Хронічний синусит

Хронічний синусит — один з поширених видів синуситу, завжди слідує за гострим синуситом. Найчастіше про хронічну форму лікарі говорять тоді, коли гострий запальний процес не вдається зупинити щонайменше три місяці. В іншому випадку діагноз «хронічний синусит» встановлюють, якщо за рік у пацієнта трапляється не менше ніж три епізоди гострого синуситу. Також важливо, що міжнародні отоларингологічні школи визначають щонайменше два симптоми, які в обов’язковому порядку мають бути присутніми при запальному процесі — це нежить, утруднення носового дихання, відсутність запахів та смаків (повна відсутність нюху — аносмія), а також наявність болю (голова, області проекцій) назальних синусів).

Важливо: хронічний риносинусит вважається багатофакторним захворюванням, поширеним у всьому світі незалежно від кліматичних зон. Найчастіше настає внаслідок розвитку запалення в гайморових або верхньощелепних пазухах, але також досить поширені такі форми хронічного синуситу, як сфеноїдальна (запалення зосереджено в клиноподібній пазусі), етмоїдальна (запалення розвивається у ґратчастій пазусі).

Говорячи про патогенез захворювання, слід зазначити, що він вивчений недостатньо. Разом з тим є фактори, які так чи інакше впливають на перехід гострого синуситу в хроніку:

  • частий нежить — і в сезон ГРВІ або ГРЗ, грипу, і не в сезон;
  • алергічні реакції організму різні подразники;
  • аномальна будова або травми, що так чи інакше торкнулися носових ходів або безпосередньо пазух;
  • ВІЛ-інфікування чи інші імунодефіцитні стани.

Лікування хронічного синуситу залежатиме від клініко-морфологічних особливостей у кожному даному випадку хвороби. Важливо також, аби пацієнт виконував усі приписи та повідомляв про зміни свого стану, щоб лікар міг коригувати схему лікування.

Види синуситу в хронічній формі

Щоб зрозуміти, як лікувати хронічний синусит у дорослих чи дітей, необхідно спочатку визначити вид захворювання. Існує кілька критеріїв, за якими його поділяють, і перший — це форма:

  • ексудативна, у тому числі і гнійна;
  • гіперпластична та гіпертрофічна — хронічний риносинусит із поліпозом;
  • синусит з альтерацією — це форма, при якій слизова атрофується, а потім настає її частковий некроз (відмирання тканин);
  • алергічний синусит;
  • різні комбіновані синусити (поєднання двох або більше форм).

Ще один вид класифікації синуситів — з утворенням поліпів чи без них. Локалізуватися такий синусит може з обох боків (коли уражаються пазухи ліворуч і праворуч) або він може бути як одностороннім (право- або лівостороннім).

Хронічний синусит — симптоми та причини

Симптоматика хронічного синуситу схожа на прояви гострого, і це можна пояснити: всі прояви захворювання пацієнт відзначає в періоди загострень, тоді як у спокійному стані (у ремісії) вони зникають. При цьому чим довше у пацієнта хронічна форма, тим частіше відзначається її млявий перебіг — лихоманки немає, яскраво виражені болючі відчуття також відсутні. У таких випадках відзначають симптоми:

  • періодичні або постійні виділення з носа — слиз із гнійною складовою;
  • постійна або періодична закладеність носових ходів (поперемінна, коли забита то одна, то друга ніздря);
  • дискомфортні відчуття в проєкції пазух, які вражені запаленням.

Коли синусит хронічний, симптоми обумовлені приєднанням бактеріальної або грибкової флори — саме вона й відповідає за розвиток загострення хвороби. У таких випадках яскрава симптоматика:

  • нежить — він проявляється нападами, при цьому слиз густий, має жовтуватий або зеленуватий відтінок, неприємний запах;
  • головний біль, який мучить пацієнта періодично — найчастіше його плутають із відчуттями при запаленні трійчастого нерва;
  • ускладнення дихального характеру (ніс забитий і дихає);
  • чутливість слизової носа, що посилюється;
  • часто раптово з носа йде кров (зазвичай, односторонні кровотечі і виникають тільки при грибковому ураженні).

Часто в моменти загострення хронічного синуситу пацієнт скаржиться на свербіж та печіння в ділянці пазухи, яка залучена до запального процесу.

Причини хронічного синуситу поділені на дві групи:

БактеріїГрибки
гемофільна паличкапеніцили
катаральна мікоплазмаалтернарії
золотистий стафілококкандиди
пневмококаспергіли

Це збудники, що найчастіше зустрічаються в кожній групі, бувають і інші, але значно рідше.

Важливо: грибкова інфекція в більшості випадків зумовлена одонтогенним фактором наприклад, потраплянням частини пломби або пломбувального матеріалу в гайморову (верхньощелепну) пазуху.

Коли діагностовано хронічний синусит, симптоми у дорослих можуть відрізнятись від тих, що спостерігаються у дітей. Тут важливий і загальний стан пацієнта, і наявність у нього про інші хронічні захворювання. У дітей хронічний синусит може розвиватися ще й на тлі розростання (гіпертрофії) аденоїдів.

Діагностика хронічного синуситу

Перший та дуже важливий етап діагностики — це огляд, саме тому потрібно вибирати досвідченого отоларинголога. Після опитування пацієнта лікар може провести обстеження в рамках свого кабінету та компетенцій — тут йдеться про переднє та заднє риноскопічне обстеження, а також про ендоскопію носової порожнини. Ознаками загострення гострого синуситу вважаються:

  • набряк слизової оболонки;
  • наявність серозних виділень, а також гнійної доріжки у носовому проході;
  • окремі поліпи, а також поліпозна маса в носових ходах;
  • зміни у тканинах середньої назальної раковини (інфільтрованість), а також зміни у гачкоподібному відростку.

Також для розуміння клінічної картини захворювання у кожного пацієнта та у випадку, якщо не спостерігається позитивної динаміки від терапії протягом трьох днів, призначають рентген або КТ (комп’ютерну томографію).

Якщо є підозра на те, що хронічний синусит має грибкову етіологію, лікар може призначити КТ та МРТ. Найчастіше в результаті подібних методик до того ж до них бактеріологічних досліджень у якості збудника виявляють Aspergillus flavus.

Хронічний синусит — лікування, профілактика, прогнози

Хронічний синусит, лікування, препарати — все це знаходиться в руках лікаря, якого бажано знайти на тривалий період. Добре, коли лікар знає особливості свого пацієнта — це дозволяє йому комплексно підійти до призначень, радити ті чи інші процедури, рекомендувати санаторій як профілактику. Головне завдання під час загострення полягає у зниженні чутливості, знеболенні та прибиранні інших симптомів.

Якщо говорити про консервативне лікування, то найчастіше воно проводиться у домашніх умовах. При цьому важливо, щоб було визначено джерело інфекції — тільки в цьому випадку лікар зможе підібрати правильну схему лікування. Якщо йдеться про бактеріальні форми, то антибіотик, що застосовується як головна дієва зброя проти хвороби, найчастіше широкого спектра дії, а також він має бути захищений від руйнування ферментами.

Якщо є підозра на грибкову етіологію, дуже важливо зробити діагностику з метою визначити збудника — мікробіологічне дослідження. Надалі, за його результатами, лікар вибере препарат із групи антимікотичних, щоб уразити збудника. Доза, кратність та тривалість прийому завжди індивідуальні, при цьому важливо, щоб пацієнт не змінював нічого за своїм розумінням навіть тоді, коли його стан покращився.

Коли стоїть діагноз хронічний синусит, лікування (патогенетичне) передбачає використання препаратів із груп:

  • судинозвужувальні краплі та/або спреї — для покращення вентиляції пазух, зняття набряклості;
  • муколітики — препарати, які покликані знизити густоту запального секрету, а також допомогти виведенню слизу з синусів безпосередньо в носові ходи;
  • протизапальні — такі ліки націлені на те, щоб якнайшвидше купірувати запалення.

У поодиноких випадках причиною розвитку хронічного синуситу називають психосоматику. Таким пацієнтам рекомендована допомога клінічного психолога, однак і патогенетичне лікування також може бути присутнім, щоб якнайшвидше полегшити загальний стан хворого.

Оперативне втручання при хронічному синуситі

Зазвичай, під хірургічним лікуванням цього захворювання мають на увазі малоінвазивні методики. Також часто на пострадянському просторі все ще використовують промивання пазух Проетцем (у народі — «зозуля»). Іноді як рутинний метод застосовують і пункцію верхньощелепної пазухи (при хронічному гаймориті) або «носовий душ» (у разі, якщо запальний процес розвивається в пазусі ґратчастої кістки).

Показання до оперативного втручання у кожному випадку розглядають окремо. Найчастіше операцію призначають, якщо:

  • у пацієнта на тлі гіперпластичного процесу розвивається ще й гнійне запалення;
  • в ході обстеження у хворого виявляють поліпи або поліпи разом з гнійним запальним процесом;
  • в уражених запаленням пазухах є кісти (часто така картина присутня при грибковій етіології синуситу);
  • рецидиви хронічного синуситу трапляються надто часто.

Одна з сучасних методик, що використовуються сьогодні, — FESS (Functional Endosocopic Sinus Surgery — функціональна ендоскопічна хірургія). Вона дозволяє проводити локальні обмежені оперативні втручання, які вважаються ефективними, малотравматичними. Ще одна методика — балонна синусдилатація. Вона полягає в зондуванні пазухи із застосуванням спеціальної оптики зі світловодом (діаметр не перевищує 1 мм). Методика дієва ще тим, що можна пройти навіть крізь звужений отвір синуса.

Народні засоби для лікування хронічного синуситу

Народні методи лікування можуть бути додаткової терапії. Тут йдеться про полоскання горла або промивання носа відварами трав. Також часто народна медицина пропонує:

  • інгаляції із застосуванням різних ефірних олій (парові) або з трав’яними складами (у небулайзері);
  • пиття відварів трав та настоянок з коріння, квітів тощо;
  • закапування різних розчинів у ніс (настоянки трав тощо);
  • змащування носових ходів ефірними оліями або розведеним у воді медом. 

Хронічний синусит, лікування якого не проводиться або пацієнт займається самолікуванням, може призвести до ускладнень. Їх поділяють на дві групи:

  1. Орбітальні — запалення клітковини ока та/або оболонок очного яблука з можливою втратою зору (частковою або повною).
  2. Внутрішньочерепні — менінгіт, запалення оболонок мозку (загрозливі стани, які потребують госпіталізації).

Синусит у хронічній формі вимагає контролю з боку лікаря. Зазвичай, пацієнт повинен не менше двох разів на рік з’явитися на прийомі, чітко виконувати всі призначення лікаря у періоди загострень та рекомендації під час ремісій. Профілактика захворювання насамперед спрямована на мінімізацію випадків запалень у ЛОР-органах. Також важливо не перегріватись і не переохолоджуватись, не займатися самолікуванням при ГРВІ чи ГРЗ, менше бувати у багатолюдних місцях у період сезонної захворюваності.

Поширені питання

Чи буває хронічний синусит без нежитю?

Так, буває, але досить рідко. Симптоматика при хронічній формі захворювання проявляється слабше, а нежить може бути відсутнім. При цьому буде набряк, закладеність або, як кажуть у народі, — забиті пазухи та носові ходи. Необхідно виконувати всі рекомендації лікаря — промивати ніс, використовувати судинозвужувальні краплі або спреї за призначенням.

Чи можна використовувати інгаляції при хронічному синуситі?

Так, можна, але тільки після того, як таке додаткове лікування схвалить лікар. Інгаляції можуть бути як паровими, так і із застосуванням небулайзера — тут вибір залежатиме від конкретної ситуації, віку пацієнта та інших факторів. Варто пам’ятати, що в деяких випадках інгаляції не лише не допомагають, а й можуть нашкодити. Будь-яке прогрівання при гнійних процесах категорично заборонено.

Чи можна впоратися з хронічним синуситом за допомогою консервативної терапії?

Ні, не завжди. Найчастіше про консервативне лікування йдеться у випадках гострого синуситу. Однак при поліпозних формах лікарі можуть рекомендувати хірургічне або малоінвазивне (менш травматичне) лікування. У будь-якому випадку тактика і стратегія лікування розробляються з урахуванням особливостей самого пацієнта, перебігу синуситу, наявності супутніх, інших хронічних або аутоімунних захворювань.

Чи може хронічний синусит дати ускладнення та які?

Як і будь-яка інша хроніка, синусит дає досить серйозні та навіть небезпечні ускладнення. Так, у цьому списку не лише менінгіт, а й флегмона тканин орбіти, а також тромбоз кавернозного синусу. Всі ці захворювання можуть розвиватися, якщо не лікувати синусит, а ставитися до захворювання, як до звичайного просто дуже надокучливого нежитю. Це захворювання залишиться з пацієнтом на все життя, тому найправильніше рішення — навчитися швидко усунути загострення та впровадити профілактичні заходи в періоди ремісій.

Хронічний синусит — як лікувати в домашніх умовах?

Найчастіше синусит у хронічній формі, а точніше, хворобу в періоди загострень лікують саме вдома, адже тільки у разі гнійних запалень із тяжким перебігом пацієнта госпіталізують. Виняток можуть становити випадки, коли пацієнт – малюк до 3 років, оскільки у такому віці значний ризик серйозних ускладнень, які трапляються ураганно (дуже швидко). При лікуванні будинку необхідно точно дотримуватися всіх призначень – як прийом препаратів (кратність, тривалість, форму препарату), так і процедури (полоскання, промивання носа тощо).

Реклама
Анатомія серцебиття
Серце складається із двох м'язових насосів, які за...
Аварія на Чорнобильській АЕС викликала зростання раку щитоподібної залози
Рак щитоподібної залози, що поширився серед дітей ...
Реклама
Пронос з кров'ю у дитини
Найімовірніші причини проносу з кров'ю у дітейНепе...
Пронос з кров'ю та слизом
Можливі причиниДіагностикаЛікуванняПрофілактикаПош...
Реклама
Денна сонливість може бути симптомом небезпечного захворювання
Надмірна денна сонливість (Excessive Daytime Sleep...
Контактні лінзи для очей можуть спричинити захворювання печінки та навіть раку: дослідження
Контактні лінзи є тонкими й гнучкими пластинками, ...
Реклама