Прополісу настойка інструкція по застосуванню

• діюча речовина: прополісу настойка (propolisi tinctura);
• 1 флакон містить прополісу настойки (propolisi tinctura) (1:10) (екстрагент — етанол 80%) 25 мл;
• допоміжні речовини: крім екстрагенту, відсутні.

Рідина від жовтувато-коричневого до червоно-коричневого кольору, із специфічним запахом. Під час зберігання препарату можливе випадання осаду.

Фармакодинаміка.

Прополіс (бджолиний клей) — продукт життєдіяльності бджіл, що містить ряд біогенних речовин: ефірні олії, суміш смол, віск, флавоноїди, флавони, похідні коричної кислоти. Проявляє протимікробну, протизапальну активність, прискорює процеси регенерації (відновлення уражених тканин).

Фармакокінетика.

Не вивчалася.

Мікротравми і поверхневі ушкодження шкіри, слизових оболонок, отит, фарингіт, тонзиліт, гайморит, пародонтит.

Підвищена чутливість до прополісу або індивідуальна непереносимість, особливо в осіб із захворюваннями печінки або нирок, екзема, алергічні реакції (особливо на продукти бджільництва), кровотечі з уражених ділянок шкіри і слизових оболонок.

Перед застосуванням лікарського засобу слід проконсультуватися з лікарем.

При застосуванні препарату можливі ускладнення, тому пацієнта необхідно попередити про можливість їх появи. Симптоми непереносимості прополісу можуть виникнути одразу після його застосування або через кілька годин і навіть діб. В окремих пацієнтів вони з’являються лише при проведенні повторного курсу лікування.

У період вагітності або годування груддю лікарський засіб не рекомендується застосовувати.

Настойку прополісу застосовувати місцево дорослим та дітям віком від 3 років у вигляді аплікацій, полоскань, промивань, а також інгаляцій. У випадку мікротравм та гнійних захворювань шкіри настойку прополісу наносити тампоном на уражену ділянку 1–3 рази на добу. Під час лікування зовнішнього гнійного отиту, після туалету слухового проходу, у вухо вводити тампон, змочений настойкою прополісу (на 1–2 хвилини 2–3 рази на добу), або закапувати по 1–2 краплі настойки прополісу 3–4 рази на добу. У разі хронічного тонзиліту і фарингіту слизову оболонку змащувати 1–2 рази на добу протягом 8–15 днів. Крім того, при тонзиліті настойку прополісу застосовувати для приготування інгаляційного спиртово-водного розчину у співвідношенні 1: 20.

Проводити 1–2 інгаляції на добу, курс лікування — 7–10 днів. У разі хронічного гаймориту промивати гайморові пазухи розчином, приготовленим із настойки прополісу і 0,9% розчи-ну натрію хлориду (у співвідношенні 1 : 10) 2 рази на добу протягом 2 тижнів. У разі паро-донтозу настойку прополісу вводити на турундах у пародонтальні кишені на 5 хвилин. У разі поверхневих ерозій і уражень слизової оболонки порожнини рота для полоскання застосову-вати розчин, приготовлений з 15 мл настойки прополісу на 1/2 склянки теплої води, 4–5 разів на добу, протягом 3–4 днів.

Тривалість курсу лікування визначає лікар індивідуально.

Симптоми: зникнення апетиту, зниження загального тонусу організму, млявість, поява шкірних висипів.

Терапія: лікування антигістамінними препаратами.

Препарат у звичайних терапевтичних дозах не є токсичним і переноситься добре. Побічні реакції виникають рідко.

Можливі побічні реакції:

• з боку шкіри та підшкірної клітковини: кропив’янка, локальний свербіж шкіри, локальний набряк, почервоніння шкіри, пухирі, везикулярні висипи, сухість і тріщини шкіри, особливо на кистях та інших частинах тіла, що контактують з препаратом;
• з боку центральної нервової системи: запаморочення;
• з боку імунної системи: алергічні реакції, у тому числі алергічний дерматит, гіперемія, свербіж шкіри, висипання, ларингоспазм, задишка, набряк Квінке, підвищення температури тіла;
• з боку шлунково-кишкового тракту: нудота;
• з боку дихальної системи: задишка.

Можливі місцеві реакції, у тому числі відчуття печіння язика, сухість у роті.

У разі виникнення будь-яких небажаних реакцій слід припинити застосування препарату та обов’язково звернутися до лікаря.

Не рекомендується одночасно застосовувати з іншими антисептичними засобами або продуктами бджільництва. У разі необхідності одночасного застосування будь-яких інших лікарських засобів слід проконсультуватися з лікарем.