Неатрофічний гастрит
Неатрофічний гастрит (або, як його називають, поверхневий гастрит) — особлива форма захворювання, яка відрізняється тим, що запаленням вражений лише поверхневий шар слизової оболонки шлунка. Таким чином, для цього гастриту не характерні ні атрофічні зміни, ні імунні порушення, часом навіть у ході захворювання в нього не будуть залучені шлункові залози. Зазвичай, такий тип гастриту розвивається частіше у чоловіків після сорока років, але бувають і винятки. За формою такий гастрит завжди хронічний.
Однак якщо пацієнт з неатрофічним гастритом не отримує адекватного лікування або ж ігнорує призначення, сам скасовує або додає препарати, хвороба ускладнюється. Це загрожує поширенню запального процесу далі, а точніше вглиб стінок шлунка. Внаслідок такого просування важливі функції шлунка — секреторна та екскреторна — будуть порушені, почнуть утворюватися виразки, ерозії. Через це у пацієнта можуть розвинутись онкологічні захворювання — лімфома або аденокарцинома шлунка.
Причини розвитку неатрофічного гастриту
Однією з головних причин розвитку такого виду гастриту є специфічна джгутикова бактерія Helicobacter pylori. Вона «оселяється» у шлунку і провокує посилення секреції соляної кислоти, а також сприяє появі канцерогенних мікроорганізмів так званого першого порядку (викликають утворення добро- та злоякісних пухлин).
Що ще може вплинути на розвиток неатрофічного гастриту:
- неправильна харчова поведінка в поєднанні з поганими харчовими звичками — відсутність режиму харчування (то тривалий голод, то переїдання), переважання на столі у пацієнта жирних, солоних, копчених страв, велика кількість спецій, пристрасть до гострого, переважання важкої білкової їжі тощо;
- алкоголь і куріння — тут важливо розуміти, що за будь-якого гастриту потрібно повністю відмовитися від згубних звичок, вживати в міру у разі не вийде;
- ендокринні захворювання — частіше збої гормональної системи, пов’язані зі щитовидною та іншими залозами;
- постійні стреси — такий стан дуже сильно впливає на здоров’я ШКТ людини;
- прийом деяких препаратів (безконтрольний) — наприклад, нестероїдні протизапальні препарати найчастіше впливають на зміни кислотності.
Найчастіше причина розвитку неатрофічного, як і будь-якого іншого хронічного гастриту, не одна їх відразу кілька. Важливо, щоб пацієнт своєчасно звернувся до лікаря та пройшов обстеження, оскільки це захворювання може розвиватися на тлі інших – наприклад, панкреатиту, езофагіту, дуоденіту чи холециститу.
Хронічний неатрофічний гастрит — симптоми
Як і інші види хронічних захворювань, це характеризується зміною періодів затишшя (ремісії) та рецидивів. У стані ремісії симптоматика практично відсутня, а коли починається гостра стадія, то пацієнт може говорити про такі симптоми:
- болі в ділянці підребер’я зліва, а також в ділянці епістрагія (центрально-верхній) або пупка;
- загальна тяжкість у шлунку незалежно від їжі;
- дискомфорт у шлунку у стані голоду, а також після переїдання (велика порція, тривале застілля);
- чергування запорів та діареї (нестабільність випорожнень);
- нудота — частіше без блювоти, але часом з блювотними позивами;
- поява неприємного запаху з рота;
- печія, відрижка з кислим чи гірким присмаком;
- наліт на язиці — щільний, білий;
- відсутність апетиту і як наслідок цього — зниження ваги.
Кожне загострення (рецидив) — це результат збою в режимі та якості харчування, порушення дієти, інших рекомендацій лікаря. Найчастіше різкий старт запалення обумовлений прийомом алкоголю у великих кількостях.
Діагностика та лікування неатрофічного хронічного гастриту
Лікуванням цього захворювання в переважній більшості випадків займається гастроентеролог. Якщо говорити про діагностику, то це насамперед збір анамнезу, обговорення харчових звичок пацієнта, а також інформація про шкідливі звички та уподобання (як у їжі, так і в інших сферах). Після цього пацієнту можуть призначити:
- біохімічний аналіз крові; загальний аналіз крові;
- загальний аналіз сечі;
- аналіз калу;
- УЗД органів черевної порожнини.
Обов’язковим буде і тест на наявність в організмі Helicobacter pylori. З інших досліджень при неатрофічному гастриті показано одне з ендоскопічних — ФГС або ФГДС (розширений варіант). Між ними є невелика різниця:
- ФГС — фіброгастроскопія, що дозволяє дивитися слизову оболонку шлунка за допомогою введення зонда з камерою;
- ФГДС — фіброгастродуоденоскопія, ширше за можливостями та ефективне за результатом дослідження, дозволяє оглянути не лише шлунок, а й дванадцятипалу кишку.
Часи, коли такі дослідження були неприємними за відчуттями та викликали страх у пацієнтів, давно минули. Зараз введенню зонда передує місцева анестезія, тому дискомфорт, який відчуває пацієнт у ході процедури, мінімальний.
За результатами всіх обстежень та аналізів лікар складає схему лікування. Першим пунктом при виявленні Helicobacter pylori є препарати з групи антибіотиків. Курс становить від 7 до 14 днів, паралельно пацієнту можуть призначити пробіотики — препарати, що мають захистити корисну, а також умовно-корисну мікрофлору. Після цього пацієнту призначають препарати з таких груп:
- антацидні — ці препарати дозволяють знизити кислотність, прибрати такі симптоми, як печія, відрижка тощо;
- інгібітори протонного насоса — для балансу утворення шлункового соку у бік зниження кількості;
- блокатори H2-гістамінових рецепторів — для регулювання утворення шлункового соку та соляної кислоти у шлунку;
- обволікаючі та/або в’яжучі — препарати, які знижують біль, прибирають цілу низку симптомів (відрижка, печія та інші);
- холіноблокатори — для зниження секреторної функції залоз шлунка;
- препарати, спрямовані на відновлення мікроциркуляції в шлунку, а точніше, у стінках органу.
На додаток до всього потрібна дієта. У раціоні пацієнта з неатрофічним гастритом повинні бути:
- риба та м’ясо — нежирні сорти, приготовлені на пару, запечені в духовці без скоринки з мінімумом рослинної олії;
- молочні продукти — нежирні, без добавок (варень, топінгів, ягід);
- вершкове масло — допускається додавання невеликої кількості в протертий суп чи кашу;
- крупи — найкраще гречка та рис у розвареному м’якому вигляді;
- овочі — не сирі, варені, тушковані або запечені;
- фрукти — некислі (банани, печені яблука, груші тощо);
- хліб — без висівок, житнього, можна підсушений (у вигляді грінок).
У періоди загострень дієта обговорюється окремо, оскільки досить жорстка, містить більше обмежень. Також пацієнту рекомендовано повністю відмовитися від куріння та виключити будь-який алкоголь.
Коли хвороба виходить на стадію ремісії, важливо утримати її. Для цього знадобиться профілактика. В цілому, при неатрофічному хронічному гастриті пацієнт повинен взяти за правило жити максимально здоровим життям — дотримуватись режиму навантаження, активності та відпочинку, дотримуватися правильного харчування (в рамках рекомендації лікарів), не зловживати винятками з правил. Також важливо регулярно проходити процедури та обстеження, які можна назвати диспансеризацією – складати тести та аналізи, проходити ФГДС тощо.
Поширені питання
Ні, не можна, оскільки цей вид гастриту буває лише хронічним. Можна і потрібно виконувати всі рекомендації лікаря, які націлені на тривалу ремісію та зниження кількості рецидивів. Дуже важливо дотримуватися принципів здорового харчування.
Під час рецидивів не можна, як і інші кислі фрукти, ягоди та овочі. Крім цитрусових краще виключити на час загострення виноград, гранат, персики та абрикоси. У стадії ремісії фрукти як допустимі, а й рекомендовані.
Ні, голодувати за гастриту заборонено. Важливо розділити всю їжу на 5-6 прийомів, їсти невеликі порції. У перші дні загострення, щоб зменшити біль та усунути симптоми, краще їсти м’яку, перетерту їжу в теплому вигляді.
Тим, що неатрофічний гастрит не торкається тканин і залоз шлунка. Запальний процес відбувається лише на верхньому шарі слизової оболонки. Вважається, що такий гастрит менш болісний, проте це залежить від загального стану пацієнта, наявності у нього інших хронічних захворювань.
У переважній більшості випадків причиною є колонізація шлунка бактерією Helicobacter pylori. Саме тому так важливо раз на три місяці робити тест на наявність цієї бактерії, щоби вчасно розпочати лікування.