Гастрит

Гастрит — це запалення слизової оболонки шлунка. Найчастіше цей термін включає інфекційне, хімічне або імунологічне запалення та відповідну реакцію організму. Сучасна класифікація гастриту ґрунтується на тривалості перебігу та причинах розвитку захворювання.

Гастрит часто проявляється неспецифічними симптомами, а найтяжчі форми зазвичай виявляють завдяки обстеженню безсимптомних пацієнтів з анемією, тромбоцитопенією або невизначеними шлунково-кишковими симптомами. Під час ендоскопії виявляють аномальний вигляд слизової оболонки, а саме захворювання діагностують переважно гістологічно.

Існує кілька підходів, які можна використовувати для лікування гастриту. Вони можуть суттєво різнитися і залежать від виду захворювання та ступеня ураження слизової оболонки, особливо при виражених атрофічних змінах. Тому вирішальне значення має постановка точного діагнозу.

У цьому огляді редакція Медправди розглядає поширеність, можливі причини, симптоми, методи діагностики, лікування та профілактики гастриту.

Що таке гастрит

У нормі слизова оболонка, що вистилає шлунок, має кілька захисних механізмів, які оберігають її від роз’їдаючого впливу травних соків, що виділяються нею, та інфекційних збудників. Але, якщо ці захисні механізми слабшають або починають давати збій, відбувається пошкодження слизової. При цьому імунна система запускає запальний процес, щоб боротися з інфекціями і сприяти відновленню тканин.

Внаслідок запалення відбуваються зміни у виробленні слизу, шлункової кислоти і гормонів, що регулюють роботу шлунка. По мірі посилення запалення можуть з’явитися характерні симптоми. Лікування вимагає усунення причини та прийом препаратів, які контролюють вироблення кислоти, захищають від неї та приносять полегшення.

Класифікація

Загальноприйнятої категоризації та класифікації гастриту не існує. Один із підходів до класифікації враховує причину та тривалість запалення слизової шлунка. Згідно з цим підходом, гастрит поділяють на три основні види:

• гострий — часто провокується подразнювальними факторами, такими як вживання НПЗП (нестероїдних протизапальних препаратів), надмірне вживання алкоголю або інфекції, і характеризується раптовим початком. Зазвичай він швидко минає при відповідному лікуванні;
• хронічний — розвивається поступово і може бути пов’язаний із цілою низкою причин, включно з нелікованою інфекцією H. pylori, автоімунними захворюваннями або тривалим вживанням алкоголю. Це постійне захворювання, яке потребує тривалого лікування;
• особливі форми — гастропатія і гастрит невідомої етіології (лімфоцитарний, колагеновий, еозинофільний, гіпертрофічний, гранулематозний).

Гастропатія — ушкодження слизової оболонки шлунка, яке зазвичай пов’язане з порушенням захисного слизового бар’єру і подальшою його регенерацією (відновленням). Захворювання супроводжується незначним запаленням або його відсутністю.

Додатковими «особливими» підтипами гастриту з неясною етіологією є лімфоцитарний, колагеновий, еозинофільний гастрит. Лімфоцитарний і колагеновий гастрит пов’язаний із целіакією (непереносимістю глютену), а еозинофільний гастрит — з атопічними станами та харчовими алергенами.

Нижче в таблиці подано етіологічну класифікацію гастритів.

Літерою «А» позначені типи гастриту, при яких можливі атрофічні зміни.

Види інфекційного гастриту

У більшості випадків інфекційний гастрит пов’язують із широкою поширеністю інфекції H. pylori. До інших його видів належать:

• флегмонозний (спричинений гноєтворними бактеріями);
• мікобактеріальний (спричинений мікобактерією туберкульозу);
• сифілітичний;
• вірусний (спричинений цитомегаловірусом (ЦМВ) і вірусом простого герпесу (ВПГ);
• паразитарний (викликаний паразитами Anisakis, Cryptosporidium, Ascaris lumbricoides, Giardia, Toxoplasma і Schistosoma);
• грибковий (спричинений грибками Candida, Aspergillus, Mucor, Coccidioides, Histoplasma, Cryptococcus neoformans, Pneumocystis carinii і Torulopsis glabrata).

Ерозивний і неерозивний гастрит

Гастрит також поділяється на дві інші категорії:

• ерозивний — протікає важче, оскільки спричиняє появу ерозій слизової оболонки, зазвичай внаслідок тривалого вживання НПЗП, зловживання алкоголем чи наркотиками, рефлюксу жовчі. Надалі цей вид може призвести до утворення болісних виразок;
• неерозивний — не залишає ерозійних змін. При атрофічному гастриті (специфічній формі неерозивного гастриту) слизова оболонка може стоншуватися й руйнуватися (атрофія) внаслідок основного запалення.

За даними дослідження у 911 осіб, яким було проведено діагностичну ендоскопію для вивчення шлунково-кишкових симптомів, ерозивний гастрит був найчастішим діагнозом (16%), за яким слідував неерозивний гастрит (14%).

Більш рідкісні види

Нижче описані деякі з більш рідкісних видів гастриту:

• аутоімунний атрофічний — спричинений атакою організму на власні тканини шлунка. Ця імунна відповідь порушує здатність шлунка виробляти білок, званий внутрішнім фактором, що може мати серйозні наслідки для загального стану здоров’я. Нестача внутрішнього фактора призводить до дефіциту вітаміну B12 — стану, який називають перніціозною анемією. Цей вид гастриту частіше розвивається у людей з аутоімунним захворюванням щитоподібної залози, діабетом і целіакією. Він частіше трапляється у жінок і літніх людей, загалом від нього страждають від 5 до 20 осіб із кожної 1000 населення;
• лімфоцитарний — запалення, спричинене клітинами, званими лімфоцитами (тип лейкоцитів). Він виявляється у кожної десятої людини з целіакією;
• еозинофільний — спричинений скупченням у слизовій оболонці клітин, які називаються еозинофілами. Передбачається, що цей рідкісний стан виникає через не-IgE-залежну алергію на їжу;
• нервовий — іноді може виникнути в людей, які відчувають стрес, спричинений важкими небезпечними для життя захворюваннями. Одним із прикладів є пацієнти у відділенні інтенсивної терапії (ВІТ). Передбачається, що причина цього виду гастриту пов’язана зі зменшенням припливу крові до шлунка.

Наскільки поширений гастрит

Диспепсичні симптоми (порушення травлення) зустрічаються дуже часто. Під час візуального огляду шлунка (гастроскопії) зазвичай виявляється наступна картина:

• кожна четверта-п’ята людина страждає на рефлюкс (гастроезофагеальну рефлюксну хворобу);
• у 1 з 20 осіб є виразка шлунка;
• переважна більшість пацієнтів (60-70%) не мають жодних відхилень від норми (функціональна диспепсія).

Зараження бактерією Helicobacter pylori — також досить поширене явище:

• вона виявляється у 30-50% людей із диспепсичними симптомами;
• у 10-20% випадків інфекція через кілька років призводить до виразки шлунка.

Визначити точний показник захворюваності на гострий гастрит досить складно. Річ у тім, що його поширеними причинами є ентеровірусні інфекції. Зазвичай вони призводять до легких короткочасних епізодів, про які люди часто не повідомляють. Інші фактори, що призводять до гострого гастриту, наприклад, сепсис (надмірна відповідь імунної системи на інфекцію), ішемія (місцеве зниження кровопостачання) та ушкодження хімічними речовинами, трапляються відносно рідко, порівнюючи з хронічним гастритом, спричиненим H.pylori, та хронічним аутоімунним гастритом.

У західних країнах дані свідчать про зниження частоти гастриту, спричиненого H. pylori, і збільшення поширеності аутоімунного гастриту, частота якого становить від 2% до 5%. Але ці дані можуть мати обмежену достовірність.

Хронічний неатрофічний гастрит, спричинений H. pylori, широко поширений. У західних країнах поширеність інфекції H. pylori у дітей становить близько 10%, тоді як у країнах, що розвиваються, вона значно вища — близько 50%. Вирішальну роль у глобальній передачі інфекції H. pylori відіграють соціально-економічні та екологічні чинники. Вони включають дотримання правил гігієни в сім’ї, перенаселеність будинків і харчові звички.

За оцінками, поширеність атрофічного гастриту, спричиненого H. pylori, у розвинених країнах може сягати 15%. Атрофічний гастрит, не пов’язаний з H. pylori, трапляється відносно рідко, його поширеність становить від 0,5% до 2%.

Від чого з’являється гастрит

Існує безліч можливих причин гастриту: інфекції, подразнення, аутоімунні порушення, захворювання крові тощо. Найпоширенішим збудником є бактерія H. pylori, що проникає в організм внаслідок недотримання правил гігієни.

Нижче перелічено найчастіші причини гастриту, які сприяють розвитку цього стану:

• інфекції — переважно це ентеровірусні інфекції, що призводять до короткочасної гострої реакції, яка зазвичай минає самостійно. Інші вірусні інфекції, наприклад, цитомегаловірус і вірус простого герпесу часто спричиняють запалення у людей зі слабкою імунною системою. Основною причиною гастриту вважається бактерія Helicobacter pylori. Рідше запалення викликають грибкові (кандидоз, гістоплазмоз) і паразитарні інфекції;
• хімічні речовини — тривале вживання аспірину, НПЗП (ібупрофен, напроксен), алкоголь, паління цигарок, кава і кислі напої, підвищене вироблення шлункової кислоти (наприклад, через стрес), наркотики, їдкі речовини (отрути), травми (проковтування чужорідного предмета) ушкоджують захисний бар’єр слизової оболонки. Деякі сполуки, що виробляються організмом, також можуть спричиняти розвиток гастриту. Прикладом слугує рефлюкс жовчі — речовини для перетравлення харчових жирів, що інколи тече назад у шлунок, а не далі по кишківнику;
• аутоімунні захворювання — аутоімунний гастрит може виникнути спонтанно, або, що зустрічається набагато рідше, є побічним ефектом іншого аутоімунного захворювання;
• зниження кровопостачання — під час хірургічного втручання, травми, під’єднання до апарату штучного дихання або тяжкого захворювання (наприклад, ниркова недостатність) сильний фізіологічний стрес змушує організм припиняти кровопостачання травної системи та перенаправляти його до більш важливих органів. Це робить слизову оболонку більш вразливою для агресивних речовин, що знаходяться всередині.

До додаткових, більш рідкісних причин гастриту належать:

• променева терапія (мукозит);
• системні захворювання;
• саркоїдоз.

Наявність хоча б одного з наступних факторів ризику підвищує ймовірність гастриту:

• зараження Helicobacter pylori;
• куріння сигарет;
• алкоголізм;
• будь-яке захворювання, що потребує полегшення хронічного болю за допомогою НПЗП, наприклад, біль у попереку, фіброміалгія, артрит;
• тривалий стрес, спричинений хірургічним втручанням, травмою або інфекцією;
• літній вік;
• синдром набутого імунодефіциту (СНІД);
• запальні захворювання кишківника.

Деякі хвороби і навіть методи лікування можуть призвести до гастриту:

• перніціозна анемія (форма анемії, при якій обмежується здатність засвоювати вітамін B12);
• хронічний жовчний рефлюкс, що часто виникає після баріатричної операції;
• хіміотерапія під час лікування раку.

Гастрит частіше вражає літніх людей. Це пояснюється тим, що з віком слизова оболонка стає тоншою, і літні люди більш схильні до інфікування H. pylori.

Гострий гастрит: причини

Гостра форма захворювання може розвинутися під впливом кількох чинників:

• уремія (накопичення в крові сечовини та інших азотовмісних сполук);
• ішемія (зниження кровообігу);
• агресивні речовини;
• лікарські препарати;
• радіація;
• травми;
• сильні опіки;
• сепсис;
• лужно-жовчний рефлюкс.

Крім цього, деякі інфекції (ентеровіруси) спричиняють епізоди гастриту, які минають самостійно.

Хронічний гастрит: причини

Хронічний гастрит поділяють на дві форми — атрофічний і неатрофічний. У більшості випадків він спричиняється інфекцією H. pylori. Зараження зазвичай відбувається в дитинстві, але симптоми дуже часто розвиваються тільки в більш пізньому віці. Інфекція H. pylori викликає неатрофічну форму, яка може перейти в атрофічну.

Поширеною причиною атрофічної форми є аутоімунний гастрит, який характеризується витонченням слизової оболонки. Але поки неясно, чи є він самостійним захворюванням, чи інфекція H. pylori спричиняє аутоімунну відповідь у сприйнятливих людей.

Реактивний гастрит: причини

Реактивний гастрит або гастропатія має багато спільних причинних чинників із гострим гастритом. Але характеризується відсутністю запалення або наявністю уповільненого запального процесу.

Гастропатії зазвичай протікають безсимптомно, але пошкодження слизової виявляють під час ендоскопії, часто виявляючи множинні ерозії або виразки без ознак атрофічних змін. Використання препаратів для лікування злоякісних пухлин сприяло збільшенню частоти реактивного гастриту, але він, як і раніше, зустрічається досить рідко.

Розвиток гастриту, спричиненого H. pylori

H. pylori — це спіралеподібна грамнегативна бактерія зі джгутиками, яка передається через фактори навколишнього середовища, фекально-оральним або орально-оральним шляхом. Виникнення гастриту, спричиненого H. pylori, включає складну взаємодію між факторами вірулентності (здатності спричиняти захворювання) бактерій та імунною відповіддю організму. H. pylori володіє різними факторами вірулентності, які сприяють адгезії клітин (прикріпленню до сусідніх клітин), спричиняють ушкодження клітин, руйнують щільні з’єднання та ухиляються від імунної відповіді організму.

Виживання і колонізація H. pylori в шлунку залежать від ферменту уреази, яка утворює захисний шар навколо бактерії. Вона також допомагає нейтралізувати кисле мікросередовище шлунка, дозволяючи бактерії процвітати в умовах низького pH. Згодом джгутик та інші ферменти допомагають бактерії проникнути через шар слизу, досягти епітелію шлунка та прикріпитися до епітеліальних клітин.

Прикріплення H. pylori до епітеліальних клітин спричиняє запальну реакцію, яка є відмінною характеристикою гастриту. Стійке запалення зрештою призводить до виснаження клітин, що продукують гастрин, і парієтальних клітин, які продукують кислоту. Згодом розвивається атрофія (зменшення об’єму та розміру клітин) і кишкова метаплазія (заміна клітинами, схожими за будовою з клітинами кишківника).

Розвиток аутоімунного гастриту

При первинному аутоімунному атрофічному гастриті імунна відповідь спрямована проти парієтальних клітин і внутрішнього фактора. Але чинники, що викликають аутоімунну відповідь і сприяють розвитку захворювання, залишаються невстановленими.

Передбачуваний механізм розвитку атрофічного гастриту, спричиненого H. pylori, описує перехресну антигенну активність, спрямовану проти бактерії та антигенів у цій ділянці. Згодом руйнування слизової оболонки призводить до заміни наявних клітин на інші клітини, включно з кишковими типами.

Гастрит передається чи ні

Сам гастрит не заразний, але інфекції, які його викликають, заразні. Зокрема, H. pylori інфікувала більшу частину населення планети і приблизно в половини викликала хронічний гастрит. Вона поширюється фекально-оральним або орально-оральним шляхом. Щоб запобігти її поширенню, слід регулярно та ретельно мити руки.

Як проявляється гастрит

Гастрит може не викликати помітних симптомів, особливо при хронічному перебігу. Людина може страждати на це захворювання місяцями або роками, навіть не підозрюючи про це. Тільки іноді вона відчуває раптову нудоту і біль у животі протягом короткого періоду часу. Легкі симптоми стають більш вираженими, коли пошкоджена слизова оболонка більше не може захищатися від шлункової кислоти. До перших ознак гастриту належать повторюваний біль і відчуття тяжкості в епігастральній ділянці, відчуття наповненості шлунка незабаром після початку прийому їжі.

Захворювання може проявлятися у вигляді сукупності симптомів, які розрізняються за інтенсивністю та формою прояву. Загальні симптоми, які можуть вказувати на наявність гастриту, включають:

• пекучий або гризучий біль, що локалізується переважно у верхній частині живота. Цей біль може варіюватися від слабкого і періодичного до сильного і постійного;
• розлад травлення (відчуття переповнення, здуття живота або дискомфорту після їди, що часто супроводжується відрижкою, непереносимість жирної їжі, печія, яка може посилюватися після лежання на спині);
• нудота, яка іноді переростає в блювоту (чорні блювотні маси, іноді з домішками крові, можуть вказувати на кровотечу всередині шлунка);
• відсутність апетиту або раннє насичення, яке потенційно може призвести до небажаної втрати ваги;
• загальне відчуття нездужання, втома і нестача енергії по мірі погіршення стану, спричинені мальабсорбцією життєво важливих поживних речовин (вітамін B12 і залізо) або анемією.

Блювання при гастриті зазвичай виникає після або під час їди. Воно найчастіше проявляється при важких формах захворювання. Здуття при гастриті зазвичай спричинене підвищеним газоутворенням у кишківнику внаслідок неправильного харчування.

Можливі симптоми

Гастрит може спричиняти подразнення в усьому травному тракті та в ротовій порожнині. Тому людина може відчувати печіння в роті та язика при гастриті.

Зміни в перистальтиці кишківника можуть спричиняти бурчання в животі при гастриті. Також часто спостерігається збільшене утворення газів через неправильне травлення і ферментативні процеси. Бурчання може посилюватися в періоди голоду через посилене вироблення шлункового соку.

Іноді може виникнути металевий присмак у роті при гастриті. Незвичайні смакові відчуття можуть бути спричинені виробленням надмірної кількості шлункової кислоти.

Відчуття голоду після їжі при гастриті може відчуватися при нестабільному рівні шлункової кислоти. Швидкий розпад їжі призводить до швидкого відчуття голоду. До відчуття голоду після їжі також може призвести зменшена продукція шлункового соку, який потрібен для нормального травлення.

Деякі ліки, що приймаються для лікування гастриту, можуть спричиняти сухість у роті. Крім цього, захворювання може вплинути на рівень кислотності шлунка і порушити нормальні процеси травлення, що також може сприяти появі сухості в роті.

Ознаки кровотечі в шлунку

У важких випадках захворювання може спричинити шлунково-кишкову кровотечу, що характеризується кривавими або темними випорожненнями і блюванням з кров’ю. Це критичний симптом, що вимагає негайної медичної допомоги.

При виразці, що кровоточить, може бути присутнім:

• чорний дьогтеподібний стул (так звана мелена);
• блювота речовиною, схожою на чорну кавову гущу, яка насправді є перевареною кров’ю.

Додаткові ознаки шлункової кровотечі (всі вони пов’язані із залізодефіцитною анемією) включають:

• втома;
• утруднене дихання;
• запаморочення;
• слабкість;
• блідість шкіри;
• прискорене серцебиття.

Залізодефіцитна анемія може спричиняти запаморочення при гастриті через нестачу кисню, що надходить до мозку. Запаморочення також може виникати як результат загального нездужання і стресу.

Тривожні симптоми

Потрібна негайна консультація лікаря, якщо порушення травлення триває більше трьох тижнів і помічено будь-яке з наступних явищ:

• симптоми відчуваються вперше у віці старше 55 років;
• лікування виявилося неефективним;
• постійні важкі симптоми;
• біль у животі або грудях не минає або повертається;
• відчуття, що в животі утворився клубок;
• постійна нудота;
• біль при гастриті віддає в спину;
• утруднене або болісне ковтання;
• втрата ваги без видимої причини;
• багаторазове блювання;
• чорні липкі смердючі випорожнення (мелена).

Не рекомендується продовжувати лікувати розлад шлунка препаратами без консультації з лікарем.

Гастрит: симптоми, де болить

При гастриті біль може виникнути у верхній частині живота посередині, а іноді в лівому підребер’ї. Загальна болючість відчувається приблизно в цій ділянці, але людина не може точно визначити при гастриті місце, де болить. При виразці місце болю можна визначити точніше.

Як болить гастрит? Зазвичай біль при гастриті описується як пекучий або гризучий, він часто посилюється під час їжі. При виразці шлунка біль посилюється вночі.

Які симптоми при гострому гастриті

Симптоми з’являються раптово і часто нагадують прояви шлункових інфекцій:

• біль в епігастрії;
• відчуття переповнення в шлунку;
• здуття живота;
• нудота, блювання.

Ці прояви називаються диспепсією і зазвичай минають самостійно. Деякі люди взагалі не відчувають симптомів, це називають безсимптомним гастритом.

Які симптоми хронічного гастриту

Хронічний гастрит, спричинений H. pylori, може бути безсимптомним і поступово прогресувати, але швидкість прогресування непередбачувана. У деяких людей первинна інфекція викликає гостру диспепсію (порушення травлення), яка зазвичай минає самостійно. Стійка колонізація бактеріями незмінно призводить до хронічного гастриту, при якому виникають лише періодичні диспептичні симптоми.

Згідно з даними азіатського консенсусу щодо гастриту, пацієнтів вважають такими, що страждають на диспепсію, спричинену H. pylori, якщо їхні симптоми поліпшуються після ерадикації (лікування, спрямованого на повне знищення цієї бактерії). Але ерадикація не призводить до негайного поліпшення симптомів при гастриті і може зайняти до 6 місяців.

На відміну від цього, функціональна диспепсія (порушення травлення, не пов’язане з органічними захворюваннями) характеризується наявністю стійких диспептичних симптомів, наприклад, відчуття переповнення в надчеревній ділянці. При цьому відсутні структурні порушення, що підтверджується верхньою ендоскопією. Згідно з сучасними рекомендаціями, людям, які постійно відчувають хронічні диспептичні симптоми, ставлять діагноз функціональної диспепсії.

Симптоми аутоімунного гастриту

Аутоімунний гастрит часто протікає безсимптомно, і пацієнти зазвичай звертаються по допомогу випадково, коли в них діагностують мегалобластичну, перніціозну або залізодефіцитну анемію. Але деякі пацієнти повідомляють про відчуття переповнення в надчеревній ділянці, рідше вони скаржаться на біль в епігастрії, нудоту, блювання і здуття.

У зв’язку з широкою поширеністю диспептичних симптомів їх необхідно інтерпретувати з обережністю. Деякі дослідження показують, що диспептичні симптоми (наприклад, відчуття переповнення в надчеревній ділянці) можуть бути спровоковані аутоімунним гастритом, особливо у молодих пацієнтів без анамнезу куріння.

Як діагностують гастрит

Оскільки гастрит складно діагностувати тільки на підставі клінічних симптомів, пацієнту слід пройти ендоскопічне та гістологічне дослідження, результати яких можуть не відповідати вираженості клінічних проявів. Термін «хронічний гастрит» часто використовується щодо диспептичних симптомів. Але їх наявність слабко пов’язана з реальним гістологічним або ендоскопічним діагнозом. Діагноз гастриту ґрунтується на гістопатологічному дослідженні зразків слизової оболонки шлунка.

Лікар починає діагностику гастриту з ретельного вивчення історії хвороби та проведення медичного огляду. Залежно від результатів початкового обстеження він може порекомендувати пройти візуалізаційні дослідження, які виявляють виразки або ерозії:

• серія знімків верхніх відділів ШКТ — для цього дослідження пацієнт спочатку випиває барій — білу дрібнодисперсну речовину, змішану з водою. Барій покриває поверхню стравоходу, шлунка та першу частину тонкого кишківника. Серія рентгенівських знімків дає змогу фахівцеві візуалізувати травний тракт і побачити будь-які відхилення. Але це дослідження менш чутливе і специфічне, ніж ендоскопія;
• верхня ендоскопія (езофагогастродуоденоскопія, ЕГДС, ФГДС) — обстеження виконується шляхом введення катетера з мікроскопічною камерою через глотку в шлунок. Під час процедури лікар може взяти зразки слизової для подальшого дослідження. Зазвичай гастрит розпізнається візуально ще до того, як біопсія підтвердить його наявність. Ендоскопію проводять амбулаторно і вона займає не більше 15 хвилин. В якості анестезії використовують місцевий знеболювальний спрей для горла та/або седативний засіб.

Точний діагноз гастриту встановлюється гістологічно шляхом дослідження невеликих ділянок слизової оболонки, що називається біопсією. Тому для його підтвердження потрібні зразки тканини слизової оболонки, які беруть під час ендоскопії. Біопсія дає змогу перевірити наявність багатьох захворювань, включно із зараженням H. pylori.

Аналізи крові при гастриті

Щоб встановити причину захворювання або перевірити наявність ускладнень, можуть знадобитися додаткові аналізи при гастриті:

• загальний аналіз крові (ЗАК) — щоб перевірити наявність залізодефіцитної анемії, спричиненої можливою шлунковою кровотечею, або змін у хімічному складі крові;
• аналізи на залізо — включно з рівнем феритину (феритин — це білок, який накопичує залізо);
• аналіз на рівень вітаміну B12 — щоб діагностувати перніціозну анемію;
• аналіз на аутоантитіла до внутрішнього фактора (IF) — використовується для діагностики перніціозної анемії;
• аналіз на антитіла до H. pylori — проте інші тести є більш чутливими та специфічними.

Щоб забезпечити ефективне лікування, через кілька тижнів можуть знадобитися повторні аналізи.

Інші дослідження

Крім цього, можуть бути проведені інші дослідження:

• дихальний тест для перевірки на наявність H. pylori — пацієнт випиває спеціальну рідину, а потім повітря, яке він видихає, досліджується на наявність продуктів розпаду бактерії. Пацієнт має підготуватися до дихального тесту заздалегідь, припинити вживання антацидів щонайменше за 2 тижні та антибіотиків за 4 тижні до дослідження;
• аналіз калу на антиген — зразок калу перевіряється на наявність антигену, який зазвичай знаходиться на поверхні бактерії H. pylori;
• аналіз калу на приховану кров — дає змогу виявити кров у зразку калу. Позитивний результат (тобто наявність крові) вказує на кровотечу в травному тракті.

Діагностика диспепсії та тестування на H. pylori

Діагностика гастриту має проводитися поетапно, щоб правильно виявити причину захворювання і при цьому мінімізувати інвазивні дослідження. Для пацієнтів з підозрою на функціональну диспепсію ендоскопія не потрібна, але повинно бути проведено тестування на H. pylori.

Згідно з сучасними рекомендаціями з діагностики функціональної диспепсії, пацієнти, у яких вперше виникли симптоми в літньому віці (втрата ваги, кровотеча, утруднення ковтання, скупчення рідини, лихоманка, постійне блювання, сімейний анамнез раку стравоходу або шлунку), розглядаються як ті, що мають тривожні ознаки гастриту. Ці люди потребують подальшого обстеження та тестування на H. pylori. Обстеження включає ендоскопічне дослідження та комплексне гістологічне дослідження біоптатів. Але не рекомендується проводити ендоскопічне дослідження для виключення раку в пацієнтів молодше 60 років, які страждають на диспепсію, але не мають у сімейному анамнезі злоякісної пухлини шлунка.

Згідно з нещодавнім Кокранівським оглядом, автори дійшли висновку, що в пацієнтів без попередньої гастректомії (операція з видалення шлунка), поточного приймання антибіотиків або інгібіторів протонної помпи дихальний тест з сечовиною виявився більш діагностично точним, ніж інші неінвазивні методи (серологічне дослідження або виявлення антигену в калі). Згідно з більшістю тверджень, один позитивний неінвазивний тест може бути приводом для призначення ерадикаційної терапії у пацієнтів з диспепсією, навіть без наявності тривожних симптомів.

Діагностика атрофічного гастриту

Згідно з оновленими даними Американської гастроентерологічної асоціації (AGA), для постановки діагнозу атрофічного гастриту потрібне гістопатологічне дослідження. При цьому наявність кишкової метаплазії (видозміна клітин) вказує на атрофічний гастрит.

Які ознаки атрофічного гастриту при ендоскопії? З ендоскопічного погляду атрофічний гастрит проявляється помітним стоншенням слизової оболонки, про що свідчить підвищена видимість судин і зменшення шлункових складок. Тонкі синьо-білі гребені або вузлуваті ділянки на поверхні епітелію є діагностичними показниками кишкової метаплазії. Мікроскопічне накопичення ліпідів на ділянках з кишковою метаплазією представлено у вигляді білих непрозорих полів.

Чутливість ендоскопічного дослідження відносно обмежена. З передбачуваних атрофічних або метапластичних ділянок повинна бути взята біопсія і направлена на гістопатологічний аналіз для підтвердження діагнозу.

Згідно з рекомендаціями AGA, при діагностиці атрофічного гастриту рекомендується дотримуватися оновленого Сіднейського протоколу отримання топографічних біопсій. Він включає взяття 5 окремих біопсій, кожна з яких поміщається в контейнери з відповідним маркуванням, з наступних місць:

• мала кривизна антрального відділу, розташована на відстані 2-3 см від воротаря;
• велика кривизна антрального відділу, розташована в межах 2-3 см від воротаря;
• мала кривизна тіла шлунка, приблизно на 4 см проксимальніше кутової вирізки;
• велика кривизна тіла шлунка, розташована на відстані 8 см від кардії;
• кутова вирізка.

У разі встановлення діагнозу атрофічного гастриту рекомендується пройти тестування на H. pylori. При позитивному результаті слід провести ерадикаційне лікування з подальшим тестуванням для підтвердження ефективності ерадикації.

Також можливе проведення додаткових тестів, включаючи антитіла до парієтальних клітин і внутрішнього фактора. Крім цього, бажано пройти додаткові серологічні дослідження для оцінки наявності анемії, спричиненої нестачею вітаміну В12 і заліза.

Диференціальна діагностика

Деякі інші захворювання можуть імітувати симптоми гастриту:

• функціональна диспепсія;
• рефлюкс шлунка;
• виразкова хвороба;
• гастропарез;
• гострий холецистит і жовчна коліка;
• гострий холангіт;
• гастроезофагеальна рефлюксна хвороба;
• езофагіт;
• дивертикуліт;
• лімфома шлунка;
• целіакія;
• множинні ендокринні новоутворення;
• рак шлунка.

За гастрит можуть бути помилково прийняті наступні стани:

• гострий коронарний синдром (ГКС);
• вагітність.

Як відрізнити виразку від гастриту

Виразкова хвороба шлунка і гастрит — це два різних захворювання ШКТ, які мають свої характерні ознаки. Нижче представлені деякі основні відмінності між ними.

Виразка шлунка спричиняє біль, який локалізовано у верхній частині живота, в ділянці під грудьми і над пупком. Біль може посилюватися після їжі або вночі. Для діагностики використовують ендоскопію, рентгенографію і тест на Helicobacter pylori.

Гастрит проявляється болем у верхній частині живота та іншими характерними симптомами: відчуттям переповнення шлунка, нудотою, блюванням, печією, здуттям живота. Гастрит діагностується за допомогою ендоскопії, біопсії та тесту на Helicobacter pylori.

Варто зазначити, що тільки лікар може точно діагностувати і лікувати ці стани.

Чи може гастрит минути сам

Гострий гастрит минає після усунення причини, що викликала його. При наявності інфекції імунна система ліквідує її, і запалення починає знижуватися. У разі передозування алкоголем або таблетками, а також тимчасового зниження припливу крові до шлунка слизова оболонка згодом відновлюється.

Хронічний гастрит часто пов’язаний із наявністю інших хронічних хвороб. Деякі можна вилікувати за допомогою спеціальних методів. Інші захворювання невиліковні, але тривале лікування може зменшити спричинене ними запалення. Хронічний гастрит може завдати більш глибоких ушкоджень тканинам, тому на їхнє відновлення знадобиться більше часу.

Як лікувати гастрит

Стандартне лікування гастриту полягає в усуненні причинних чинників, знищенні бактерій і контролі кислотності шлункового соку. Насамперед воно передбачає усунення основної причини. Щойно основний винуватець гастриту зникне, симптоми мають вщухнути. Якщо причиною є алкоголь або НПЗП, необхідно припинити їх прийом. Але, перш ніж припинити прийом будь-якого препарату або почати самостійне швидке лікування гастриту, слід проконсультуватися з лікарем.

У разі виявлення H. pylori лікарі зазвичай призначають двотижневу «потрійну терапію» з використанням двох антибіотиків, щоб знищити інфекцію, та інгібітора протонної помпи (ІПП). ІПП знижують рівень шлункової кислоти, тим самим полегшуючи симптоми. Замість другого антибіотика можна використовувати саліцилат вісмуту. Цей препарат покриває і заспокоює слизову оболонку шлунка.

Після виявлення та усунення причини можуть бути рекомендовані інгібітори протонної помпи, блокатори гістаміну, препарати вісмуту. Вони можуть принести тимчасове полегшення, поки відновлюються тканини шлунка. Іноді для швидкого полегшення стану при гастриті в план лікування включають антацид.

Ці кислотознижувальні препарати зазвичай рекомендуються тільки на короткий час. Особливо це стосується інгібіторів протонної помпи, оскільки їх тривале застосування пов’язане з негативними наслідками для здоров’я.

Чим лікувати гастрит

Нижче представлені деякі з препаратів, які призначають при гастриті:

• антациди — приносять тимчасове полегшення печії та інших симптомів порушення травлення, але вони не усувають першопричину гастриту і не лікують виразку. Антациди можуть блокувати всмоктування ліків і тим самим знижувати їхню ефективність. Тому їх рекомендують приймати не пізніше ніж за 1 годину до або через 2 години після прийому інших ліків;
• альгінати — утворюють товстий захисний шар поверх вмісту шлунка і зменшують симптоми рефлюксу. Їх корисно приймати після їди і перед сном, щоб зменшити нічні симптоми. Деякі препарати являють собою комбінацію антацидів і альгінатів;
• препарати для контролю секреції шлункової кислоти — капсули або таблетки, які зменшують кількість шлункової кислоти. Вони поділяються на дві групи. Антагоністи гістамінових Н2-рецепторів є препаратами першого вибору. До них належать циметидин, фамотидин і нізатидин. Вони не тільки пригнічують секрецію шлункової кислоти, а й сприяють прискоренню загоєння. Їх можна приймати як вдень, так і перед сном. Циметидин може спричиняти сплутаність свідомості у літніх людей, гінекомастію та імпотенцію у молодих чоловіків. Але загалом ці препарати безпечні. Інгібітори протонної помпи (ІПП) використовуються в комбінованій терапії для знищення H. pylori і лікування шлункового рефлюксу. Їх найкраще приймати за 30 хвилин до сніданку або вечері.
• сукральфат — це комплекс гідроксиду алюмінію та сульфатованого цукру. Він утворює бар’єр, що захищає слизову оболонку від кислоти, ферментів і жовчі.

Деякі лікарські препарати від гастриту приймають після їди, а деякі — до їди. Слід ознайомитися з інструкцією, яка додається до препарату.

Побічні ефекти ліків від гастриту

H2-блокатори зазвичай викликають мало побічних ефектів. Рідкісними небажаними ефектами є сплутаність свідомості, висип і проблеми з клітинами крові.

Інгібітори протонної помпи теж викликають мало побічних ефектів: головний біль, нудота, діарея, запор. Але ці препарати ефективні при короткостроковому застосуванні. Тривале застосування не рекомендується, особливо літнім людям.

Антациди можуть перешкоджати правильній дії інших ліків.

Можливі побічні ефекти від ліків для лікування H. pylori: нудота, зміна смаку, діарея, шкірні висипання. Під час прийому метронідазолу не слід вживати алкоголь. До рідкісних побічних ефектів відносяться: інфекція кишківника, яка називається «псевдомембранозний ентероколіт» і алергія на антибіотики.

Як вилікувати гастрит: ерадикаційна терапія

Інфекцію Helicobacter pylori можна лікувати двома антибіотиками та інгібітором протонної помпи. Після ерадикації лікар порекомендує здати аналізи, щоб переконатися в ефективності лікування.

Ерадикаційна терапія показана в наступних випадках:

• при ознаках гастриту за результатами діагностичних досліджень;
• при диспепсії та підтвердженій інфекції H. pylori;
• при виразковій хворобі, функціональній диспепсії, ідіопатичній тромбоцитопенічній пурпурі (ІТП), нез’ясованій залізодефіцитній анемії, а також тоді, коли передбачається тривале лікування НПЗП;
• при неатрофічному хронічному гастриті.

При функціональній диспепсії ерадикаційна терапія має обмежений вплив на полегшення симптомів. Але вона виявляється корисною в зниженні ризику розвитку виразки у цих пацієнтів.

При атрофічному гастриті ерадикаційна терапія може сприяти частковій регресії запалення. При кишковій метаплазії вона не повертає назад метапластичні зміни, але може уповільнити їхнє прогресування до неоплазії без суттєвих доказів зниження загального ризику розвитку раку шлунка. Тому в даному контексті можна говорити про обережну або слабку рекомендацію.

Серйозною проблемою, пов’язаною з ерадикаційною терапією, є ризик виникнення стійкості до антибіотиків. Наприклад, в одному з досліджень було встановлено, що застосування кларитроміцину в дозі 500 мг двічі на день протягом найкоротшого рекомендованого терміну в 7 днів для ерадикації H. pylori підвищує стійкість глоткового стрептокока пневмонії до макролідів.

Експертні рекомендації настійно не рекомендують використовувати для ерадикації H. pylori такі антибіотики, як макроліди, пеніциліни та фторхінолони. При розробці лікувальної стратегії рекомендується застосовувати препарати вісмуту, тетрациклін і метронідазол.

Хронічний гастрит: як лікувати

Лікування при хронічному гастриті потребує професійної допомоги та може включати:

• антибіотики для ерадикації H. pylori;
• пошук альтернативних препаратів для лікування хвороб, які лікувалися НПЗП;
• послуги з лікування залежності від алкоголю або кокаїну;
• цільові препарати для лікування аутоімунних захворювань;
• препарати, що блокують кислоту і сприяють загоєнню.

Іноді потрібна операція для усунення кровотечі, ішемії або рефлюксу жовчі.

Лікування хронічного гастриту при негативному результаті тесту на H. pylori не має стандартизованих рекомендацій і характеризується значною варіабельністю. Емпіричне застосування (на основі даних, отриманих зі спостережень) ІПП продемонструвало ефективність у полегшенні симптомів. Згідно з сучасними рекомендаціями, емпірична терапія ІПП рекомендується особам віком до 60 років із диспепсією, якщо в них негативний результат тесту на H. pylori або симптоми зберігаються, незважаючи на ерадикаційну терапію.

Якщо пацієнти не отримують полегшення від такого лікування, їм може бути призначена прокінетична терапія або трициклічні антидепресанти. Але доказова база для цієї рекомендації має низьку або помірну якість.

Як лікується гастрит вдома

Якщо гастрит спричиняє легкі симптоми розладу шлунка, стан можна полегшити в домашніх умовах. Що робити при гастриті вдома:

• скоротити кількість напоїв, що містять кофеїн (чай, кава, кола та енергетичні напої);
• лягати в ліжко на додаткову подушку, щоб запобігти потраплянню шлункової кислоти в горло під час сну;
• схуднути при наявності надмірної ваги;
• проконсультуватися з лікарем при необхідності регулярного прийому протизапальних знеболювальних (наприклад, ібупрофену) або аспірину;
• не їсти за 3-4 години до сну;
• не вживати кислі (наприклад, апельсиновий сік), газовані напої;
• не вживати алкоголь;
• не палити;
• займатися спортом не менше 5 днів на тиждень;
• виявити й усунути харчову алергію.

Чи лікується гастрит за допомогою харчових добавок

Харчові добавки можуть бути частиною лікування гастриту, але самостійно вони не вилікують його. Поліпшити травлення допоможуть наступні харчові добавки:

• щоденний прийом мультивітамінів, що містять вітаміни-антиоксиданти А, С, Е, вітаміни групи В і мікроелементи;
• омега-3 жирні кислоти (риб’ячий жир). Якщо людина приймає антикоагулянти (для розрідження крові), то їй слід проконсультуватися у лікаря перед прийомом риб’ячого жиру;
• пробіотична добавка (що містить Lactobacillus acidophilus). Пробіотики або «дружні» бактерії допомагають підтримувати баланс у травній системі між корисними і шкідливими бактеріями. Пробіотики можуть допомогти знешкодити бактерію H. pylori і зменшити побічні ефекти від прийому антибіотиків. Для досягнення найкращих результатів деякі пробіотичні добавки необхідно зберігати в холодильнику. Люди з ослабленою імунною системою або ті, що приймають імунопригнічувальні препарати, повинні вживати пробіотики тільки під керівництвом лікаря;
• вітамін С. Дослідження показують, що терапевтичні дози вітаміну С можуть підвищити ефективність терапії з ерадикації H. pylori.

Чи можна вилікувати гастрит травами

Трави можуть зміцнювати й тонізувати системи організму, але перед початком їхнього вживання слід проконсультуватися з лікарем. Деякі трави можуть не підходити людям із певними медичними показаннями. Тому слід інформувати всіх своїх лікарів про будь-які розглянуті для прийому трави або добавки. Трави можна використовувати у вигляді сухих екстрактів (капсул, порошків або чаїв), гліцеритів (гліцеринових екстрактів) або настоянок (спиртових екстрактів).

Якщо не вказано інше, слід заварювати трав’яний чай із розрахунку 1 ч. л. трави на чашку гарячої води. Листя або квіти слід заварювати протягом 5-10 хвилин, а коріння — протягом 10-20 хвилин, пити від 2 до 4 чашок на день. Настої можна використовувати окремо або в комбінації.

Журавлина (Vaccinium macrocarpon) — попередні дослідження показують, що журавлина може пригнічувати розмноження H. pylori. Але слід уникати її прийому, якщо у пацієнта є алергія на аспірин. Журавлина може збільшити ризик кровотечі у людей, які приймають препарати, що розріджують кров (варфарин або аспірин). Також вона може знизити швидкість переробки організмом деяких ліків і, отже, збільшити їхню кількість у крові.

Екстракт мастики (Pistacia lentiscus) — мастика є традиційним засобом для лікування виразки і пригнічує розвиток H. pylori в пробірках. Але, щоб з’ясувати, чи працює це у людей, необхідні додаткові дослідження.

Екстракт солодки DGL (Glycyrrhiza glabra) — таблетки, розжовані за 1 годину до або через 2 години після їжі, можуть допомогти захистити шлунок від ушкоджень, спричинених прийомом НПЗП. Гліциризин — це хімічна речовина, що міститься в солодці, яка взаємодіє з іншими препаратами. DGL — це дегліциризована солодка, або солодка з видаленим гліциризином. Лікарські препарати слід приймати не менше ніж за 1 годину до або після прийому DGL.

М’ята перцева (Mentha piperita) — може полегшити симптоми виразки шлунка. Щоб уникнути печії, слід обов’язково використовувати форму з кишковорозчинним покриттям. Варто врахувати, що м’ята може бути токсичною у високих дозах.

Дієта

Зміна раціону, як правило, не лікує запалення. Раніше лікарі рекомендували їсти пісну їжу з молоком і вживати тільки невеликі порції під час кожного прийому їжі. Однак, згідно з даними інституту діабету, хвороб органів травлення і нирок, дослідники не виявили, що дієта відіграє важливу роль у виникненні гастриту і є обов’язковою для його лікування.

Але скорочення споживання гострої та смаженої їжі, кофеїновмісних і газованих напоїв може зменшити симптоми порушення травлення, поки працює основне лікування. Частіше вживання маленьких порцій їжі дає змогу їй краще засвоюватися і може запобігти втраті ваги.

Дієтичне харчування при гастриті не повинно містити надто гострих, кислих, солодких, просмажених у фритюрі, таких, що містять кофеїн, жирних або оброблених продуктів. Продукти мають бути нейтральними з низьким вмістом цукру, солі, кислот і насичених жирів.

Рекомендації щодо харчування:

• вживати продукти, багаті на флавоноїди, антиоксиданти, вітаміни групи В і кальцій;
• вживати нежирне м’ясо, рибу, тофу (сою) або бобові для отримання білка;
• використовувати корисні олії, наприклад, оливкову;
• скоротити або виключити трансжирні кислоти;
• уникати напоїв, що посилюють вироблення шлункової кислоти, кислі напої, такі як кава, газовані напої та фруктові соки з лимонною кислотою;
• щодня випивати 6-8 склянок чистої води.

Продукти, які можна вживати

Причина хронічного гастриту зазвичай не пов’язана з харчуванням. Але пацієнти можуть виявити, що деякі продукти, включені в їхній раціон, допомагають полегшити симптоми. Нижче перераховано кілька корисних продуктів для людей з гастритом:

• фрукти й овочі — банани, яблука, морква, гарбуз і листова зелень. Овочі та фрукти, що додаються в раціон при гастриті, не мають бути кислими або гострими;
• цільнозернові продукти — коричневий рис, макарони з цільної пшениці, овес, ячмінь і кіноа. Цільнозернові продукти також рекомендовані для хворих на виразку шлунка. Якщо симптоми ускладнюють прийом їжі, можна вибрати простий білий рис і картоплю, оскільки вони легко перетравлюються;
• молочні продукти — знежирене молоко і йогурт. Йогурт — особливо хороший вибір, оскільки він містить корисні пробіотики;
• білки — яйця, риба, нежирне м’ясо та боби викликають відчуття насичення, запобігаючи переїданню та подальшому подразненню шлунка. Можна також вживати курку в складі нежирних страв або в супах і бульйонах;
• перекуси — свіжі ягоди та фрукти (яблука, банани й дині) можуть стати чудовим доповненням до раціону, замінюючи рафінований цукор, який міститься в кондитерських виробах;
• напої — вода, напої на водній основі, немолочне молоко (мигдальне). Чай із м’ятою, імбиром та куркумою є ефективним засобом полегшення симптомів.

Продукти, які не варто вживати

Продукти, які не рекомендується їсти при гастриті:

• фрукти та овочі — є невід’ємною частиною раціону, але слід уникати кислих фруктів і гострих овочів із сильно вираженим смаком (цибуля, часник, перець, чилі);
• зернові — слід уникати вживання кукурудзяного хліба, кукурудзяного сиропу, молодої кукурудзи, локшини та макаронів із рафінованого борошна, оскільки ці продукти містять цукор;
• молочні продукти — жир здатний погіршувати стан шлунка. Тому жирні молочні продукти (молоко, вершкове та топлене масло) не рекомендується вживати при гастриті. Необхідно уникати навіть морозива, сирів і соусів, приготованих із використанням молочних продуктів;
• жирні білкові продукти — як згадувалося раніше, жирна їжа (червоне м’ясо, жирні частини м’яса, печінка птиці) посилює симптоми гастриту;
• десерти — більшість рафінованих продуктів (випічка, торти, піца) містять багато жирів, цукру і спричиняють проблеми зі шлунком;
• безалкогольні напої — рекомендується виключити солодкі та газовані напої, каву, кислі фруктові соки (апельсиновий або лимонний сік). Слід уникати навіть томатного соку, оскільки помідори мають кислу природу. Кофеїн має кислу природу і не повинен використовуватися ні в якій формі. Крім напоїв із кофеїном (кава, чорний і зелений чай, гаряче какао), рекомендується також виключити каву без кофеїну та енергетичні напої, які містять велику кількість цукру.

Що буде, якщо не лікувати гастрит

Нелікований гастрит може призвести до ускладнень і погіршити якість життя. Нижче представлені деякі з можливих наслідків:

• без лікування симптоми можуть прогресувати й спричиняти значний дискомфорт;
• постійне запалення може сприяти розвитку атрофічного гастриту та заміщенню клітин слизової оболонки більш жорсткою тканиною;
• хронічне запалення може підвищити ризик розвитку раку шлунка;
• гастрит може погіршити контроль над іншими супутніми захворюваннями.

Ці фактори підкреслюють важливість своєчасного звернення до лікаря. Чим раніше розпочнеться лікування, тим менша ймовірність розвитку серйозних ускладнень.

Чим небезпечний гастрит

Зазвичай гастрит має тимчасовий характер і не спричиняє серйозних ускладнень. Але якщо він триває довго, то може призвести до неприємних наслідків, причому деякі з них більш серйозні, ніж інші. До менш серйозних ускладнень належить дефіцит вітамінів і мікроелементів (залізо, вітамін B12, C і D). У дітей гастрит може бути причиною затримки росту, оскільки дитині важко засвоювати поживні речовини.

Як аутоімунний, так і спричинений H. pylori гастрит може призвести до залізодефіцитної анемії. Ретроспективний аналіз жінок у пременопаузі з дефіцитом заліза показав, що 18,5% пацієнток були серопозитивні на антитіла до парієтальних клітин. Зв’язок між інфекцією H. pylori та залізодефіцитною анемією особливо очевидний у людей із нез’ясованим дефіцитом заліза. Деякі експертні рекомендації навіть рекомендують проводити скринінг та ерадикацію H. pylori у хворих із рецидивуючою або резистентною до лікування залізодефіцитною анемією і нормальними результатами ендоскопії.

Нейроендокринні пухлини (НЕП) шлунка являють собою ще одне відоме ускладнення атрофічного гастриту. Прогноз цих уражень залежить від таких факторів, як розмір пухлини, мітотична активність і ступінь інвазії. Невеликі НЕО часто можна лікувати за допомогою ендоскопічної резекції, і вони мають низький ризик метастазування. Навпаки, більші пухлини, що перевищують 2 см, були пов’язані з частотою метастазування близько 20%.

Рак шлунка являє собою найбільш важке ускладнення атрофічного гастриту. А кишкова метаплазія значно підвищує його ризик. При помірному атрофічному гастриті ризик становить 1,7%, а при тяжкому — 4,9%, на відміну від відсутності підвищеного ризику при наявності тільки легких атрофічних змін.

З гастритом, спричиненим H. pylori, пов’язана екстранодальна В-клітинна лімфома маргінальної зони, причому гістологічні дані свідчать про те, що лімфома виникає з клонів В-клітин у тому місці, де раніше був виявлений хронічний гастрит. Молекулярні дослідження показали тісний взаємозв’язок між інфекцією H. pylori та лімфомами слизової оболонки шлунка (MALT).

Деякі дослідження вказують на потенційний зв’язок гастриту з інсулінорезистентністю, метаболічним синдромом і неалкогольною жировою хворобою печінки. Але наразі недостатньо доказів, щоб твердо встановити причинно-наслідковий зв’язок між гастритом і цими метаболічними станами.

Прогноз

Прогноз для людей, у яких діагностовано гастрит, загалом сприятливий, особливо за умови раннього виявлення і правильного лікування. Більшість випадків гастриту піддається лікуванню, захворювання можна ефективно контролювати і мінімізувати ризик ускладнень. При цьому симптоми часто полегшуються або повністю зникають.

При наявності хронічного гастриту для збереження задовільної якості життя може знадобитися довгостроковий план лікування і коригування способу життя. Можливо, доведеться змінити підхід до лікування інших захворювань, відмовитися від вживання алкоголю або скоротити його кількість. Послідовний контроль і дотримання планів лікування мають першорядне значення для досягнення найбільш сприятливих результатів.

Прогноз атрофічного гастриту залежить від вираженості атрофії та метаплазії. Основний підхід до лікування спрямований на визначення стадії, щоб полегшити раннє виявлення ускладнень. В одному з досліджень повідомлялося про щорічний рівень захворюваності на рак шлунка 0,25 % на людино-рік і карциноїд шлунка I типу 0,68 % у пацієнтів з атрофічним гастритом. Захворюваність на аденокарциному шлунка становить близько 14,2 випадків на 1000 людино-років у осіб з аутоімунним метапластичним атрофічним гастритом порівняно з 0,073 випадків в загальній популяції.

Профілактика

Профілактика відіграє вирішальну роль для запобігання виникненню або рецидиву гастриту і дає змогу ефективно керувати цим станом. Крім уникнення або мінімізації потенційних причин гастриту, слід дотримуватися правил гігієни, щоб знизити рівень зараження H. pylori. Оскільки інфекція H. pylori часто набувається в ранньому дитинстві та передається фекально-оральним або орально-оральним шляхом, навчання дітей гігієнічним навичкам може запобігти гастриту.

Для зниження ризику інфікування H. pylori слід дотримуватися правил гігієни:

• ретельно мити руки з милом до і після приготування їжі, після відвідування туалету, а також зміни підгузка в дитини;
• дотримуватися гігієни порожнини рота;
• регулярно дезінфікувати туалет і унітаз, особливо якщо в когось із членів сім’ї з’явилася діарея;
• пити воду з безпечного чистого джерела;
• вживати добре вимиту і правильно приготовану їжу;
• не користуватися спільним посудом, зубними щітками, склянками та чашками;
• матерям немовлят не слід брати до рота соску чи пляшечку і куштувати їжу дитини.

Дорослі можуть легко передати H. pylori своїм дітям. Дотримання правил гігієни може запобігти цьому.

У разі підтвердженого діагнозу гастриту, спричиненого H. pylori, слід пройти весь курс антибіотиків, призначених лікарем, для повного знищення бактерій і мінімізації ризику рецидиву.

Пацієнти з аутоімунним гастритом і нестачею вітаміну В12 повинні постійно приймати вітамін В12. Це допомагає запобігти анемії та супутнім ускладненням.

Необхідно враховувати потенційні ризики, які пов’язані з прийомом ліків. Слід уникати тривалого вживання аспірину та НПЗП. Ці заходи допоможуть мінімізувати ризик розвитку гастриту, а за його наявності запобігти ускладненням.

Поширені питання