Хронічний бронхіт

Хронічний бронхіт — це захворювання, яке характеризується запальним ураженням слизової оболонки бронхів. Зумовлено захворювання цілим рядом подразнюючих слизову оболонку факторів, а перебіг його практично завжди прогресуючий. Серед основних симптомів — порушення в освіті слизу (у бік збільшення кількості), а також відхилення функції дренажу. Останнє завжди помітне внаслідок кашлю, ускладнення у відділенні мокротиння та задишки.

За різновидом хронічний бронхіт (ХБ) заведено ділити на:

  • Первинний ХБ — окреме захворювання, найчастіше ніяк не пов’язане з іншими патологіями бронхолегеневої системи. Характеризується дифузним ураженням бронхіального дерева.
  • Вторинний ХБ — захворювання, яке не проявляється самостійно, а супроводжує інші (наприклад, буває в парі з туберкульозом, бронхоектатичною хворобою). Також може розвиватися і на тлі патологічних процесів в інших органах та системах (наприклад, зустрічається на тлі уремії чи серцевої недостатності). У більшості випадків вторинний хронічний бронхіт локальний (сегментарний).
Важливо: відповідно до рекомендацій ВООЗ, бронхіт переходить у хронічну форму, якщо пацієнт відхаркує мокротиння від трьох місяців до двох років (при цьому протягом року трапляється не менше трьох загострень).

Хронічний бронхіт у дітей та дорослих — причини

Найчастіше бронхіт хронічний  розвивається внаслідок наявності одного або декількох екзогенних факторів (зовнішніх причин). Це може бути паління (причому важливо, що як активне, так і пасивне), звичайне забруднення повітря, властиве мегаполісам, умови роботи на хімічному чи іншому виробництві. Також у переліку присутні ще й кліматичні фактори (наприклад, спекотне та вологе літо або сильні морози взимку в місці проживання), природні, а також інфекційні.

Важливо: самі собою несприятливі обставини ще не означають, що бронхіт перейде в хроніку у всіх пацієнтів. Більше шансів у людей, які мають патології носопролига, постійні ГРВІ чи ГРЗ, гострі бронхіти та інші гострі захворювання носогорла чи дихальних шляхів (наприклад, синусит чи гайморит).

До факторів, які впливають на перехід бронхіту в хронічну форму, відносять ще й такі:

  • спадкову схильність;
  • роботу на шкідливому виробництві (хімічна, сільськогосподарська промисловість, шахти тощо);
  • проживання у несприятливому з погляду екології регіоні (наявність поряд великих металургійних чи інших виробництв, загазоване повітря тощо);
  • слабкий імунітет;
  • порушення ферментних систем — наприклад, α1-антитрипсину та інших.

Інфекції та віруси у разі хронічного бронхіту вважаються винуватцями загострень (рецидивів). Також важливими є й ускладнення, які може давати захворювання:

Пов’язані з інфекцією

Пов’язані з еволюцією бронхіту
ПневмоніяДифузний пневмосклероз (ущільнення паренхіми легень через розростання сполучної тканини)
Бронхоспастичний (неалергічний) та астматичний (алергічний) компонентиЕмфізема легень (порушуються стінки альвеол, інші структурні елементи, але водночас сполучна тканина не розростається, а простір легень збільшується)
Бронхоектази (постійне та стійке розширення ділянки бронхів або навіть відразу кількох, що викликано руйнуванням відразу двох шарів — м’язового та еластичного)Легенева недостатність та «легеневе серце» (може бути як компенсованим, так і декомпенсованим, при цьому розвивається правошлуночкова серцева недостатність)

Перед тим, як лікувати хронічний бронхіт, потрібно обов’язково виявити всі фактори, які до нього призвели та викликають загострення. Пацієнти з груп ризику та діти з хронічним захворюванням обов’язково повинні пройти всю призначену лікарем діагностику — тільки так можна буде вибудувати правильну схему лікування та домогтися зниження кількості рецидивів.

Хронічний бронхіт — симптоми

Відомо, що головний симптом хронічного бронхіту — кашель, проте він завжди має і супутні — задишка та виділення мокротиння. Також при захворюванні є ціла низка так званих загальних симптомів (неспецифічних):

  • підвищене виділення поту;
  • сильна слабкість та сонливість;
  • нестача сил і стомлюваність;
  • зниження працездатності та концентрації у дорослих та дітей.

Вcі перелічені вище симптоми можуть виникати при інтоксикації, яка викликана захворюванням, а також можуть свідчити про ускладнення, що настали, — зокрема, легеневу недостатність.

За видом кашлю та характером мокротиння визначають і тип бронхіту (загострення або рецидиву):

КатаральнийОбструктивнийГнійний або слизово-гнійний
кашель частіше вранцікашель виснажливий, надсаднийкашель незалежно від часу доби, частіше нападоподібний
мокротиння виділяється небагато, воно водянистемокротиння мало, іноді воно включає гній, відхаркується важкомокротиння багато, воно густе (слиз з вкрапленнями гною)
можливі напади кашлю після фізичної активності (у зв’язку з почастішанням дихання)кашлю може не бути, якщо хвороба вражає дистальні бронхи, а от задишка присутняіноді відкашляти мокротиння майже неможливо (розвивається обструкція)

Задишка також є одним із яскравих симптомів при хронічному бронхіті у дорослих та дітей. Вона може з’явитися на початку, а може приєднатися пізніше. Найчастіше вона є і при фізичних навантаженнях, причому навіть незначних. З часом, якщо задишка стає все більш вираженою, причому є постійно, мова може йти про розвиток легеневої (дихальної) недостатності.

В анамнезі у пацієнтів із хронічною формою бронхіту найчастіше присутня чутливість до переохолодження. Це означає, що після переохолодження у пацієнта майже завжди розвивається застуда. Ще хронічний бронхіт найчастіше розвивається у затятих курців і людей, які працюють на хімічних, прядильних та інших виробництвах.

Інші симптоми хронічного бронхіту — це характерні свисти при диханні, наявність розсіяних хрипів, жорстке дихання. Температура частіше субфебрильна, але в дітей віком у періоди загострень може підійматися до 38,5-39 оС.

Діагностика бронхіту в хронічній формі

Діагностика поділена на етапи. Перший — це збір анамнезу та проявів усіх симптомів. Тут важливий момент полягає в тому, щоб виключити низку захворювань, які можуть мати схожу симптоматику:

  • туберкульоз;
  • пухлина;
  • бронхоектази та пневмоконіози;
  • захворювання сполучної тканини тощо.
Важливо: в анамнезі лікар обов’язково приділяє пильну увагу кровохарканню. Якщо цей симптом присутній, він може вказувати на перші симптоми розвитку раку легені, особливо якщо пацієнт — чоловік, який курив понад 20 років. Загалом чоловіки мають більше підстав для переходу бронхіту в хронічну форму.

Другий етап діагностики — дослідження змін при аускультації. У цей період лікар зазначає, чи стає жорсткішим дихання, чи є хрипи (вологі, розсіяні), чи є задишка, який тип загострення у пацієнта — катаральний, слизово-гнійний (просто гнійний) або обструктивний бронхіт. Останній вважається найважчим за перебігом, але разом з тим може бути як сам собою, так і приєднуватися до інших форм.

Третій етап діагностики передбачає лабораторні та інструментальні дослідження:

  • рентген бронхів та легень — призначається всім пацієнтам з ХБ з метою відстежити наявність змін легеневого малюнка, виключити емфізему легень, онкологію, туберкульоз та ускладнення (пневмонію, бронхоектази);
  • бронхографію — це дослідження допомагає діагностувати бронхоектази, призначається досить рідко;
  • бронхоскопію — дослідження дозволяє підтвердити наявність запального процесу в бронхіальному дереві, а також уточнити його характер (наприклад, геморагічний або фібринозний бронхіт), уточнити наявність органічних уражень, дискінезії трахеї та/або великих бронхів, отримати зразок вмісту бронхів або промивних вод для проведення цитології та мікробіологічного дослідження.

Якщо говорити про аналізи, то призначають і загальний аналіз крові (ОАК), і дослідження газів крові та кислотно-основного стану — все це дає загальну картину захворювання та допомагає визначити ступінь дихальної недостатності. За потреби лікар може призначити ще й біохімію крові — цей аналіз прояснить, чи активний запальний процес. Також досліджують і функцію зовнішнього дихання — вона дозволяє визначити, чи є рестриктивні або обструктивні порушення у вентиляції легень. Для цього дослідження найчастіше використовують три методики — спірографічну, пневмотахометрічну та пневмотахографічну.

Є ще кілька інструментальних досліджень, що застосовуються у випадку з хронічним бронхітом — це радіопульмонографія (допомагає виявити нерівномірність вентиляції, якщо обструкція присутня в малих бронхах) та електрокардіографія (ЕКГ, використовується для підтвердження або навпаки гіпертрофії правого шлуночка та передсердя, що характерно при розвитку).

Лікування хронічного бронхіту

Оскільки хронічний бронхіт — це складне захворювання, позбутися якого загалом неможливо, то й лікування — тривалий процес. Різні призначення є як у періоди ремісії, так і при загостреннях. В останньому випадку лікування поділяють на:

  • етіотропне — направлене воно на ліквідацію запального процесу; пацієнту призначають препарати антибактеріального спектра (пеніцилін, ампіцилін, цефамезин, цепорин, рідше — гентаміцин, причому краще використовувати інтратрахеальний спосіб введення гортанним шприцем або бронхоскопом); на додаток до антибіотиків призначають антисептики, фітонциди та сульфаніламідні препарати, відхаркувальні (тут може бути і мукалтин, і народні засоби — гаряче лужне пиття, відвари різних трав), муколітики (ацетилцистеїн, бромгексин, мукосольвін, аерозолі трипсину чи рібонуклеази;
  • патогенетичне — спрямоване на хронічний бронхіт, загострення якого призвело до погіршення легеневої вентиляції, бронхіальної прохідності, а також до легеневої гіпертензії (звичайно супроводжується правошлуночковою недостатністю).

Чим лікувати хронічний бронхіт у дорослих або дітей — вирішує лікар (частіше пульмонолог). Головне завдання за будь-якого загострення — полегшити стан пацієнта шляхом ліквідації бронхоспазмів, поліпшення дренажу бронхів та легеневої вентиляції. Крім ліків також використовують і оксигенотерапію, вітамінотерапію (вітаміни С, А, групи В), ЛФК.

Прогноз та профілактичні заходи при хронічному бронхіті

Хронічний бронхіт, лікування якого проводиться у повній відповідності до призначень та рекомендацій лікаря, повністю вилікувати неможливо. А от подовжити періоди ремісій та скоротити частоту загострень можна і потрібно. Лікування хронічного бронхіту у дорослих продовжується з моменту постановки діагнозу все життя, тому дуже важливо знайти лікаря, повністю довіряти його призначенням і прислухатися до всіх рекомендацій.

Найгірші прогнози щодо стану пацієнта — це, як правило, якщо загострення мають характер обструкції. Також складно лікувати хронічний бронхіт з астматичним компонентом, симптоми якого часто схожі на інші захворювання. Пацієнтам, у яких уражені дистальні відділи бронхів, можуть рекомендувати госпіталізацію, оскільки в цьому випадку одне з найпоширеніших ускладнень — формування легеневого серця та розвиток легеневої недостатності.

Не варто сліпо вірити рекламним роликам «Як я вилікувала хронічний бронхіт за допомогою народної медицини» — це лише шкодить. Однак є ціла низка профілактичних заходів, які можуть допомогти у боротьбі із захворюванням:

  • відмова від куріння — це важливо за будь-якого стажу курця;
  • посилення імунітету, у тому числі й профілактика ГРВІ та ГРЗ;
  • відсутність переохолоджень та перегріву (відмова від сауни та лазні, у тому числі);
  • зміна клімату (у тому числі переїзд із міста до передмістя, якщо є така можливість);
  • зміна роботи, якщо йдеться про шкідливе виробництво.

Відповідь на питання про те, як вилікувати застарілий хронічний бронхіт, повинна звучати так: виконувати всі рекомендації лікаря та дбати про те, щоб мінімізувати наявність факторів, провокуючих загострення. Добре впливає на загальний стан і санаторно-курортне лікування, проте обирати санаторій та процедури у ньому також варто з лікарем.

Поширені питання

Що не можна робити за хронічного бронхіту?

Пацієнту з ХБ не показані дії, які можуть призвести до загострення захворювання. Зокрема, потрібно кинути палити, змінити свій спосіб життя на здоровий (прогулянки, фізична активність), змінити місце проживання та роботи (потрібне чисте повітря, хороша екологія та відсутність шкідливих впливів). Краще не відвідувати лазню та сауну, а за високої вологості мінімізувати перебування на вулиці.

Як вилікувати хронічний бронхіт назавжди?

Це неможливо, якщо говорити загалом. Однак є ціла низка профілактичних та інших заходів, щоб загострення хронічного бронхіту виникало якомога рідше. Ознаки хронічного бронхіту лікар розпізнає протягом щонайменше двох років, якщо пацієнт хворіє більше ніж тричі на рік.

Хронічний бронхіт — передається чи ні?

Ні. Важливо розуміти, що таке хронічний бронхіт — це захворювання, яке завжди спричинене вірусом чи інфекцією. У період загострення саме внаслідок присутності вірусу пацієнт може «поділитися» ГРВІ або ГРЗ.

Чим небезпечний хронічний бронхіт?

Насамперед погіршенням якості життя — ускладненнями, серед яких легенева недостатність, легеневе серце та інші. Зазвичай, ускладнення з’являються не одразу, а протягом більш як двадцяти років від першої діагностики захворювання. Разом з тим, якщо не займатися профілактикою та не виконувати призначення лікаря, все може статися набагато раніше. Відповідальність пацієнта має значення.

Хронічний бронхіт заразний чи ні?

Ні, як будь-який інший бронхіт. Однак оскільки це захворювання, а точніше, загострення, завжди викликане вірусом або інфекцією, то деякий час пацієнт і насправді може бути джерелом хвороби.

Реклама
Камера-таблетка для виявлення раку товстої кишки
Управління санітарного нагляду за якістю харчових ...
У США ліквідували мережі з поширенню наркотиків, які можуть спричинити сексуальну агресію на побаченнях
Підставка для напоїв з детекторною смужкою дозволи...
Реклама
Атрофічний гастрит
Причини розвитку атрофічного гастритуСтадії розвит...
Бактеріальний синусит
Бактеріальний синусит — симптоми, причини та факто...
Реклама
FDA: диклофенак викликає порушення серця
Диклофенак — це препарат із групи НПЗЗ (нестероїдн...
Господарське мило допоможе усунути запах поту та захистить від інфікування
Господарське мило містить мийні речовини, які допо...
Реклама