Лопіцип інструкція по застосуванню

Ципла Лтд, Індія

Противірусні засоби.

Фармакодинаміка. Лопінавір – інгібітор протеази ВІЛ-1 і ВІЛ-2, запобігає розриву полімеразного зв’язку поліпротеїну, що призводить до утворення незрілого і нездатного до інфікування вірусу. Результати досліджень in vitro з мікросомами печінки людини показали, що лопінавір первинно піддається інтенсивному окисному метаболізму. Лопінавір значною мірою метаболізується за участю цитохромної системи Р450 гепатоцитів під впливом ізоферменту CYP3A. Ритонавір інгібує в печінці опосередкований ферментом СУРЗА метаболізм лопінавіру, що призводить до збільшення концентрації лопінавіру в плазмі крові. У плазмі виявляється приблизно 13 окиснювальних метаболітів лопінавіру. Основними метаболітами, що мають противірусну активність, є 4-оксо- і 4-гідроксометаболітні ізомери. Концентрація лопінавіру при багаторазовому прийманні препарату стабілізується протягом 10 - 14 днів.Фармакокінетика. Середнє значення піка концентрації у плазмі крові (Сmax) досягається через 4 год після прийому препарату. Під час досліджень було встановлено, що прийом препарату з їжею підвищує біодоступність і зменшує варіабельність абсорбції. Абсолютна біодоступність лопінавіру в комбінації з ритонавіром у людини не встановлена. Лопінавір і ритонавір приблизно на 98 - 99% зв'язуються з білками плазми. Лопінавір зв'язується як з альфа-1-кислотним глікопротеїном (AAG), так і з альбуміном; однак він має вищу афінність до AAG. Виводиться із сечею і калом. Після одноразового прийому майже 10,4 ± 2,3% застосованої дози виявляється в сечі і майже 82,6 ± 2,5% – у фекаліях. Після багаторазового прийому менше 3% лопінавіру виводиться в незміненому вигляді з сечею. Період напіввиведення становить 5 - 6 год. Кліренс лопінавіру при внутрішньому застосуванні становить 6 - 7 л/год. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках. У пацієнтів з порушенням функції нирок фармакокінетика препарату не вивчалася, але через те, що нирковий кліренс лопінавіру незначний, підвищення його концентрації у плазмі крові і зменшення загального кліренсу малоймовірне. Фармакокінетика препарату у хворих з порушеннями функції печінки не вивчалася. Лопінавір і ритонавір первинно матаболізуються в печінці, тому у пацієнтів з печінковою недостатністю можливе підвищення їх концентрації у плазмі крові.

Лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД у складі комбінованої антиретровірусної терапії.

Підвищена чутливість до компонентів препарату, виражена печінкова недостатність. Немає даних щодо ефективності і безпечності застосування Лопіципу у дітей молодше 2 років та з масою тіла менше 40 кг.Лопіцип не слід застосовувати одночасно з лікарськими препаратами, кліренс яких значною мірою залежить від активності CYP3A і підвищення вмісту яких у плазмі крові може призвести до тяжких і загрозливих для життя пацієнта наслідків. Протипоказане одночасне застосування Лопімуну з наступними класами препаратів: антигістамінними препаратами (астемізол, терфінадин), стимуляторами моторики шлунково-кишкового тракту (цизаприд), нейролептиками (пімозид) через високий ризик виникнення тяжких порушень серцевого ритму, що може становити загрозу життю пацієнта;альфа-адреноблокаторами, похідними ріжків (дигідроерготамін, ергоновін, ерготамін, метилергоновін) через високий ризик виникнення гострої інтоксикації ріжками, що супроводжується периферичним вазоспазмом, ішемією кінцівок і становить загрозу життю пацієнта;седативними і снодійними препаратами (мідазолам, триазолам) із-за збільшення вираженості або подовження седативного ефекту, а також через ризик пригнічення дихання.

Панкреатит. У пацієнтів, які отримували комбіновану терапію лопінавіром і ритонавіром, часто спостерігався розвиток панкреатиту, в поодиноких випадках – з фатальним кінцем. Особлива обережність потрібна при лікуванні пацієнтів з початковим високим рівнем тригліцеридів у сироватці крові, а також з порушенням ліпідного обміну в анамнезі, хоча причинний зв’язок між підвищенням рівня тригліцеридів і лікуванням ритонавіром у комбінації з лопінавіром не встановлений. У разі виникнення клінічних симптомів панкреатиту (нудота, блювання, болі в животі) або змін лабораторних показників (збільшення рівня ліпази або амілази сироватки крові), лікування Лопіципом та/або іншими антиретровірусними препаратами слід тимчасово припинити. Пацієнти з прогресуючим типом перебігу ВІЛ-інфекції мають підвищений ризик зростання рівня тригліцеридів і розвитку панкреатиту. У пацієнтів з панкреатитом в анамнезі є високий ризик рецидиву захворювання під час терапії Лопіципом.Цукровий діабет і гіперглікемія. Вперше діагностовані випадки гіперглікемії і захворювання на цукровий діабет або декомпенсації існуючого діабету відмічались у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які застосовували інгібітори протеази. У такому разі потрібна корекція дози інсуліну або пероральних цукрознижуючих препаратів. У поодиноких випадках спостерігався розвиток діабетичного кетоацидозу. Іноді гіперглікемія зберігалася навіть після припинення застосування інгібіторів протеази. Печінкова недостатність і токсичність. Лопінавір і ритонавір головним чином метаболізуються печінкою, тому препарат з особливою обережністю застосовують у пацієнтів з печінковою недостатністю через можливість підвищення концентрації лопінавіру в плазмі крові і ризику подальшого збільшення рівня трансаміназ і печінкової декомпенсації, у поодиноких випадках – з фатальним кінцем. Ця група пацієнтів потребує ретельного нагляду лікаря і періодичного контролю лабораторних показників функціонального стану печінки протягом перших декількох місяців лікування Лопіципом через високий ризик розвитку хронічного гепатиту або цирозу. Досвід застосування лопінавіру в комбінації з ритонавіром пацієнтами з вираженими порушеннями функції печінки обмежений.Гемофілія. У хворих на гемофілію типу А і В, які застосовували інгібітори протеази, спостерігалася підвищена кровоточивість, спонтанні шкірні гематоми і гемартрози. У деяких випадках була необхідність у додатковому призначенні фактора VIII. Як правило, необхідності в припиненні застосування Лопіципу не виникало.Підвищення рівня ліпідів. Лікування препаратом часто призводить до підвищення концентрації загального холестерину і тригліцеридів у сироватці крові. Тому слід регулярно контролювати рівень цих показників і визначати їх концентрації до початку застосування препарату. Лікування порушень ліпідного обміну проводять відповідно до методик, прийнятих у клінічній практиці.Порушення функції нирок. У пацієнтів з нирковою недостатністю фармакокінетика лопінавіру не вивчалася; але у зв'язку з тим, що нирковий кліренс лопінавіру незначний, зменшення загального кліренсу у хворих з нирковою недостатністю не очікується. Синдром відновлення імунної реакції. Застосування антиретровірусної терапії, у тому числі лопінавіру в комбінації з ритонавіром, може спричинити активізацію повільно прогресуючих і резидуальних опортуністичних інфекцій (наприклад, інфекції, збудниками яких є Mycobacterium avium, Cytomegalovirus, або пневмонія, спричинена Pneumocystis carinii, туберкульоз). У такому разі застосовується відповідна адекватна терапія.Перерозподіл жиру. Комплексна антиретровірусна терапія іноді супроводжується перерозподілом підшкірної жирової тканини, збільшенням маси тіла, відкладанням жиру на грудях і спині, особливо в дорсоцервікальній ділянці (формування „горба буйвола”) у поєднанні з периферичною атрофією. Причинно-наслідковий зв’язок, механізм виникнення і його віддалені наслідки поки що не описані.Вагітність і лактація. Адекватні та добре контрольовані дослідження застосування Лопімуну під час вагітності не проводились, тому застосування препарату під час вагітності можливо лише в тому випадку, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Дані про виведення лопінавіру з грудним молоком відсутні. Жінкам з ВІЛ-інфекцією не рекомендується годувати дітей груддю через ризик постнатальної передачі ВІЛ дитині з грудним молоком і можливість розвитку у дитини побічних ефектів застосування Лопіципу.Літні пацієнти. Препарат слід з обережністю застосовувати пацієнтам старше 65 років через збільшення частоти печінкової, ниркової, серцево-судинної недостатності і супутніх захворювань у цій групі пацієнтів. Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами. Пацієнтів, які приймають Лопіцип, треба попереджати про можливість виникнення реакцій, що негативно вплинуть на здатність керувати механізмами.

Препарат застосовують внутрішньо під час їжі.Для пацієнтів, які раніше не одержували антиретровірусну терапію, рекомендована доза становить 3 капсули двічі на день або 6 капсул один раз на день.Для пацієнтів, які раніше одержували антиретровірусну терапію, рекомендована доза становить 3 капсули двічі на день. Збільшення дози Лопіципу до 4 капсул двічі на день рекомендується при комбінованій терапії з ефавіренцем, невірапіном, ампренавіром або нелфінавіром. Для дітей та підлітків від 12 років або з масою тіла 40 кг і більше препарат призначають по 3 капсули двічі на день.Тривалість лікування підбирається індивідуально для кожного пацієнта.

Клінічний досвід гострого передозування обмежений. Специфічного антидота немає. Лікування спрямоване на підтримання функції життєво важливих органів і систем, спостереження за клінічним станом хворого. При необхідності застосовують промивання шлунка, призначають активоване вугілля. Діаліз малодоцільний, тому що лопінавір і ритонавір значною мірою зв'язуються з білками плазми крові.

З боку системи органів травлення: діарея, сухість у роті, нудота, блювання, болі в животі, запор, метеоризм, анорексія або підвищення апетиту, відрижка, езофагіт, нетримання випорожнень, гастрити, гастроентерити, ентерити, ентероколіти, гепатити, геморагічний коліт, панкреатит, холангіти, холецистити, жовтяниця, виразки на губах, періодонтити, сіаладеніти, стоматити і виразкові стоматити.З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, ішемічний інсульт, тромбоз і тромбофлебіт глибоких вен, мігрень, прискорене серцебиття, порушення серцевого ритму, брадикардія, постуральна гіпотензія, варикозне розширення вен, васкуліти.З боку ендокринної системи: синдром Кушинга, гіперглікемія, гіпотиреоїдизм. З боку системи кровоутворення і лімфатичної системи: анемія, лейкопенія, лімфоаденопатія. Метаболічні порушення: авітаміноз, дегідратація, набряки, порушення толерантності до глюкози, молочнокислий ацидоз, ожиріння, зменшення маси тіла, підвищення рівня сечової кислоти, загального білірубіну, трансаміназ, холестеролу, тригліцеридів, амілази в сироватці крові. З боку скелетно-м'язової системи: артралгія, артроз, міалгія, іноді – некроз кісток. З боку нервової системи: порушення сну, збудження, амнезія, занепокоєння, нервозність, атаксія, тремор, порушення орієнтації, депресія, запаморочення, дискінезія, емоційна лабільність, енцефалопатія, безсоння або сонливість, зниження лібідо, нейропатії, парестезії, периферичні неврити, зниження пам’яті і концентрації уваги. З боку органів дихання: кашель, задишка, порушення дихання, набряк легень, фарингіт, риніт, синусит. Шкіра і придатки шкіри: вугри, алопеція, сухість шкіри, екзема, ексфоліативний дерматит, фурункульоз, плямистопапульозні висипання, зміни структури нігтів, шкірний свербіж, доброякісні новоутворення шкіри, зміни кольору шкіри, виразки шкіри, надлишкове потовиділення. З боку органів чуття: порушення зору, середній отит, зміни смаку, шум у вухах. З боку сечостатевої система: порушення еякуляції, гінекомастія, гіпогонадизм у чоловіків, нефролітіаз, порушення сечовипускання. Організм загалом: алергічні реакції, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, больовий синдром, набряк обличчя, гарячка, озноб, грипоподібний синдром, загострення хронічних бактеріальних і вірусних інфекцій, нездужання.

Одночасне застосування Лопіципу і лікарських препаратів, що первинно метаболізуються системою CYРЗА (наприклад, блокатори кальцієвих канальців групи дигідропіридинів, інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, імуносупресанти та інгібітори фосфодіестерази (ФДЕ) 5-го типу) може призвести до підвищення концентрації препаратів у плазмі крові і збільшення або подовження їхнього терапевтичного ефекту. При одночасному застосуванні препаратів, що значною мірою метаболізуються системою CYРЗА, з Лопіципом очікується значне зростання показника AUC (концентрація/час).Лопінавір у комбінації з ритонавіром in vivo підвищує біотрансформацію деяких лікарських засобів, що метаболізуються за участі ферментної системи цитохрому Р450, а також шляхом глюкуронізації. Сумісне застосування Лопіципу з іншими інгібіторами CYРЗА може сприяти підвищенню концентрації лопінавіру в плазмі крові. Одночасне застосування Лопіципу з антимікобактеріальними препаратами (рифампіном) може супроводжуватися зниженням противірусної активності препарату і розвитку резистентності до інгібіторів протеази та інших антиретровірусних препаратів. Лопімун збільшує концентрацію в плазмі рифабутину, тому його дози рекомендується зменшити на 75% у разі комплексної терапії з Лопіципом.Інгібітори ГМК-КоА-редуктази (ловастатин, симвастатин) при комбінованій терапії з Лопіципом можуть спричиняти виникнення міопатії і рабдоміолізу. У разі неохідності застосування інгібіторів ГМК-Ко-редуктази рекомендується використовувати правастатин або флювастатин. В окремих випадках допускається застосування мінімальних доз аторвастатину і церивастатину.Ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази (ефавіренц, невірапін) у разі комплексної терапії знижують рівень концентрації лопінавіру та інших інгібіторів протеази в плазмі крові. Немає достатнього клінічного досвіду і даних про безпечність і ефективність сумісного застосування Лопіципу і ненуклеозидного інгібітора зворотної транскриптази – делавірдину, який збільшує рівень концентрації лопінавіру в плазмі крові. Нуклеозидний інгібітор зворотної транскриптази диданозин слід застосовувати за 1 год до або через 2 год після прийому Лопіципу. При одночасному застосуванні Лопімуну з нуклеозидним інгібітором зворотної транскриптази – тенофовіром – концентрація останнього збільшується в плазмі крові. Механізм цієї взаємодії поки що не вивчений. При сумісному застосуванні Лопіципу і інгібіторів ВІЛ-протеази відмічається збільшення частоти виникнення побічних ефектів препаратів. Лопіцип збільшує в плазмі крові концентрації інгібіторів ВІЛ-протеази (нелфінавіру, саквінавіру, індинавіру, ампренавіру). Тому добова доза Лопіципу в разі комбінованої терапії обов’язково повинна розподілятися на два прийоми. При застосуванні антиаритмічних препаратів (аміодарону, бепридилу, лідокаїну, хінідину) з Лопіципом збільшуються їх концентрації у плазмі крові, тому вказані комбінації препаратів слід застосовувати дуже обережно. Антиконвульсанти (карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн) зменшують концентрацію лопінавіру в плазмі крові, що призводить до зниження терапевтичного ефекту Лопіципу. Тому добова доза Лопіципу у разі комбінованої терапії обов’язково повинна розподілятися на два прийоми. Лопіцип може впливати на рівень концентрації варфарину, тому слід регулярно контролювати показники згортання крові. При сумісному застосуванні з антидепресантами (тразадоном) Лопіцип підвищує концентрацію останнього в плазмі крові і збільшує частоту виникнення побічних ефектів, таких як нудота, запаморочення, гіпотензія, синкопальні стани. У такому разі дози тризадону необхідно зменшити.Дози кларитроміцину при одночасному застосуванні з Лопімуном у пацієнтів з порушенням функції нирок слід коригувати залежно від рівня кліренсу креатиніну. При зменшенні кліренсу креатинину до 30-60 мл/хв дозу кларитроміцину слід зменшити на 50% від початкової, а якщо кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв, дозу кларитроміцину слід зменшити на 75% від початкової.Лопіцип збільшує концентрації у крові протигрибкових засобів (кетоконазолу, інтраконазолу), імуносупресантів (циклоспорину, такролімусу), тому не рекомендується застосування високих доз цих препаратів. Дексаметазон зменшує концентрацію лопінавіру в крові, що може призвести до зменшення терапевтичного ефекту останнього. З особливою обережністю застосовують інгібітори фосфодіестерази (ФДЕ) 5-го типу (силданафіл, тадалафіл, вардонафіл) у комбінації з Лопіципом, тому що ритонавір значно збільшує концентрацію вказаних препаратів у плазмі, тому доза силданафілу не повинна перевищувати 25 мг кожні 48 год.Сумісне застосування лопінавіру і флутиказону не рекомендується через підвищення концентрації флутиказону пропіонату в плазмі, що призводить до виникнення виражених системних побічних ефектів кортикостероїдів. Лопіцип зменшує концентрацію метадону при одночасному застосуванні, що потребує корекції дози останнього.При одночасному застосуванні Лопіципу і естрогенових контрацептивів слід застосовувати додаткові або альтернативні методи контрацепції.

Зберігати в недоступному для дітей місці, при температурі 2 0С - 8 0С (у холодильнику). Після відкриття контейнера не обов’язково зберігати препарат у холодильнику, якщо капсули будуть застосовані протягом 30 днів. Зберігати при температурі не вище 25 °С. Уникати впливу надмірного тепла.Термін придатності – 2 роки.

По 90 капсул у пластиковому контейнері, в картонній коробці.

Без рецепту.

Загальна характеристикаФорма випускуКапсули м’які желатинові.АдресаЦентральний офіс: Мумбаі Централ, Мумбаі - 400 008, Індія.