Опіки

Опіки виникають при впливі на шкіру високої температури, хімічних агентів або фізичних факторів.

Причини

Термічні опіки: вогонь, пар і окріп.

Хімічні опіки: лугу і кислоти.

Фізичні опіки: радіація, сонячне опромінення, електрику.

Найбільше шкіра уражається при хімічних опіках. Часто опіки поєднуються з іншими видами травм. Наприклад, з переломами при ДТП чи під час пожежі в будівлі.

Симптоми

При опіку на пошкодженій тканині утворюються пухирі, які наповнюються рідиною з кровоносних судин. Шкіра набрякає та червоніє. Вона перестає бути бар’єром для мікробів, цео призводить до розвитку інфекцій.

Опіки бувають різними за глибиною ураження та за тяжкістю.

За глибиною ураження розрізняють опіки першого, другого та третього ступеня.

Перша ступінь: вражений тільки самий верхній шар шкіри – епідерміс.

Друга ступінь: вражений верхній і середній шар шкіри. Залежно від глибини бувають глибокими та неглибокими.

Третя ступінь: вражені всі три шари шкіри, включно підшкірний жир. При цьому руйнуються потові та сальні залози, а також волосяні цибулини та нервові закінчення.

За ступенем тяжкості опіки діляться на легкі, середні та важкі. Ступінь тяжкості залежить від площі ураження, глибини опіку, виникнення ускладнень і загоєння. Площа опіків визначається за спеціально розробленими схемами, в яких кожна частина тіла має свій певний відсоток. Наприклад, рука дорослої людини становить 9%. Для оцінки площі ураження у дітей застосовують свої схеми, відмінні від схем для дорослих.

До легких опіків відносять все опіки першого ступеня та опіки другого ступеня, якщо вони займають не більше 10% від всієї поверхні тіла.

До середнього ступеня і важких опіків відносять:

• опіки кистей, стоп, особи, статевих органів;
• опіки другого ступеня, якщо вони займають більше 10% площі тіла; 
• опіки третього ступеня, якщо вони займають більше 1% від всієї поверхні тіла.

Симптоми

Клінічні прояви залежать від ступеня опіку.

Опіки першого ступеня: почервоніння шкіри, набряк, біль. При натисканні пошкоджена ділянка блідне. Пухирів немає.

Опіки другого ступеня: шкіра набрякає, рожевого або червоного кольору, дуже болюча. Утворюються пухирі; з них може сочитися рідина.

Опіки третього ступеня: шкіра яскраво-червона, побіліла або чорна. Болю немає, тому що нервові закінчення знищені. При натисканні не блідне. Зі шкіри безболісно висмикуються з коренем волоски.

Діагноз

Лікар оглядає шкіру та оцінює глибину й ступінь її ураження. Додатково проводять аналізи та дослідження, які допомагають визначити ступінь зневоднення, порушення сольового складу крові, ступінь руйнування м’язової тканини (рабдоміоліз), оцінку шокового стану. Для цього проводять аналізи крові та сечі, вимірюють артеріальний тиск і пульс, проводять рентген грудної клітини та ЕКГ.

Ускладнення

Набряки ураженої частини тіла.

Утворення рубців, що стягують здорові тканини та обмежують її рухливість. Це призводить до формування контрактур.

Зневоднення організму, що призводить до порушення серцево-судинної діяльності.

Руйнування м’язової тканини та виділення з неї білка міоглобіну, який серйозно порушує роботу нирок.

Інфекційні ускладнення опікових ран. Сепсис.

Щільні ділянки обпаленої тканини – опікові струпи.

Гіпотермія, як результат непомірного охолодження потерпілого.

Лікування

З постраждалого знімають одяг. Рану охолоджують водою кімнатної температури протягом декількох хвилин. Сильно обпалену руку або ногу треба тримати вище рівня серця. Госпіталізація в спеціалізований опіковий центр показана при важких і глибоких опіках, опіках у дітей і літніх людей, у випадку опіків кистей, стоп, обличчя та статевих органів.

Поверхневі опіки

Шкіру охолоджують водою та ретельно очищають. Глибокі опіки очищають після місцевого знеболювання, наприклад, препаратом спрей Лідокаїн-Здоров’я (Lidocaine).

Призначають мазі з антибіотиками, наприклад, мазь Сульфаргин (Silver sulfadiazine). Накладають стерильні пов’язки. При болях показаний прийом опіоїдних знеболюючих препаратів. Проводять вакцинацію від правця.

Невеликі поверхневі опіки

Після обробки накладають мазь з антибіотиком і пов’язку з марлі, що не присихає, на декілька днів. При необхідності проводять хірургічну обробку рани та видаляють мертву шкіру.

При важких опіках пересаджують шкіру. Основна мета трансплантації дати можливість відновитися власній шкірі або закрити глибокий дефект, який самостійно не заживе. Шкірний клапоть беруть з інших частин тіла або у донора. Клаптик може мати тваринне походження, або бути штучним. На шкірному клапті роблять невеликі насічки на рівній відстані одна від одної. Це дозволяє розтягнути клапоть і закрити пошкоджену ділянку набагато більшого розміру. Після загоєння такі ділянки виглядають нерівними, іноді з вираженими рубцями. Донорські та тваринного походження клапті шкіри відторгаються через 10-21 день імунною системою. Штучну шкіру видаляють. Шкірні клапті, які взяли зі свого тіла не видаляють. Через три дні після трансплантації починають проводити фізіотерапевтичні маніпуляції. Це дозволяє зберегти обсяг рухів у суглобах і кінцівках. Ватно-марлеві пов’язки, які притискають шкіру, запобігають утворенню рубців.

Сильні опіки

 Крім описаних вище заходів по обробці місця опіку, потерпілому дають зволожений кисень через кисневу маску. У разі розвитку шоку внутрішньовенно вливають інфузійні розчини, які запобігають ураженню нирок білком зі зруйнованих м’язів. Опікові струпи січуть.

Догляд за потерпілим

Шкіру час від часу промивають чистою водою. Перев’язку проводять раз в день або рідше, в залежності від типу пов’язки.

Харчування має бути досить калорійним, з великою кількістю білка. Якщо потерпілий не може їсти самостійно, то його годують через назогастральний зонд або внутрішньовенно.

Прогноз

Опіки першого ступеня гояться протягом декількох тижнів, рубців не утворюють. Після глибоких опіків залишаються рубці. Опіки понад 60% часто смертельні.

Ключові моменти

Опік порушує захисну функцію шкіри.

Глибокі опіки ведуть до розвитку шоку та сепсису.

Неглибокі опіки рубців не залишають.

При опіках важливо правильно доглядати за шкірою.