Хронічний бронхіт

Хронічний бронхіт — це захворювання, яке характеризується запальним ураженням слизової оболонки бронхів. Зумовлено захворювання цілим рядом подразнюючих слизову оболонку факторів, а перебіг його практично завжди прогресуючий. Серед основних симптомів — порушення в освіті слизу (у бік збільшення кількості), а також відхилення функції дренажу. Останнє завжди помітне внаслідок кашлю, ускладнення у відділенні мокротиння та задишки.

За різновидом хронічний бронхіт (ХБ) заведено ділити на:

• Первинний ХБ — окреме захворювання, найчастіше ніяк не пов’язане з іншими патологіями бронхолегеневої системи. Характеризується дифузним ураженням бронхіального дерева.
• Вторинний ХБ — захворювання, яке не проявляється самостійно, а супроводжує інші (наприклад, буває в парі з туберкульозом, бронхоектатичною хворобою). Також може розвиватися і на тлі патологічних процесів в інших органах та системах (наприклад, зустрічається на тлі уремії чи серцевої недостатності). У більшості випадків вторинний хронічний бронхіт локальний (сегментарний).

Хронічний бронхіт у дітей та дорослих — причини

Найчастіше бронхіт хронічний  розвивається внаслідок наявності одного або декількох екзогенних факторів (зовнішніх причин). Це може бути паління (причому важливо, що як активне, так і пасивне), звичайне забруднення повітря, властиве мегаполісам, умови роботи на хімічному чи іншому виробництві. Також у переліку присутні ще й кліматичні фактори (наприклад, спекотне та вологе літо або сильні морози взимку в місці проживання), природні, а також інфекційні.

До факторів, які впливають на перехід бронхіту в хронічну форму, відносять ще й такі:

• спадкову схильність;
• роботу на шкідливому виробництві (хімічна, сільськогосподарська промисловість, шахти тощо);
• проживання у несприятливому з погляду екології регіоні (наявність поряд великих металургійних чи інших виробництв, загазоване повітря тощо);
• слабкий імунітет;
• порушення ферментних систем — наприклад, α1-антитрипсину та інших.

Інфекції та віруси у разі хронічного бронхіту вважаються винуватцями загострень (рецидивів). Також важливими є й ускладнення, які може давати захворювання:

Перед тим, як лікувати хронічний бронхіт, потрібно обов’язково виявити всі фактори, які до нього призвели та викликають загострення. Пацієнти з груп ризику та діти з хронічним захворюванням обов’язково повинні пройти всю призначену лікарем діагностику — тільки так можна буде вибудувати правильну схему лікування та домогтися зниження кількості рецидивів.

Хронічний бронхіт — симптоми

Відомо, що головний симптом хронічного бронхіту — кашель, проте він завжди має і супутні — задишка та виділення мокротиння. Також при захворюванні є ціла низка так званих загальних симптомів (неспецифічних):

• підвищене виділення поту;
• сильна слабкість та сонливість;
• нестача сил і стомлюваність;
• зниження працездатності та концентрації у дорослих та дітей.

Вcі перелічені вище симптоми можуть виникати при інтоксикації, яка викликана захворюванням, а також можуть свідчити про ускладнення, що настали, — зокрема, легеневу недостатність.

За видом кашлю та характером мокротиння визначають і тип бронхіту (загострення або рецидиву):

Задишка також є одним із яскравих симптомів при хронічному бронхіті у дорослих та дітей. Вона може з’явитися на початку, а може приєднатися пізніше. Найчастіше вона є і при фізичних навантаженнях, причому навіть незначних. З часом, якщо задишка стає все більш вираженою, причому є постійно, мова може йти про розвиток легеневої (дихальної) недостатності.

В анамнезі у пацієнтів із хронічною формою бронхіту найчастіше присутня чутливість до переохолодження. Це означає, що після переохолодження у пацієнта майже завжди розвивається застуда. Ще хронічний бронхіт найчастіше розвивається у затятих курців і людей, які працюють на хімічних, прядильних та інших виробництвах.

Інші симптоми хронічного бронхіту — це характерні свисти при диханні, наявність розсіяних хрипів, жорстке дихання. Температура частіше субфебрильна, але в дітей віком у періоди загострень може підійматися до 38,5-39 ^оС.

Діагностика бронхіту в хронічній формі

Діагностика поділена на етапи. Перший — це збір анамнезу та проявів усіх симптомів. Тут важливий момент полягає в тому, щоб виключити низку захворювань, які можуть мати схожу симптоматику:

• туберкульоз;
• пухлина;
• бронхоектази та пневмоконіози;
• захворювання сполучної тканини тощо.

Другий етап діагностики — дослідження змін при аускультації. У цей період лікар зазначає, чи стає жорсткішим дихання, чи є хрипи (вологі, розсіяні), чи є задишка, який тип загострення у пацієнта — катаральний, слизово-гнійний (просто гнійний) або обструктивний бронхіт. Останній вважається найважчим за перебігом, але разом з тим може бути як сам собою, так і приєднуватися до інших форм.

Третій етап діагностики передбачає лабораторні та інструментальні дослідження:

• рентген бронхів та легень — призначається всім пацієнтам з ХБ з метою відстежити наявність змін легеневого малюнка, виключити емфізему легень, онкологію, туберкульоз та ускладнення (пневмонію, бронхоектази);
• бронхографію — це дослідження допомагає діагностувати бронхоектази, призначається досить рідко;
• бронхоскопію — дослідження дозволяє підтвердити наявність запального процесу в бронхіальному дереві, а також уточнити його характер (наприклад, геморагічний або фібринозний бронхіт), уточнити наявність органічних уражень, дискінезії трахеї та/або великих бронхів, отримати зразок вмісту бронхів або промивних вод для проведення цитології та мікробіологічного дослідження.

Якщо говорити про аналізи, то призначають і загальний аналіз крові (ОАК), і дослідження газів крові та кислотно-основного стану — все це дає загальну картину захворювання та допомагає визначити ступінь дихальної недостатності. За потреби лікар може призначити ще й біохімію крові — цей аналіз прояснить, чи активний запальний процес. Також досліджують і функцію зовнішнього дихання — вона дозволяє визначити, чи є рестриктивні або обструктивні порушення у вентиляції легень. Для цього дослідження найчастіше використовують три методики — спірографічну, пневмотахометрічну та пневмотахографічну.

Є ще кілька інструментальних досліджень, що застосовуються у випадку з хронічним бронхітом — це радіопульмонографія (допомагає виявити нерівномірність вентиляції, якщо обструкція присутня в малих бронхах) та електрокардіографія (ЕКГ, використовується для підтвердження або навпаки гіпертрофії правого шлуночка та передсердя, що характерно при розвитку).

Лікування хронічного бронхіту

Оскільки хронічний бронхіт — це складне захворювання, позбутися якого загалом неможливо, то й лікування — тривалий процес. Різні призначення є як у періоди ремісії, так і при загостреннях. В останньому випадку лікування поділяють на:

• етіотропне — направлене воно на ліквідацію запального процесу; пацієнту призначають препарати антибактеріального спектра (пеніцилін, ампіцилін, цефамезин, цепорин, рідше — гентаміцин, причому краще використовувати інтратрахеальний спосіб введення гортанним шприцем або бронхоскопом); на додаток до антибіотиків призначають антисептики, фітонциди та сульфаніламідні препарати, відхаркувальні (тут може бути і мукалтин, і народні засоби — гаряче лужне пиття, відвари різних трав), муколітики (ацетилцистеїн, бромгексин, мукосольвін, аерозолі трипсину чи рібонуклеази;
• патогенетичне — спрямоване на хронічний бронхіт, загострення якого призвело до погіршення легеневої вентиляції, бронхіальної прохідності, а також до легеневої гіпертензії (звичайно супроводжується правошлуночковою недостатністю).

Чим лікувати хронічний бронхіт у дорослих або дітей — вирішує лікар (частіше пульмонолог). Головне завдання за будь-якого загострення — полегшити стан пацієнта шляхом ліквідації бронхоспазмів, поліпшення дренажу бронхів та легеневої вентиляції. Крім ліків також використовують і оксигенотерапію, вітамінотерапію (вітаміни С, А, групи В), ЛФК.

Прогноз та профілактичні заходи при хронічному бронхіті

Хронічний бронхіт, лікування якого проводиться у повній відповідності до призначень та рекомендацій лікаря, повністю вилікувати неможливо. А от подовжити періоди ремісій та скоротити частоту загострень можна і потрібно. Лікування хронічного бронхіту у дорослих продовжується з моменту постановки діагнозу все життя, тому дуже важливо знайти лікаря, повністю довіряти його призначенням і прислухатися до всіх рекомендацій.

Найгірші прогнози щодо стану пацієнта — це, як правило, якщо загострення мають характер обструкції. Також складно лікувати хронічний бронхіт з астматичним компонентом, симптоми якого часто схожі на інші захворювання. Пацієнтам, у яких уражені дистальні відділи бронхів, можуть рекомендувати госпіталізацію, оскільки в цьому випадку одне з найпоширеніших ускладнень — формування легеневого серця та розвиток легеневої недостатності.

Не варто сліпо вірити рекламним роликам «Як я вилікувала хронічний бронхіт за допомогою народної медицини» — це лише шкодить. Однак є ціла низка профілактичних заходів, які можуть допомогти у боротьбі із захворюванням:

• відмова від куріння — це важливо за будь-якого стажу курця;
• посилення імунітету, у тому числі й профілактика ГРВІ та ГРЗ;
• відсутність переохолоджень та перегріву (відмова від сауни та лазні, у тому числі);
• зміна клімату (у тому числі переїзд із міста до передмістя, якщо є така можливість);
• зміна роботи, якщо йдеться про шкідливе виробництво.

Відповідь на питання про те, як вилікувати застарілий хронічний бронхіт, повинна звучати так: виконувати всі рекомендації лікаря та дбати про те, щоб мінімізувати наявність факторів, провокуючих загострення. Добре впливає на загальний стан і санаторно-курортне лікування, проте обирати санаторій та процедури у ньому також варто з лікарем.

Поширені питання