Вомітран інструкція по застосуванню
ОФІЦІЙНА ІНСТРУКЦІЯ
Склад:
Діюча речовина: granisetron;
1 ампула (3 мл) розчину для інфузій містить: 3,35 мг гранісетрону гідрохлориду, що еквівалентно 3 мг гранісетрону;
допоміжні речовини: натрію хлорид, кислота лимонна, моногідрат, натрію гідроксид або кислота хлористоводнева, вода для ін’єкцій.
Основні фізико-хімічні властивості:
Прозорий безбарвний розчин.
Виробник:
Фармакотерапевтична група:
Фармакологічні властивості:
Фармакодинаміка. Гранісетрон є високоселективним антагоністом рецептору 5-гідрокситриптаміну (5-HT3) з низькою афінністю до інших серотонінових рецепторів, таких як 5-HT1, 5-HT1А, 5-HT1ВС, 5-HT2 до альфа1- та альфа2- або бета-адренорецепторів, допаміну D2, гістаміну-Н2, бензодіазепіну, опіоїдних рецепторів.
Рецептори серотоніну типу 5-HT3 розташовані на закінченнях блукаючого нерва периферичної нервової системи та в ділянці подразнення хеморецепторів тригерної зони в postrema зоні. Під час еметогенної хіміотерапії або радіотерапії рецептори 5-HT3 подразнюються серотоніном, який секретується ентерохромафінними клітинами слизових оболонок. Це, у результаті подразнення аферентних волокон блукаючого нерва, може спричинити блювання. Дослідження на тваринах показали, що гранісетрон, зв’язуючись з 5-HT3, блокує стимуляцію серотоніну і блювання після еметогенної стимуляції цисплатином. У ході клінічних досліджень гранісетрон мав незначний вплив на артеріальний тиск, частоту серцевих скорочень, ЕКГ, не впливав на рівень плазмового пролактину або альдостерону.
Фармакокінетика. У пацієнтів, які отримували хіміотерапію, середня максимальна концентрація гранісетрону в плазмі після внутрішньовенного введення разової дози 40 мкг/кг становила приблизно 63,8 нг/мл.
Розподіл. Ступінь зв’язування з білками плазми становить близько 65 %, гранісетрон розподіляється вільно між плазмою та еритроцитами.
Метаболізм. Гранісетрон метаболізується в печінці шляхом N-деметилювання, окиснення ароматичного кільця з подальшою кон’югацією. Дослідження in vitro на мікросомах печінки показали, що кетоконазол інгубує метаболізм гранісетрону, що може свідчити про участь ізоферментів Р-450 3A в його метаболізмі. У результаті дослідів на тваринах встановлено, що деякі метаболіти також діють як антагоністи рецепторів 5-HT3.
Виведення відбувається переважно через метаболізм у печінці. У здорових добровольців приблизно 12 % введеної дози виводилося із сечею у незміненому вигляді протягом 48 годин. Решта дози виводилася із сечею (49 %) та із фекаліями (34 %) у вигляді метаболітів.
T1/2 становив близько 9 годин у пацієнтів, які отримували хіміотерапію.
Субпопуляції.
Стать. Не було встановлено різниці в середніх значеннях AUC у чоловіків та жінок, проте в цілому чоловіки мали вищі значення Сmax.
Пацієнти літнього віку. Показники фармакокінетики у здорових добровольців літнього віку (середній вік – 71 рік), які приймали одноразово гранісетрон у дозі 40 мкг/кг, були подібними до показників у молодших здорових добровольців. Середні значення показників кліренсу були нижчими, а період напіввиведення був довшим у добровольців літнього віку.
Діти. У дітей, хворих на рак (віком від 2 до 16 років), яким одноразово внутрішньовенно вводили препарат гранісетрону у дозі 40 мкг/кг, об’єм розподілу та загальний кліренс із віком зростав. Не спостерігалося зв’язку між віком та максимальною концентрацією в плазмі або кінцевою фазою періоду напіввиведення. Коли об’єм розподілу та загальний кліренс були скориговані з масою тіла, то показники фармакокінетики гранісетрону у дітей були подібними до показників у дорослих пацієнтів, хворих на рак.
Пацієнти з нирковою недостатністю. Не спостерігалося різниці у загальному кліренсі гранісетрону у хворих із тяжкою нирковою недостатністю, яким одноразово внутрішньовенно вводили гранісетрон у дозі 40 мкг/кг.
Пацієнти з печінковою недостатністю. У хворих на рак печінки з печінковою недостатністю загальний кліренс був наполовину менший порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки. Оскільки фармакокінетичні параметри є дуже варіабельними і навіть дози, які значно перевищують рекомендовані, добре переносяться, уточнення дози для хворих із можливою печінковою недостатністю не потрібне.
Показання до застосування:
Профілактика та лікування нудоти та блювання, спричинених цитостатичною хіміотерапією.
Протипоказання:
Гіперчутливість до гранісетрону або до будь-якого компонента препарату.
Особливості застосування:
Пацієнти з порушеннями серцево-судинної системи. Гранісетрон може спричинити синдром подовження інтервалу QT/тріпотіння і миготіння шлуночків. Тому препарат не слід застосовувати пацієнтам з діагностованим або підозрюваним спадковим синдромом подовження інтервалу QT/тріпотіння і миготіння шлуночків.
Пацієнти з порушеннями з боку шлунково-кишкового тракту. Гранісетрон може послаблювати перистальтику кишечнику, тому слід ретельно спостерігати за пацієнтами із симптомами підгострої непрохідності кишечнику.
Пацієнти літнього віку. Особливих рекомендацій щодо застосування цій категорії пацієнтів немає.
Застосування в період вагітності або годування груддю:
Вагітність.
Немає досвіду застосування гранісетрону під час вагітності. Препарат не слід застосовувати вагітним, якщо тільки цього не потребує клінічний стан.
Період годування груддю.
Невідомо, чи проникає гранісетрон у грудне молоко, тому препарат не призначають жінкам, які годують груддю. Під час лікування необхідно припинити годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом:
Діти:
Немає даних про ефективність та безпечність застосування препарату дітям віком до 2 років.
Спосіб застосування та дози:
Вомітран™ застосовують лише внутрішньовенно.
Профілактика та лікування нудоти та блювання, спричинених цитостатичною хіміотерапією.
Дорослі.
Профілактика. Вомітран™ може вводитися двома шляхами: болюсно – по 3 мг нерозведеного препарату або розведеного в 15 мл розчину для інфузій (0,9 % розчин натрію хлориду та 5 % розчин глюкози) протягом не менше 30 секунд, або шляхом інфузії – по 3 мг препарату, розведеного в 20-50 мл протягом не менше 5 хвилин.
Лише три дози по 3 мг гранісетрону можна вводити протягом 24 годин. При необхідності додаткову дозу вводять не раніше ніж через 10 хвилин після ініціальної інфузії. Максимальна добова доза препарату не повинна перевищувати 9 мг гранісетрону. Вомітран™ рекомендують застосовувати лише в день цитостатичної хіміотерапії за 30 хвилин до її початку.
Лікування. Вомітран™ застосовують у тих же дозах, що і для профілактики.
Діти.
Профілактика. Одноразову дозу препарату 40 мкг/кг (до 3 мг) після розведення в
10-30 мл розчину для інфузій вводять шляхом внутрішньовенної інфузії протягом не менше 5 хвилин.
Лікування. Застосовують у тих же дозах, що і для профілактики.
При необхідності лише одну додаткову дозу 40 мкг/кг (до 3 мг) гранісетрону можна вводити протягом 24 годин не раніше ніж через 10 хвилин після ініціальної інфузії.
Пацієнти літнього віку. Корекція дози не потрібна.
Пацієнти з нирковою або печінковою недостатністю. Корекція дози не потрібна.
Приготування розчину для внутрішньовенного введення. Для приготування розчину препарату Вомітран™ для внутрішньовенного введення використовують стерильний 0,9 % розчин натрію хлориду або 5 % розчин глюкози.
Гранісетрон можна розводити одним із нижченазваних стерильних розчинів для інфузій:
0,9 % розчин натрію хлориду; 5 % розчин глюкози; 0,9 % розчин натрію хлориду і 5 % розчин глюкози; 0,45 % розчин натрію хлориду і 5 % розчин глюкози; 10 % розчин манітолу.
Будь-які інші розчини для інфузій не слід застосовувати.
Розведений розчин гранісетрону рекомендують вводити відразу після приготування. Проте готовий розведений розчин залишається стабільним протягом 24 годин при розведенні у 0,9 % розчині натрію хлориду або 5 % розчині декстрози за умови зберігання при кімнатній температурі та при нормальному освітленні в місцях, захищених від попадання прямого сонячного проміння.
Розчин для інфузій гранісетрону, що містить дексаметазон та манітол, залишається стабільним протягом 24 годин.
Передозування:
Специфічної терапії при передозуванні гранісетроном немає, застосовують симптоматичне лікування. При передозуванні гранісетрону для ін’єкцій у дозі 38,5 мг повідомлялося про слабкий головний біль, інших симптомів у пацієнта не спостерігалося.
Побічні дії:
Під час досліджень гранісетрон пацієнтами загалом переносився добре. Екстрапірамідні явища або інші серйозні побічної реакції не спостерігались. Як і для інших препаратів цього класу, найбільш часто відмічалися головний біль і запор, але в більшості випадків вони були середньої або помірної сили. Рідко повідомлялося про випадки гіперчутливості (іноді тяжкі анафілактичні реакції), алергічні реакції, що включали висипання на шкірі. В більшості випадків побічні реакції не потребували припинення терапії.
З боку шлунково-кишкового тракту: підвищення активності трансаміназ АЛТ, АСТ, запор, пронос; рідко – дистонія, дискінезія, порушення смаку.
З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія; артеріальна гіпотензія; зміни на ЕКГ (пролонгація QT інтервалу), зазвичай без клінічних проявів; аритмії.
З боку нервової системи: головний біль, неспокій, безсоння, сонливість; рідко - тривога, збудження, екстрапірамідний синдром спостерігався лише при застосуванні разом з препаратами, здатними спричиняти цей синдром.
З боку імунної системи: кропив’янка, висипання на шкірі, зуд, затруднене дихання, гарячка; дуже рідко – анафілаксія (іноді – тяжкі випадки).
У разі появи непередбачуваних реакцій слід звертатися до лікаря.
Лікарська взаємодія:
Гранісетрон не індукує або інгібує активність ферментів системи цитохрому Р-450. Спеціальних досліджень фармакокінетики або фармакодинаміки взаємодії з іншими лікарськими засобами не проводили. Не виявлено взаємодії при одночасному застосуванні з бензодіазепінами, нейролептиками, противиразковими препаратами, які зазвичай призначають при антиблювотній терапії, з еметогенними препаратами хіміотерапії при лікуванні раку. У ході досліджень у здорових добровольців не встановлено взаємодії гранісетрону та циметидину або лоразепаму. Як і інші антагоністи 5-HT3-рецепторів, гранісетрон здатний пролонгувати QT-інтервал на ЕКГ. Ці зміни на ЕКГ були мінорними без клінічних проявів, без випадків проаритмічної дії. Проте при одночасному застосуванні гранісетрону з препаратами, здатними пролонгувати QT-інтервал на ЕКГ або/та спричиняти аритмію, можуть посилюватися ці клінічні прояви.
Термін придатності:
Умови зберігання:
Форма випуску / упаковка:
Категорія відпуску:
Додатково:
Несумісніть.
Гранісетрон можна розводити лише в розчинах, вказаних у розділі «Спосіб застосування та дози». Приготування розчину для внутрішньовенного введення.
Гранісетрон не можна змішувати з іншими препаратами в одному й тому ж розчині для інфузій.
Нижче наведено препарати, які можна вводити одночасно через Y-подібний конектор, оскільки визначено, що вони хімічно стабільні з гранісетроном.
ПрепаратКонцентраціяПрепаратКонцентраціяЦитарабін2 мг/ млФуросемід0,4 мг/млДакарбазін1,7 мг/млІфосфамід4 мг/млДексаметазон0,24 мг/млМагнію сульфат4 г/250 млДоксорубіцин0,2 мг/млМетотрексат12,5 мг/млФлуорурацил2 мг/млКалію хлорид40 мекв/лДОДАТКОВІ ДАНІ
Тип даних | Відомості з реєстру |
---|---|
Торгівельне найменування: | Вомітран |
Виробник: | Мустафа Невзат Ілач Санаї А.Ш. для "Асфарма - Україна, ТОВ", Туреччина/Україна |
Форма випуску: | По 3 мл розчину для інфузій в ампулі, по 1 або 5 ампул, вкладених в касету для ампул, у коробці. |
Реєстраційне посвідчення: | № UA/12174/01/01 від 30.05.2012. Наказ № 403 від 30.05.2012 |
Міжнародне непатентоване найменування: | Granisetron |
Умови відпуску: | Без рецепту. |
Склад: | Діюча речовина: granisetron; 1 ампула (3 мл) розчину для інфузій містить: 3,35 мг гранісетрону гідрохлориду, що еквівалентно 3 мг гранісетрону; допоміжні речовини: натрію хлорид, кислота лимонна, моногідрат, натрію гідроксид або кислота хлористоводнева, вода для ін’єкцій. |
Фармакотерапевтична група: | Протиблювальні засоби та препарати, що усувають нудоту. Антагоністи 5-НТ3-рецепторів. Гранісетрон. |
Код АТС: | A04AA02 - Гранісетрон |