Особливості застосування:
Пацієнти літнього віку з деменцією.Метааналіз 17 випробувань атипових антипсихотичних засобів у контрольованих умовах (також і рисперидону) виявив підвищену, порівняно з плацебо, летальність серед пацієнтів літнього віку із деменцією при їх лікуванні активними препаратами. Випробування рисперидону у цій популяції за схемою плацебо-контроль виявив ризик летального наслідку у групі рисперидону 4,0 % порівняно з 3,1 % у групі плацебо. Середній вік (діапазон) пацієнтів з летальним наслідком становив 86 років (67-100). Цереброваскулярні небажані реакції (ЦВПД). Рисперидон слід застосовувати з обережністю серед пацієнтів із факторами ризику інсульту. Ризик ЦВПД достовірно вищий у пацієнтів із деменцією змішаного або васкулярного типу, ніж у хворих на деменцію Альцгеймера. Тому пацієнтів із деменцією іншого типу (не Альцгеймера) не рекомендується лікувати Риссетом®. Лікарю слід оцінити ризики та терапевтичні переваги застосування рисперидону серед пацієнтів літнього віку із деменцією, враховуючи прогностичні фактори ризику інсульту у конкретного пацієнта. Пацієнтів та їх оточення необхідно попередити про необхідність термінового повідомлення симптомів і ознак потенційних ЦВПД, зокрема про раптову слабкість або оніміння обличчя, рук чи ніг, порушення мови чи зору. У цьому випадку терміново розглядають усі терапевтичні варіанти, включаючи припинення прийому препарату. При стійкій агресії у пацієнтів із деменцією Альцгеймера Риссет® призначений лише для короткочасного застосування для доповнення нефармакологічних заходів при їх неефективності або обмеженості за умови відсутності потенційної небезпеки для самого пацієнта чи його оточення. Необхідна регулярна переоцінка стану пацієнтів і обґрунтування потреби у подальшому лікуванні. Одночасне застосування з фуросемідом. У випробуваннях рисперидону за схемою плацебо-контроль серед пацієнтів літнього віку з деменцією вищий ризик летального наслідку спостерігався при одночасному застосуванні фуросеміду з рисперидоном (7,3 %; середній вік 89 років, діапазон 75-97), порівняно з пацієнтами, які лікувалися тільки рисперидоном (3,1 %; середній вік 84 роки, діапазон 70-96) або фуросемідом (4,1 %; середній вік 80 років, діапазон 67-90). Зростання летальності пацієнтів на комбінації фуросемід плюс рисперидон спостерігалося у двох з чотирьох випробувань. Одночасний прийом рисперидону разом з іншими сечогінними (головним чином низькодозові тіазидні діуретики) не був пов'язаний із подібними змінами. Патофізіологічні механізми подібних змін не виявлені та були відсутні закономірності причин цих летальних випадків. Тому необхідна обережність і призначати лікування необхідно лише після ретельного вивчення потенційних ризиків та терапевтичних переваг таких комбінацій або супутнього прийому з іншими сильними діуретиками.Серед пацієнтів, які приймали разом із рисперидоном інші діуретики, ризик летального наслідку не збільшувався. Незалежно від лікування загальним фактором ризику летального наслідку є дегідратація, що вимагає ретельної її профілактики серед пацієнтів літнього віку з деменцією. Діти.Перед призначенням Риссету® дітям слід ретельно зважити співвідношення ризик-користь. Необхідно регулярно ретельно оцінювати потребу у продовженні лікування. Показання симптоматичне лікування розладів соціальної поведінки, зухвало-опозиційних розладів та/або інших розладів соціальної поведінки та аутичні розлади досліджувалися лише у дітей віком від 5 років. Тому не слід призначати Риссет® дітям з такими показаннями віком до 5 років. Немає досвіду застосування Риссету® дітям віком до 15 років для лікування шизофренії та дітям віком від 10 років для лікування маніакальних епізодів при біполярних розладах. Доступні дані щодо дітей базуються на клінічних дослідженнях тривалістю 1 рік. Ці дані показують, що не відбувається впливу на ріст та розвиток. Вплив на ріст та розвиток при лікуванні тривалістю більше одного року невідомий. Тому слід проводити клінічний моніторинг ендокринної системи, включаючи вимірювання зросту та маси тіла, контроль статевого розвитку, потенційних пролактинзалежних ефектів, дослідження екстрапірамідних симптомів та інших рухових розладів.Дітям із кондуктивним розладом призначати Риссет® слід лише після ретельного вивчення фізико-соціальних причин агресивної поведінки (наприклад біль чи невідповідність вимогам оточення). Через можливий вплив на здатність до навчання у цій популяції необхідний ретельний моніторинг седативного ефекту препарату. Час прийому Риссету® необхідно вибрати таким чином, щоб оптимізувати вплив седативного ефекту на здатність концентрації уваги дітей та підлітків. Лікування препаратом пов’язували з помірним збільшенням ваги тіла та індексу маси тіла (ІМТ).Виявлені у довготривалих відкритих продовжених дослідженнях зміни фізичного розвитку не виходили за межі очікуваних вікових норм. Вплив тривалого лікування Риссетом® на статевий та фізичний розвиток достатнім чином не досліджено. Через потенційний вплив тривалої гіперпролактинемії на фізичний та статевий розвиток дітей і підлітків необхідні регулярні клінічні оцінки ендокринологічного стану, що включають дані про зріст, вагу тіла, оцінку статевого розвитку, моніторинг перебігу менструальних циклів та інших потенційних пролактинових ефектів. Під час лікування рисперидоном необхідні регулярні обстеження екстрапірамідних симптомів та інших рухових розладів. Сонливість.Повідомлялося про часту сонливість у дітей з аутизмом. Більшість випадків були від легкого до помірного ступеня тяжкості. Переважно сонливість спостерігалася на початку лікування, з найбільшою частотою – впродовж перших двох тижнів лікування, минала самостійно, середня тривалість становила 16 днів. Для пацієнтів із сонливістю може бути доцільною зміна режиму дозування. Ортостатична гіпотензія. Може спостерігатись ортостатична гіпотензія (особливо на початку лікування), яка зумовлена α-адреноблокуючою дією рисперидону. Риссет® слід з обережністю застосовувати пацієнтам з відомими кардіоваскулярними захворюваннями (такими як серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності, дегідратація, гіповолемія або цереброваскулярні захворювання). У цих випадках дозу слід титрувати (див. розділ Спосіб застосування та дози). Слід розглянути можливість зменшення дози при виникненні гіпотензії.Подовження інтервалу QT. Повідомлялося про поодинокі випадки подовження інтервалу QT. Як і у випадку будь-яких інших антипсихотичних засобів, необхідна обережність при призначенні Риссету® пацієнтам із відомими серцево-судинними хворобами, спадковою історією збільшення інтервалу QT, брадикардією та порушеннями електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія), оскільки таке лікування може збільшити ризик аритмогенних ефектів. Також обережність необхідна при призначенні комбінацій з ліками, що відомі здатністю збільшувати інтервал QT. Екстрапірамідні симптоми та пізня дискінезія/(ЕПС/ПД). Медикаменти з антагоністичними властивостями до допамінових рецепторів пов’язані із виникненням пізньої дискінезії, яка характеризується ритмічними самовільними рухами, головним чином язика та обличчя. При виникненні ознак чи симптомів пізньої дискінезії розглядають можливість припинення прийому всіх антипсихотичних засобів. Хвороба Паркінсона та деменція із тільцями Леві. При призначенні Риссету® пацієнтам із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві лікарю слід оцінити співвідношення ризиків з очікуваними терапевтичними перевагами. Прийом препарату може викликати загострення хвороби Паркінсона. Серед проявів підвищеної чутливості ─ сплутаність свідомості, оглушення (одна зі стадій коми) та нестабільність ходи з частими падіннями та екстрапірамідними симптомами. Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС). При лікуванні антипсихотичними засобами повідомлялося про випадки злоякісного нейролептичного синдрому, що характеризується гіпертермією, ригідністю м’язів, вегетативною нестабільністю, зміненою свідомістю та підвищенням рівнів креатинфосфокінази. Серед інших ознак можуть спостерігатися міоглобінурія (гострий некроз скелетних м’язів) та гостра ниркова недостатність. У цьому випадку припиняють прийом усіх антипсихотичних препаратів, включаючи рисперидон. Регуляція температури тіла. З антипсихотичними засобами пов’язують порушення здатності організму регулювати внутрішню температуру тіла. Рекомендується відповідна обережність при призначенні Риссету® пацієнтам, спосіб життя яких пов'язаний із впливами, що можуть збільшувати внутрішню температуру тіла, наприклад, інтенсивні фізичні навантаження, дія високих температур, супутнє лікування засобами з антихолінергічною активністю, стани дегідратації. Гіперглікемія та цукровий діабет.Під час лікування Риссетом® повідомлялося про поодинокі випадки гіперглікемії, цукрового діабету та загострення цукрового діабету. В деяких випадках повідомлялось про попереднє збільшення маси тіла, що може сприяти розвитку згаданих явищ. Дуже рідко повідомлялося про зв'язок з кетоацидозом і рідко – про зв'язок з діабетичною комою. Тому рекомендується проводити відповідний клінічний моніторинг згідно із застосовними стандартами для антипсихотичних лікарських засобів. Пацієнти, що отримують лікування будь-якими атиповими антипсихотичними препаратами, в тому числі рисперидоном, повинні перебувати під наглядом з метою виявлення симптомів гіперглікемії (таких як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість), а хворі на цукровий діабет мають проходити регулярне обстеження з приводу можливого погіршення контролю рівня глюкози. Лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитозПри застосуванні антипсихотичних засобів, в тому числі рисперидону, повідомлялось про випадки розвитку лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу. Пацієнти, що мали в анамнезі суттєве зниження кількості лейкоцитів або лейкопенію/нейтропенію внаслідок дії препаратів, повинні перебувати під наглядом протягом декількох перших місяців терапії, а при перших ознаках клінічно значущого зниження кількості лейкоцитів за відсутності інших причин слід розглянути питання про відміну рисперидону. Слід проводити ретельний моніторинг стану пацієнтів з клінічно значущого нейтропенією для виявлення симптомів лихоманки або інфекції та негайно забезпечити необхідне лікування в разі появи таких симптомів чи ознак. У пацієнтів з тяжкою нейтропенією (абсолютне число нейтрофілів < 1×109/л) необхідно відмінити терапію рисперидоном та контролювати кількість лейкоцитів до повернення до нормальних значень.Тромбоемболія вен. При лікуванні антипсихотичними засобами повідомлялося про випадки тромбоемболії вен (ТЕВ). Оскільки пацієнти, які потребують лікування антипсихотичними засобами, часто мають набуті фактори ризику ТЕВ, перед призначенням Риссету® (та під час лікування ним) необхідно виявити усі фактори ризику ТЕВ і вжити можливі профілактичні заходи.Збільшення маси тіла.При застосуванні рисперидону повідомлялося про суттєве збільшення маси тіла. Слід проводити моніторинг маси тіла.Пріапізм.Унаслідок λ-адренергічних блокувальних ефектів лікування Риссетом® може супроводжуватися виникненням пріапізму. Протиблювотний ефект Повідомлялося про протиблювотний ефект рисперидону. За цим ефектом, якщо він спостерігається у людини, можуть приховуватись ознаки передозування деякими лікарськими засобами або такі захворювання, як кишкова непрохідність, синдром Рея та пухлина мозку.Ниркова та печінкова недостатність.У пацієнтів з нирковою недостатністю, на відміну від осіб з нормальною функцією нирок, знижується здатність до виведення з організму діючої антипсихотичної фракції. У пацієнтів з печінковою недостатністю спостерігається збільшення концентрації вільної фракції рисперидону в плазмі.Гіперпролактинемія. Дослідження тканинних культур показали, що пролактин здатен стимулювати ділення пухлинних клітин жіночої молочної залози. Хоча клінічні та епідеміологічні дослідження не виявили безпосереднього зв’язку з прийомом антипсихотичних засобів, рекомендується обережність при лікуванні пацієнтів із відповідною медичною історією. Риссет® слід застосовувати з обережністю пацієнтам із гіперпролактинемією або в яких не виключена наявність пролактин-залежних пухлин. Епілептичні напади. Риссет® слід застосовувати з обережністю пацієнтам з епілептичними нападами в анамнезі або з іншими порушеннями, що можуть знижувати судомний поріг. Інтраопераційний синдром атонічної райдужної оболонки.Під час операцій з приводу катаракти у пацієнтів, що отримували альфа1-адреноблокатори, в тому числі рисперидон, спостерігався інтраопераційний синдром атонічної райдужки (ІСАР). ІСАР підвищує ризик розвитку ускладнень з боку очей під час та після операції. Перед операцією хірург-офтальмолог має знати про те, що пацієнт застосовує або застосовував раніше альфа1-адреноблокатори. Потенційна користь від припинення терапії альфа1-адреноблокаторами до проведення операції з приводу катаракти не встановлена й має бути визначена, зважаючи на ризик відміни лікування антипсихотичними лікарськими засобами.Застосування у період вагітності або годування груддю.Вагітність.Немає досвіду застосування препарату вагітним жінкам. В дослідженнях на тваринах не було виявлено тератогенної дії рисперидону, проте спостерігались інші види репродуктивної токсичності. Потенційний ризик для людини невідомий. Рисперидон не можна застосовувати під час вагітності, крім випадків, коли це є вкрай необхідним.Якщо потрібно відмінити препарат під час вагітності, не слід робити це різко.У новонароджених, матері яких приймали антипсихотичні засоби (в тому числі рисперидон) протягом ІІІ триместру вагітності, після народження існує ризик розвитку небажаних явищ, в тому числі екстрапірамідних симптомів та/або симптомів відміни, що можуть бути різними за тяжкістю та тривалістю. Повідомлялось про збудженість, гіпертонус, гіпотонус, тремор, сонливість, порушення дихання або харчування. Відповідно такі новонароджені потребують ретельного моніторингу. Якщо необхідно припинити лікування препаратом у період вагітності, не слід робити це раптово.Годування груддю.Рисперидон та 9-гідроксирисперидон проникає у грудне молоко. Отже, жінкам, які приймають Риссет®, слід припинити годування груддю. Фертильність.Як і інші антагоністи допамінових D2-рецепторів, рисперидон викликає збільшення рівня пролактину. Гіперпролактинемія може пригнічувати вироблення гонадотропін-рилізінг-гормону в гіпоталамусі й призводити до зниження секреції гіпофізарного гонадотропіну. Це, в свою чергу, може інгібувати репродуктивну функцію шляхом порушення гонадального стероїдогенезу як у жінок, так і у чоловіків.Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Риссет® чинить незначний або помірний вплив на здатність керувати автомобілем та працювати зі складними механізмами через потенційну дію на нервову систему та зір. Тому пацієнтів слід попереджати про необхідність утриматися від керування автомобілем та роботи зі складними механізмами.
Побічні дії:
Найчастіше повідомлялося про такі небажані реакції, як паркінсонізм, седативний ефект/сонливість, головний біль та безсоння. Дозозалежні побічні реакції включають паркінсонізм та акатизію. Інфекції та інвазії: пневмонія, грип, бронхіт, назофарингіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів, синусит, вірусні інфекції, інфекції вуха, тонзиліт, целюліт, середній отит, очні інфекції, локалізовані інфекції підшкірної клітковини, акродерматит, інфекції дихальних шляхів, цистит, оніхомікоз, трахеобронхіт, бронхопневмонія, хронічний середній отит.З боку крові та лімфатичної системи: анемія, тромбоцитопенія (включаючи зниження кількості або зниження утворення тромбоцитів), гранулоцитопенія, нейтропенія, зниження кількості лейкоцитів, агранулоцитоз, зниження рівня гематокриту та гемоглобіну, збільшення кількості еозинофілів. З боку імунної системи: гіперчутливість, підвищена чутливість до лікарських засобів, анафілактичні реакції. Ендокринні порушення: порушення секреції антидіуретичного гормона, гіперпролактинеміяа, наявність цукру в сечі.З боку метаболізму: збільшення або зниження апетиту, збільшення або зниження маси тіла, анорексія, полідипсія, діабетичний кетоацидоз, гіпергідратаціяс, гіпоглікемія, гіперінсулінеміяс, збільшення рівня тригліцеридів в крові, цукровий діабетb, гіперглікемія, підвищення рівня холестерину в крові, синусова аритмія, легенева емболія. Психічні порушення: безсонняd, тривожність, ажитація, розлади сну, сплутаність свідомості, манія, зниження лібідо, збудження, апатія, нервозність, аноргазмія, притупленість емоцій, депресія, кошмарні сновидіння. З боку серцево-судинної системи: тахікардія, атріовентрикулярна блокада, блокада лівої або правої гілки пучка Гіса, фібриляція передсердь, синусова брадикардія, пальпітація, артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, припливи, тромбоемболія венc, розлади провідності, подовження інтервалу QT на кардіограмі, аномальні значення кардіограми. З боку нервової системи: паркінсонізмd, головний біль, летаргія, акатизіяb, запаморочення, тремор, дистоніяd, конвульсіїd, сонливість, седативний ефект, загальмованість, дискінезіяd, церебральна ішемія без реакції на подразники, втрата свідомості, синкопе, пригнічений стан свідомості, інсульт, психомоторна гіперактивність, транзиторна ішемічна атака, дизартрія, порушення уваги, гіперсомнія, ортостатичне запаморочення, розлади рівноваги, пізня дискінезія, розлади мови, дисгевзія, кивання головою, анормальна координація, гіпестезія, злоякісний нейролептичний синдром, діабетична кома, цереброваскулярний розлад, ішемія головного мозку, розлади рухів. З боку органів зору: нечіткість зору, кон’юнктивіт, виділення з очей, гіперемія очей, набряк повік, сухість очей, закочування очей, посилене сльозовиділення, фотофобія, кірка по краю повіки, зниження гостроти зору, глаукома, розлади рухів очей, синдром атонічної райдужки (інтраопераційний)с, оклюзія ретинальної артерії. З боку органів слуху: вертиго, біль у вухах, шум або дзвін у вухах. З боку дихальної системи: задишка, носова кровотеча, кашель, біль у глотці та гортані, ринорея, закладеність носа, свистяче дихання, аспіраційна пневмонія, застій крові в легенях, розлад дихання, хрипи, погіршення прохідності дихальних шляхів, синдром нічного апное, гіпервентиляція, свист, дисфонія. З боку травного тракту: блювання, діарея, запор, нудота, абдомінальний дискомфорт або біль, диспепсія, сухість у роті, гіперсекреція слини, дисфагія, гастрит, гастроентерит, нетримання калу, каловий конкремент, кишкова непрохідність, панкреатит, набряк губ, хейліт, ілеус, зубний біль, набряк язика, метеоризм. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: підвищення рівня трансаміназ, підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази, збільшення кількості печінкових ферментів, жовтяниця.З боку сечовидільної системи: енурез, дизурія, нетримання сечі, полакіурія, затримка сечовиділення. З боку шкіри та підшкірної клітковини: еритема, папульозні, генералізовані, макулопапульозні висипи, ангіоневротичний набряк, виразки шкіри, запалення шкіри, свербіж, акне, зміна кольору шкіри, алопеція, себорейний дерматит, сухість шкіри, гіперкератоз, лупа, кропив'янка, екзема, ушкодження шкіри, медикаментозний висип.З боку кістково-м’язової системи: артралгія, біль у спині, біль у кінцівках, слабкість м’язів, міалгія, біль у шиї, набряк суглобів, порушення постави, скутість суглобів, біль у м’язах та кістках грудної клітки, рабдоміоліз, гострий некроз скелетних м'язів, м'язові спазми, збільшення креатинфосфокінази крові.Загальні розлади: гіпертермія, підвищена втомлюваність, периферичний набряк, нездужання, астенія, біль у грудній клітці, набряк обличчя, порушення ходи, порушення чутливості, неповороткість, грипозний стан, спрага, дискомфорт у грудній клітці, озноб, в'ялість, генералізований набряк, гіпотермія, синдром медикаментозної відміни, периферичні набряки, біль, падіння, незвичне самопочуття, дискомфорт, набрякd, затвердіння шкірис. З боку репродуктивної системи та молочних залоз: аменорея, сексуальна дисфункція, еректильна дисфункція, ретроградна еякуляція, галакторея, гінекомастія, нерегулярна менструація, піхвові виділення, біль у молочних залозах, відчуття дискомфорту в молочних залозах, збільшення молочних залоз, затримка менструації, затвердіння молочних залоз, виділення з молочних залоз, пріапізмс.Вагітність, післяпологовий період та неонатальні стани: синдром відміни препарату у новонародженихс.a У певних випадках гіперпролактинемія може призводити до гінекомастії, порушень менструального циклу, аменореї, галактореї.b Зареєстровано випадки цукрового діабету у пацієнтів, що лікувались рисперидоном.с Спостерігалося під час післяреєстраційного застосування рисперидону.d Можливі такі екстрапірамідні порушення: паркінсонізм (збільшена секреція слини, тугорухомість скелетних м’язів, паркінсонізм, посилене слиновиділення, ригідність на зразок зубчастого колеса, брадикінезія, гіпокінезія, маска обличчя, напруженість м’язів, акінезія, ригідність потилиці, ригідність м’язів, паркінсонова хода і порушення глабелярного рефлексу), акатизія (акатизія, збудженість, гіперкінезія та синдром неспокійних ніг), тремор, дискінезія (дискінезія, м’язові судоми, хореоатетоз, атетоз та міоклонус), дистонія. Дистонія може проявлятися власне дистонією, м'язовими спазмами, гіпертонією, кривошиєю, самовільними скороченнями м’язів, , тонічним блефароспазмом, рухами очних яблук, паралічем язика, спазмом обличчя, спазмом гортані, міотонією, опістотонусом, ротоглоточним спазмом, вигином тулуба у бік більшого скорочення м’язів, спазмом язика та тризмом. Під тремором мається на увазі власне тремор і паркінсонний тремор у стані спокою. Варто зазначити, що наводиться більш широкий спектр симптомів, які необов’язково мають екстрапірамідну природу. Побічні реакції, які спостерігалися на фоні застосування препаратів із вмістом паліперидону Паліперидон є активним метаболітом рисперидону, тому профілі безпеки цих препаратів (як пероральних форм, так і ін’єкційних) збігаються. Крім зазначених вище небажаних явищ, при застосуванні препаратів із вмістом паліперидону відмічались наведені нижче побічні реакції, які можуть проявлятись також і на фоні застосування рисперидону.Серцеві розлади: синдром постуральної ортостатичної тахікардії.Клас-специфічні ефекти: як і при застосуванні інших антипсихотичних препаратів, повідомлялося про випадки подовження інтервалу QT на фоні застосування рисперидону, шлуночкова аритмія, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія, раптова смерть, зупинка серця та поліморфна шлуночкова тахікардія типу пірует. Венозна тромбоемболія: при застосуванні антипсихотичних препаратів повідомлялося про розвиток венозної тромбоемболії, в тому числі легеневої емболії та тромбозу глибоких вен.Додаткова інформація щодо окремих популяцій пацієнтів Нижче наведені небажані медикаментозні реакції, про які серед пацієнтів літнього віку з деменцією та у педіатричних групах повідомлялося з більш високою частотою, ніж серед дорослих. Пацієнти літнього віку з деменцією. У пацієнтів літнього віку з деменцією повідомлялося про випадки ішемічного нападу та інсульту. Крім того, серед пацієнтів літнього віку з деменцією про наведені нижче небажані побічні дії повідомлялося частіше, ніж у популяції дорослих пацієнтів: інфекції сечовивідних шляхів, периферичний набряк, сонливість та кашель. Пацієнти педіатричної групи. Серед пацієнтів педіатричної групи (віком від 5 до 17 років) про наведені нижче небажані побічні дії у клінічних випробуваннях повідомлялося частіше, ніж у популяції дорослих пацієнтів: в’ялість/седативний ефект, підвищена втомлюваність, головний біль, посилення апетиту, блювання, інфекції верхніх дихальних шляхів, гіперемія носа, біль у животі, запаморочення, кашель, гарячка, тремор, діарея та енурез.