Діарея

Діарея (альтернативна народна назва: пронос) — це стан, при якому під час дефекації (випорожнення кишківника) спостерігається рідкий водянистий стілець. Сама дефекація відбувається більше трьох разів на добу. У нормі об’єм випорожнень становить 10 мл/кг/добу в немовлят і дітей раннього віку та 200 мл/добу в підлітків і дорослих. Підвищений вміст рідини в калі зумовлений дисбалансом фізіологічних процесів кишківника, що беруть участь у всмоктуванні іонів, органічних субстратів і води.

Діарея може бути гострою, персистуючою (постійною) або хронічною. Гостра діарея відзначається частіше, ніж персистуюча або хронічна. Ускладненнями діареї є зневоднення та мальабсорбція (порушення засвоєння поживних речовин). Якщо стан не покращується або спостерігаються інші симптоми (наприклад, лихоманка), слід звернутися до лікаря, щоб він призначив необхідне лікування.

У цьому огляді редакція Медправди розглядає причини, симптоми, методи діагностики та лікування діареї.

Що таке діарея

Діарея — це почастішання дефекації та порушення форми випорожнень (рідкі випорожнення). Частота дефекації та ступінь рідини випорожнень можуть відрізнятися незалежно один від одного, але часто зміни спостерігаються в обох параметрах. Зазвичай діарея буває легкою (лише кілька походів до туалету на добу). Але іноді вона може призвести до зневоднення або перешкоджання засвоєнню поживних речовин.

Діарею необхідно відрізняти від чотирьох інших станів. Ці стани можуть супроводжувати діарею, але вони часто мають інші причини та інше лікування, ніж діарея. До цих станів належать:

• нетримання випорожнень — нездатність контролювати (затримувати) дефекацію до слушного моменту, наприклад, поки людина не дійде до туалету;
• невідкладні позиви до дефекації або ж тенезми — раптовий позив до випорожнення кишківника, який настільки сильний, що, якщо негайно не скористатися туалетом, виникає нетримання;
• неповне випорожнення — відчуття, що незабаром після дефекації необхідно провести ще одне випорожнення кишечнику, але вдруге кал проходить насилу;
• випорожнення кишківника одразу після прийому їжі.

Види діареї

Діарея має різні назви залежно від її тривалості. Зазвичай її поділяють на три види:

• гостра — найпоширеніший вид, тривалість якого не перевищує два тижні;
• персистуюча — триває від двох до чотирьох тижнів;
• хронічна — триває понад чотири тижні або регулярно з’являється і зникає. Вона може вказувати на більш тяжке захворювання, що потребує відвідування лікаря.

Від чого розвивається діарея

Рідка консистенція випорожнень при діареї може варіюватися від злегка м’якої до водянистої і спричинена підвищеним вмістом води в калі. При нормальному травленні їжа залишається рідкою за рахунок виділення великої кількості води шлунком, верхнім відділом тонкої кишки, підшлунковою залозою і жовчним міхуром. Неперетравлена їжа надходить у нижній відділ кишківника в рідкому вигляді. У нижньому відділі вода вбирається, і неперетравлена їжа перетворюється на більш-менш тверді випорожнення певної форми.

Підвищена кількість води у випорожненнях може виникнути, якщо шлунок та/або тонка кишка виробляють надто багато рідини, у дистальному відділі кишківника не всмоктується достатньо води, або неперетравлена рідка їжа проходить через кишківник надто швидко.

За механізмом розвитку діарею можна розділити на п’ять типів:

• секреторна — у кишківник виділяється занадто багато рідини;
• осмотична — неперетравлені або не повністю засвоєні речовини в товстій кишці притягують воду, що призводить до збільшення об’єму кишкового вмісту та почастішання акту дефекації;
• моторна — м’язи кишкової стінки надмірно активні та швидко переміщують вміст по кишківнику, при цьому не вистачає часу для всмоктування води;
• діарея при колагеновому коліті — механізм розвитку полягає в нездатності товстої кишки всмоктувати рідину та електроліти через запалення і обширне рубцювання слизової оболонки кишківника;
• запальна — включає більше одного механізму розвитку. Наприклад, інфекції спричиняють підвищене виділення рідини слизовою оболонкою тонкої кишки шляхом запалення або вироблення токсинів. Бактеріальне запалення або небактеріальний ілеїт/коліт можуть збільшити швидкість проходження їжі через кишківник, що скорочує час, необхідний для всмоктування води.

Діарея: причини

У діареї може бути кілька причин:

• інфекції — найпоширенішою причиною діареї у дорослих є норовірус, що викликає гастроентерит. Ротавірус — часта причина проносу в дітей. Крім цього, діарею можуть викликати й інші вірусні, бактеріальні та паразитарні інфекції;
• харчове отруєння — вживання продуктів, що містять шкідливі токсини і хвороботворні мікроорганізми. «Діарея мандрівника» виникає під час подорожі в новому середовищі з поганими санітарно-гігієнічними умовами. Зазвичай діарея при харчовому отруєнні спричиняється впливом бактерій;
• ліки — діарея є частим побічним ефектом прийому ліків. Наприклад, антибіотики вбивають шкідливі бактерії, що спричиняють захворювання, але при цьому вони можуть знищити і корисні бактерії. Недостатня кількість корисних бактерій може призвести до порушення стільця. Діарея є побічним ефектом прийому антацидів і проносних засобів, що містять магній, а також хіміотерапевтичних препаратів;
• синдроми мальабсорбції (порушення засвоєння поживних речовин) — діарея може розвинутися при непереносимості лактози та фруктози, оскільки організму складно їх перетравлювати. При целіакії діарея виникає через те, що в організмі присутні проблеми з розщепленням глютену — білка, який міститься в пшениці;
• хвороби, що вражають кишківник — діарея — це симптом захворювань, які спричиняють подразнення і запалення в кишківнику;
• операції на кишківнику — у багатьох людей діарея виникає після операції. Травному тракту потрібен деякий час, щоб засвоювати поживні речовини зі споживаної їжі та формувати твердий стілець із відходів.

До менш частих причин проносу належать:

• карциноїдний синдром (надлишкове вироблення нейроендокринною пухлиною серотоніну та інших гормонів);
• гастректомія (операція з видалення шлунка);
• променева терапія.

Від чого може бути гостра діарея

До найчастіших причин гострої діареї належать:

• інфекції;
• харчове отруєння;
• деякі ліки.

Часта діарея може мати різні причини. Якщо у пацієнта виникає частий пронос, особливо якщо він триває тривалий час, слід обов’язково звернутися до лікаря.

Через що може бути хронічна діарея

До частих причин хронічної діареї належать:

• синдром подразненого кишківника (СПК) — спричиняється різними причинами, але найчастішою є швидке проходження хімусу (вмісту кишківника) через товсту кишку;
• деякі інфекційні захворювання — можуть спричиняти хронічну діарею. Пацієнти зі СНІДом часто страждають на хронічні інфекції кишківника, що спричиняють діарею;
• надлишковий бактеріальний ріст у тонкій кишці — кишкові бактерії можуть поширюватися з товстої кишки в тонку. Механізм, що призводить до розвитку діареї при надлишковому бактеріальному рості, маловивчений;
• постінфекційна — у деяких людей після інфекцій може спостерігатися надлишковий бактеріальний ріст у тонкій кишці. Крім того, у біоптатах кишківника виявляються мікроскопічні або біохімічні відхилення, що свідчать про можливе запалення. Цей стан також називають постінфекційним СПК;
• запальні захворювання кишківника (ЗЗК) — зазвичай спричиняють хронічну діарею;
• рак товстої кишки — якщо пухлина блокує проходження калу, то це зазвичай спричиняє закреп. Але іноді позаду блокади відбувається виділення води, і рідкі випорожнення просочуються повз пухлину. Рак, особливо в дистальному відділі товстої кишки, може призвести до рідких випорожнень. Діарея, спричинена раком, зазвичай прогресує, тобто стає дедалі важчою;
• важкий закреп — затверділі випорожнення, блокуючи товсту кишку, можуть призвести до тих самих проблем, що й рак товстої кишки, про що йшлося вище;
• мальабсорбція вуглеводів (дисахаридів) — це нездатність перетравлювати і засвоювати дисахариди. Найпоширеніша мальабсорбція дисахаридів відбувається при дефіциті лактази, при якому молочні продукти, що містять молочний цукор і лактозу, призводять до діареї. Через нестачу лактази лактоза не розщеплюється і не засвоюється в організмі. Неперетравлена лактоза досягає товстої кишки і притягує воду (шляхом осмосу). Крім цього, лактоза перетравлюється бактеріями товстої кишки, перетворюючись на газ і хімічні речовини, що сприяють затримці рідини. Хоча нездатність перетравлювати лактозу є найпоширенішою формою мальабсорбції дисахаридів, але до діареї може призвести і непереносимість інших дисахаридів, включно з фруктозою та сорбітом;
• мальабсорбція жирів — це нездатність перетравлювати або засвоювати жири. Мальабсорбція жирів може виникнути через зниження секреції ферментів підшлункової залози, необхідних для нормального перетравлення жиру (наприклад, через панкреатит), або через захворювання слизової оболонки тонкої кишки, які перешкоджають всмоктуванню перевареного жиру (целіакія). Неперетравлений жир потрапляє в дистальний відділ кишківника, де бактерії перетворюють його на хімічні речовини, що спричиняють додаткове виділення рідини;
• деякі ендокринні захворювання (дисбаланс гормонів) — надмірна активність щитоподібної залози та недостатня активність гіпофіза або надниркових залоз;
• зловживання проносними засобами (особливо людьми, які хочуть схуднути) — іноді є причиною хронічної діареї.

Ліки, що спричиняють діарею

Лікарська діарея дуже поширена, оскільки її можуть спричиняти багато ліків. Зазвичай вона починається незабаром після початку лікування препаратом. За даними інституту діабету, хвороб органів травлення та нирок, ліками, які найчастіше спричиняють діарею, є антациди та харчові добавки з магнієм.

До інших класів ліків, через які може бути пронос, належать:

• нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП);
• хіміотерапевтичні препарати;
• антибіотики;
• препарати для контролю нерегулярного серцебиття (антиаритміки);
• препарати від високого артеріального тиску.

Кілька прикладів конкретних діючих речовин препаратів, що викликають діарею, включають:

• мізопростол;
• хінідин;
• олсалазин;
• колхіцин;
• метоклопрамід;
• цизаприд.

Діарея мандрівника

Існує безліч штамів кишкової палички. Деякі з них є патогенними (тобто можуть призводити до захворювань кишківника). Ці патогенні штами кишкової палички спричиняють діарею через вироблення токсинів (так звана ентеротоксигенна кишкова паличка або ETEC) або через інвазію (проникнення) та запалення слизової оболонки тонкої та товстої кишки, призводячи до ентероколіту (так звана ентеропатогенна кишкова паличка або EPEC). Збудником діареї мандрівників зазвичай є штам кишкової палички ETEC. Він виробляє специфічний токсин, через що може бути пронос.

Туристи, які відвідують зарубіжні країни з теплим кліматом і поганими санітарними умовами, можуть заразитися ETEC, вживаючи заражені фрукти, овочі, морепродукти, сире м’ясо і воду. Токсини, що виробляються ETEC, спричиняють раптовий напад діареї, спазми в животі, нудоту і блювоту. Ці симптоми виникають через 3-7 днів після прибуття в країну і зазвичай минають протягом 3 днів.

Вірусний гастроентерит

Це одна з найчастіших причин гострої діареї. Симптоми зазвичай тривають всього 48-72 години і включають спазми в животі, нудоту і пронос, іноді блювання. На відміну від бактеріального ентероколіту, у пацієнтів із вірусним гастроентеритом зазвичай немає кров’янистих або гнійних виділень у калі і практично відсутня лихоманка.

Вірусний гастроентерит може протікати в спорадичній (в однієї людини) або епідемічній формі (серед груп людей). Спорадична діарея спричиняється кількома різними вірусами. Найчастішою причиною епідемічної діареї є зараження вірусами сімейства каліцивірусів, серед яких поширений рід норовірусів (наприклад, «вірус Норфолк»).

Бактеріальний ентероколіт

Бактеріальний ентероколіт спричиняють хвороботворні бактерії. Він характеризується ознаками запалення (лихоманка, болючість живота) і діареєю. До бактерій, що спричиняють ентероколіт, належать Campylobacter jejuni, Shigella, Salmonella та EPEC. Вони зазвичай потрапляють в організм під час вживання зараженої води або продуктів (овочі, м’ясо птиці, молочні продукти).

Ентероколіт, спричинений бактерією Clostridium difficile, часто виникає після прийому антибіотиків. Clostridium difficile також є поширеною нозокоміальною інфекцією (набутою в лікарні), що спричиняє пронос. На жаль, ця інфекція дедалі частіше трапляється і серед людей, які не приймали антибіотиків і не перебували в лікарні.

E. coli O157:H7 — це штам кишкової палички, що виробляє токсин, який спричиняє геморагічний ентероколіт (ентероколіт із кровотечею). У невеликого відсотка пацієнтів, інфікованих E. coli O157:H7, іноді розвивається гемолітико-уремічний синдром (ГУС), який може призвести до ниркової недостатності. За деякими даними, тривале застосування протидіарейних препаратів та антибіотиків може збільшити ймовірність розвитку ГУС.

Харчове отруєння

Це короткочасне захворювання, спричинене токсинами, які виробляються бактеріями. Токсини викликають блювання, через яке тонкий кишківник виділяє велику кількість води, від чого буває пронос. Симптоми харчового отруєння зазвичай тривають менше 24 годин. У деяких бактерій токсини виробляються в їжі до її вживання, а в інших — у кишківнику після прийому їжі.

Симптоми зазвичай з’являються протягом кількох годин, якщо харчове отруєння спричинене токсинами, які утворюються в їжі до її вживання. Якщо токсини утворюються в кишечнику, для розвитку симптомів потрібно більше часу (бо бактеріям потрібен час, щоб виробити токсини). Тому в останньому випадку симптоми зазвичай проявляються через 7-15 годин.

Золотистий стафілокок — приклад бактерії, яка виробляє токсини в їжі до її вживання. Зазвичай це відбувається таким чином. Продукти харчування, заражені стафілококом (наприклад, салат, м’ясо або бутерброди з майонезом), залишають на ніч без холодильника при кімнатній температурі. Стафілококові бактерії розмножуються в їжі та виробляють токсини. Clostridium perfringens — приклад бактерії, яка розмножується в продуктах (зазвичай у консервах) і виробляє токсини в кишківнику після вживання зараженої їжі.

Паразити

Зараження лямбліями, від чого зрештою буває діарея, трапляється серед людей, які здійснюють походи в гори або подорожують за кордон, і передається через забруднену питну воду. Воно зазвичай не супроводжується запаленням, у випорожненнях немає крові або гною, температура не підвищується. Зараження амебами (амебна дизентерія) зазвичай відбувається під час поїздок за кордон в екзотичні країни і супроводжується ознаками запалення.

Діарея: симптоми

За даними клініки Мейо симптоми діареї можуть включати:

• часті рідкі випорожнення;
• біль у животі/спазми;
• здуття живота;
• нудота;
• блювання;
• підвищена температура;
• кров або слиз у калі;
• сильна і нагальна потреба в дефекації.

Крім цього, можуть бути присутніми ознаки:

• зневоднення — млявість, пригнічена свідомість, запале переднє тім’ячко, сухість слизових оболонок, запалі очі, відсутність сліз, поганий тургор шкіри;
• затримки в розвитку та недостатнього харчування — зниження м’язової/жирової маси або периферичні набряки.

Симптоми діареї, пов’язані з механізмом її розвитку

При секреторній діареї відзначається часте і водянисте випорожнення. Біль зустрічається нечасто, ознаки запалення відсутні.

Осмотична діарея теж водяниста. Але її головна особливість полягає в тому, що після виключення шкідливої їжі та речовин, які не засвоюються, діарея припиняється.

Моторна діарея супроводжується спазматичними (переймоподібними) болями в животі.

Запальна діарея супроводжується спастичним (судомним) болем у животі та ознаками запалення, наприклад, лихоманкою. Вона може бути пов’язана з кишковою кровотечею з видимою або прихованою кров’ю у випорожненнях, яку можна виявити тільки при відповідному аналізі калу.

Здавалося б, що діарея при колагеновому коліті має бути безболісною (оскільки вважається, що викликана порушенням всмоктування рідини та електролітів). Але вона часто супроводжується болем у животі, що дає змогу припустити, що колагеновий коліт — це щось більш серйозне, ніж порушення всмоктування рідини.

Ознаки важкої діареї

Слід обов’язково звернутися до лікаря за наявності наступних симптомів:

• висока температура;
• помірний або сильний біль у животі;
• кривава діарея, що свідчить про кишкову кровотечу;
• діарея не минає через 48 годин;
• помірне або тяжке зневоднення;
• тривале блювання, що перешкоджає прийому рідини перорально.

Також необхідно звернутися до лікаря в наступних випадках:

• людям із діабетом, серцево-судинними захворюваннями та СНІДом, для яких зневоднення може мати більш тяжкі наслідки;
• гостра діарея у вагітних жінок (через побоювання за здоров’я плода);
• діарея, що виникає під час або одразу після закінчення курсу антибіотиків, оскільки це може бути антибіотико-асоційована інфекція C. difficile, яка потребує лікування;
• діарея після повернення з екзотичних країн або походу в гори, бо там можна заразитися лямбліями;
• гостра діарея у немовляти або маленької дитини для забезпечення належного вживання рідини (тип, кількість і швидкість), запобігання або лікування зневоднення, а також для запобігання ускладнень неправильного вживання рідини, таких як судоми та аномальний рівень електролітів (мінералів) у крові;
• хронічна діарея.

Який лікар діагностує та лікує діарею

Гастроентеролог — це фахівець, який лікує пацієнтів із діареєю та займається діагностикою її причини, особливо якщо вона має хронічний характер.

Діагностика

Клінічна картина та перебіг діареї залежать від її причини та стану організму. Більшість епізодів діареї не потребують діагностики. У більш серйозних випадках лікар визначатиме причину.

Якщо у пацієнта бурчить, крутить, болить живіт переймами та пронос, це може бути спричинено різними причинами, включаючи харчове отруєння, інфекції, стрес, харчову непереносимість, подразнення кишківника.

Щоб визначити джерело / причину проносу в дорослого або дитини, необхідно звернути увагу на наступне:

• характеристики випорожнень (наприклад, консистенція, колір, об’єм, частота);
• наявність супутніх кишкових симптомів (наприклад, нудота/блювання, лихоманка, біль у животі);
• відвідування дитячого садка (поширені збудники: ротавірус, астровірус, каліцивірус; види Campylobacter, Shigella, Giardia і Cryptosporidium);
• історія прийому їжі (наприклад, сирі/забруднені продукти, харчове отруєння);
• вплив води (наприклад, басейни, морське середовище);
• історія походів (можливий контакт із забрудненими джерелами води);
• історія подорожей (деякі збудники вражають певні регіони; також слід враховувати ротавірус і види Shigella, Salmonella і Campylobacter незалежно від історії подорожей, оскільки ці організми поширені по всьому світу);
• вплив тварин (наприклад, собаки/кішки: види Campylobacter; черепахи: види Salmonella);
• сприятливі умови (наприклад, госпіталізація, застосування антибіотиків, ослаблений імунітет).

Лабораторні та інструментальні дослідження

Лікар може призначити наступні дослідження:

• аналіз крові, щоб виключити деякі захворювання, що викликають діарею;
• аналіз калу на приховану кров, наявність бактерій і паразитів;
• водневий дихальний тест для перевірки непереносимості лактози або фруктози, а також надлишкового бактеріального росту;
• ендоскопія верхнього і нижнього відділів травного тракту для виключення новоутворень або інших структурних проблем, наприклад, виразок.

Лабораторні аналізи калу включають наступне:

• дослідження на яйця паразитів;
• кількість лейкоцитів;
• рівень pH — рівень pH 5,5 та нижче або наявність редукуючих (відновлювальних) речовин вказує на непереносимість вуглеводів, що зазвичай є вторинною щодо вірусного захворювання;
• посів — на Salmonella, Shigella, Campylobacter і Y. enterocolitica за наявності клінічних ознак коліту або лейкоцитів у калі. Слід перевірити Clostridium difficile у тих, у кого діарея характеризується колітом та/або кривавими випорожненнями. Необхідно перевірити наявність Escherichia coli при кривавій діареї. Слід перевірити наявність Vibrio і Plesiomonas у разі вживання сирих морепродуктів або поїздок за кордон;
• імуноферментний аналіз на антигени ротавірусу або аденовірусу;
• аналіз латексної аглютинації на ротавірус.

Інші лабораторні дослідження можуть включати наступне:

• рівень сироваткового альбуміну — низький при ентеропатіях із втратою білка, спричинених ентероінвазивними кишковими інфекціями (наприклад, Salmonella spp, ентероінвазивна кишкова паличка);
• рівень альфа1-антитрипсину в калі — високий при ентероінвазивних кишкових інфекціях;
• аніонний розрив — для визначення характеру діареї (тобто осмолярної або секреторної);
• біопсія кишківника — може бути показана за наявності хронічної або затяжної діареї, а також у випадках, коли пошук причини вважається обов’язковим (наприклад, у пацієнтів із синдромом набутого імунодефіциту (СНІД) або іншими важкими імунодефіцитними станами).

Діарея: лікування

У разі легких випадків діареї для запобігання зневоднення можна вживати розбавлені фруктові соки, безалкогольні солодкі, спортивні напої з електролітами та воду. Слід тимчасово утриматися від вживання кофеїну та молочних продуктів, що містять лактозу, оскільки вони можуть посилити діарею, насамперед у людей із минущою непереносимістю лактози. Якщо немає нудоти та блювання, слід продовжувати приймати тверду їжу. До продуктів, які зазвичай добре переносяться під час діареї, належать рис, банани, картопля та продукти без лактози.

При діареї середньої тяжкості, що супроводжується зневодненням, у дітей віком від 10 років і дорослих можна використовувати розчини для пероральної регідратації. Ці розчини вводяться з розрахунку 50 мл/кг протягом 4-6 годин при легкому зневодненні або 100 мл/кг протягом 6 годин при помірному зневодненні. Після регідратації розчин можна використовувати для підтримання гідратації в об’ємі від 100 до 200 мл/кг протягом 24 годин, поки не припиниться діарея. На етикетці розчину зазвичай вказані відповідні дози.

У маленької дитини діарея: що робити

Якщо в дитини сильний пронос, слід терміново звернутися до педіатра. Лікування діареї у дітей відрізняється від лікування дорослих і деякі препарати можуть бути небезпечними.

Крім цього, діти піддаються вищому ризику зневоднення, ніж дорослі. Лікар допоможе підібрати найкращий спосіб підтримки гідратації, включаючи:

• грудне молоко;
• суміш (для дітей на штучному вигодовуванні);
• напої з електролітами для дітей старшого віку (лікарі не рекомендують їх для немовлят).

По мірі дорослішання дитини оптимальний варіант підтримки рідини в організмі може змінитися. Перш ніж давати дитині нову рідину або засіб, слід порадитися з лікарем.

Що робити при діареї та дискомфорті в анусі

Діарея може викликати біль, свербіж і печіння в анусі (задньому проході). Згідно з даними медичного ресурсу WebMD, полегшити біль можна, прийнявши сидячу ванну з теплою водою, потім акуратно висушити анус, не розтираючи його. Запобігти подразненню ануса допоможе нанесення вазеліну або крему від геморою.

Діарея: як лікувати зневоднення

Розчини для пероральної регідратації (РПР) — це рідини, які містять вуглеводи (глюкозу) та електроліти (натрію хлорид, калію хлорид, натрію цитрат або бікарбонат). Глюкоза сприяє швидкому всмоктуванню рідини та електролітів у кишківнику. Електроліти призначені для профілактики та лікування дефіциту електролітів.

Лікування зневоднення узагальнено в наступній таблиці.

В аптеках доступні зручні готові розчини для пероральної регідратації та запобігання зневодненню. Прикладами таких препаратів є Регідрон, Регідратон, Іоніка, Регісол.

Як вилікувати діарею без протидіарейних препаратів

Зазвичай гострої діареї можна позбутися за допомогою змін у способі життя:

• пити багато води та інших рідин, збалансованих за електролітами — розбавлені фруктові соки без м’якоті, бульйони, спортивні напої. Вони заповнюють втрату води та електролітів. Електроліти — це речовини, які допомагають у важливих процесах, таких як підтримання балансу рідини в організмі;
• вживати продукти, які зміцнюють випорожнення — банани, рис, картоплю, макарони, нежирну яловичину, рибу, курку або індичку без шкіри. Зміна раціону може значно поліпшити стан здоров’я;
• уникати кофеїну та алкоголю — напої, що містять кофеїн, можуть чинити легку проносну дію. Слід утримуватися від кави, газованої води, чорного/зеленого чаю та шоколаду. Необхідно також уникати алкоголю, який може призвести до зневоднення;
• уникати продуктів, що спричиняють газоутворення, — бобів, капусти, пива та газованих напоїв. При тимчасовій непереносимості лактози слід уникати молочних продуктів доти, доки діарея не мине.

Чим лікувати діарею

Найчастіше діарея минає самостійно. У більш важких випадках лікар може призначити протидіарейні препарати. Нижче розглянемо більш детально, що допомагає від проносу.

Сорбенти

Це сполуки, що поглинають воду. Пероральні сорбенти зв’язують воду в кишківнику і роблять випорожнення при діареї менш водянистими. При цьому вони також зв’язують токсичні хімічні речовини, що виробляються бактеріями, які змушують тонку кишку виділяти рідину. Основними абсорбентами є гідрогель метилкремнієвої кислоти, діосмектит, кремнію діоксид, активоване вугілля.

Сорбенти можуть зв’язувати ліки і заважати їхньому всмоктуванню в організмі. З цієї причини часто рекомендується приймати ліки і сорбенти з різницею в кілька годин, щоб вони були фізично розділені в кишечнику.

Препарати для зниження моторики кишківника

Вони розслаблюють м’язи тонкої та товстої кишки, що призводить до сповільнення потоку вмісту кишківника. Це дає змогу воді всмоктуватися з кишківника і зменшує її вміст у калі. Болі, спричинені спазмами м’язів кишківника, також знімаються м’язовою релаксацією.

Найефективнішим препаратом, що перешкоджає моториці, є лоперамід. Він належить до опіатів, але не має їхньої болезаспокійливої дії та не викликає звикання.

Лоперамід безпечний і добре переноситься. Але слід дотримуватися деяких запобіжних заходів під час використання препаратів для зниження моторики:

• препарати не повинні використовуватися для лікування діареї, спричиненої помірним або тяжким виразковим колітом і кишковими інфекціями (наприклад, Shigella). Їх застосування може призвести до більш серйозного запалення;
• не рекомендується застосовувати для дітей молодше двох років.

Препарати вісмуту

Вісмуту субсаліцилат містить два потенційно активних інгредієнти — вісмут і саліцилат. Вважається, що він має деякі антибіотикоподібні властивості, які впливають на бактерії, що викликають діарею. Саліцилат має протизапальну дію і може зменшувати секрецію води за рахунок зменшення запалення. Вісмут також може безпосередньо зменшувати виділення води кишківником.

Вісмуту субсаліцилат зазвичай добре переноситься. Незначні побічні ефекти включають потемніння випорожнень і язика. Але при його використанні слід дотримуватися низки запобіжних заходів:

• оскільки він містить саліцилат, хімічну речовину, споріднену з аспірином (ацетилсаліцилатом), пацієнтам з алергією на аспірин не слід його приймати;
• вісмуту субсаліцилат не слід приймати з іншими аспіриновмісними препаратами, оскільки надто велика кількість аспірину може призвести до аспіринової токсичності, поширеним проявом якої є дзвін у вухах;
• саліцилат може посилювати дію антикоагулянтів, зокрема варфарину, і призводити до сильних кровотеч, особливо у людей, схильних до них через генетичні порушення або основні захворювання, наприклад, цироз печінки;
• саліцилат може посилити виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки, як і аспірин;
• вісмуту субсаліцилат і препарати, що містять саліцилат, не слід давати дітям і підліткам із вітрянкою, грипом та іншими вірусними інфекціями, оскільки вони можуть викликати синдром Рея. Це серйозне захворювання, що вражає насамперед печінку та мозок, яке може призвести до печінкової недостатності та коми, а смертність становить щонайменше 20%;
• вісмуту субсаліцилат не слід давати дітям молодше двох років.

Пробіотики

Лактобактерії GG, ацидофіли або біфідобактерії, які приймають у вигляді порошку або капсул, допомагають підтримувати необхідну кількість «корисних» бактерій у кишківнику і полегшують діарею. Йогурт з активною культурою, що містить ці пробіотики, допомагає запобігти діареї. Пацієнтам з ослабленим імунітетом або тим, хто приймає імунопригнічувальні препарати, перед прийомом пробіотиків слід проконсультуватися з лікарем.

Коли і як лікувати діарею антибіотиками

Більшість епізодів діареї протікають гостро і короткочасно. І для їхнього лікування антибіотики не потрібні.

Але антибіотики можуть використовуватися в наступних випадках:

• важка стійка діарея;
• наявність супутніх виснажливих захворювань (серцева недостатність, хвороби легенів і СНІД);
• дослідження й аналізи калу виявляють паразитів і небезпечні бактерії (шигели, клостридіум);
• діарея мандрівника.

До антибактеріальних препаратів, які використовують для лікування діареї, належать наступні:

• цефіксим;
• цефтриаксон;
• цефотаксим;
• еритроміцин;
• фуразолідон;
• йодохінол;
• метронідазол;
• паромоміцин;
• квінакрин;
• сульфаметоксазол і триметоприм;
• ванкоміцин;
• тетрациклін;
• нітазоксанід;
• рифаксимін.

Якщо діарея не припиняється протягом 3-5 днів, слід звернутися до лікаря. Оскільки в деяких випадках вона може бути дуже серйозною і навіть смертельною.

Поширені питання