Азоту Закис газ інструкція по застосуванню

діюча речовина: динітрогену оксид з вмістом основної речовини не менше 98 %.

безбарвний газ, важчий за повітря, без відчутного запаху, не займається, підтримує горіння.

162610, Росія, Вологодська обл., м. Череповець, Північне шосе, 36.

Фармакодинаміка.

Засіб для інгаляційної загальної анестезії. Неспецифічно взаємодіє з мембранами нейронів, чим пригнічує передачу аферентних імпульсів в центральну нервову систему, змінює кірково-підкіркові взаємини. Має високу аналгезивну активність. Малі концентрації спричиняють відчуття сп’яніння і легку сонливість.

Стадія аналгезії досягається впродовж 2−3 хв при концентрації до 80 % азоту закису і 20 % кисню в газовій суміші. Через 6−8 хв після короткочасної, але досить вираженої стадії збудження настає 1 стадія хірургічної анестезії. Підтримується загальна анестезія при концентрації азоту закису 40−50 % з відповідним збільшенням подачі кисню. Достатня релаксація скелетної мускулатури при цьому не досягається. Тому азоту закис комбінують з іншими засобами для інгаляційної анестезії і міорелаксантами для досягнення необхідного ефекту. Пробудження настає через 3−5 хв. Збільшує частоту серцевих скорочень, спричиняє звуження периферичних судин, може підвищувати внутрішньочерепний тиск, пригнічує дихання.

Фармакокінетика.

Азоту закис не спричиняє подразнення дихальних шляхів. Всмоктується в кров крізь легені. В організмі не метаболізується, знаходиться в розчиненому стані в плазмі, практично не зв’язується з гемоглобіном еритроцитів. Після припинення вдихання через 10−15 хв повністю виділяється через дихальні шляхи у незміненому вигляді. Розчинність у плазмі становить 45 % (об.), що у 15 разів вище розчинності кисню. Парціальний коефіцієнт: кров/газ — 0,46, мозок/кров — 1,0, жир/кров — 3,0. Анестезія настає швидко завдяки низькому парціальному коефіцієнту між кров’ю та закисом азоту. Повна анестезія досягається за концентрації анестетика від 65 % до 70 %, однак вже за його концентрації, яка дорівнює 35−40 % настає виражений аналгетичний ефект. Збільшення концентрації понад 70 % супроводжується розвитком гіпоксії. Азоту закис погано розчиняється у тканинах, величина максимальної альвеолярної концентрації (МАК) не більше 1 атм. (105 кПа, або 787,5 мм рт. ст.). Період напіввиведення (Т ½) — 5−6 хв; виводиться повністю крізь легені (у незміненому вигляді, через 10−15 хв), невелика кількість — через шкіру. Проникність крізь гематоенцефалічний бар’єр (ГЕБ) і плацентарний бар’єр — висока.

Загальна анестезія, що не вимагає глибокого наркозу та міорелаксації (у хірургії, оперативній гінекології, стоматології, для знеболення пологів).

Посилення наркотичної і аналгетичної дії інших анестетиків (в т. ч. лікувальний аналгетичний наркоз у післяопераційний період), травматичний шок (профілактика).

Больовий синдром при гострій коронарній недостатності, інфаркті міокарда, гострому панкреатиті (купірування).

Знеболення при виконанні медичних процедур, що потребують відключення свідомості.

Гіперчутливість; гіпоксія; захворювання легень; захворювання нервової системи; хронічний алкоголізм; стан алкогольного сп’яніння (можливе виникнення збудження і галюцинацій). З обережністю застосовують при черепно-мозковій травмі, підвищенні внутрішньочерепного тиску в анамнезі, внутрішньочерепній пухлині. Ранній дитячий вік (до 28 діб).

Необхідно контролювати артеріальний тиск, частоту серцевих скорочень, серцевий ритм, стежити за станом дихання і газообміну, температурою тіла. При тривалому застосуванні азоту закису у випадку лікування правця можливий розвиток мієлодепресії та агранулоцитозу. У медичного персоналу при довгому контакті підвищується ризик розвитку лейкопенії. Під час застосування рекомендується періодичне відкачування газу з манжетки ендотрахеальної трубки. Суміші з ефіром, циклопропаном, хлоретилом в певних концентраціях вибухонебезпечні. Хворим на хронічний алкоголізм потрібні вищі концентрації.

Крім малих хірургічних втручань, аналгезію азоту закисом можна проводити у транспортних засобах швидкої допомоги хворим з тяжкою механічною травмою та опіками. При подібних станах необхідний не наркоз, а ефективна аналгезія, яку можна забезпечити, використовуючи суміш, що містить 50−60 % азоту закису, подаючи її за допомогою портативних наркозних апаратів. Високий вміст кисню у суміші (не нижче 35 %) дає необхідний терапевтичний ефект оксигенації.

У період вагітності препарат застосовують короткочасно в суміші з киснем при пологах. В період годування груддю застосовують короткочасно для виключення свідомості при проведенні медичних процедур. Застосовують інгаляцію 25−50 % закису азоту в суміші з киснем.

Через можливі побічні реакції після виходу з загальної анестезії (післянаркозний делірій, сонливість) слід утриматися від керування автомобілем або виконання роботи, що потребує підвищеної уваги та швидкої реакції.

Для дітей дози азоту закису підбирають індивідуально, до 70 % в дихальній суміші з киснем. Не застосовують в період раннього дитинства (до 28 діб).

Інгаляційно. Азоту закис застосовують у суміші з киснем (при вмісті кисню не менше 30 %) і іншими засобами для інгаляційної анестезії за допомогою спеціальних апаратів для газового наркозу.

Для купірування і профілактики больового синдрому лікувальний наркоз проводиться при концентрації закису азоту 40−70 %. Для швидкого досягнення необхідної глибини загальної анестезії (ввідний наркоз) концентрація азоту закису — 70 %, підтримка загальної анестезії — 40−50 %; при необхідності додають потужніші наркотичні засоби: барбітурати, фторотан, ефір. Після припинення подачі азоту закису слід продовжити подачу кисню впродовж 4−5 хв (аби уникнути дифузійної гіпоксії).

Для знеболення пологів користуються методом переривчастої аутоаналгезії із застосуванням суміші азоту закису (40−70 %) і кисню: породілля починає вдихати суміш при появі передвісників переймів і закінчує вдихання на висоті переймів або до їх закінчення.

Для виконання медичних процедур, що вимагають відключення свідомості — інгаляції 25− 50 % у суміші з киснем.

Для дітей дози підбирають індивідуально, до 70 % азоту закису в дихальній суміші з киснем.

Для зменшення емоційного збудження, попередження нудоти і блювання і потенціювання дії показано проведення премедикації: внутрішньом’язове введення 1−2 мл 0,5 % розчину діазепаму (5−10 мг), 2−3 мл 0,25 % розчину дроперидолу (5,0−7,5 мг).

Симптоми: брадикардія, аритмія, недостатність кровообігу, зниження артеріального тиску, гіпертонічний криз, пригнічення дихання, делірій, гостра гіпоксія.

Лікування: при брадикардії — введення 0,3−0,6 мг атропіну; при аритміях — корекція вмісту газів в крові; при недостатності кровообігу і артеріальній гіпотензії — введення плазми або плазмозамісних засобів, зменшення глибини або припинення загальної анестезії; при гіпертермічному кризі — припинення інгаляції, підвищена подача кисню, введення антипіретиків, корекція порушень водно-сольового балансу і метаболічного ацидозу, при необхідності — дантролен (1 мг/кг) внутрішньовенно крапельно і продовжують введення до зникнення симптомів кризу (максимальна сумарна доза 10 мг/кг).

Для запобігання рецидиву кризу впродовж 1−3 діб після операції призначають дантролен внутрішньо або внутрішньовенно (4−8 мг/кг/добу, розподіляють на 4 дози). Пригнічення дихання або неадекватна післяопераційна вентиляція легенів обумовлюють необхідність зниження дози анестетика (якщо він ще застосовується), забезпечення прохідності дихальних шляхів і штучної вентиляції легенів. У разі розвитку делірію після виходу із загальної анестезії вводять малі дози наркотичного анальгетика.

Під час введення в наркоз — надшлуночкові аритмії, брадикардія, недостатність кровообігу, посилення серцевої недостатності, пригнічення дихання, злоякісний гіпертермічний криз.

Після виходу із загальної анестезії — дифузна гіпоксія, післянаркозний делірій (відчуття тривоги, сплутаність свідомості, збудження, галюцинації, нервозність, рухове збудження); нудота, блювання, сонливість.

При тривалому застосуванні (2−4 дні) — мегалобластна анемія, порушення гемопоезу, лейкопенія, панцитопенія, пригнічення функції кісткового мозку, невропатії, пригнічення дихання, злоякісний гіпертермічний криз, післяопераційний озноб.

Засоби для інгаляційної анестезії, наркотичні анальгетики, транквілізатори, нейролептики, антигістамінні засоби посилюють дію. Аміодарон підвищує ризик брадикардії (що не купірується атропіном) і артеріальної гіпотензії, ксантини — аритмій. Фентаніл і його похідні посилюють вплив на серцево-судинну систему (зниження частоти серцевих скорочень і хвилинного об’єму серця).

Посилює ефекти гіпотензивних (особливо — діазоксиду, гангліоблокаторів, хлорпромазину, діуретиків) і антикоагулянтних (похідних кумарину та індандіону) препаратів, а також засобів, що пригнічують центральну нервову систему і дихання.

5 років.

У сталевих балонах під тиском. Поверх вентиля надягається запобіжний ковпак з отворами. Балони з азоту закисом можуть зберігатися в спеціальних приміщеннях і на відкритих майданчиках, в останньому випадку вони повинні бути захищені від атмосферних опадів і сонячних променів.

Допускається температура зберігання балонів з азоту закисом до +35 °С.

Перед використанням препарату балони з азоту закисом, що зберігалися при температурі нижче 0 °С, необхідно витримати впродовж 8−10 годин при кімнатній температурі.

По 6,2 ± 0,2 кг у балонах з вуглецевої сталі місткістю 10 л з ковпачками, що нагвинчуються, і захисними кільцями.

За бажанням споживача можлива упаковка в балони меншої та більшої ємкості.

Для застосування тільки у стаціонарі.