Тромбоз глибоких вен

Тромбоз глибоких вен (флеботромбоз, ТГВ) — патологія, що виникає внаслідок утворення тромбів. Саме кров’яні згустки в судинах, розташованих у ділянці гомілок, стегон, стають причиною погіршення відтоку крові, а потім і зовсім перекривають кровотік. Весь цей процес ускладнює підйом крові від ніг у напрямку легенів, серця, що може стати причиною різкого погіршення стану пацієнта, а також призвести до смерті.

Згідно зі статистикою, ТГВ найчастіше діагностують у чоловіків віком від 50 років і більше, а у жінок небезпека появи та розвитку цієї патології безпосередньо пов’язана з призначенням контрацептивів, найчастіше оральних.

Розрізняють п’ять основних видів глибокого тромбозу вен, і це пов’язано із місцем кріплення згустку крові:

1. Коли тромб такого розміру, що він повністю закрив кровотік, говорять про оклюзивний ТГВ.
2. Якщо кров’яний згусток прикріпився в судині безпосередньо на стінці, при цьому кровотік перекритий не повністю, а частково, такий ТГВ називають пристіночним.
3. У разі, коли тромб ненадійно прикріпився і періодично робить коливання в струмі крові, говорять про флотуючий тромбоз. 
4. Також виділяють різновид по реканалізації — кілька стадій охоплюють весь процес від початку до стану повної реканалізації.
5. Змішаний ТГВ — цей вид може мати ознаки всіх перерахованих вище різновидів.

Окремо стоїть гострий тромбоз глибоких вен. Цей вид патології характеризується швидким стартом, таким самим ураганним наростанням симптоматики та дуже швидким розвитком подій. Погіршення відбувається на очах, а стан пацієнта вимагає негайної реакції, адже наслідки настають так само швидко, і вони часто несуть небезпеку для життя.

Тромбоз глибоких вен — причини

У класифікації прийнято розрізняти причини та фактори ризику — перші, зазвичай, виникають внаслідок других. Вважається, що причин цієї патології не так багато:

• зміна складу крові може спричинити утворення кров’яних згустків;
• можуть бути пошкоджені стінки судин, що також призводить до тромбозу;
• порушений кровотік також може спричинити утворення тромбів.

Якщо говорити про фактори ризику, то їх набагато більше, при цьому вони поділяються на дві групи — першорядні та другорядні. До першої групи відносять:

• хірургічні втручання, особливо ті, що робляться у великому обсязі або кілька поспіль, проведених одне за одним із коротким проміжком часу;
• наявність у пацієнта центрального венозного катетера;
• аварії або події, що спричинили травмування нижніх кінцівок або тазу;
• довгий період нерухомості — наприклад, лежачий режим після складних переломів, падіння з висоти;
• наявність онкологічних захворювань;
• спадкова схильність — коли в сім’ї є різні патології цієї системи, інші проблеми;
• індивідуальні особливості, що стосуються кровотворної системи — проблеми зі згортанням (частіше високі показники), порушений рівень фібриногену та/або гомоцистеїну.

У цьому переліку лікарі вважають найнебезпечнішими останні два пункти. А ось у групі другорядних факторів можна побачити не тільки вік (літній, після 70 років), але також весь період вагітності, а разом з ним і післяпологовий. Найчастіше фактором ризику є прийом контрацептивів, наявність у пацієнта інших серйозних захворювань — зокрема, патологій серця, судин. Розвитку тромбозу глибоких вен може сприяти і ожиріння (тут йдеться про другий або третій ступінь), і малорухливий спосіб життя (причому не тільки сидяча робота, а й елементарна відсутність активності).

Флеботромбоз глибоких вен може виникнути внаслідок частих авіаперельотів. Якщо ж симптоматика захворювання вже є, краще відмовитись від літаків та планувати подорожі з використанням наземного транспорту.

ТГВ — симптоми

Флеботромбоз — це складне захворювання з погляду симптоматики. Річ у тому, що на першому етапі розпізнати прояви патології дуже складно, майже неможливо. Причина проста: глибокі вени тому і називаються так, що розташовані глибоко від поверхні. І все ж є ціла низка непрямих і прямих ознак, на які варто звернути увагу:

• біль у ногах;
• посилення чутливості;
• поява скутості у рухах (не в суглобах) після навантажень;
• тяжкість у ногах (у м’язах, іноді з розпиранням).

Якщо перераховані вище симптоми не одноразові й з’являються не внаслідок сильних навантажень, це привід звернутися до грамотного фахівця за допомогою. Спочатку можна записатися на прийом до сімейного лікаря, а вже після огляду спрямовує далі — до флеболога.

На пізніших стадіях тромбоз глибоких вен може виявлятися такою симптоматикою:

• шкірні покриви нижніх кінцівок можуть змінювати колір, ставати глянсовими або синюшними, бліднути;
• з’являються набряки, причому завжди починаються зі стопи й поширюються вгору;
• поступово розширюються поверхневі вени;
• шкіра над тромбом стає гарячою (гіпертермія шкірних покривів).

Навіть один симптом вже повинен стати приводом записатися до лікаря, а якщо є кілька з перерахованих, візит потрібно організувати в терміновому порядку. Будь-яке наростання болю в ногах також має насторожити, особливо, якщо больові відчуття є і в стані спокою. Найчастіше захворювання починається з судин гомілки. Якщо не взятися за лікування одразу, то незабаром може розвинутися некроз тканин.

Якщо симптоматика з’явилася різко, раптово, важливо звернутися до лікаря негайно. Так, якщо вранці людина не може встати з ліжка через сильний набряк, є ризик, що слідом за цим розвинеться тромбоемболія легеневої артерії і відбудеться закупорка легені.

Якщо набрякла нога — не єдиний симптом, а на додаток у пацієнта підвищується температура, з’являється біль у грудях, то це сигнал, що потрібна негайна допомога. Зволікання в такій ситуації може призвести до тяжких наслідків аж до гангрени. Також є ризик для життя пацієнта.

Як визначити тромбоз глибоких вен — діагностика

Перший етап — це завжди огляд, а разом із ним і обов’язковий збір анамнезу. Лікар ставить стандартні питання, щоб визначити наявність спадковості, супутніх або аутоімунних захворювань, дізнається та записує всі необхідні відомості про стан пацієнта. Далі настає черга аналізів: зазвичай, тут достатньо двох — ЗАК (загальна кров) та коагулограма (показники згортання крові).

Подальше обстеження спрямоване на те, щоб провести оцінку гемодинаміки, а також виявити (за наявності) зміни, що вже виникли у стінках вен та судин. Для цього лікар направляє пацієнта на:

• УЗД вен, а точніше, ультразвукове дуплексне сканування;
• мультиспіральну комп’ютерну томографію (МСКТ, найчастіше це дослідження замінює перше);
• магнітно-резонансну ангіографію (МРА);
• плетизмографію та/або контрастну венографію.

Обсяг обстеження обговорюється у кожному даному випадку. Іноді достатньо аналізів та УЗД, а часом пацієнту доводиться пройти більше кроків на шляху встановлення правильного діагнозу. Є низка аналізів та досліджень, які називають допоміжними. Зокрема, найчастіше пацієнту пропонують здати кров для визначення показника D-димера — цей тест допомагає виключити як тромбоз глибоких вен, так і ТЕЛА (тромбоемболія легеневої артерії), якщо показники перебувають у межах норми.

Ще одне дослідження, яке призначають досить рідко, — це КУСГ (компресійна ультрасонографія). Суть цього в тому, щоб підтвердити чи спростувати проксимальний тромбоз. Вена, яка заповнена тромбом, не повинна спадатися при натисканні на неї датчиком апарату УЗД.

Тромбоз глибоких вен — лікування

Першим методом лікування лікарі називають постільний режим, саме його призначають до кінця обстеження. Подальша його доцільність залежатиме від того, який тип ТГВ буде підтверджено за допомогою діагностики. У випадках, коли у пацієнта оклюзивна або пристіночна форма тромбозу глибоких вен, такий режим не потрібен. У решті випадків він зберігається до того моменту, поки не буде відновлений кровотік. Також має бути повністю усунуто загрозу відриву кров’яного згустку (тромбу).

Важливу роль у лікуванні відіграє спеціальний компресійний трикотаж. Лікар призначає панчохи (найчастіше) другого чи третього класу. При цьому не можна просто піти і купити собі будь-які компресійні панчохи, а ще гірше призначати їх собі самостійно: є випадки, коли така білизна завдасть шкоди замість користі.

Тромбоз глибоких вен: лікування препаратами, хірургічне втручання

Важливий початок лікування — це ін’єкції препаратів із групи антикоагулянтів (прямих, найчастіше гепарину натрію). Головне завдання таких препаратів у тому, щоб згустки крові не утворювалися. Таке призначення роблять у гострій фазі захворювання, а пізніше настає черга непрямих коауглянтів (наприклад, варфарину).

У гострій стадії можуть використовуватися й обидва типи антикоагулянтів — прямі та непрямі, це рішення приймає лікар на основі клінічної картини захворювання та стану пацієнта.

Крім вищезгаданих ліків у схему включають і тромболітичну терапію. Головне її завдання в тому, щоб зруйнувати тромби, що вже є, і відновити кровотік до його первісного стану.

За тривалістю застосування препаратів найчастіше діють такі схеми:

• тромболітики використовуються максимум 16-18 годин;
• прямі антикоагулянти призначають терміном до 10 днів;
• непрямі антикоагулянти пацієнту можуть призначати тривало до 6 місяців;
• компресійна підтримка, якщо вона показана, може бути потрібна ще довше — до 2 років.

Оперативне втручання у разі, якщо діагностовано флеботромбоз — явище рідкісне. Але є низка завдань, які можна вирішити за допомогою хірургії. Зокрема, досвідчений хірург, провівши операцію, може відновити прохідність вени, при цьому зберігши необхідні функції клапанів (венозних), а також запобігти тромбоемболії легеневої артерії.

Чим небезпечний тромбоз внутрішніх вен

Є ціла низка серйозних наслідків, які чекають на пацієнта, який переніс ТГВ. Найпоширеніше з них — ПТФС (посттромбофлебітичний синдром), який, по суті, включає відразу кілька пунктів:

• варикозне розширення вен — самостійне захворювання, також складне і таке, що погіршує якість життя пацієнта;
• постійні набряки незалежно від пори року, кількості випитої рідини тощо;
• болючі відчуття та тяжкість у тих місцях, де є венозний застій;
• порушення трофіки — від незначної пігментації або ущільнення тканин до серйозних наслідків у вигляді дерматиту або екземи, а також трофічної виразки.

Тромбоемболія легеневої артерії — ще один небезпечний для життя наслідок ТГВ. Ця ситуація страшна тим, що тромб, який відірвався в нозі, не зустрічаючи на своєму шляху перешкод, доходить до легені. Шлях кров’яного згустку лежить через серце, де тромб у правому відділі завдає шкоди, а точніше, порушує газообмін. Підсумком цього є кисневе голодування. Серйозність наслідків залежить від того, наскільки великий тромб відірвався. У мінімальному відображенні це може бути кашель з незначним підйомом температури, але все може виявитися набагато серйознішим — наприклад, може статися інфаркт легені.

Якщо згустки крові великі, тромбоз може мати продовження — венозну гангрену. Після того, як кровотік повністю перекритий, починається некроз тканин. Найчастіше прогноз таких пацієнтів несприятливий — зберегти кінцівку вдається рідко.

Кожному пацієнтові з тромбозом глибоких вен лікар обов’язково розповідає про принципи профілактики. Спосіб життя має бути максимально здоровим, і це має стосуватися не лише відмови від куріння чи алкогольних напоїв. Важливо скласти меню так, щоб у ньому була користь — цільнозернові каші, багато овочів та фруктів, хліб з борошна грубого помелу, натуральне м’ясо, риба тощо. Також треба дотримуватись і питного режиму.

Для активності достатньо щодня робити вранці вправи, а якщо пацієнт веде малорухливий спосіб життя, то щогодини потрібно вставати й п’ять хвилин ходити. Все це не так складно, як здається, натомість, якщо займатися систематично, то користь буде відчутною.

Ще одна важлива профілактична порада стосується взуття: важливо переглянути своє ставлення до ніг та давати їм максимум зручності та комфорту. Взуття на підборах, вузькі модельні туфлі, незручні платформи або інші модні моделі краще відставити убік. Вибір пацієнта — це гарне ортопедичне взуття, в якому ноги не втомлюватимуться.