіазидом зменшує ступінь викликаної діуретиками гіперурикемії.Препарат слід з обережністю призначати наступним категоріям пацієнтів.З порушенням водно-електролітного балансу (зневоднення, гіпонатріємія, гіпохлоремічний алкалоз, гіпомагніємія, гіпокаліємія), яке може розвиватися на тлі діареї або блювання. Із двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки; цукровим діабетом, з гіперкальціємією, гіперурикемією та/або подагрою; з цукровим діабетом, з обтяженим алергічним анамнезом і бронхіальною астмою; а також при системних захворюваннях сполучної тканини (у тому числі при системному червоному вовчаку); гіповолемії (у тому числі на тлі високих доз діуретиків); а також при одночасному призначенні із нестероїдними протизапальними препаратами (НПВЗ)), у тому числі інгібіторами циклогенази-ІІ.Інші ефектиУ пацієнтів, які одержують тіазидні діуретики, реакції гіперчутливості можуть спостерігатися навіть у випадку відсутності вказівок на наявність алергії або бронхіальної астми в анамнезі. Є повідомлення про розвиток загострення або прогресування системного червоного вовчаку на тлі прийому тіазидних діуретиків.Лозартан каліюГіперчутливість: ангіоневротичний набряк. Слід часто контролювати стан пацієнтів з ангіоневротичним набряком (набряки обличчя, губ, горла та/або язика) в анамнезі.Артеріальна гіпотензія і водно-електролітний дисбаланс: симптоматична артеріальна гіпотензія, особливо після застосування першої дози препарату або після підвищення дози може виникати у пацієнтів зі зниженим внутрішньосудинним об’ємом або дефіцитом натрію, спричиненими застосуванням сильних діуретиків, дієтичним обмеженням споживання солі, діареєю або блюванням. Такі стани потребують корекції перед початком лікування або зниження початкової дози препарату (див. Спосіб застосування та дози). Такі ж рекомендації стосуються дітей віком від 6 років.Електролітичний дисбаланс: електролітичний дисбаланс часто спостерігається у пацієнтів із порушенням функції нирок (з або без цукрового діабету), що слід брати до уваги. У клінічному дослідженню за участю хворих на цукровий діабет ІІ типу та з нефропатією частота виникнення гіперкаліємії була більшою при лікуванні лозартаном калію порівняно з плацебо. Тому слід часто перевіряти концентрацію калію у плазмі крові і показники кліренсу креатиніну, особливо у пацієнтів із серцевою недостатністю і кліренсом креатиніну 30-50 мл/хв.Не рекомендоване одночасне застосування препарату і калійзберігаючих діуретиків, добавок калію і замінників солі, що містять калій.Порушення функції печінки.Беручи до уваги фармакокінетичні дані, що вказують на істотне підвищення концентрації лозартану у плазмі крові хворих не цироз печінки, слід розглянути питання про зниження дози для пацієнтів із наявністю в анамнезі порушень печінки. Немає досвіду застосування препарату пацієнтами із тяжкими порушеннями функції печінки.Лозартан калію не рекомендований для застосування дітям із порушенням функції печінки.Порушення функції нирок.Повідомлялося про виникнення змін функції нирок, включаючи ниркову недостатність, що пов’язували з пригніченням ренін-ангіотензинової системи (особливо у пацієнтів із залежністю функції нирок від системи ренін-ангіотензин-альдостерон, тобто пацієнти з тяжкими порушеннями функції серця або з уже існуючими порушеннями функції нирок). Препарати, що впливають на ренін-ангіотензинову систему, можуть спричинити підвищення рівнів сечовини у крові та креатиніну у сироватці крові у хворих із двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки. Ці зміни у функції нирок можуть бути оборотними після припинення терапії. Застосування дітям із порушеннями функції нирок.Препарат не рекомендований для застосування дітям зі швидкістю клубочкової фільтрації

Применение в период беременности или кормления грудью:

Препарат протипоказаний у період вагітності або годування груддю.При застосуванні під час II і III триместрів вагітності препарати, які безпосередньо впливають на ренін-ангіотензинову систему, можуть спричинити пошкодження або навіть летальний наслідок плода. Якщо пацієнтка завагітніла, курс терапії препаратом слід перервати і розпочати приймати інші препарати. Відомо, що терапевтична доза комбінації лозартан/гідрохлоротіазид у ІІ та ІІІ триместрах вагітності спричиняла фетотоксичність (зниження функції нирок, олігоамніон (маловоддя), затримку окостеніння черепних кісток у плода) і токсичні прояви у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіпокаліємія). Гідрохлоротіазид знижує кількість плазми крові і погіршує плацентарний кровообіг. Похідні тіазидів проходять крізь плацентарний бар’єр, їх можна виявити в пуповинній крові. Ці препарати можуть спричинити порушенння водно-електролітного балансу плода та інші реакції, виявлені у дорослих. Є повідомлення про тромбоцитопенію новонародженого, про жовтяницю плода або немовляти, якщо жінка приймала гідрохлоротіазид у період вагітності. Годування груддю.Невідомо, чи проникає лозартан у грудне молоко. Похідні тіазидів екскретуються у грудне молоко. Рішення щодо припинення прийому ліків слід приймати з урахуванням користі препарату для матері. При необхідності прийому препарату годування груддю слід припинити.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом:

Вплив препарату на здатність керувати автотранспортом або іншими потенційно небезпечними механізмами не з’ясований, тому під час лікування препаратом слід дотримуватись обережності. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. При одночасному застосуванні препарату з дигоксином, варфарином, циметидином, фенобарбіталом, кетоконазолом та еритроміцином не було відзначено клінічно значущих взаємодій. Рифампіцин та флуконазол знижують рівні активних метаболітів. Як і в інших препаратів, що блокують ангіотензин ІІ чи його дії, одночасне застосування калійзберігаючих діуретичних засобів (наприклад спіронолактону, триамтерену, амілориду), домішок калію чи замінників солі із вмістом калію може призвести до підвищення сироваткових концентрацій калію. Гіпотензивну дію лозартану знижують нестероїдні протизапальні засоби (індометацин).При одночасному застосуванні гідрохлоротіазид посилює дію інших гіпотензивних засобів, а також недеполяризуючих міорелаксантів, знижує ефективність пероральних гіпоглікемізуючих препаратів. Одночасне застосування гідрохлоротіазиду з глюкокортикостероїдами призводить до підвищеного виділення з організму іонів калію. При одночасному застосуванні гідрохлоротіазиду і барбітуратів, діазепаму, етанолу підвищується ризик розвитку ортостатичної гіпотензії. У пацієнтів, які отримують лікування препаратами літію, діуретичні засоби можуть викликати підвищення рівня літію у крові. При поліурії, викликаній препаратами літію, діуретичні засоби можуть спричинити парадоксальну антидіуретичну дію. Гіпоглікемічні засоби (пероральні та інсулін) – може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних засобів.Інші антигіпертензивні засоби – адитивний ефект. Холестирамін і колестипол – у присутності аніонних обмінних смол всмоктування гідрохлоротіазиду порушується. Разові дози холестираміну і колестиполу зв’язують гідрохлоротіазид і зменшують його всмоктування у шлунково-кишковому тракті на 85 і 43 % відповідно.Кортикостероїди, АКТГ – виражене зниження рівня електролітів, зокрема гіпокаліємія.Пресорні аміни (наприклад адреналін) – можливе зниження вираженості відповіді на введення пресорних амінів, але недостатнє для того, щоб виключити їхне застосування.Міорелаксанти недеполяризуючого типу дії (наприклад тубокурарин) – можливе посилення ефекту міорелаксанту.Літій – діуретики знижують нирковий кліренс літію і підвищують ризик виникнення токсичної дії літію; їхне комбіноване застосування не рекомендується.Нестероїдні протизапальні препарати (включаючи інгібітори циклооксигенази-2) – у деяких пацієнтів прийом нестероїдних протизапальних препаратів, у тому числі селективних інгібіторів циклооксигенази-2, може знижувати діуретичний, натрійуретичний та антигіпертензивний ефекти діуретиків.Вплив препарату на результати лабораторних дослідженьУ звязку з впливом тіазидів на метаболізм кальцію їх прийом може спотворювати результати дослідження функції паращитовидних залоз.Лозартан каліюІнші гіпотензивні препарати можуть посилювати гіпотензивний ефект лозартану. Одночасне застосування з іншими препаратами, що можуть індукувати таку побічну реакцію як артеріальна гіпотензія (трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби, баклофен і аміфостин), може підвищувати ризик виникнення артеріальної гіпотензії.Лозартан метаболізується переважно за участю системи цитохрому Р450 (CYP) 2С9 до активного карбоксикислого метаболіту. У клінічних дослідженнях було встановлено, що флуконазол (інгібітор CYP2С9) знижує експозицію активного метаболіту приблизно на 50 %. Встановлено,що одночасне лікування лозартаном і рифампіцином (індуктор ферментів метаболізму) призводить до зниження на 40 % концентрації активного метаболіту у плазмі крові. Клінічне значення цього ефекту невідоме. Немає відмінності в експозиції при одночасному застосуванні лозартану і флувастатину (слабкого інгібітору CYP2С9).Так само, як і при застосуванні інших препаратів, які блокують ангіотензин ІІ або його ефекти, супутнє застосування препаратів, що затримують калій в організмі (наприклад калійзберігаючих діуретиків: спіролактону, тріамтерену, амілориду), або можуть підвищувати рівні калію (наприклад гепарин), додатків, що містять калій або замінників, солі, що містять калій, може призвести до підвищення вмісту калію у сироватці крові. Одночасне застосування таких засобів не рекомендоване.Про оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові, а також про токсичність повідомлялося при одночасному застосуванні літію з інгібіторами АПФ. Також дуже рідко повідомлялося про випадки при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотенину ІІ. Одночасне лікування літієм і лозартаном слід проводити з обережністю. Якщо застосування такої комбінації вважається необхідним, рекомендовано перевіряти рівні літію у сироватці крові протягом комбінованого лікування.При одночасному застосуванні антагоністів ангіотензину ІІ і нестероїдних протизапальних препаратів (наприклад селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), ацетилсаліцилова кислота у дозах, що чинять протизапальну дію, неселективні НПЗП) може послаблюватися антигіпертензивний ефект. Одночасне застосування антагоністів ангіотензину ІІ або діуретиків із НПЗП може призводити до підвищення ризику погіршання функції нирок, включаючи можливий розвиток гострої ниркової недостатності, а також до підвищення рівня калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів з існуючим порушенням функції нирок. Таку комбінацію слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнтам слід проводити відповідну дегідратацію, також слід розглянути питання щодо моніторингу функції нирок після початку супутньої терапії, надалі – періодично. ГідрохлоротіазидПри одночасному застосуванні спостерігається лікарська взаємодія тіазидних діуретиків з наступними лікарськими засобами.Алкоголь, барбітурати, наркотики чи антидепресанти: Можуть посилювати ортостатичну артеріальну гіпотензію. Протидіабетичні препарати (пероральні цукрознижуючі препарати та інсулін): На фоні лікування тіазидами можливе зниження глюкозотолерантності. Може виникнути потреба у зміні дозування. Метформін має застосовуватись з обережністю з огляду на ризик лактатного ацидозу за рахунок можливої обумовленої гідрохлортіазидом функціональної ниркової недостатності.Недеполяризуючі міорелаксанти (наприклад тубокурарин): Можливе посилення міорелаксуючого ефекту.Антиподагричні засобу (пробенецид, сульфінпіразон та алопуринол): Може виникнути потреба в корекції дози урікозуричних засобів, оскільки гідрохлортіазид може збільшувати рівень сечової кислоти в сироватці крові. Ймовірна поява необхідності у збільшенні дози пробенециду чи сульфінпіразону. При одночасному застосуванні тіазидів можливе підвищення частоти реакцій гіперчутливості до алопуринолу.Антихолінергічні засобу (наприклад атропін, біперіден): Через ослаблення моторики шлунково-кишкового тракту та зменшення швидкості евакуації з шлунку біодоступність діуретиків тіазидного типу зростає.Цитотоксичні засоби (наприклад циклофосфамід, метотрексат): Тіазиди можуть зменшувати виведення нирками цитотоксичних лікарських препаратів і потенціювати їх мієлосупресорний ефект.Саліцилати: При застосуванні високих доз саліцилатів гідрохлортіазид може посилювати їх токсичний вплив на центральну нервову систему.Метилдопа: Повідомлялося про окремі випадки виникнення гемолітичної анемії при одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та метилдопи.Циклоспорин: При одночасному застосуванні циклоспорину може посилюватись гіперурікемія та зростати ризик ускладнень по типу подагри.Глікозиди наперстянки: Спричинені тіазидом гіпокаліємія чи гіпомагніємія можуть сприяти розвитку аритмій, зумовлених препаратами наперстянки.Лікарські засоби, на ефекти яких впливають зміни рівня калію в сироватці крові: Рекомендується періодичний моніторинг рівня калію в сироватці крові та ЕКГ-обстеження, якщо гідрохлортіазид приймається одночасно з препаратами, на ефекти яких впливають зміни рівня калію в сироватці (наприклад глікозиди наперстянки та антиаритмічні лікарськи засобі), та наступних препаратів, які спричиняють поліморфну тахікардію піруетного типу (шлуночкову тахікардію) (в тому числі деякі антиаритмічні засоби), оскільки гіпокаліємія є фактором, що сприяє розвитку піруетної тахікардії:антиаритмічні засоби класу Іа (наприклад хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);антиаритмічні засоби класу ІІІ (наприклад аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);деякі нейролептики (наприклад тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифторперазин, ціамемазин, сульпірид, сультоприд, амісульпірид, тіаприд, пімозид, галоперидол, дроперидол);інші лікарські засоби (наприклад бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин для внутрішньовенного введення, галофантрин, мізоластин, пентамідин, терфенадин, вінкамін для внутрішньовенного введення).Солі кальцію: Тіазидні діуретики підвищують рівень кальцію в сироватці крові за рахунок зменшення його виведення. Якщо необхідне призначення кальційвмісних харчових добавок, слід здійснювати моніторинг рівня кальцію в сироватці і відповідно до нього коригувати дозу кальцію.Вплив лікарських засобів на результати лабораторних аналізів: Через вплив на обмін кальцію тіазиди можуть впливати на результати оцінки функції паращитоподібних залоз.Карбамазепін: З огляду на ризик симптомної гіпонатріємії необхідно здійснювати клінічний та біологічний моніторинг.Йодовмісні контрастні засоби: У випадку індукованої діуретиками дегідратації підвищується ризик розвитку гострої ниркової недостатності, переважно при застосуванні високих доз йодовмісних контрастних засобів. Пацієнти потребують регідратації до введення йодовмісних препаратів.Амфотерицин В (для парентерального введення), стимулюючі проносні засоби: Гідрохлортіазид посилює порушення електролітного балансу, переважно гіпокаліємією.Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), ацетилсаліцилову кислоту > 3 г/добу і неселективні НПЗП. При одночасному прийомі НПЗП можуть послаблювати антигіпертензивний ефект гідрохлоротіазиду та посилювати вплив гідрохлоротіазиду на сироватковий рівень калію.Бета-блокатори та діазоксид. Одночасне застосування тіазидних діуретиків, у тому числі гідрохлоротіазиду, з бета-блокаторами може підвищувати ризик гіперглікемії. Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлоротіазид, можуть посилювати гіперглікемічний ефект діаксозиду.Амантидин. Тіазиди, в тому числі гідрохлоротіазид, можуть збільшувати ризик побічних ефектів, спричинених амантадином.

Дети:

Препарат не застосовувати дітям.

Способ применения и дозы:

Артеріальна гіпертензіяЗвичайна початкова і підтримуюча доза – 1 таблетку 1 раз на добу. Для пацієнтів без адекватної терапевтичної відповіді на прийом 1 таблетки протягом 2 – 4 тижнів, доза препарату може бути збільшена до 2-х таблеток 1 раз на добу.Максимальна доза – 2 таблетки 1 раз на добу. Як правило, стабільний антигіпертензивний ефект досягається протягом 3 тижнів після початку лікування.Підбір початкової дози для пацієнтів літнього віку не потрібний.Зниження ризику розвитку серцево-судинних ускладнень і летального кінця у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночкаПацієнтам, у яких не вдається досягти цільових значень рівня артеріального тиску при прийомі лозартану 50 мг 1 раз на добу, потрібний підбір терапії із комбінованим застосуванням лозартану з низькими дозами гідрохлортіазиду (12,5 мг). За необхідності, потрібно збільшити дозу лозартану до 100 мг у поєднанні з гідрохлортіазидом у дозі 12,5 мг на добу, надалі – збільшити дозу до 2 таблеток (усього 100 мг лозартану і 25 мг гідрохлоротіазиду на добу одноразово).Кардомін – сановель плюс може призначатися сумісно з іншими антигіпертензивними препаратами.Кардомін – сановель плюс можна застосовувати незалежно від прийому їжі. Таблетку слід ковтати цілою, запиваючи водою.

Передозировка:

При передозуванні (інтоксикації) препарату можлива поява таких симптомів: нудота, блювання, печінкова кома, артеріальна гіпотензія.Симптоми передозування лозартаном: артеріальна гіпотензія, тахікардія, можливий розвиток брадикардії, спричинений парасимпатичною (вагусною) стимуляцією. При виникненні симптоматичної гіпотензії слід почати підтримуюче лікування. Лозартан і його активні метаболіти не видаляються при гемодіалізі.Симптоми передозування гідрохлоротіазидом: гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпонатріємія, дегідратація, спричинені надмірним сечовиділенням (симптопи даних порушень див. у розділі Побічні реакції). При одночасному застосуванні дигіталісу гіпокаліємія може спричинити посилення серцевих аритмій. Гідрохлоротіазид видаляється шляхом гемодіалізу, проте ступінь видалення не був встановлений.Лікування проводити залежно від тяжкості проявів інтоксикації. Необхідно викликати блювання, зробити промивання шлунка, призначити активоване вугілля. Подальше лікування – симптоматичне і допоміжне, спрямоване на підтримку діяльності серцево-судинної системи, корекцію водно-електролітного балансу.

Побочные действия:

Побічні реакції, які можуть бути спричинені такою діючою речовиною як: Лозартан каліюЗ боку травного тракту: нудота, діарея, диспепсія, біль у животі, стійкий запор, панкреатит, подразнення шлунка, блювання.З боку опорно-рухового апарату: біль у суглобах, біль у спині, міалгія, судоми м’язів.З боку нервової системи: безсоння, головний біль, дискомфорт, запаморочення, втрата свідомості, сонливість, мігрень, вертиго, депресія.З боку серцево-судинної системи: тахікардія, відчуття серцебиття, стенокардія, ортостатична гіпотензія, симптоматична гіпотензія (особливо у пацієнтів із дефіцитом внутрішньосудинного об’єму рідини, наприклад у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю або у тих, хто отримує високі дози діуретиків), дозозалежний ортостатичний ефект. З боку дихальної системи: кашель, риніт, фарингіт, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів, застій у носі.З боку гепатобіліарної системи: гепатит, порушення функції печінки, підвищення рівня печінкових трансаміназ, білірубіну, жовтяниця.З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання, свербіж, кропив’янкаЗ боку нирок та сечовивідних шляхів: як наслідок інгібування ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, повідомлялося про зміни функції нирок, включаючи ниркову недостатність у пацієнтів групи ризику; такі зміни ниркової функції можуть бути оборотними при припиненні терапії, інфекції сечовивідних шляхів.Загальні порушення: астенія, абдомінальний біль, біль у грудній клітці, нездужання, підвищена втомлюваність, грипоподібні симптоми, слабкість, набряки, парестезія, диспное, дзвін у вухах, реакції гіперчутливості (анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, включаючи набряк гортані та голосової щілини, що призводить до обструктивних дихальних шляхів та/або набряки обличчя, губ, глотки і/або язика); у деяких пацієнтів в анамнезі був ангіоневротичний набряк, пов’язаний із застосуванням інших препаратів, у тому числі інгібіторів АПФ; васкуліт, включаючи пурпуру Шенляйн-Геноха; дисгевзія; фоточутливість, еритродермія рабдоміоліз; еректильна дисфункція/імпотенція. Лабораторні дослідження: підвищення рівнів АЛТ, гіперкаліємія, підвищення рівню сечовини крові, креатиніну у сироватці крові, гіпоглікемія, анемія, тромбоцитопенія, гіпонатріємія.ГідрохлоротіазидПорушення балансу електролітівГіпокаліємія, гіпомагніємія, гіперкальціємія та гіпохлоремічний алкалоз: сухість у роті, відчуття спраги, аритмія, зміна настрою, м’язовий спазм та біль, нудота, блювання, втомлюваність, слабкість. Гіперхлоремічний алкалоз може спричинити гепатоенцефалопатію та печінкову кому.Гіпонатріємія: сплутаність свідомості, судоми, загальмованість, виснаження, роздратованість, спазми м’язів.Порушення метаболізму: гіперглікемія, глюкозурія, гіперурикемія можуть спровокувати напад подагри у хворих на подагру без клінічних проявів.Може знижувати переносимість глюкози, спричинити прояв латентного діабету. При застосуванні високих доз можливе підвищення рівня ліпідів у крові.З боку травного тракту: холецестит або панкреатит, холестатична жовтяниця, діарея, сіалоденіт, запор, втрата апетиту.З боку серцево-судинної системи: аритмія, ортостатична гіпотензія, васкуліт.З боку системи крові та лімфатичної системи: лейкоцитопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, апластична анемія, нейтропенія, пригнічення кровотворення.З боку шкіри та підшкірної клітковини: токсичний епідермальний некроліз, висип, екзема, шкірні вовчакоподібні реакції, реактивація шкірного червоного вовчаку.З боку центральної та периферичної нервової системи: запаморочення, тимчасове порушення зору, головний біль, парестезія, вертиго, дезорієнтація, сонливість, нервозність, зміни настрою, депресія, порушення сну, статеві розлади, виснаження.З боку органів зору: ксантопсія.З боку нирок та сечовивідних шляхів: ниркова недостатність, інтерстиційний нефрит.Реакції підвищеної чутливості: кропив’янка, пурпура, некротичний васкуліт, синдром Стівенса-Джонсона, респіраторний дистрес, у тому числі пневмоніт та набряк легень, фотосенсибілізація, анафілактичні реакції, шок.

Срок годности:

2 роки.

Условия хранения:

Зберігати у сухому, захищеному від світла і недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

Форма выпуска / упаковка:

По 14 таблеток у блістері; по 2 блістери у картонній коробці.

Категория отпуска:

Без рецепта.
Медицинское предостережение
Дата добавления: 03.03.2020
Приведенная научная информация является обобщающей, основана на официально утвержденной инструкции по применению и не может быть использована для принятия решения о возможности применения конкретного лекарственного препарата.
Перевод инструкции на русский язык выполнен редакторской командой medpravda.ua

Дополнительные данные

МНН:
Фарм. группа:
Код АТХ C09DA01:

Тип данныхСведения из реестра
Торговое наименование:Кардомин-Сановель Плюс
Производитель:Сановель Иляч Санаи ве Тиджарет А.Ш., Турция
Форма выпуска:По 14 таблеток у блістері; по 2 блістери у картонній коробці.
Регистрационное удостоверение:№ UA/7429/01/01 от 30.05.2013. Приказ № 454 от 30.05.2013
МНН:Losartan and diuretics
Условия отпуска:Без рецепта.
Состав:

діюча речовина: 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить лозартану калію 50 мг, гідрохлоротіазиду 12,5 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, крохмаль прежелатинізований, магнію стеарат, opadry жовтий (гідроксипропілцелюлоза, гідроксипропілметил-целюлоза, титану діоксид (Е 171), барвник D&C жовтий № 10 лак).

Фармакологическая группа:Препарати антагоністів ангіотензину ІІ та діуретики. Лозартан і діуретики.
Код АТХ:C09DA01 - Лозартан и диуретики
Реклама
Найдены ферменты для получения универсальной группы крови
Простой метод переливания крови из одной группы в ...
Для устранения паралича будут проводить трансплантацию клеток
Впервые в мире польские хирурги в сотрудничестве с...
Реклама
Антибиотики при бронхите
Антибиотик при бронхите — действенный способ актив...
Можно ли умереть от ОРВИ
В большинстве случаев ОРВИ не опасны для жизни. Но...
Реклама
Диетолог рассказал, как часто можно есть жареную картошку
Картофель имеет высокий гликемический индекс (ГИ)....
Ученые раскрыли секрет долголетия японских мудрецов
Философия икигай, которая пришла из Японии, подчер...
Реклама