UA RU

Глібомет (Metformin and sulfonamides) інструкція із застосування

Адаптована інструкція

Лікарська форма:

таблетки

Виробник:

Безпосереднє виробництво: Берлін-Хемі АГ (Менаріні Груп), Німеччина

Фармакотерапевтична група:

Протидіабетичні засоби. Гіпоглікемізуючі препарати пероральні. Метформін.

Категорія відпуску:

Без рецепта.

Увага

Наведена наукова інформація є узагальнюючою, заснована на офіційно затвердженій інструкції по застосуванню і не може бути використана для прийняття рішення про можливість застосування конкретного лікарського препарату.

Офіційна інструкція

Склад:

діюча речовина: 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить метформіну гідрохлориду 400 мг та глібенкламіду 2,5 мг;допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний безводний, макрогол 6000, повідон, натрію кроскармелоза, целюлоза мікрокристалічна, гліцерину дибегенат, магнію стеарат; оболонка Opadry White (гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), тальк, макрогол 6000).

Лікарська форма:

таблетки

Основні фізико-хімічні властивості:

від білого до майже білого кольору, круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з насічкою для поділу з одного боку та з тисненням “2,5” на плоскому боці та з тисненням “B” і “1” на напівкруглих половинах іншого боку.

Виробник:

Берлін-Хемі АГ (Менаріні Груп), Німеччина

Фармакотерапевтична група:

Протидіабетичні засоби. Гіпоглікемізуючі препарати пероральні. Метформін.

Фармакологічні властивості:

Фармакодинаміка.Препарат Глібомет® містить глібенкламід – сульфонілсечовину другого покоління, який у низьких дозах впливає на кінетику продукування інсуліну протягом не дуже тривалого періоду часу та повторно після кожного прийому, та метформін – бігуанід, який стимулює периферичну чутливість тканини до дії інсуліну (підвищення зв’язування інсуліну з рецепторами, посилення ефекту на пострецепторному рівні), регулює всмоктування глюкози в кишечнику, пригнічує глюконеогенез та відновлює ліпідний обмін, зменшує надмірну вагу тіла у хворих на цукровий діабет з надмірною масою тіла, а також зменшує адгезивність тромбоцитів та чинить фібринолітичну дію; усі ці ефекти пов’язані з покращеною переносимістю, простотою застосування та зниженням ризику лактацидемії порівняно з іншими бігуанідами.Взаємно посилююча активність двох діючих компонентів препарату: стимулюючий ефект сульфонілсечовини щодо продукування ендогенного інсуліну (панкреатична дія) та прямий вплив бігуаніду на м’язову тканину, що призводить до значного збільшення засвоєння глюкози (позапанкреатична дія), та печінкову тканину (зниження глюконеогенезу), – дозволяє при певному співвідношенні доз зменшити вміст кожного компонента, що сприяє профілактиці надмірної стимуляції бета-клітин підшлункової залози, а, отже, зменшенню ризику дисфункції органа, а також забезпечує безпеку та зниження частоти побічних дій.Фармакокінетика.Глібенкламід на 84 % всмоктується у травному тракті та виводиться через травний тракт та з сечею після його перетворення у печінці в неактивні метаболіти; період напіввиведення становить 5 годин; ступінь зв’язування з білками плазми – 97 %.Метформін всмоктується у травному тракті; швидко виводиться з калом та сечею; не зв’язується з білками плазми, не піддається метаболізму в організмі; період напіврозпаду у плазмі складає близько двох годин.

Показання до застосування:

Цукровий діабет ІІ типу (інсулінонезалежний цукровий діабет – ІНЦД) при недостатній ефективності дієтотерапії або дієтотерапії із застосуванням препаратів сульфонілсечовини або бігуанідів.

Протипоказання:

Підвищена чутливість до будь-якого діючого (глібенкламід, метформін) або допоміжного компонента препарату, чи до інших похідних сульфонілсечовини, сульфамідів, сульфамідних діуретичних засобів та до пробенециду через можливість перехресних реакцій;повна неефективність терапії глібенкламідом при цукровому діабеті ІІ типу;діабет вагітних;діабет І типу (інсулінозалежний);діабетичний кетоацидоз, діабетична кома та прекома;рівень креатиніну в сироватці крові вище 12 мг/л;діабет з лактоацидозом в анамнезі;стан після резекції підшлункової залози;тяжке порушення функції печінки або нирок;ниркова недостатність помірного (стадія ІІІb) та тяжкого ступеня або порушення функції нирок (кліренс креатиніну < 45 мл/хв або ШКФ < 45 мл/хв/1,73 м2);застосування діуретиків, нестероїдних протизапальних лікарських засобів (НПЗЗ) або антигіпертензивних засобів, здатних спричинити порушення функції нирок і такі гострі стани, як зневоднення організму, тяжкі інфекційні захворювання, шок, або при внутрішньовенній урографії;гострі стани, пов’язані з ризиком порушення функції нирок: дегідратація, тяжкі інфекційні захворювання;гостре або хронічне захворювання, яке може спричинити розвиток тканинної гіпоксії: тяжкі серцево-судинні захворювання та захворювання, що можуть призводити до розвитку гіпоксії (некомпенсована серцева недостатність, дихальна недостатність, нещодавно перенесений інфаркт міокарда, кардіогенний або інфекційно-токсичний шок, порушення артеріального периферичного кровообігу);тяжкі захворювання дихальних шляхів;недостатність надниркових залоз;тяжкі порушення функції печінки, гостра алкогольна інтоксикація, хронічний алкоголізм, жорстка низькокалорійна дієта та особливо голодування;тяжкі дистрофічні захворювання;тяжкі гострі кровотечі;шок;гангрена;вагітність або період годування груддю;одночасне застосування з босентаном.Препарат не слід застосовувати протягом двох днів до та після хірургічного втручання або до відновлення нормальної функції нирок.

Особливості застосування:

Будь-яке лікування та зокрема перехід з одного гіпоглікемічного засобу на інший призначає лікар. Хворий повинен чітко дотримуватися рекомендацій лікаря щодо дозування та способу застосування лікарського засобу, а також супутнього харчування та режиму фізичних навантажень.Через вміст похідного сульфонілсечовини препарат слід застосовувати лише хворим цукровим діабетом ІІ типу при недостатній ефективності дієтотерапії.Лактоацидоз:Це рідкісне, але дуже серйозне порушення обміну речовин, причиною якого може стати кумуляція метформіну. Факторами ризику розвитку лактоацидозу можуть бути погано контрольований діабет, кетоз. Лактоацидоз характеризується гіпотермією, що переходить у кому. Діагноз підтверджується такими лабораторними показниками, як зниження рН крові, підвищення рівня лактату у плазмі крові понад 5 ммоль/л, збільшення аніонного інтервалу та співвідношення лактату/пірувату.При появі симптомів гіпоглікемії (див. розділ “Побічні реакції”) приймають вуглеводи (цукор); у більш важких випадках, які зрідка призводять до втрати свідомості, роблять повільну внутрішньовенну інфузію розчину глюкози.При супутніх травмах, оперативних втручаннях, інфекційних захворюваннях і гарячкових станах може виникнути необхідність у тимчасовому застосуванні інсуліну для достатньої підтримки регуляції метаболізму.Слід враховувати те, що після вживання алкогольних напоїв можлива поява реакцій, подібних до антабусно-алкогольних.Препарат не слід застосовувати впродовж 48 годин до, а при необхідності – після проведення ангіографії або урографії.Хворих, які застосовують препарат, слід часто обстежувати, щоб виявити можливі фактори або умови, які можуть спровокувати або загострити клітинну гіпоксію та призвести таким чином до розвитку лактоацидозу, небезпека виникнення якого підвищується при печінковій та/або нирковій недостатності, серцево-легеневій недостатності, алкогольній інтоксикації, тривалому голодуванні, застосуванні діуретиків та шлунково-кишкових захворюваннях. Крім того, пацієнта необхідно навчити розпізнавати симптоми лактоацидозу (анорексія, нудота, пропасниця, блювання, м’язові спазми, збільшення амплітуди та частоти дихання, загальне нездужання, абдомінальні болі, діарея, можлива обнубіляція та втрата свідомості) та гіпоглікемії (головний біль, дратівливість, порушення сну, невроз, тремор, підвищене потовиділення), щоб він міг негайно повідомити лікаря про їх появу. Лікаря також слід інформувати про гарячкові стани та шлунково-кишкові порушення. У цьому випадку лікар повинен швидко обстежити хворого (визначити рівень електролітів у сироватці крові, рН артеріальної крові, вміст лактату, пірувату, глюкози та кетонових тіл). Оскільки навіть при незначному порушенні функції нирок може істотно підвищитися ризик розвитку лактоацидозу, необхідно оцінити ниркову функцію до початку терапії, а потім контролювати її як мінімум кожні 8 тижнів упродовж перших шести місяців лікування та далі кожні шість місяців. У випадку, коли кліренс креатиніну < 45 мл/хв (ШКФ < 45 мл/хв/1,73 м2), необхідно припинити застосування препарату Глібомет® (див. розділ “Протипоказання”).Оскільки при лактоацидозі можливий летальний наслідок, при підозрі на цей стан терапію слід припинити, а хворого терміново госпіталізувати. Підозрілим у хворих діабетом слід вважати наявність метаболічного ацидозу з ознаками кетоацидозу при відсутності отруєнь (саліцилатами, алкоголем тощо).У хворих із дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази лікування препаратами сульфонілсечовини може призвести до розвитку гемолітичної анемії, тому таким пацієнтам глібенкламід слід призначати з обережністю та необхідно розглянути можливість використання інших лікарських засобів.У разі виникнення інших захворювань під час лікування лікарським засобом хворому необхідно негайно проконсультуватися з лікуючим лікарем. У випадку зміни лікаря (наприклад, під час перебування в лікарні, після нещасного випадку, в разі хвороби у відпустці), звернути увагу лікуючого лікаря на діабет в анамнезі.Функція нирок:Оскільки метформін виводиться нирками, кліренс креатиніну (його можна розрахувати, виходячи з рівня креатиніну у сироватці крові по формулі Кокрофта-Голта) слід визначити до початку лікування, та далі перевіряти через регулярні проміжки часу:не менше 1 разу на рік у хворих із нормальною функцією нирок;не менше 2-4 разів на рік у хворих із кліренсом креатиніну поблизу нижньої межі норми, а також у хворих літнього віку.У хворих літнього віку функція нирок часто знижена, хоча це не супроводжується клінічними проявами. Слід бути особливо обережним у тих випадках, коли виникає ризик порушення функції нирок, наприклад при призначенні антигіпертензивних або сечогінних засобів або на початку терапії нестероїдними протизапальними засобами (НПЗП).Хірургічні втручання:Застосування препарату припинити за 48 годин до планового хірургічного втручання із застосуванням загальної, спінальної або епідуральної анестезії та поновити не раніше ніж через 48 годин після її проведення і тільки після підтвердження нормальної функції нирок. Усім хворим слід продовжувати притримуватися харчування з рівномірним вживанням вуглеводів протягом доби. Хворі з надлишковою масою тіла повинні дотримуватися низькокалорійної дієти.Гіпоглікемія:Глібомет® містить сульфонілсечовину, тому у хворих, які його застосовують, підвищений ризик розвитку гіпоглікемії. Слід бути особливо обережним при лікуванні хворих із порушенням функції печінки, нирок та зі зниженням активності щитовидної залози, гіпофізу та кори надниркових залоз. Ризик затяжної гіпоглікемії підвищений у хворих літнього віку, тому для цієї групи хворих слід застосовувати препарат з особливою обережністю, а на початку лікування хворі мають перебувати під ретельним наглядом. У хворих із вираженими ознаками склерозу судин головного мозку, які відмовляються від співробітництва, ризик гіпоглікемії, як правило, підвищений. При тривалому голодуванні, неадекватному вживанні вуглеводів, при незвичних фізичних навантаженнях, поносі або блюванні ризик гіпоглікемії також підвищений. Симптоми гіпоглікемії можуть бути замасковані при одночасному застосуванні препаратів центральної дії та блокаторів бета-адренорецепторів, а також при наявності автономної нейропатії різного типу.Хронічне зловживання послаблювальними засобами також може призводити до порушення обміну речовин.Гіперглікемія:Симптомами гіперглікемії можуть бути сильна спрага, сухість у роті, часте сечовипускання, свербіж та/або сухість шкіри, грибкові захворювання та шкірні інфекції, а також погіршення загального стану.

Застосування в період вагітності або годування груддю:

Препарат протипоказано застосовувати під час вагітності та у період годування груддю.Доклінічні та клінічні дані щодо застосування лікарського засобу під час вагітності відсутні. Якщо вагітність запланована або її було діагностовано під час лікування препаратом Глібомет®, то його застосування треба припинити та повідомити про це лікаря. Слід розпочати терапію інсуліном.Стосовно проникнення метформіну та глібенкламіду у грудне молоко дані відсутні, тому їх застосування у період годування груддю протипоказано.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом:

Хворого слід повідомити про ризик розвитку гіпоглікемії і, як наслідок, зниження здатності до концентрації уваги та швидкості реакцій, щоб він враховував це при управлінні транспортними засобами та роботі з механізмами.

Діти:

Препарат протипоказано застосовувати дітям.

Спосіб застосування та дози:

Добову дозу, схему та тривалість лікування на підставі показників метаболізму хворого визначає лікар.Як правило, початкова доза становить 2 таблетки на добу, яку слід приймати під час основного вживання їжі. Добова доза не повинна перевищувати 6 таблеток препарату Глібомет®. Поступово її слід зменшувати до мінімальної підтримуючої дози під контролем рівня глікемії.

Передозування:

Оскільки препарат містить сульфонілсечовину, у випадку його передозування може розвинутись гіпоглікемія, яка може призвести до порушення поведінкових реакцій і коми. Симптомами передозування (гіпоглікемії) можуть бути: раптове потовиділення, посилене серцебиття, тремтіння, відчуття голоду, неспокій, парестезії у ділянці рота, блідість шкірних покривів, головний біль, сонливість, розлади сну, лякливість, непевність рухів, оборотні неврологічні розлади (порушення мови та зору, поява паралічу або порушення чутливості). При прогресуючій гіпоглікемії хворий може втратити контроль над своїм станом і втратити свідомість (гіпоглікемічний шок). У таких випадках шкіра на дотик волога та холодна, має місце тахікардія, гіпертермія, рухове збудження, гіперрефлексія, парези та позитивний рефлекс Бабінського, можуть з’явитися судоми. Відповідно до ступеня тяжкості необхідно призначити пероральний прийом глюкози або внутрішньовенно ввести гіпертонічний розчин глюкози та госпіталізувати хворого.У хворих із печінковою дисфункцією кліренс глібенкламіду може збільшуватися. Через зв’язування з білками глібенкламід, вірогідно, не піддається гемодіалізу.Окрім цього, можуть виникнути розлади травного тракту та ознаки гіперлактоацидемії, тому у таких випадках необхідна госпіталізація хворого для проведення гемодіалізу з метою виведення лактату та метформіну.

Побічні дії:

З боку крові та лімфатичної системи.Дуже рідко (< 1/10000):тромбоцитопенія, лейкоцитопенія, еритроцитопенія, гранулоцитопенія (аж до розвитку агранулоцитозу); панцитопенія, гемолітична анемія.Зазначені реакції мають оборотний характер та минають після припинення застосування препарату.З боку нервової системи.Часто (> 1/100, < 1/10):головний біль, порушення смакового сприйняття.З боку органів зору.Унаслідок зміни рівня глюкози у крові можуть виникати порушення зору та акомодації, особливо на початку лікування.Збільшення маси тіла.Часто (> 1/100, < 1/10): анорексія.><Дуже рідко (< 1/10000):12З боку травного тракту.Часто (> 1/100, < 1/10):нудота, блювання, діарея, болі у верхній частині живота, металевий присмак у роті, втрата апетиту, здуття живота, відчуття переповнення шлунка, відрижка. Найчастіше зазначені побічні реакції виникають на початку лікування і у більшості випадків зникають самі по собі. Для запобігання виникнення цих явищ рекомендується поступове збільшення дози та застосування добової дози у 2-3 прийоми.З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини.Дуже рідко (< 1/10 000):шкірні реакції, такі як еритема, свербіж, кропив’янка, кореподібні або макулопапульозні екзантеми, підвищена фотосенсибілізація, пурпура, алергічний дерматит. Зазначені прояви є тимчасовими реакціями гіперчутливості, але дуже рідко вони можуть призводити до загрозливих для життя станів, які супроводжуються пригніченням дихання, зниженням артеріального тиску аж до розвитку шоку, що загрожує життю хворого. Дуже рідко можуть розвиватися загальні реакції гіперчутливості, включаючи шкірні висипання, артралгію, підвищення температури тіла, протеїнурію, жовтяницю, алергічний васкуліт, що може становити загрозу життю. У випадку появи шкірних реакцій про це необхідно негайно повідомити лікаря.З боку печінки та жовчовивідних шляхів.Дуже рідко (< 1/10 000):порушення показників функції печінки або гепатити, що повністю зникають після відміни метформіну. Минуще підвищення АсАТ та АлАТ, лужної фосфатази, медикаментозний гепатит, внутрішньопечінковий холестаз.Інші побічні дії.Слабка діуретична дія, оборотна протеїнурія, гіпонатріємія, дисульфірамоподібна реакція, перехресна алергія з сульфонамідами, похідними сульфонамідів та пробенецидом.

Лікарська взаємодія:

Комбінації, які не рекомендується застосовувати.Етиловий спирт. Гостра алкогольна інтоксикація підвищує ризик виникнення лактоацидозу, особливо при голодуванні або дотриманні низькокалорійної дієти, печінковій недостатності. Треба уникати вживання алкогольних напоїв та застосування препаратів, що містять спирт.Йодовмісні контрастні речовини. Внутрішньосудинне введення йодовмісних контрастних речовин може призвести до ниркової недостатності, в результаті чого в організмі накопичується метформін і підвищується ризик виникнення лактоацидозу. Метформін не слід застосовувати протягом 48 годин до, під час та після проведення цієї процедури, причому його застосування можна відновити тільки після підтвердження нормальної функції нирок.Пацієнтам з ШКФ > 60 мл/хв/1,73 м2 застосування метформіну слід припинити до або під час проведення дослідження та не поновлювати раніше ніж через 48 годин після дослідження, лише після повторної оцінки функції нирок та підтвердження відсутності подальшого погіршення стану нирок (див. розділ “Особливості застосування”).Пацієнтам із помірною нирковою недостатністю (ШКФ 45 – 60 мл/хв/1,73 м2) застосування метформіну слід припинити за 48 годин до введення йодовмісних рентгеноконтрастних речовин і не поновлювати раніше ніж через 48 годин після проведення дослідження, лише після повторної оцінки функції нирок та підтвердження відсутності подальшого погіршення стану нирок.Комбінації, які слід застосовувати з обережністю.Лікарські засоби, що чинять гіперглікемічну дію (глюкокортикостероїди системної та місцевої дії, симпатоміметики). Може виникати необхідність частіше контролювати рівень глюкози у крові, особливо на початку лікування. У разі необхідності під час і після припинення сумісної терапії з відповідними лікарськими засобами коригувати дозу препарату.Діуретичні засоби, особливо петльові діуретики, можуть підвищувати ризик розвитку лактоацидозу внаслідок можливого зниження функції нирок.Препарат слід з обережністю застосовувати разом із бета-адреноблокаторами. Необхідно враховувати, що бігуаніди здатні посилювати дію антикоагулянтів.Застосування глібенкламіду може призвести до розвитку гіпоглікемії при одночасному застосуванні з:фенілбутазоном і його похідними, фенірамідолом, міконазолом для перорального застосування, пероральними антидіабетичними засобами та інсуліном; інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту; анаболічними стероїдними засобами та чоловічими статевими гормонами; антидепресантними засобами, наприклад флуоксетином, інгібіторами МАО; блокаторами бета-адренорецепторів; похідними хінолону; хлорамфеніколом; клофібратом та його аналогами; похідними кумарину; дизопірамідом; фенфлураміном; міконазолом; пара-аміносаліциловою кислотою; пентоксифіліном при парентеральному застосуванні у великих дозах; пергекселіном; похідними піразолону; пробенецидом; саліцилатами; сульфонамідами; препаратами групи тетрацикліну; тритокваліном; цитостатичними засобами групи циклофосфаміду.Вираженість симптомів гіпоглікемії може також бути ослаблена при застосуванні блокаторів бета-адренорецепторів, клонідину, гуанетидину та резерпіну.Гіперглікемічні реакції, як наслідок ослаблення дії глібенкламіду, можуть виникати при одночасному застосуванні з:ацетазоламідом; блокаторами бета-адренорецепторів; барбітуратами; діазоксидом; діуретичними засобами; глюкагоном; ізоніазидом; кортикостероїдними засобами; засобами групи нікотинової кислоти; похідними фенотіазіну; фенітоїном; рифампіцином; гормонами щитовидної залози; жіночими статевими гормонами (прогестерон, естрогени); симпатоміметичними засобами.Антагоністи Н2-рецепторів, клонідин та резерпін можуть спричинити як ослаблення, так і посилення ефекту зниження рівня глюкози у крові.В окремих випадках пентамідин може призводити до тяжкої гіпоглікемії або гіперглікемії.Ефект похідних кумарину може посилюватися або знижуватися у хворих, які застосовують глібенкламід.Босентан. У хворих, які застосовували босентан одночасно з глібенкламідом, часто спостерігався підвищений рівень ферментів печінки. Як босентан, так і глібенкламід пригнічують механізм експорту жовчних кислот, що призводить до накопичення цитотоксичних солей жовчних кислот усередині клітин, тому одночасне застосування цих засобів протипоказано.

Термін придатності:

3 роки.Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності.

Умови зберігання:

Спеціальні умови зберігання не вимагаються. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Форма випуску / упаковка:

20 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, у блістері; по 2 або по 5 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску:

Без рецепта.

Додатково:

Заявник

Лабораторі ГІДОТТІ С.п.А.

Місцезнаходження

Віа Ліворнезе, 897, 56122 Ла Веттола (Піза), Італія.

Місцезнаходження

Глінікер Вег 125, 12489 Берлін, Німеччина.

Місцезнаходження

Віа Кампо ді Піле, 67100 Л`Аквіла (АК), Італія.

Місцезнаходження

Лейпцігер штрасе 7-13, 01097 Дрезден, Німеччина.

Увага

Наведена наукова інформація є узагальнюючою, заснована на офіційно затвердженій інструкції по застосуванню і не може бути використана для прийняття рішення про можливість застосування конкретного лікарського препарату.

Редакція

Автор: Волошонович Алла
Врач эндокринолог
Кандидат медичних наук

Луганский государственный медицинский университет

Цей сайт використовує cookies. Ви можете змінити налаштування cookies в своєму браузері. Дізнатися більше.