Оланкляйн інструкція по застосуванню

Оланкляйн фото, инструкция
Зовнішній вигляд упаковки лікарського засобу може відрізнятися від зображення на сайті.
Дозування:
Оланкляйн таблетки, в/о, по 10 мг №28 (7х4)
Виробник:
Реєстрація:
№ UA/12324/01/03 від 22.06.2012. Наказ № 461 від 22.06.2012
Фарм. група:
Редакторска група
Перевірено
Stadnik-Anna
Ганна Стаднік Додано: 03.03.2020
Avatar photo
Юлія Жарікова Оновлено: 03.03.2020
Інструкція надана держ. реєстром мед. препаратів України

ОФІЦІЙНА ІНСТРУКЦІЯ

Склад:

діюча речовина: оланзапін;1 таблетка містить оланзапіну 2,5 мг, 5 мг або 10 мг; допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; кросповідон; гідроксипропілцелюлоза; магнію стеарат; Opadry blue 06B50833 (для таблеток по 5 мг та 10 мг); Opadry white OY-58900 (для таблеток по 2,5 мг).

Основні фізико-хімічні властивості:

Таблетки 2,5 мг: овальні, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою таблетки білого кольору, з гравіруванням OLZ з одного боку та 2,5 – з другого.Таблетки 5 мг: овальні, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою таблетки блакитного кольору, з гравіруванням OLZ з одного боку та 5 – з другого.Таблетки 10 мг: овальні, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою таблетки блакитного кольору, з гравіруванням OLZ з одногу боку та 10 – з другого.

Виробник:

Др. Реддіс Лабораторіс Лтд, Індія

Фармакотерапевтична група:

Психолептичні засоби. Антипсихотичні засоби. Діазепіни, оксазепіни та тіазепіни.

Фармакологічні властивості:

Фармакодинаміка. Оланзапін є антипсихотичним, лікарським засобом із широким спектром фармакологічної дії, що має вплив на різні рецептори. Оланзапін має рецепторну спорідненість (Ki; <100nM) до серотонінових 5HT’, 5HT, 5HT; допамінових D1, D2, D3, D4, D5; холінергічних мускаринових рецепторів m1-m5; адренергічних α1 і Н1 рецепторів гістаміну. Оланзапін продемонстрував вищу спорідненість in vitro до серотонінових рецепторів 5HT, ніж до допамінових рецепторів D, і вищу активність до рецепторів 5HT2, ніж активність до рецепторів D2, у моделях in vivo.Оланзапін селективно знижував збудливість мезолімбічних (А10) допамінергічних нейронів і водночас проявляв незначну дію на стріарні (А9) нервові шляхи, що беруть участь у регуляції моторних функцій. Оланзапін знижував умовно-рефлекторне уникнення, тест, що характеризує антипсихотичну активність у дозах, нижчих, ніж дози, що спричиняють каталепсію (розлад, що відображає побічний вплив на моторну функцію). На відміну від деяких інших антипсихотичних засобів, оланзапін підсилює відповідь при проведенні анксіолітичного тесту.Фармакокінетика.Оланзапін добре абсорбується після прийому внутрішньо, досягаючи пікових плазмових концентрацій протягом 5-8 годин. Їжа не впливає на абсорбцію. Абсолютна біодоступність після перорального прийому відносно внутрішньовенного введення не була визначена. Оланзапін демонструє лінійну кінетику залежності від клінічного діапазону дозувань. Оланзапін метаболізується в печінці шляхом кон’югації та окислення. Основним циркулюючим метаболітом є 10-N-глюкуронід, який не проникає через гематоенцефалічний бар’єр. Цитохроми P450-CYP1A2 і P450-CYP2D6 беруть участь в утворенні N-десметилових і 2-гідроксиметилових метаболітів оланзапіну; обидва показували значно меншу фармакологічну активність під час досліджень на тваринах in vivo, ніж оланзапін. Основна фармакологічна активність зумовлена початковою речовиною – оланзапіном. Фармакокінетика оланзапіну змінюється залежно від статі та віку хворого та від того, чи курить пацієнт. Характеристика пацієнта Період напіввиведення (год) Кліренс плазми (л/год) Пацієнти, що не курять 38,6 18,6 Пацієнти, що курять 30,4 27,7 Жінки 36,7 18,9 Чоловіки 32,3 27,3 Пацієнти віком від 65 років 51,8 17,5 Пацієнти віком до 65 років 33,8 18,2 Таким чином, куріння, стать та вік можуть впливати на кліренс оланзапіну та період напіввиведення, значення впливу цих факторів мале порівняно із загальною мінливістю між індивідуумами.У пацієнтів, що курять, зі слабким порушенням функції печінки плазматичний кліренс зменшений порівняно з відповідним показником у пацієнтів без порушень функції печінки, що не курять.Рівень зв'язування оланзапіну протеїнами плазми крові становив приблизно 93 % для концентрації в межах від 7 нг/мл до 1 000 нг/мл. Оланзапін зв'язується переважно з альбуміном і a1-кислим глікопротеїном. Фармакокінетичні властивості препарату не залежать від раси. Ізоформа CYP2D6 цитохрому Р450 не впливає на метаболізм оланзапіну.

Показання до застосування:

Лікування шизофренії.Підтримуюче лікування пацієнтів, які виявили позитивну реакцію на початкове лікування оланзапіном.Лікування маніакальних нападів від помірних до тяжких.Профілактика рецидивів у пацієнтів із біполярними розладами, у яких маніакальні напади піддавалися лікуванню оланзапіном.

Протипоказання:

Відома гіперчутливість до оланзапіну або до будь-яких інших компонентів препарату.Відомий ризик закритокутової глаукоми.

Особливості застосування:

Антипсихотичне лікуванняПід час антипсихотичного лікування для поліпшення клінічного стану пацієнта може знадобитися від кількох днів до кількох тижнів. Протягом цього періоду пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом.Оланзапін виявляє антагонізм до допаміну та теоретично може протидіяти ефектам леводопи та антагоністам допаміну, так само як і інші антипсихотичні засоби.Психоз, пов’язаний з деменцією та/або порушенням поведінкиОланзапін не був схвалений для лікування психозу, пов’язаного зі слабоумством і/або порушенням поведінки, та не рекомендується для застосування в цій групі пацієнтів через підвищення смертності і ризику цереброваскулярних побічних реакцій. Фактори ризику, які можуть викликати підвищення летальності включають вік від 65 років, дизфагію, заспокоєння, недоїдання та зневоднення, легеневі стани (пневмонія з або без аспірації), супутнє застосування бензодіазепінів. Були випадки цереброваскулярних побічних реакцій (інсульт, транзиторний ішемічний інсульт), утому числі летальні випадки. Не рекомендується супутнє застосування оланзапіну та протипаркінсонічних лікарських засобів у пацієнтів з деменцією.Хвороба ПаркінсонаНе рекомендується застосування оланзапіну при лікуванні допамінасоційованого психозу у пацієнтів з хворобою Паркінсона. Нейролептичний злоякісний синдром (НЗС)НЗС потенційно є життєвонебезпечним станом, який асоціюється з прийомом антипсихотичного медичного препарату. Окремі випадки, про які повідомлялося як про НЗС, спостерігалися у зв’язку з прийомом оланзапіну. Клінічними проявами НЗС є гіперпірексія, ригідність м’язів, змінений психічний стан і ознаки вегетативної нестабільності (нерегулярний пульс або артеріальний тиск, тахікардія, значне потовиділення та порушення серцевого ритму). Додатковими ознаками можуть бути підвищені рівні креатинін фосфокінази, міоглобінурія (рабдоміоліз) і гостра ниркова недостатність. Якщо у пацієнта розвиваються симптоми, що свідчать про НЗС, або спостерігається безпричинна лихоманка без додаткових клінічних проявів НЗС, то прийом усіх антипсихотичних препаратів, включаючи оланзапін, потрібно припинити.Гіперглікемія та цукровий діабет Рідко спостерігалися гіперглікемія та/або розвиток або загострення діабету, зрідка асоційовані з кетоацидозом або комою, включаючи декілька летальних випадків (див. розділ Побічні реакції). У деяких випадках спостерігалося попереднє збільшення маси тіла, що, можливо, є провокуючим чинником. Рекомендується відповідне клінічне спостереження згідно з наявними інструкціями для застосування антипсихотичних засобів. Рекомендовано вимірювання рівня глюкози в крові на початку лікування, через 12 тижднів, а також щорічно у подальшому. Пацієнти, яких лікують будь-якими антипсихотичними препаратами, включаючи оланзапін, повинні перебувати під наглядом для виявлення ознак і симптомів гіперглікемії (таких як полідіпсія, поліурія, поліфагія та слабкість), а пацієнти з цукровим діабетом або чинниками ризику розвитку цукрового діабету повинні перебувати під постійним контролем щодо погіршення рівня глюкози. СуїцидМожливість спроб суїциду притаманна як для шизофренії, так і для біполярного розладу І типу, у зв'язку з чим потрібно ретельно спостерігати за пацієнтами, які знаходяться в зоні високого ризику та отримують терапію. З метою зниження можливості виникнення передозування у пацієнітів, необхідно здійснювати виписування оланзапіну в таблетках малими кількостями, які необхідні для забезпечення необхідного лікувального ефекту.Маса тілаПеред початком терапії оланзапіном слід враховувати потенційні наслідки підвищення маси тіла пацієнта. Слід регулярно контролювати масу тіла, наприклад, на початку лікування, через 4 тижні, через 8 тижнів та через 12 тижнів, а також один раз на квартал у подальшому. ДисфагіяПорушення езофагальної моторики та задишка були асоційовані з прийомом антипсихотичних засобів. Аспіраційна пневмонія становила часту причину захворюваності та смертності у пацієнтів із хворобою Альцгеймера.Регуляція температури тілаСпостерігалося порушення здатності тіла знижувати свою температуру, пов'язане із антипсихотиками.рекомедовано зважати на цей факт при призначенні оланзапіну пацієнтам, які знаходяться в умовах, що можуть призвести до підвищення температури тіла, наприклад, посилені тренування, передування в умовах екстремальних температур, супутнє застосування засобів з антизолінергічною активністю або стан дегідратації.Застосування у пацієнтів, які мають супутні захворюванняКлінічний досвід застосування оланзапіну у пацієнтів із певними захворюваннями обмежений. Оланзапін посилює in vitro аффінність до мускаринових рецепторів та його застосування було асоційоване із закрепами, відчуттям сухості у роті, тахікардією та іншими побічними явищами, що можливо, пов'язані із холінергічним антагонізмом. Необхідно з обережністю застосовувати оланзапін у пацієнтів із вузькокутовою глаукомою. У пацієнтів похилого віку із психозом, пов'язаним з деменцією повідомлялося про наступні побічні реакції: падіння, сонливість, периферичні набряки, порушення ходи, нетримання сечі, летаргія, збільшення маси тіла, астенія, пірексія, пневмонія, відчуття сухості в роті та зорові галюцинації. Оланзапін не показаний для лікування пацієнтів похилого віку із психозом, пов'язаним з деменцієюЗастосування оланзапіну не оцінювалося і оланзапін не використовувався у пацієнтів із інфарктом міокарда або нестабільним серцевим захворюванням в недавньому анамнезі. Слід з обережністю застосовувати оланзапін для лікування пацієнтів із серцевими захворюваннями через ризик виникнення ортостатичної гіпотензії.Гіперпролактинемія.Як і інші засоби із властивостіми антагоністів допамінових рецепторів D2, оланзапін підвищує в крові рівні пролактину, і це підвищення триває при хронічному застосуванні. Гіперпролактинемія може пригнічувати гіпоталамічний гормон GnRH, результатом чого є зниження секреції пітуїтарного гонадотропіну. Це, в свою чергу, може інгібувати репродуктивну функцію шляхом порушення гонадного сперматогенезу як у чоловіків, так і у жінок.Повідомлялося про галакторею, аменорею, гінекомастію та імпотенцію у пацієнтів, які отримували речовини, що підвищували рівень пролактину. Довготривала гіперпролактинемія, асоційована із гіпогонадизмом, може призвести до зниження щільності кісток, як у чоловіків, так і у жінок.Зміни рівня ліпідівСпостерігалися небажані зміни рівня ліпідів у пацієнтів, яких лікували оланзапіном. Ліпідні зміни потрібно контролювати, як це клінічно доцільно, особливо у пацієнтів з дисліпідемією та у пацієнтів з чинниками ризику розвитку ліпідних порушень. Пацієнтам, яких лікують будь-якими антипсихотичними препаратами, включаючи оланзапін, необхідно регулярно контролювати рівень ліпідів згідно з інструкціями для застосування антипсихотичних засобів, наприклад, на початку лікування, через 12 тижнів, а кожні 5 років у подальшому.Антихолінергічна активність Тоді як оланзапін продемонстрував антихолінергічну активність in vitro, досвід його застосування показав низьку частоту пов’язаних з нею проявів. Проте, оскільки клінічні дані щодо застосування оланзапіну пацієнтам із супутнім захворюванням є обмеженими, слід проявляти обережність при його призначенні пацієнтам з гіпертрофією простати або паралітичною кишковою непрохідністю та пов’язаними з ними станами.Печінкова функціяЗазвичай, особливо при ранньому лікуванні, спостерігалися скороминущі безсимптомні підвищення рівнів печінкових амінотрансфераз (АЛТ, АСТ). Слід проявляти обережність та організувати послідуючий нагляд при лікуванні пацієнтів з підвищеними рівнями АЛТ і/або АСТ, пацієнтів із симптомами порушення роботи печінки, пацієнтів, які мають в анамнезі стани, що асоціюються з обмеженим печінковим функціональним резервом, і пацієнтів, яких лікують потенційно гепатотоксичними препаратами. У випадках, коли був діагностований гепатит (включаючи гепатоцелюлярне, холестатичне або змішане пошкодження печінки), слід припинити лікування оланзапіном. НейтропеніяСлід проявляти обережність у разі лікування пацієнтів з низькою кількістю лейкоцитів і/або нейтрофілів, зумовленою будь-якою причиною; пацієнтів, які приймають препарати, що можуть спричинити нейтропенію; пацієнтів із пригніченням функції/токсичним ураженням кісткового мозку, викликаним медичними препаратами; пацієнтів із пригніченням функції кісткового мозку в анамнезі, спричиненим супутнім захворюванням, радіаційною терапією або хіміотерапією; і пацієнтів з гіпереозинофільними станами або мієлопроліферативними захворюваннями. При сумісному застосуванні оланзапіну та вальпроату були часті повідомлення про випадки нейтропенії.Припинення лікуванняГострі симптоми, такі як потовиділення, безсоння, тремор, тривожність, нудота або блювання, спостерігалися дуже рідко (<0,01 %), при різкому припиненні прийому препарату. Інтервал QTКлінічно значущі подовження інтервалів QT були рідкісними (від 0,1 % до 1 %) у пацієнтів, яких лікували оланзапіном, без значної відмінності щодо числа виникнення асоційованих серцевих порушень порівняно з плацебо. Проте, як і у разі інших антипсихотичних засобів, слід проявляти обережність, якщо оланзапін призначається з препаратами, що підвищують інтервал QTc, особливо літнім людям, пацієнтам з уродженим синдромом подовженого інтервалу QT, застійною серцевою недостатністю, гіпертрофією серця, гіпокаліємією або гіпомагніємією. ТромбоемболіяБули рідкісні повідомлення про зв’язок в часі між лікуванням оланзапіном і венозною тромбоемболією (≥ 0.1% and < 1%). Причинний зв’язок між виникненням венозної тромбоемболії та лікуванням оланзапіном не був встановлений. Проте внаслідок того, що пацієнти з шизофренією часто мають набутий чинник ризику розвитку венозної тромбоемболії, потрібно ідентифікувати всі можливі чинники ризику розвитку ВТЕ, наприклад іммобілізацію пацієнтів, та вжити профілактичних заходів.Загальна активність ЦНСВраховуючи первинні ефекти оланзапіну на ЦНС, слід проявляти обережність при його застосуванні в комбінації з іншими препаратами з центральною дією та прийомом алкоголю. Через те, що оланзапін проявляє допаміновий антагонізм in vitro, він може протидіяти впливу прямих або непрямих допамінових агоністів. Судомні нападиОланзапін слід застосовувати обережно у разі лікування пацієнтів з судомними нападами в анамнезі та на яких впливають чинники, що можуть знижувати поріг виникнення судомного нападу. Наявні повідомлення, що судомні напади рідко виникали у пацієнтів, яких лікували оланзапіном. У більшості з цих випадків були повідомлення про напади судом в анамнезі або чинники ризику виникнення судомних нападів. Пізня дискінезія Прийом оланзапіну асоціювався із статистично значущою нижчою частотою розвитку дискінезії, що потребує негайного лікування, порівняно з прийомом дозотитрованого галоперидолу. Внаслідок недостатнього обсягу інформації на сьогодні, не можна зробити загального висновку, що прийом оланзапіну асоціюється з меншою частотою розвитку пізньої дискінезії. Проте ризик розвитку пізньої дискінезії підвищується при довгостроковій дії препарату, і тому, якщо у пацієнта, якого лікують оланзапіном, з’являються симптоми пізньої дискінезії, слід розглянути можливість зниження дози або припинення лікування. Ці симптоми можуть тимчасово погіршити стан або навіть посилитися після припинення лікування. Постуральна гіпотензія Постуральна гіпотензія нечасто спостерігалася у літніх пацієнтів. Як і у випадку з іншими антипсихотичними засобами, рекомендується періодичний контроль артеріального тиску у пацієнтів віком від 65 років.Раптова серцево-судинна смертьБули повідомлення про випадки раптової серцево-судинної смерті хворих, які лікувались оланзапіном. Передбачуваний ризик виникнення раптової серцево-судинної смерті у пацієнтів, які лікувались оланзапіном, був приблизно у 2 рази вищим, ніж у пацієнтів, які не лікувались антипсихотичними засобами. Ризик при застосуванні оланзапіну був порівнянним з таким ризиком при застосуванні атипових антипсихотиків, включених до узагальненого аналізу.Лабораторні дослідженняРекомендується контролювати глюкозу натще та ліпідний профіль на початку лікування та періодично під час лікування.Лактоза Препарат містить лактозу. Пацієнти з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, з лактазною недостатністю Лаппа або синдромом порушення всмоктування глюкози-галактози не повинні приймати цей препарат. 

Застосування в період вагітності або годування груддю:

ВагітністьОскільки досвід застосування препарату у період вагітності обмежений, оланзапін слід застосовувати у цей період лише тоді, коли потенційна користь від застосування для матері переважає потенційний ризик для плода.Пацієнтки повинні інформувати свого лікаря, якщо вони завагітніли або мають намір завагітніти під час лікування оланзапіном. У новонароджених, які піддавалися впливу антипсихотичних препаратів (у тому числі оланзапіну) у третьому триместрі вагітності, є ризик виникнення побічних реакцій, включаючи екстрапірамідальні розлади та/або синдром відміни, які можуть варіювати по тяжкості та тривалості після пологів. Були повідомлення про агітацію, артеріальну гіпертонію, артеріальну гіпотонія, тремор, сонливість, розлад дихання, або розлад харчування. Тому, новонароджені повинні перебувати під ретельним наглядом.Період годування груддюОланзапін не застосовують під час годування груддю або рекомендують припинити годування груддю на період застосування препарату.Оланзапін проникає у грудне молоко.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом:

Дослідження щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами не проводилися. Оланзапін може впливати на швидкість психомоторних реакцій, розумову або моторну здатність та може спричиняти сонливість і запаморочення, тому пацієнтам слід утримуватися від роботи з механізмами та керування автомобілем.

Діти:

Оланзапін не застосовують дітям, віком до 18 років, через відсутність даних щодо безпеки та ефективності препарату для цієї вікової групи пацієнтів.

Спосіб застосування та дози:

Препарат призначений для перорального застосування. Оланзапін можна приймати незалежно від прийому їжі, оскільки вживання їжі не впливає на адсорбцію препарату. При припиненні лікування оланзапіном необхідне поступове зниження дози.Шизофренія: початкова доза оланзапіну становить 10 мг на добу за 1 прийом.Маніакальні напади: рекомендована початкова доза оланзапіну для дорослих при монотерапії становить 15 мг на добу або 10 мг на добу у складі комбінованої терапії.Профілактика рецидиву при біполярному розладі: для пацієнтів у стадії ремісії рекомендована початкова доза оланзапіну становить 10 мг на добу. Пацієнтам, які приймали оланзапін для лікування маніакальних нападів, рекомендується продовжувати терапію тими ж дозами для профілактики рецидиву.Пацієнтам, у яких з’явилися нові маніакальні, депресивні або змішані напади, лікування оланзапіном необхідно продовжувати (у разі необхідності дозу можна коригувати), за клінічними показаннями додатково призначають симптоматичну терапію для лікування розладів настрою. Під час лікування шизофренії, маніакальних нападів і для запобігання рецидивам біполярних розладів щоденна доза може поступово відкорегована на основі індивідуального клінічного стану у межах 5-20 мг на добу. Підвищення дози до рівня, що перевищує рекомендовану початкову дозу, рекомендується лише після відповідного клінічного обстеження і має проводитися з інтервалами не менше ніж 24 години.Застосування хворим літнього вікуНижчу початкову дозу (5 мг/день) зазвичай не призначають, проте слід розглядати можливість її застосування пацієнтам віком від 65 років, коли цього вимагають клінічні показання (див. розділ Особливості застосування)Застосування пацієнтам з порушенням функції нирок/печінкиДля таких пацієнтів потрібно розглядати можливість застосування нижчої початкової дози (5 мг/добу). У випадках помірної печінкової недостатності (цироз, клас А або В за шкалою Чайлд-П’ю) початкова доза повинна становити 5 мг і її можна підвищувати з обережністю.Застосування пацієнтам, які курятьНемає необхідності в зміні початкової дози та діапазону дозувань (див. розділ Фармакокінетика).У разі наявності більше одного чинника, що може призвести до уповільнення метаболізму (жіноча стать, літній вік, статус некурця), слід розглядати можливість зниження початкової дози. Збільшення дози таким пацієнтам, при наявності показань, повинно бути консервативним.СтатьЯк правило, початкову дозу та діапазон дозування не потрібно змінювати для пацієнтів-жінок порівняно з пацієнтами-чоловіками.

Передозування:

Симптоми. Найчастіше симптомами передозування (з частотою >10 %) є тахікардія, збудження/агресивність, дизартрія, різні екстрапірамідні симптоми та порушення свідомості від седації до коми. Інші клінічно значущі наслідки передозування – делірій, судоми, кома, можливий злоякісний нейролептичний синдром, пригнічення дихання, аспірація, артеріальна гіпертензія або гіпотензія, серцеві аритмії (< 2 % випадків передозування) і зупинка серця та дихання. Були повідомлення про летальні випадки при гострому передозуванні 450 мг; на противагу цьому також було повідомлення про виживання після гострого передозування при застосуванні близько 2 г оланзапіну.Лікування. Не існує специфічного антидоту для оланзапіну. Не рекомендується викликати блювання. Можуть призначатися стандартні процедури для лікування передозування (наприклад, прийом активованого вугілля). Було показано, що супутній прийом активованого вугілля знижує пероральну біодоступність оланзапіну на 50-60 %. Слід проводити симптоматичне лікування та контроль функції життєво важливих органів згідно з клінічними проявами, включаючи лікування артеріальної гіпотензії та судинної недостатності, а також підтримку дихальної функції. Не слід використовувати епінефрин, допамін або інші симпатоміметичні засоби з бета-антагоністичною активністю, оскільки бета-стимуляція може посилити артеріальну гіпотензію. Необхідно контролювати серцево-судинну систему для виявлення можливих аритмій. Ретельне медичне спостереження та контроль повинні тривати до повного видужання пацієнта.

Побічні дії:

Найчастішими (спостерігалися у більше ніж 1 % пацієнтів) побічними реакціями, що асоціюються з прийомом оланзапіну, були сонливість, збільшення маси тіла, еозинофілія, підвищені рівні пролактину, холестерину, глюкози та тригліцеридів, глюкозурія, підвищений апетит, запаморочення, акатизія, паркінсонізм (див. розділ Особливості застосування), дискінезія, ортостатична гіпотензія, антихолінергічні ефекти, скороминущі безсимптомні підвищення печінкових амінотрансфераз, висипання, астенія, втома та набряк.Нижче наведено перелік побічних реакцій і результатів лабораторних досліджень. У межах кожної групи частоти прояву побічні реакції представлені в порядку зменшення вагомості.З боку крові та лімфатичної системи. Еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія.З боку імунної системи.Алергічні реакції, включаючи анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк, кропивниця, зуд.З боку ендокринної системи.Підвищені рівні плазмового пролактину.З боку метаболізму та харчування.Збільшення маси тіла, підвищені рівні холестерину та глюкози, глюкозурія, підвищені рівні тригліцеридів, підвищення рівня ліпідів, збільшений апетит, розвиток або загострення діабету, що іноді асоціюється з кетоацидозом і комою, включаючи летальні випадки, гіпотермія.З боку нервової системи.Головокружіння, амнезія, безсоння, тремор, ажитація, дистонія, атаксія, дизартрія, порушення мови, галюцинації, сонливість, запаморочення, акатизія, паркінсонізм, дискінезія, судомні напади, які в більшості випадків були зареєстровані за наявності судомних нападів або їх ризику в анамнезі, нейролептичний злоякісний синдром, дистонія (у тому числі рухи очного яблука), пізня дискінезія, синдром відміни (див. розділ Загальні порушення та реакції в місці введення).З боку дихальної системи.Пневмонія.З боку серцево-судинної системи.Брадикардія, подовження інтервалу QTc (див. розділ Особливості застосування), шлуночкова тахікардія/фібриляція, раптова смерть, тромбоемболія, емболія легеневої артерії, тромбоз глибоких вен (див. розділ Особливості застосування), ортостатична гіпотензія.З боку травної системи.Нудота, блювання, діарея, слабка транзиторна антихолінергічна побічна дія, включаючи запор, сухість у роті, панкреатит.З боку печінки та жовчовивідних шляхів.Жовтяниця, транзиторне асимптоматичне підвищення рівня печінкових амінотрансфераз (АЛТ/АСТ; див. розділ Особливості застосування), особливо на початку лікування, підвищений рівень загального білірубіну, гепатит (включаючи гепатоцелюлярне, холестатичне або змішане ушкодження печінки), підвищений рівень лужної фосфатази.З боку шкіри та її похідних. Висипання, реакції світлочутливості, алопеція.З боку скелетно-м’язових і сполучних тканин.Високий рівень креатинінфосфокінази, рабдоміоліз.З боку опорно-рухової системиАртралгія.З боку нирок і сечовидільних шляхів.Утруднене сечовипускання, підвищення температури тіла, нетримання сечі, затримка сечі.З боку репродуктивної системи.Еректильна дисфункція у чоловіків, зниження лібідо у жінок та чоловіків, аменорея, збільшення грудей, галакторея у жінок, гінекомастія/збільшення грудей у чоловіків, пріапізм. Загальні порушення.Синдром відміни у новонароджених, підвищене потовиділення, астенія, втома, набряк.Тривале застосування (принаймні 48 тижнів)Кількість пацієнтів, у яких виникають клінічно значущі зміни маси тіла, рівнів глюкози, загального/ЛПНЩ/ЛПВЩ холестерину або тригліцеридів, з часом збільшувалася. У дорослих пацієнтів, які завершили 9-12 місяців терапії, частота підвищення середнього рівня глюкози в крові сповільнювалася приблизно через 6 місяців. Додаткова інформація про окремі групи пацієнтів У пацієнтів літнього віку з деменцією лікування оланзапіном асоціювалося з більшою частотою летальних наслідків та появи цереброваскулярних побічних реакцій. Дуже частими побічними реакціями, пов’язаними із застосуванням оланзапіну в цій групі пацієнтів, були незвична хода та падіння. Часто спостерігалися пневмонія, підвищена температура тіла, летаргічний сон, еритема, зорові галюцинації та нетримання сечі.У пацієнтів, у яких препарат (агоніст допаміну) викликав психоз, що асоціювався з хворобою Паркінсона, дуже часто повідомлялося про погіршення симптоматики хвороби Паркінсона та галюцинації. У пацієнтів із біполярною манією комбінаційна терапія вальпроату та оланзапіну призвела до частоти появи нейтропенії, потенційним фактором міг бути високий рівень вальпроату в плазмі. Оланзапін, який вводився разом із літієм чи вальпроатом, призвів до підвищення рівнів (≥10 %) тремору, сухості у роті, підвищення апетиту та збільшення маси тіла. Також повідомлялося про розлади мовлення. Під час прийому оланзапіну в комбінації з літієм чи дивальпроексом збільшення на ≥ 7 % від початкової маси тіла мало місце у 17,4 % пацієнтів протягом гострого періоду лікування (до 6 тижнів). Довготривалий прийом оланзапіну (до 12 місяців) для попередження рецидиву у пацієнтів із біполярним розладом асоціювався зі збільшенням на ≥ 7 % від початкової маси тіла у 39,9 % пацієнтів.

Лікарська взаємодія:

Паління або застосування карбамазепіну підвищували метаболізм оланзапіну, що може призвести до зниження концентрацій оланзапіну. Потенційні взаємодії, що впливають на оланзапінОскільки оланзапін метаболізується за допомогою CYP1A2, то речовини, які можуть специфічно індукувати або інгібувати цей ізофермент, можуть впливати на фармакокінетику оланзапіну.Індукування CYP1A2Метаболізм оланзапіну може бути індукований курінням і карбамазепіном, що може призводити до знижених концентрацій оланзапіну. Спостерігалося тільки слабке або помірне підвищення кліренсу оланзапіну. Клінічні наслідки, найвірогідніше, будуть обмеженими, проте рекомендується клінічний контроль і, за необхідності, слід розглянути можливість підвищення дози оланзапіну.Інгібування CYP1A2Було показано, що флувоксамін, специфічний інгібітор CYP1A2, значно інгібує метаболізм оланзапіну. Середнє підвищення значення Cmax оланзапіну після прийому флувоксаміну становило 54 % у жінок, які не курять, і 77 % у чоловіків, які курять. Середнє підвищення значення AUC оланзапіну становило 52 % і 108 % відповідно. Слід розглядати можливість застосування нижчої початкової дози оланзапіну пацієнтам, які приймають флувоксамін або будь-який інший інгібітор CYP1A2, такий як ципрофлаксин. Слід розглянути можливість зниження дози оланзапіну, якщо ініціюється лікування із застосуванням інгібітору CYP1A2. Знижена біодоступністьАктивоване вугілля знижує біодоступність оланзапіну при пероральному застосування на 50-60 %. Його слід приймати принаймні за 2 години до прийому оланзапіну або через 2 години після. При застосуванні флуоксетину (CYP2D6 інгібітор), разової дози антацидів (алюміній, магній) або циметидину не виявлено суттєвого впливу на фармакокінетику оланзапіну.Можливість оланзапіну впливати на інші медичні препарати Оланзапін може протидіяти ефектам прямих або непрямих допамінових агоністів.Оланзапін не інгібує основні ізоферменти цитохрому Р450 in vitro (наприклад, 1A2, 2D6, 2С9, 2С19, ЗА4). Таким чином, не очікується особливої взаємодії, як було продемонстровано у дослідженнях in vivo, де не було зафіксовано інгібування метаболізму наступних активних речовин: трициклічних антидепресантів (представлені головним чином CYP2D6 шляхом), варфарину (CYP2C9), теофіліну (CYP1A2) або діазепаму (CYP3A4 і 2C19). Оланзапін показав відсутність взаємодії при одночасному застосуванні з літієм або біпериденом.Терапевтичний контроль плазмових рівнів вальпроату не свідчить про те, що потрібно коригувати дозування вальпроату після прийому супутнього оланзапіну.Антигіпертензівні засоби: оланзапін через потенційну здатність викликати гіпотензії, може посилювати ефекти певних антигіпертензивних засобів.Леводопа та агоністи допаміну: оланзапін може виявляти антагонізм до ефектів леводопи та агоністів допаміну.Іміпрамін: разові дози оланзапіну не виявляють впливу на фармакокінетику іміпрами=іну або його активного метаболіту дезіпраміну.Загальна активність ЦНССлід проявляти обережність при лікуванні пацієнтів, які вживають алкоголь або приймають медичні препарати, що можуть викликати пригнічення функції центральної нервової системи.Не рекомендується сумісний прийом оланзапіну з медичними препаратами, призначеними для лікування хвороби Паркінсона, пацієнтам з хворобою Паркінсона та слабоумством. Інтервал QTcСлід проявляти обережність при застосуванні оланзапіну спільно з медичними препаратами, які призводять до подовження інтервалу QTc.

Термін придатності:

2 роки.

Умови зберігання:

Зберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати в місцях недоступних для дітей.

Форма випуску / упаковка:

По 7 таблеток у блістері, по 4 блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску:

Без рецепту.

Додатково:

МісцезнаходженняД-р Редді’с Лабораторіс Лімітед, Бачупалі, Андра Прадеш, 500072, ІндіяDr. Reddy’s Laboratories Limited, Bachupally, Andhra Pradesh, 500072, India.
Медичне застереження
Дата додавання: 03.03.2020
Наведена наукова інформація є узагальнюючою, заснована на офіційно затвердженій інструкції по застосуванню і не може бути використана для прийняття рішення про можливість застосування конкретного лікарського препарату.

ДОДАТКОВІ ДАНІ

МНН:
Фарм. група:
Код АТХ N05AH03:

Тип данихВідомості з реєстру
Торгівельне найменування:Оланкляйн
Виробник:Др. Реддіс Лабораторіс Лтд, Індія
Форма випуску: По 7 таблеток у блістері, по 4 блістери в картонній коробці.
Реєстраційне посвідчення:№ UA/12324/01/03 від 22.06.2012. Наказ № 461 від 22.06.2012
Міжнародне непатентоване найменування:Olanzapin
Умови відпуску:Без рецепту.
Склад:

діюча речовина: оланзапін;1 таблетка містить оланзапіну 2,5 мг, 5 мг або 10 мг; допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; кросповідон; гідроксипропілцелюлоза; магнію стеарат; Opadry blue 06B50833 (для таблеток по 5 мг та 10 мг); Opadry white OY-58900 (для таблеток по 2,5 мг).

Фармакотерапевтична група:Психолептичні засоби. Антипсихотичні засоби. Діазепіни, оксазепіни та тіазепіни.
Код АТС:N05AH03 - Оланзапін
Реклама
Ущелина хребта діагностується у кожного десятого
Тиждень Spina Bifida у Великобританії був присвяче...
Знайдено ферменти для отримання універсальної групи крові
Простий метод переливання крові з однієї групи в і...
Реклама
Лікування бронхіту без антибіотиків
Як вилікувати бронхіт без антибіотиківПоширені пит...
Антибіотики при бронхіті
Антибіотик при бронхіті — дієвий спосіб активної д...
Реклама
Як без ліків швидко та ефективно вилікувати кашель
Для лікування кашлю лікарі рекомендують пити багат...
Фахівці назвали головні причини, через які розпадаються сімейні пари
Згідно зі статистикою, середня кількість розлучень...
Реклама