Вакцинація дітей: відповіді педіатра на питання

Сьогодні в гостях «Медправди» дуже досвідчений педіатр, який добре орієнтується в актуальних питаннях педіатрії та вакцинації.

Вона починала свій шлях з дитячої гематології, а сьогодні є керівником дитячої клініки «Айві». Але найголовніше – це той педіатр, якого дійсно люблять діти, і якому довіряють батьки. На питання «Медправди» відповідає педіатр – Наргіз Гусейнова. Сьогодні наша топ тема – вакцинація.

– Наргиз, перше питання – що хвилює багатьох людей на сьогодні, Ви вже вакциновані від Covid-19. Якщо так, то якою вакциною?

– Вакцинована і вже дуже давно. Потрібно сказати, що вакцинуватися чи ні – питання навіть не стояло. Адже це відповідальність перед моїми пацієнтами і моїм здоров’ям. Соvid-19 я не хворіла і хворіти не хочу. У найперших рядах, так би мовити, записалася на вакцинацію і зробила щеплення ще в березні 2021 г. Це була єдина на той момент доступна вакцина – AstraZeneca. Перенесла я її абсолютно нормально. На сьогоднішній день вже вакциновані всі мої близькі та рідні. Всі ми перенесли вакцинацію абсолютно нормально, відповідно до тих реакцій, які прописані в анотації до вакцини.

Сьогодні я розглядаю вакцинацію від коронавірусу не тільки як мою особисту відповідальність за своє здоров’я, але і як відповідальність суспільну.

– В Україні розроблений план вакцинації дітей за віком. Але не всі батьки його дотримуються. Хтось пропускає щеплення з поважних причин, хтось – взагалі прихильник руху «антивакцинаторів». Розкажіть з Вашої практики – які відмінності в симптомах захворювання і тактиці лікування вакцинованих і невакцинованих дітей?

– Що таке вакцинація? По суті – це тренажер імунітету. Коли ми проводимо вакцинацію, ми стимулюємо вироблення імунітету до певних особливо небезпечних інфекцій таких, наприклад, як: дифтерія, правець, коклюш, гепатит і т.д.

Коли дитина хворіє в реальному житті, вона також тренує свій імунітет в боротьбі з тим чи іншим захворюванням. Вакцини працюють так само. Питання тільки в тому, що у звичайному житті не хотілося б зіткнутися з такою інфекцією, як наприклад, дифтерія, тому ми намагаємося від неї захиститися за допомогою вакцинації. Оскільки «зіткнення» з цією інфекцією в реальному житті в кращому випадку обійдеться госпіталізацією і стаціонарним лікуванням.

Коли дитина вакцинована, нам як мінімум простіше визначатися з діагнозом. Наприклад, якщо у дитини тривалий кашель, а ми знаємо що вона недавно була вакцинована від коклюшу, значить ймовірність коклюшу у неї досить низька.

Є дуже багато досліджень, які підтверджують зниження рівня захворюваності, пов’язаних з вакцинацією від того чи іншого виду захворювання. Наприклад, з того моменту як в Ізраїлі ввели обов’язкову вакцинацію від пневмокока, кількість серйозних складних отитів, які вимагає застосування антибіотиків, знизилося на 60%.

У нас вакцинація від пневмокока не є обов’язковою. Хотілося б і в нашому Національному календарі мати пневмококової вакцину в числі обов’язкових. Коли до нас звертаються маленькі пацієнти вакциновані від пневмококової інфекції, я як лікар розумію, що ймовірність серйозного отиту у такої дитини буде низькою. Також у дітей, вакцинованих пневмококовою вакциною значно знижується ризик синуситу і пневмонії. Також на тлі цієї вакцинації знижується ризик розвитку синуситів, пневмоній та менінгітів.

– На Ваш погляд, чому у деяких батьків формується негативна думка про проведення вакцинації дітей за віком?

– Буває, приходять батьки на прийом і кажуть, наприклад: «моя дитина не вакцинована і не хворіє, а дитина наших друзів вакцинована, і постійно хворіє». Або є батьки, які говорять, що, наприклад, старша дитина в сім’ї вакцинована і часто хворіє, а менша – не дотримувалась календаря вакцинації за віком і не хворіє.

Насправді, це ніяк одне з одним не пов’язано. Але для батьків це дуже явно, і їм здається, що така ситуація пов’язана саме з вакцинацією. Це не вірно. Існує світова статистика за всіма видами захворювань з т.зв. календаря вакцинації, яка чітко демонструє, що при низькому охопленні вакцинації відзначається зростання захворюваності.

Є багато причин та факторів, які можуть пояснити приклади, про які говорять батьки. Починаючи з того, що у невакцинованої дитини могла бути низька контактність, бо вона не відвідує дитячі колективи, а дитина яка «постійно хворіє» ходить в садок регулярно. Можуть впливати: різні побутові, кліматичні умови, наявність супутніх захворювань, індивідуальні особливості імунної системи дитини і т. д.

Батьки роблять висновки по кільком дітям зі «свого поля зору» і плюс «підливають масла у вогонь» представники руху, так би мовити, антивакинції. Медичне співтовариство має набагато ширшу вибірку для своїх висновків.

– Як вплинула пандемія коронавірусу на процес вакцинації: на скільки зменшилася кількість звернень на планову вакцинацію дітей, які види щеплень батьки пропускали найчастіше та які ризики Ви бачите в цій ситуації?

– З самого початку пандемії я говорила з батьками моїх маленьких пацієнтів і просила не пропускати хоча б первинну вакцинацію.

Що таке первинна вакцинація? Це коли дитина абсолютно ще не була вакцинована від цієї інфекції. Це коли у дитини немає ще жодної дози вакцини від тієї чи іншої інфекції. Наприклад, двомісячна дитина, якій ще не було введено жодної дози від дифтерії, правця, кашлюку. Звичайно, в цій ситуації дуже важливо вакцинуватися, навіть не дивлячись на умови пандемії. Навіть в період локдауна, коли були створені умови для безпечного проведення вакцинації (поділ потоку черг, окремі входи, засоби захисту і т.п.)

На прикладі своїх пацієнтів, я не можу сказати, що рівень планової вакцинації дітей різко скоротився. Зниження було помітне тільки на самому початку епідемії, коли лише ввели досить жорсткий карантин. Сьогодні, в принципі, вакцинація відбувається так, як зазвичай.

Що пропускали по вакцинації? Пропускали те, що у них було за планом.

Безумовно, ризики в пропуску вакцинації є. Наприклад, не так давно в період епідемії геморагічної лихоманки Ебола в одній з країн Африки виник спалах кору в силу того, що знизилось охоплення щепленням від корі. Завжди, коли є зниження охоплення вакцинації, є ризик виникнення спалаху інфекційного захворювання.

– Розкажіть, будь ласка, про основні вимоги та графік вакцинації згідно планової вакцинації за віком

– На рахунок планової вакцинації, як сказав один наш колега лікар Комаровський, календар обов’язкової вакцинації в Україні – як наш прожитковий мінімум: він забезпечує мінімалку, тобто те, без чого можна загинути, але він абсолютно не забезпечує належний рівень існування.

Так і наш календар вакцинації містить саме мінімальне з того переліку вакцин, які необхідні в сучасних умовах. Наприклад, в ньому немає вимоги обов’язкової вакцинації від вітряної віспи, ротавірусної інфекції, пневмококової, менінгококової інфекції і т.д. І всі ці потрібні вакцини батьки в Україні змушені купувати за власні кошти. Я сподіваюся, що ситуація коли-небудь зміниться в кращий бік.

Що у нас є за календарем вакцинації дітей за віком на державному рівні? Перше – це вакцинація БЦЖ. Це та вакцина, яка вводиться ще в пологовому будинку. У нашій країні ситуація з туберкульозною інфекцією далеко не найкраща, і тут треба розуміти що БЦЖ – це та вакцина, яка захищає дитину, перш за все, від важких форм туберкульозу, наприклад, від туберкульозного менінгіту.

Друге – в перший день життя робиться вакцинація по гепатиту Б. Це дійсно важливо тому, що гепатит Б у дитини перших місяців життя і у дитини старшого віку – це абсолютно дві різні історії захворювання. І для молодшого віку – це життєво небезпечно, тому важливо вакцинуватися саме з перших моментів життя дитини. Але на практиці дуже часто мами відкладають цю вакцинацію до двох місяців, мотивуючи це тим, що у них в два місяці буде вакцинація. Такий підхід хибний для дитини, безпечніше вакцинуватися в пологовому будинку.

Далі, з двох місяців починається вакцинація по дифтерії, правцю, коклюшу, поліомієліту, гемофільній інфекції та вводиться друга доза від гепатиту Б. АКДС, вакцина від вірусу поліомієліту вводиться до 1 року триразово.

У рік вводиться вакцина від вірусів кору, краснухи та паротиту, а також проводиться ревакцинація від гемофільної інфекції. А в півтора року – ревакцинація по дифтерії, правцю, коклюшу, поліомієліту. Тобто по суті, в державному календарі вакцинації за віком, дуже мало всього.

Перерахувала те, що є обов’язковим по вакцинації дитини до трьох років. Далі у нас йде ревакцинація в 6 років по кору, краснусі, паротиту та АКДС. А далі, з 16 років у нас починається наша довічна вакцинація від дифтерії і правця: в 16, 26, 36, 46 років і т.д.

– Часто батьки запитують: що робити, якщо дитина «пропустила» планову вакцину, як правильно себе вести батькам в цій ситуації, чи потрібно починати вакцинацію з початку?

– Нічого починати «спочатку» не потрібно. Якщо дитина пропустила вакцинацію – наприклад, їй зробили вакцину в 2 місяці, а її привели до лікаря на вакцинацію в два роки, то вакцина, зроблена в 2-місячному віці, нікуди не «пропала». Дитина просто продовжує вакцинацію за календарем, але вже по «наздоганяючому» графіку.

Це важливо знати батькам, тому що багато хто думає, що потрібно все починати спочатку. Вакцина нікуди «не дівається», «пам’ять імунітету» зберігається і ви просто далі продовжуєте свою вакцинацію.

Хочу зробити ремарку про те, що дуже часто звинувачують лікарів, фармацію та взагалі всю медичну спільноту, в тому що нібито вакцинація – це такий собі вигідний фармбізнес. Насправді, якщо розібратися, то набагато складніше і затратніше лікувати людину, ніж займатися профілактикою. І якщо виходити з меркантильних думок, то було б вигідніше для тієї ж фармації, щоб люди хворіли.

– За Вашими спостереженнями, як діти переносять коронавірус, хто в групі ризику, а хто може відчувати себе в безпеці, які випадки ускладнень Ви бачили на практиці? І як Ви ставитеся до вакцинації від коронавирусу дітей старше 12 років? Адже сьогодні в Україні вона вже схвалена Міністерством охорони здоров’я.

– В першу хвилю епідемії говорилося про те, що діти практично не хворіють коронавірусом і вірус їх не зачіпає. На практиці так і було – діти практично не хворіли, а якщо і хворіли, то проявлялося це мінімальними катаральними проявами.

У другу хвилю наші стаціонари вже були заповнені дітьми досить щільно, і досить часто у дітей були більш серйозні прояви. Одне з найсерйозніших ускладнень, яке може виникнути у дітей з коронавірусів – мультисистемний запальний синдром. Це кавасакіподобний синдром, який важко діагностується і складно переноситься. Він вражає серцевий м’яз, коронарні судини, інші органи та системи. Вкрай важкий стан. Діти точно не повинні хворіти Сovid-19, їх треба максимально убезпечити.

Хто може себе почувати в безпеці? По суті – ніхто. Той, хто вже вакцинований, також не може відчувати себе в безпеці, тому що він може бути, як мінімум, перенощиком.

Хто в групі ризику? Це всі люди, у яких є супутнє захворювання з боку серцево-судинної системи, люди з ожирінням, люди з цукровим діабетом, з захворюванням дихальної системи. Для груп ризику тяжкого перебігу вакцинація принципово важлива. У нашій країні ми маємо можливість вакцинувати групи ризику, починаючи з 12 років.