Неатрофічний гастрит

Неатрофічний гастрит (або, як його називають, поверхневий гастрит) — особлива форма захворювання, яка відрізняється тим, що запаленням вражений лише поверхневий шар слизової оболонки шлунка. Таким чином, для цього гастриту не характерні ні атрофічні зміни, ні імунні порушення, часом навіть у ході захворювання в нього не будуть залучені шлункові залози. Зазвичай, такий тип гастриту розвивається частіше у чоловіків після сорока років, але бувають і винятки. За формою такий гастрит завжди хронічний.

Однак якщо пацієнт з неатрофічним гастритом не отримує адекватного лікування або ж ігнорує призначення, сам скасовує або додає препарати, хвороба ускладнюється. Це загрожує поширенню запального процесу далі, а точніше вглиб стінок шлунка. Внаслідок такого просування важливі функції шлунка — секреторна та екскреторна — будуть порушені, почнуть утворюватися виразки, ерозії. Через це у пацієнта можуть розвинутись онкологічні захворювання — лімфома або аденокарцинома шлунка.

Причини розвитку неатрофічного гастриту

Однією з головних причин розвитку такого виду гастриту є специфічна джгутикова бактерія Helicobacter pylori. Вона «оселяється» у шлунку і провокує посилення секреції соляної кислоти, а також сприяє появі канцерогенних мікроорганізмів так званого першого порядку (викликають утворення добро- та злоякісних пухлин).

Що ще може вплинути на розвиток неатрофічного гастриту:

• неправильна харчова поведінка в поєднанні з поганими харчовими звичками — відсутність режиму харчування (то тривалий голод, то переїдання), переважання на столі у пацієнта жирних, солоних, копчених страв, велика кількість спецій, пристрасть до гострого, переважання важкої білкової їжі тощо;
• алкоголь і куріння — тут важливо розуміти, що за будь-якого гастриту потрібно повністю відмовитися від згубних звичок, вживати в міру у разі не вийде;
• ендокринні захворювання — частіше збої гормональної системи, пов’язані зі щитовидною та іншими залозами;
• постійні стреси — такий стан дуже сильно впливає на здоров’я ШКТ людини;
• прийом деяких препаратів (безконтрольний) — наприклад, нестероїдні протизапальні препарати найчастіше впливають на зміни кислотності.

Найчастіше причина розвитку неатрофічного, як і будь-якого іншого хронічного гастриту, не одна їх відразу кілька. Важливо, щоб пацієнт своєчасно звернувся до лікаря та пройшов обстеження, оскільки це захворювання може розвиватися на тлі інших – наприклад, панкреатиту, езофагіту, дуоденіту чи холециститу.

Хронічний неатрофічний гастрит — симптоми

Як і інші види хронічних захворювань, це характеризується зміною періодів затишшя (ремісії) та рецидивів. У стані ремісії симптоматика практично відсутня, а коли починається гостра стадія, то пацієнт може говорити про такі симптоми:

• болі в ділянці підребер’я зліва, а також в ділянці епістрагія (центрально-верхній) або пупка;
• загальна тяжкість у шлунку незалежно від їжі;
• дискомфорт у шлунку у стані голоду, а також після переїдання (велика порція, тривале застілля);
• чергування запорів та діареї (нестабільність випорожнень);
• нудота — частіше без блювоти, але часом з блювотними позивами;
• поява неприємного запаху з рота;
• печія, відрижка з кислим чи гірким присмаком;
• наліт на язиці — щільний, білий;
• відсутність апетиту і як наслідок цього — зниження ваги.

Кожне загострення (рецидив) — це результат збою в режимі та якості харчування, порушення дієти, інших рекомендацій лікаря. Найчастіше різкий старт запалення обумовлений прийомом алкоголю у великих кількостях.

Діагностика та лікування неатрофічного хронічного гастриту

Лікуванням цього захворювання в переважній більшості випадків займається гастроентеролог. Якщо говорити про діагностику, то це насамперед збір анамнезу, обговорення харчових звичок пацієнта, а також інформація про шкідливі звички та уподобання (як у їжі, так і в інших сферах). Після цього пацієнту можуть призначити:

• біохімічний аналіз крові; загальний аналіз крові;
• загальний аналіз сечі;
• аналіз калу;
• УЗД органів черевної порожнини.

Обов’язковим буде і тест на наявність в організмі Helicobacter pylori. З інших досліджень при неатрофічному гастриті показано одне з ендоскопічних — ФГС або ФГДС (розширений варіант). Між ними є невелика різниця:

• ФГС — фіброгастроскопія, що дозволяє дивитися слизову оболонку шлунка за допомогою введення зонда з камерою;
• ФГДС — фіброгастродуоденоскопія, ширше за можливостями та ефективне за результатом дослідження, дозволяє оглянути не лише шлунок, а й дванадцятипалу кишку.

Часи, коли такі дослідження були неприємними за відчуттями та викликали страх у пацієнтів, давно минули. Зараз введенню зонда передує місцева анестезія, тому дискомфорт, який відчуває пацієнт у ході процедури, мінімальний.

За результатами всіх обстежень та аналізів лікар складає схему лікування. Першим пунктом при виявленні Helicobacter pylori є препарати з групи антибіотиків. Курс становить від 7 до 14 днів, паралельно пацієнту можуть призначити пробіотики — препарати, що мають захистити корисну, а також умовно-корисну мікрофлору. Після цього пацієнту призначають препарати з таких груп:

• антацидні — ці препарати дозволяють знизити кислотність, прибрати такі симптоми, як печія, відрижка тощо;
• інгібітори протонного насоса — для балансу утворення шлункового соку у бік зниження кількості;
• блокатори H2-гістамінових рецепторів — для регулювання утворення шлункового соку та соляної кислоти у шлунку;
• обволікаючі та/або в’яжучі — препарати, які знижують біль, прибирають цілу низку симптомів (відрижка, печія та інші);
• холіноблокатори — для зниження секреторної функції залоз шлунка;
• препарати, спрямовані на відновлення мікроциркуляції в шлунку, а точніше, у стінках органу.

На додаток до всього потрібна дієта. У раціоні пацієнта з неатрофічним гастритом повинні бути:

• риба та м’ясо — нежирні сорти, приготовлені на пару, запечені в духовці без скоринки з мінімумом рослинної олії;
• молочні продукти — нежирні, без добавок (варень, топінгів, ягід);
• вершкове масло — допускається додавання невеликої кількості в протертий суп чи кашу;
• крупи — найкраще гречка та рис у розвареному м’якому вигляді;
• овочі — не сирі, варені, тушковані або запечені;
• фрукти — некислі (банани, печені яблука, груші тощо);
• хліб — без висівок, житнього, можна підсушений (у вигляді грінок).

У періоди загострень дієта обговорюється окремо, оскільки досить жорстка, містить більше обмежень. Також пацієнту рекомендовано повністю відмовитися від куріння та виключити будь-який алкоголь.

Коли хвороба виходить на стадію ремісії, важливо утримати її. Для цього знадобиться профілактика. В цілому, при неатрофічному хронічному гастриті пацієнт повинен взяти за правило жити максимально здоровим життям — дотримуватись режиму навантаження, активності та відпочинку, дотримуватися правильного харчування (в рамках рекомендації лікарів), не зловживати винятками з правил. Також важливо регулярно проходити процедури та обстеження, які можна назвати диспансеризацією – складати тести та аналізи, проходити ФГДС тощо.

Поширені питання