Вчені сказали, коли приймати душ, щоб знизити рівень стресу

Душ є не лише гігієнічною процедурою. Тепла вода у поєднанні з масажними рухами можуть покращити кровообіг та розслабити напружені м’язи, що особливо важливо після напруженого дня. Пар в душі розширює дихальні шляхи, що покращує дихання, а сама процедура сприяє міцному сну.

Фахівці Університету Торонто (Канада) провели дослідження за участю 1150 осіб, щоб оцінити користь душу для здоров’я. Добровольці мали виконати кілька завдань. Вони мали подивитися відео зляканої жінки, що стоїть на краю платформи перед банджі-джампінгом. Пізніше вони були поділені на три групи. У першій групі показали, як правильно мити руки, у другій  — як чистити руки та у третій — як малювати коло. Як виявилося, респонденти, які дивилися відео про миття рук, мали нижчий рівень тривоги, ніж решта.

Для підтвердження своїх припущень, дослідники провели ще один експеримент за участю понад 1500 осіб. Добровольці мали ознайомитися з фільмом, покликаним викликати в них почуття страху. Наприкінці сеансу вони були розподілені за трьома групами. Добровольці першої групи мали уявити, що їхні руки, обличчя, шия і волосся були промиті водою, в другій — що вони торкнулися вищезгаданих частин тіла, щоб відчути їх. Лише учасники третьої групи не отримали жодних вказівок.

Результати цього експерименту підтвердили припущення дослідників, що рівень тривожності був набагато нижчим в учасників першої групи, які представляли миття свого тіла у порівнянні з іншими.

На думку керівника дослідження, психолога доктора Спайка У. С. Лі, миття тіла може вплинути поліпшення самопочуття. Тому варто приймати душ увечері, безпосередньо перед сном. Це допоможе зняти стрес та полегшити засинання.

Важливо, що часте та тривале прийняття душу з використанням гарячої води може сушити шкіру. Тому рекомендується приймати душ не більш ніж 15 хв та використовувати прийнятну для шкіри температуру води.

Результати дослідження опубліковані у журналі Social Psychological and Personality Science («Соціально-психологічна та особистісна наука»).