Хронічний гастрит

Хронічний гастрит — це захворювання, яке характеризується чергуванням загострень та ремісій. За своїм протіканням воно проявляється у розвитку запалення, що вражає слизову оболонку шлунка. Згодом з’являються структурні зміни в тканинах (наприклад, стоншення стінок шлунка). Хронічний гастрит вимагає постійного контролю з боку лікаря, корекції терапії залежно від тих чи інших факторів. Якщо не лікувати захворювання, то можуть розвиватися загрозливі ускладнення, включаючи онкологію.

Лікувати такий тип гастриту може не лише гастроентеролог, але також терапевт чи сімейний лікар. Найчастіше пацієнти з гастритом, що перейшли в хроніку, — це дорослі, але зрідка така форма захворювання шлунково-кишкового тракту зустрічається також у дітей. Хронічний гастрит — одне з найпоширеніших подібних захворювань ШКТ.

Класифікація хронічного гастриту за формами, видами, типами

Усього заведено розрізняти три основні типи цього хронічного захворювання:

1. Тип А — аутоімунний гастрит у хронічній формі. Найменш вивчений тип, оскільки причини розвитку незрозумілі. Організм пацієнта, а точніше, його імунна система, вступають у бій із власними ж клітинами, виробляючи антитіла до них. Вест цей процес призводить до того, що у шлунку виділяється соляна кислота. Також виробляються антитіла до внутрішнього фактора Касла (антитіла до внутрішнього фактора відмічають у 80-90% пацієнтів із перніціозною анемією, що зумовлена дефіцитом вітаміну В12 через наявність атрофічного антрального гастриту; при аутоімунному гастриті антитіла до внутрішнього фактора відмічають лише у 50-60% пацієнтів). В результаті, при такому типі гастриту в шлунку порушується всмоктування вітаміну В12.
2. Тип В або, як його ще називають, Helicobacter pylori — асоційований. Зрозуміло, що першопричиною тут виступає бактерія Helicobacter pylori, яка внаслідок свого тривалого «проживання» в організмі впливає на тканини слизової оболонки шлунка. Точніше, через бактерію змінюється структура тканин шлунка, виникає інфільтрація, атрофія, а потім і дисплазія. Нерідко саме така послідовність змін призводить до розвитку онкології.
3. Тип С — лікарський (препаратний) хронічний гастрит. З назви зрозуміло, що причиною розвитку такого захворювання є препарати, зокрема деякі з групи НПЗЗ (нестероїдні протизапальні). При тривалому (найчастіше) прийомі вони негативно впливають на слизовий бар’єр. До його завдань входить захист стінки шлунка від шлункового соку, який вважається агресивним. З огляду на зниження міцності бар’єра з часом розвивається хронічне запалення.

Найчастіше початкова стадія захворювання проходить безсимптомно, тому пацієнт приходить до лікаря тоді, коли запалення вже розвинулося, а стан погіршився.

Якщо говорити про робочу кваліфікацію, то тут існує вісім різних параметрів:

Існують у класифікації ще так звані специфічні форми цього хронічного захворювання:

• радіаційний гастрит — коли причина полягає в шкідливому впливі на організм випромінювання;
• лімфоцитарний — коли головною причиною розвитку запалення стає целіакія (генетичне захворювання, непереносимість глютену чи гліадину);
• гранулематозний — розвивається у пацієнтів із діагностованою хворобою Крона;
• еозинофільний — першопричиною в цьому випадку виступає алергія на ті чи інші харчові продукти.

Специфічні види хронічного гастриту зустрічаються досить рідко, до речі, як і тип А.

Причини розвитку хронічного запалення слизової оболонки шлунка

Усі причини заведено розділяти на дві основні групи:

На тлі всіх вищенаведених причин є також ціла низка факторів, які можуть сприяти швидкому розвитку запального процесу в шлунку. Насамперед це помилки в харчуванні — нерегулярна їжа (як один раз на день велика порція, так і багато разів на день маленькі), харчування всухомятку, переважання фастфуду, незбалансований раціон.

Симптоми хронічного гастриту

Коли хронічний гастрит, симптоми виявляються в період загострення, а ось під час ремісії можуть сходити нанівець. Зазвичай, всі симптоми при цьому захворюванні шлунково-кишкового тракту розділені на три групи — це больові, загальні, а також шлункова диспепсія. Хронічне запалення характеризується хвилеподібним перебігом, здебільшого від пацієнта залежить, наскільки частими будуть загострення і наскільки тривалими будуть періоди ремісії.

Хронічний гастрит, симптоми якого помітно ускладнюють життя, вимагає постійного спостереження у лікаря. Як тільки з’являється ниючий біль у верхній або верхньо-центральній частині живота, потрібно йти на прийом до гастроентеролога, терапевта або сімейного лікаря. Характерними болями вважаються такі, які наростають через певний час після їжі (від години до півтори години), але також епігастральні болі можуть мучити пацієнта і відразу після того, як він поїв. При цьому сама їжа вже не має значення — хворіти може і після дієтичного супу, і після шаурми, зїденої на вулиці.

Симптоматика диспепсії буває різною. Зокрема, при підвищеній кислотності пацієнт скаржиться на печію, а при зниженій цього симптому не буде. Загальні прояви можна охарактеризувати так:

• регулярно з’являється відрижка після їжі, причому присмак після неї у роті кислий чи гіркий;
• часто бувають напади нудоти — з блювотою або без неї;
• загалом пацієнт відзначає різке зниження апетиту;
• після їжі з’являється тяжкість у шлунку (в епістрагії найчастіше).

Якщо говорити про загальні неспецифічні симптоми, то хронічний гастрит може відбирати у пацієнта сили, нести з собою млявість та апатію, сприяти швидкій стомлюваності (як фізичній, так і розумовій). Часто відзначається зниження ваги, діти починають перебирати їжею — у них змінюються смакові уподобання, при цьому помітно звужується коло продуктів. У дорослих пацієнтів (а особливо у літніх) також спостерігається відмова від багатьох улюблених страв — це може бути пов’язано з болями після тієї чи іншої їжі.

Діагностика хронічного гастриту

Після того, як лікар збере анамнез, уважно вислухавши всі скарги пацієнта, буде призначено дослідження — фіброгастродуоденоскопію. Це єдина ендоскопічна методика, яка дозволяє взяти зразки з різних відділів слизової оболонки, щоб згодом провести гістологічне та/або морфологічне дослідження. В результаті стане зрозуміло, який вид захворювання, наскільки воно активне, лікар може розпізнати всі важливі характеристики.

Також для повної картини можуть бути призначені:

• загальний аналіз крові (ОАК) та біохімія крові;
• УЗД органів черевної порожнини;
• рентгеноскопія;
• pH-метрія;
• електрогастрографія.

Хронічний гастрит — лікування та профілактика

Одна з найважливіших складових при лікуванні хронічного гастриту — дієта. Важливо дотримуватися всіх рекомендацій лікаря, особливо у періоди загострень. Також досвідчені пацієнти говорять про те, що краще змінити свої звички так легше психологічно. Перебудувавши харчування, перевівши його, так би мовити, на гастритні рейки, можна не відчувати себе хворим.

Важливі моменти у харчуванні:

• весь денний раціон потрібно розділити на 5 або навіть 6 прийомів їжі, при цьому порції повинні бути невеликими (так шлунок не буде занадто навантажуватися, розтягуватися);
• вся їжа має бути м’якої консистенції — протерті супи та каші, парові котлети та тефтелі, киселі та желе;
• температура їжі важлива — не гаряча, але й не холодна їжа підійде краще;
• способами приготування, які ідеальні при гастриті, вважають варіння у воді та на пару, тушкування, запікання (без скоринки);
• всі копчені, гострі, жирні, смажені, занадто грубі через клітковину страви потрібно виключити;
• їжа повинна бути нежирною, з переважанням тваринних білків та рослинних жирів, збалансована за вітамінами та мікроелементами.

Що стосується медикаментозного лікування, то при хронічному гастриті призначають:

• для зниження кислотності — інгібітори протонної помпи, Н2-гістаміноблокатори;
• для позбавлення від Helicobacter pylori — антибіотики;
• для усунення спазмів і розслаблення м’язів шлунка — спазмолітики;
• для поліпшення моторики шлунка — прокінетики (вони призначаються ще й при рефлюксі, оскільки знижують частоту закидання жовчі в шлунок);
• для нормалізації процесу травлення — ферменти.

Схема лікування складається з урахуванням загального стану пацієнта, «віку» хронічного гастриту, наявності сполучених захворювань, інших хронічних або аутоімунних захворювань. У кожному разі призначення відрізнятимуться.

Профілактика хронічного гастриту — це насамперед вести здоровий спосіб життя, і це не тільки харчування, а й фізична активність, мінімізація стресів тощо. Кожен пацієнт із хронічною формою гастриту отримує рекомендації з приводу того, скільки разів на рік має з’явитися на прийомі у свого лікаря, які обстеження та з якою періодичністю має проходити. Неухильне дотримання всіх рекомендацій — єдиний правильний шлях до зниження кількості рецидивів.

Поширені питання