Релцер інструкція по застосуванню

5 мл гелю містять алюмінію гідроксиду 6 г, магнію гідроксиду 80 мг, симетикону 100 мг, порошку кореня солодки голої 400 мг;

допоміжні речовини: смола гуарова, сорбітолу розчин, натрію бензоат, натрію цитрат, метилпарабен, пропілпарабен, натрію гідроксид, натрію сахарин, натрію гіпохлориту розчин, олія м'яти перцевої, віддушка бананова, бронопол, вода очищена.

в'язкий гель жовтувато-світло-коричневого кольору з запахом банана і м'яти;

Фармакодинаміка.

Дія препарату зумовлена властивостями активних інгредієнтів, що входять до його складу.

Препарат містить відомі антациди: алюмінію гідроксид та магнію гідроксид, симетикон та дегліцирризовану лакрицю (очищений екстракт лакриці).

Алюмінію гідроксид та магнію гідроксид здатні нейтралізувати кислотність шлункового соку. Крім цього, вони чинять адсорбуючу та обволікаючу дію, вгамовують біль у верхніх відділах травного тракту.

Симетикон – поверхнево-активна інертна речовина на основі кремнію з піногасними властивостями. Шляхом фізичного зменшення поверхневого натягу усуває пухирці газу, які утворюються в кишечнику при метеоризмі. Вивільнений газ абсорбується та/або видаляється природним шляхом.

Дегліцирризована лакриця чинить захисну дію відносно слизової оболонки шлунка, сприяючи відновленню клітин слизової оболонки. Крім цього, вона чинить спазмолітичну дію.

Фармакокінетика.

Дослідження фармакокінетики не проводилися.

Релцер показаний при гіперацидних гастритах, метеоризмі, диспепсії та болю у разі пептичної виразки. Він також полегшує відчуття печії, що виникає при рефлюкс-езофагіті, грижі отвору стравоходу або вагітності.

Гіперчутливість, непереносимість фруктози, гіпофосфатемія, виражена хронічна ниркова недостатність, хвороба Альцгеймера, вагітність, період лактації, дитячий вік до 10 років.

Перед застосуванням вміст флакона необхідно добре збовтати.

Інтервал між прийомом препарату і іншими лікарськими засобами повинен становити 1 – 2 години.

При тривалому застосуванні (більше 14 днів) необхідний регулярний контроль лікаря.

Містить сорбітол – протипоказаний при уродженій непереносимості фруктози.

Застосування препарату у високих дозах протипоказане при порушеннях функції нирок. За необхідності застосування препарату у цієї категорії хворих лікування проводять із застосуванням середніх та низьких доз під контролем вмісту фосфору в організмі. При появі перших симптомів вичерпання запасів фосфору в організмі препарат необхідно негайно відмінити.

Протипоказаний в період вагітності і лактації.

Протипоказаний в дитячому віці до 10 років.

Препарат приймають внутрішньо через 1 годину після кожного прийому їжі і ввечері (перед сном), або при виникненні дискомфорту, болю в епігастрію, печії.

Дорослим і дітям старше 15 років - по 1-2 чайні ложки 3 - 4 рази на добу. Максимальна добова доза – 8 чайних ложок.

Дітям 10 – 15 років – 1/2 дози для дорослих.

Тривалість курсу лікування без спостереження лікаря – не більше 14 днів.

Симптоми: нефрокальциноз, запор, сонливість, гіпермагніємія, метаболічний алкалоз (емоційна лабільність, знервованість, швидка стомлюваність, оніміння або біль у м”язах, неприємні смакові відчуття).

Лікування: індукція блювання, промивання шлунка, активоване вугілля.

Запор, нудота, блювання, спастичний біль у шлунку, зміна смакових відчуттів, гіпермагніємія, гіпофосфатемія, гіпокальціємія, гіперкальціурія, остеомаляція, остеопороз, гіпералюмініємія, енцефалопатія, нефрокальциноз, порушення функції нирок, алергічні реакції. У хворих із супутньою хронічною нирковою недостатністю: спрага, зниження артеріального тиску, гіпорефлексія.

Релцер може абсорбувати інші лікарські засоби, зменшуючи їх всмоктування.

Знижує і уповільнює абсорбцію дигоксину, індометацину, саліцилатів, хлорпромазину, фенітоїну, блокаторів Н2-рецепторів гістаміну, бета-адреноблокаторів, аміназину, дифлунізалу, ізоніазиду, антибіотиків групи тетрациклінів, хінолонів (у т.ч. ципрофлоксацину, норфлоксацину, офлоксацину, еноксацину, грепофлоксацину), азитроміцину, цефподоксиму, рифампіцину, непрямих антикоагулянтів, барбітуратів, фексофенадину, дипіридамолу, залцитабіну, жовчних кислот (хенодеоксихолевої та урсодеоксихолевої), пеніциламіну, препаратів Fe і Li+, хінідину, лансопразолу, мексилетину, кетоконазолу.

При одночасному прийомі з препаратами в кишковорозчинних лікарських формах підвищена лужність шлункового соку може призвести до прискореного порушення оболонки і викликати подразнення слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки.

М-холіноблокатори, уповільнюючи спорожнення шлунка, посилюють і подовжують дію препарату.