Олена Пойманова: як лікувати гайморит

Олена Пойманова: як лікувати гайморит

На запитання «Медправди» відповіла Олена Пойманова, молодший науковий співробітник лабораторії порушень голосу та слуху, лікар-отоларинголог вищої категорії, дитячий отоларинголог ДУ «Інститут отоларингології ім. проф. О. С. Коломійченка НАМН України».

– Олена Сергіївна, хотіли б почати наше інтерв’ю з питання, яке актуальне для багатьох: що б Ви могли порадити пацієнтам з хронічним ринітом/гайморитом, щоб все-таки визначити його точну причину і остаточно вилікувати? Яким має бути алгоритм їхніх дій?

– Гострий гайморит – чи правильніше, гострий риносинусит, може бути ускладненням гострої вірусної інфекції. Коли людина за все життя кілька разів захворює на гайморит, як ускладнення ГРВІ, таке, безумовно, може бути. Але якщо йдеться про хронічні процеси, тобто мається на увазі такий гайморит, який повторюється з певною періодичністю, то тут завжди потрібно шукати його причину. Я маю на увазі таку ситуацію, коли протягом пів року людина може захворіти на дане захворювання два або три рази, і це призводить до необхідності прийому антибіотиків.

Буває також гайморит як тривалий процес з виділенням гною з носа. Як правило, це може навіть не супроводжуватися температурною реакцією з боку організму або іншими гострими клінічними проявами. Це може бути так званий одонтогенний гайморит. Це запалення слизової оболонки верхньощелепної пазухи, яке виникає внаслідок поширення інфекції з ураженого зуба, тканин навколо нього або через сполучення між порожниною рота і пазухою після видалення зуба.

– Якими можуть бути «не класичні» симптоми гаймориту?

– Для кожного виду гаймориту є свої нюанси, які потрібно враховувати. Але завжди слід постаратися знайти причину хронізації процесу. А причин може бути дуже багато: анатомічні особливості будови порожнини носа, пазух, співустя з пазухами, раковин носа, викривлена перегородка носа, що веде до хронічного порушення вентиляційної та дренажної функції, блокується співустя пазух через набряк, і в пазусі починаються патологічні процеси.

Крім цього, до причин переходу синуситу в хронічний може бути алергія, постійний контакт зі шкідливими речовинами (пил, хімічні речовини тощо).

Причиною виникнення одонтогенного гаймориту є проблемні зуби. Одонтогенний гайморит відноситься до хронічних гайморитів і характеризується тим, що пацієнта можуть турбувати виділення гною з носа з неприємним запахом, дискомфорт в області проекції верхньощелепної пазухи, якийсь дискомфорт над зубами і т. д. Але при цьому не буде яскраво виражених характерних для гаймориту, клінічних проявів, таких як підвищення температури тіла, головного болю і т. д.

У мене був пацієнт, якого турбував тривалий хронічний кашель та відчуття затікання по задній стінці. Цей кашель неможливо було вилікувати, а виявилось, що його причиною був хронічний одонтогенний гайморит.

Також у мене була пацієнтка, яку непокоїла тахікардія (сильне серцебиття), причину якої не могли встановити кардіологи. І коли ми почали аналізувати ситуацію, виявилося, що в неї вже давно гайморит, причиною якого був проблемний зуб, що спричиняє постійну інтоксикацію та тахікардію.

Тобто для одонтогенних гайморитів характерні дещо «змащені» клінічні прояви. Часто людина з одонтогенним гайморитом не відчуває гострих симптомів, або її симптоми можуть бути зовсім не характерними, і людина може навіть не здогадуватися, що у неї гайморит.

У верхньощелепних пазухах можуть бути кісти, які часто є «знахідкою» під час проведення МРТ головного мозку. Або коли вирішується питання про імплантацію зуба, на результатах комп’ютерної томографії виявляють кісти верхньощелепної пазухи. Іноді кіста може бути причиною хронічного гаймориту.

– Які методи діагностики допомагають виявити гайморити, якщо вони не мають класичних симптомів?

– Основне правило таке: якщо гайморит повторюється більше, ніж двічі на рік, потрібно звернутися до фахівця та детально обстежитись. Зазвичай при хронічному гаймориті призначається комп’ютерна томографія пазух носа. Потрібно розбиратися у кожному конкретному випадку із ситуацією. Іноді це навіть потребує оперативного втручання, іноді направлення для консультацій до суміжних фахівців.

– Які ще некласичні прояви гайморитів зустрічалися у вашій практиці?

– Іноді при гаймориті може бути якийсь алергічний фон цих хронічних процесів, наприклад, поліпозний синусит, і це вимагатиме консультації у алергологів. Іноді можуть бути якісь грибкові процеси в гайморовій пазусі, і знову-таки, це виявляється тільки на КТ.

Іноді причиною виникнення гаймориту може бути попадання пломбувального матеріалу у верхньощелепну пазуху, що проходить через зубні канали. Наші верхні зуби (5, 6 та 7) можуть контактувати з нижньою стінкою гайморової пазухою. Наприклад, пластина між коренем зуба та гайморовою пазухою може бути дуже тонкою. Вона може витончуватися через запальний процес карієсу кістки або ін. факторів, і з часом може зовсім витончитися. В цьому випадку рано чи пізно процес може «прорватися» в гайморову пазуху. І іноді ми бачимо на КТ проштовхування в гайморову пазуху пломбувальної маси. Це не вина стоматологів. Причиною може бути особливість анатомії чи результат патологічних процесів. В такому разі в гайморовій пазусі виявляється стороннє тіло, і навколо нього починається реакція місцевих тканин, інфікування верхньощелепної, а іноді й інших придаткових пазух. Тоді ми знову робимо висновок, якщо гайморит стає хронічним, необхідно обов’язково шукати причину його виникнення.

– Хотіли б переадресувати Вам питання від читачів. У дитини 11 років у результаті аналізу виявили стафілокок у кількості 106. Лікар порекомендував, якщо нічого не турбує, не вживати жодних дій. Як Ви могли б прокоментувати цю ситуацію?

– Відповідати на це питання почну здалеку. Необхідність у бакпосіві може виникати у двох випадках. Перший – якщо пацієнт має клінічні прояви хвороби, і лікар підозрює, що стандартна терапія з якихось причин може виявитися не ефективною, і нам потрібно знайти ймовірного збудника захворювання. Другий – нам з великої кількості людей (наприклад, працівники харчової промисловості, медпрацівники, працівники дошкільних закладів) потрібно виявити активних розповсюджувачів інфекції (про що вони можуть не здогадуватися), направити на дообстеження з метою встановити вогнище інфекції та пролікувати пацієнта.

Якщо, наприклад, поставлений діагноз хронічний гайморит, і ми підозрюємо, що ті антибіотики, які ми зазвичай використовуємо для лікування гаймориту, можуть з якихось причин бути не ефективні (це може бути пов’язано з недавнім прийомом антибіотиків пацієнтом, або щось насторожує лікаря у клінічних проявах захворювання), тоді ми намагаємося «висіяти» збудника. Це допоможе нам правильно підібрати антибіотик.

Просто так робити мазки, виявити стафілокок і намагатися його позбуватися не потрібно. Стафілокок в нормі може бути на слизовій оболонці, так як верхні дихальні шляхи постійно контактують з навколишнім середовищем. Але треба пам’ятати, що сама собою наявність стафілококу не є негативним фактором. Це просто є сигналом до того, що потрібно звернутися до лікаря, щоб він визначив: чи немає десь вогнища інфекції. Лікар збере анамнез, проведе огляд, поставить навідні питання, можливо, призначить дообстеження, щоб визначити діагноз. Лікувати треба хворобу, а не результати аналізів.

Нас постійно оточують мільйони вірусів та бактерій, імунітет постійно напружено працює, щоб захищати нас від захворювання. При постійній боротьбі з мікро- та макроорганізмами, якщо мають місце стани, які називаються імунодефіцитом (може бути вроджений та набутий), програє, на жаль, найчастіше організм людини. Але це вже інша історія…

Цьому пацієнту я можу порадити звернутися до отоларинголога та стоматолога на плановий огляд, щоб виключити або виявити можливі осередки інфекції.

– Наскільки безпечно самостійно застосовувати судинозвужувальні краплі для дітей та дорослих, і як довго ними можна користуватися?

– Однозначно можу сказати, що судинозвужувальні краплі – це краплі, які не можна використовувати більше, ніж п’ять днів. Дуже акуратно потрібно бути з судинозвужувальними краплями при їх застосуванні для дітей грудного та раннього віку. Тому що у немовлят можна легко передозувати судинозвужувальні краплі, і можуть виникнути дуже серйозні проблеми. Тому з маленькими дітьми, і з немовлятами, зокрема, потрібно бути вкрай обережними, і використовувати ці краплі лише якщо призначив лікар, дуже суворо дотримуватися тих дозувань, які призначив лікар і використовувати лише краплі спеціально призначені для дітей.

– Чи викликають вони звикання?

– Так, судинозвужувальні краплі викликають звикання. І якщо ними користуватися більше ніж п’ять днів, може виникнути медикаментозний риніт.

Особливість дії таких препаратів полягає в тому, що чим довше людина користується ними, тим більше вона до них звикає. За короткочасного використання, за умови, що пацієнт дотримується безпечного дозування, така ситуація не розвивається. Але при тривалому використанні розвивається звикання, і людина не може відмовитися від судинозвужувальних крапель, і тоді це може призвести до необхідності хірургічного втручання.

– Що ще потрібно пам’ятати при використанні судинозвужувальних крапель?

– Судинозвужувальні краплі рекомендується застосовувати за призначенням лікаря. Також дуже важливо пам’ятати про дозування та тривалість використання. Крім цього, судинозвужувальні краплі можуть порушувати роботу війчастого епітелію носоглотки, мають багато протипоказань, і потрібно дуже уважно прочитати інструкцію перед їх застосуванням. Але вони можуть бути дуже ефективними іноді для того, щоб швидко та ефективно допомогти пацієнту та запобігти якимось негативним процесам. Наприклад, щоб зменшити набряклість слизової оболонки носоглотки при отитах, синуситах і т. д.

Оскільки саме набряк є найчастіше початковим етапом прояву процесу, який потім веде до подальшого прогресування, я все одно їх використовую у своїй практиці. Це найшвидший спосіб відновлення прохідності носових пазух, якщо йдеться про синусити, або зменшення набряків в області гирла слухової труби при отитах. Вони добре допомагають там, де вони потрібні.

– Біль у вусі у дитини завжди викликає багато хвилювань у батьків, оскільки це нерідко несе ризик виникнення отиту. Які особливості дитячих отитів, що слід знати батькам?

– Потрібно сказати, що як ускладнення гострої респіраторної інфекції гострий середній отит у дітей зустрічається досить часто. У дорослих своя специфіка: у них частіше зустрічаються зовнішні отити, хронічні гнійні середні отити, рубцеві зміни середнього вуха.

Знову ми говоритимемо про такий самий принцип, який ми вже обговорювали, коли йшлося про гайморити. Якщо у дитини отит виник як ускладнення ГРВІ – це одна ситуація. Але якщо отит у дитини «повторюється» протягом півроку два і більше разів, це вимагає обов’язкового з’ясування можливих причин, які можуть бути факторами, що провокують.

Причини можуть бути різні. У більшості випадків – це проблема з носоглоткою (аденоїдні вегетації) або проблеми з ротоглоткою. Після перенесеного отиту у дитини її батькам дуже важливо звертати увагу на те, як дитина чує. Буває, що отит у дитини пролікували, зняли гостре запалення, а потім відзначається зниження слуху. Наприклад, дитина стала перепитувати щось, робити голосніше телевізор, не чує із сусідньої кімнати, що їй кажуть і т. д. Зазвичай, батьки це помічають.

Якщо Ви бачите, що слух знижений, це привід обов’язково звернутися до отоларинголога, тому що тривалі секреторні отити можуть призводити до стійкого зниження слуху.

– Дуже часто при запущеному отиті йдеться про необхідність прийому антибіотика. Не секрет, що ставлення до прийому антибіотиків у нашій країні особливе. Антибіотик можна купити без рецепта, деякі батьки навіть самостійно купують антибіотики. При цьому деякі батьки, навпаки, дуже категорично налаштовані проти прийому антибіотика, і не дозволяють їх використовувати для лікування для своїх дітей, навіть після призначення лікаря. Як ви можете прокоментувати цю ситуацію?

– Рішення про призначення антибіотика має приймати лише лікар. У нас в країні, на жаль, можна самостійно купити антибіотик в аптеці та займатися самолікуванням. Але тільки лікар, оглянувши дитину, оцінює ситуацію, приймає рішення щодо лікування та бере на себе відповідальність за його ефективність. Боятися антибіотиків не слід. Ігнорування призначень лікаря може призвести до серйозних ускладнень. Потрібно довіряти лікареві. Якщо батьки сумніваються у компетенції лікаря, вони можуть піти на альтернативну консультацію. Просто так застосовувати антибіотик, звісно, не варто. Але якщо лікар призначив антибактеріальний препарат, наприклад, при отиті, потрібно цю рекомендацію виконувати.

Реклама
У Європі спостерігається зростання інфекцій, що передаються статевим шляхом
Згідно з новими даними за 2022 рік, опублікованим ...
COVID-19 вдвічі підвищує ризик серцевого нападу: дослідження
Дослідження показують, що ризик розвитку серцевого...
Реклама
Вилікувати гайморит за 3 дні
Як лікувати гайморит у домашніх умовах — препарати...
Алергічний синусит
Причини розвитку алергічного синуситу — хто в груп...
Реклама
Щоденні прогулянки можуть знизити ризик розвитку серцево-судинних захворювань до 17%: вчені
Національна служба охорони здоров'я Англії (NHS) р...
Природний підсолоджувач небезпечний для хворих на діабет: вчені
Еритрит є одним з поліолів, природних підсолоджува...
Реклама