«Жайворонки» схильні до серцево-судинних захворювань, а «сови» — діабету ІІ типу: вчені

Хронотипи сну поділяються на два види: ранковий та вечірній. Люди з ранковим хронотипом, так звані жайворонки, встають рано-вранці та рано лягають спати. Люди з вечірнім хронотипом, чи «сови», активні у другій половині дня і навіть уночі. Обидва хронотипи пов’язані з внутрішнім біологічним годинником, який запускає вироблення гормону сну, мелатоніну. Оскільки обидва хронотипи пов’язані з певним способом життя, вони впливають на ризик розвитку певних захворювань

Важливий метаболізм…

Вчені Ратгерського університету в Нью-Джерсі (США) провели дослідження за участю 50 осіб, які не мали захворювання серця та діабету ІІ типу. Усі вони були поділені на групи, ранкову та вечірню. До і після дослідження у всіх респондентів експерти визначили масу тіла, рівень фізичної підготовки й навіть чутливість до інсуліну. Фахівці також проаналізували метаболізм кожного учасника, тобто як він отримував частину енергії з жирів або вуглеводів.

— Метаболізм жирів є важливим, тому що спалювання жиру для отримання енергії допомагає м’язам асимілювати глюкозу більш стійким способом, — сказав доцент кафедри кінезіології та здоров’я Стівен Малін, цитує портал Poradnik Zdrowie.

Спалювання жиру підвищує витривалість, фізичну та розумову активність протягом дня. Вуглеводи необхідні організму для інтенсивних фізичних навантажень.

… та хронотипи сну

Результати дослідження показали, що «жайворонки» виробляли енергію в основному з жирів, а «сови» — з вуглеводів. Це може вплинути на розвиток хронічних захворювань, ризик яких підвищується також через невідповідність між біологічним годинником і хронотипами сну. Так, «жайворонки» схильніші до серцево-судинних захворювань, а «сови» — діабету ІІ типу.

Експерти пояснюють це тим, що «жайворонки» схильні до підвищених навантажень вдень, коли підвищено рівень стресу. «Сови» через вечірній спосіб життя часто зловживають кавою, а також налягають на солодощі. Це підвищує ризик розвитку ожиріння та цукрового діабету.

Дослідження  опубліковано у журналі Experimental Physiology («Експериментальна фізіологія»).