Йоддицерин інструкція по застосуванню

діюча речовина: 1 г розчину містить йоду 5 мг;допоміжні речовини: диметилсульфоксид, гліцерин, калію йодид.

В хірургії – для лікування гнійних ран, опіків, відморожень, гнійних процесів у м’яких тканинах, гангрени, плевриту, перитоніту; в акушерстві та гінекології – для профілактики ускладнень після аборту, для лікування запальних процесів, ерозій, маститів; у дерматології та венерології – при мікробних та вірусних дерматитах, піодермії, герпесі губ та шкіри, трихомоніазі, гонореї; в проктології – при парапроктитах у стадії інфільтрації, в оториноларингології – при лікуванні отитів, гайморитів, синуситів; у стоматології – при стоматиті, гінгівіті, пародонтиті. Ефективний при лікуванні бактеріоносійства у верхніх дихальних шляхах.

Гіперчутливість до йоду та до будь-яких компонентів препарату, гіпертиреоз, аденома щитовидної залози, герпетиформний дерматит Дюринга, період до і після терапії радіоактивним йодом, одночасне застосування з радіоактивним йодом, печінкова і ниркова недостатність, інфаркт міокарда, стенокардія, виражений атеросклероз, глаукома, катаракта, інсульт, кома.

Перед початком лікування Йоддицерином® проводять лікарську пробу на переносимість. Для цього на шкіру передпліччя наносять препарат ватним тампоном. Поява різкого свербежу, почервоніння та ознак йодизму свідчить про гіперчутливість до препарату.З обережністю призначають у комбінації з іншими препаратами, що наносяться на гнійно-запальний осередок; може підвищуватися їх токсичність. З обережністю призначають пацієнтам літнього віку.У зв’язку з небезпечністю виникнення хімічного опіку під дією йодиду ртуті не можна використовувати одночасно або одразу після прийому похідних ртуті. У разі тривалого застосування лікарського засобу необхідно періодично проводити контроль функції щитовидної залози.Запобігати потраплянню препарату в очі, не застосовувати внутрішньо.

Застосування препарату в період вагітності та годування груддю протипоказане. При необхідності застосування препарату грудне вигодовування слід припинити.

Препарат не застосовувати дітям віком до 1 року.

Зовнішньо у вигляді аплікацій (компресів, пов’язок) на всю зону гнійно-запального осередку наносять 2-3 рази на добу на 20-30 хвилин залежно від розміру гнійного осередка по 5-15 мл Йоддицерину®.Терміни лікування визначають за часом повного очищення ранової поверхні, появи грануляцій та епітелізації. Звичайно курс лікування становить від 3 до 5 днів.При великих або глибоких ураженнях Йоддицерином® просочують турунди, тампони або марлеві пов’язки, накладають їх на гнійні рани або вводять у рани, бинтують або закріплюють лейкопластирем. При необхідності просочені препаратом тампони або марлеві пов’язки покривають зверху поліетиленовою плівкою для підвищення антибактеріального ефекту.У серозні порожнини, порожнини абсцесів після видалення гною і промивання стерильним фізіологічним розчином або перекисом водню (залежно від величини осередку ураження) вводять 5-10 мл розчину Йоддицерину® і дренують для постійного відтоку вмісту. Процедуру повторюють 2-3 рази на добу до повного очищення ранової поверхні, появи грануляцій та епітелізації.

При передозуванні можливі явища йодизму (металевий присмак у роті, нежить, кропив’янка сльозотеча, слинотеча), опіки, подразнення шкіри. Терапія симптоматична.При випадковому прийомі внутрішньо великих кількостей (50-100 мл) Йоддицерину® розвивається блювання, діарея та симптоми інтоксикації. В цих випадках промивають шлунок 0,5 % розчином натрію тіосульфату. У тяжких випадках внутрішньовенно вводять до 300 мл 30 % розчину натрію тіосульфату.

Можливі алергічні реакції, біль у місці нанесення, ангіоневротичний набряк. Системні реакції: гіпертермія, при застосуванні на великій площі раневої поверхні і слизових оболонках можлива системна реабсорбція йоду, що може викликати нейтропенію, а також змінити результати тестів функціональної активності щитовидної залози, явища гіпотиреозу і гіпертиреозу; при тривалому застосуванні (більше 7-10 днів) можливі явища йодизму (нежить, шкірні висипання за типом кропив’янки, слинотеча, металевий присмак у роті, сльозотеча). Нанесення препарату на великі поверхні ран або тяжких опіків може спричинити небажані явища, наприклад зміни рівня електролітів (гіпернатріємія) і осмолярності крові, метаболічний ацидоз, порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність. Диметилсульфоксид зазвичай добре переноситься, але у деяких хворих можливе виникнення еритеми, свербежу, сухості шкіри, легкого печіння, почервоніння на місці аплікації, запаморочення, безсоння, адинамії, дерматитів, діареї. У деяких випадках при поганій переносимості диметилсульфоксиду відзначаються нудота, позиви до блювання, бронхоспазм.

Посилює проникнення через шкіру лікарських препаратів, що розчиняються в диметилсульфоксиді (деякі нестероїдні протизапальні засоби, антибіотики та ін.), що призводить до підвищення їхньої специфічної активності, а в деяких комбінаціях і до підвищення токсичності. Фармацевтично несумісний з ефірними оліями, розчинами аміаку, білою осадовою ртуттю (утворюється вибухова суміш).При сумісному застосуванні з жовтою ртутною маззю можливе утворення йодиду ртуті, що чинить припікальну дію.Послаблює гіпотиреоїдний та струмогенний вплив препаратів літію.Йоддицерин® несумісний з іншими дезінфікуючими та антисептичними засобами, особливо що містять луги, ферменти і ртуть. У кислому середовищі активність препарату знижується. При вживанні одночасно з ензимними препаратами останні стають неефективними. Йоддицерин® несумісний з перекисом водню, препаратами, які містять срібло. У випадках вживання пацієнтами препаратів літію необхідно уникати регулярного застосування Йоддицерин®, особливо на великих поверхнях, оскільки в цьому випадку йод може викликати гіпофункцію щитовидної залози. Йоддицерин® несумісний з поновлюючими речовинами, солями алкалоїдів та катіонними антисептиками. Диметилсульфоксид посилює дію етанолу, інсуліну, препаратів дигіталісу, бутадіону, антибіотиків, хінідіну, нітрогліцерину, сенсибілізує організм до засобів для наркозу.