Троксерутин інструкція по застосуванню

• діюча речовина: 1 г гелю містить: троксерутин – 20 мг;
• допоміжні речовини: метилпарагідроксибензоат (Е 218), карбомер, аміаку розчин 15%, динатрію едетат, вода очищена.

Гель світло-жовтого або жовтого кольору, прозорий, однорідної консистенції.

Фармакодинаміка.

Троксерутин чинить ангіопротекторну і флеботонізуючу дію. Троксерутин накопчується вибірково в ендотеліальному шарі вен, глибоко проникає у субендотеліальний шар венозної стінки, причому концентрація виявляється вищою, ніж у сусідніх тканинах.

Препарат запобігає пошкодженню клітинних мембран, спричиненого окисненням. Антиоксидантний ефект проявляється у зниженні та усуненні окисних властивостей кисню, інгібуванні ліпідної пероксидації, захисті судинного ендотелію від окисної дії гідроксильних радикалів. Троксерутин зменшує підвищену проникність капілярів і збільшує тонус вен. Цитопротекторний ефект проявляється в інгібуванні активації та адгезії нейтрофілів, зниженні агрегації еритроцитів і підвищенні стійкості еритроцитів до деформації, зниженні вивільнення медіаторів запалення.

Препарат підвищує венозно-артеріальний рефлюкс, подовжує час венозного наповнювання, знижує приток крові до шкірних покривів (у положенні лежачи), поліпшує мікроциркуляцію і мікросудинну перфузію.

Дія препарату спрямована на зменшення болю, поліпшення трофіки та усунення різних патологічних порушень, пов’язаних з венозною недостатністю.

Фармакокінетика.

Завдяки лікарській формі препарату Троксерутин забезпечує повну абсорбцію активної речовини через роговий шар епідермісу і прокинення у кровоносні судини у підшкірній тканині.

Троксерутин застосовувати для симптоматичного лікування таких захворювань:

• венозна недостатність;
• передварикозний і варикозний синдром;
• поверхневий тромбофлебіт, флебіт і післяфлебітні стани;
• комплексне лікування гемороїдальної хвороби;
• набряки і біль при травмах і варикозному розширенні вен;
• м’язові крампі (судомне стягування ікроножних м’язів).

Підвищена чутливість до троксерутину або до будь-якої допоміжної речовини препарату. Троксерутин не слід наносити на слизові оболонки, відкриті рани та екзематозні ділянки шкіри.

Тривале застосування може спричинити гіперчутливість!

Хворим із вираженими порушеннями функції нирок не рекомендується застосовувати препарат протягом тривалого часу. Якщо при застосуванні препарату вираженість симптомів захворювання не зменшується, слід звернутися до лікаря.

Клінічних даних щодо застосування препарату у період вагітності або годування груддю немає. Тому застосування допустиме тільки за призначенням лікаря, який визначить співвідношення користь для жінки/ризик для плода (дитини).

Немає протипоказань щодо застосування препарату дітям.

Гель слід наносити на уражену ділянку рівномірним тонким шаром вранці та ввечері, втираючи легкими масажними рухами до повного всмоктування препарату.

При хронічній венозній недостатності застосовувати комбіновану терапію до повного зникнення симптомів.

дозування та тривалість застосування лікарського засобу визначаються лікарем, зважаючи на тяжкість та перебіг захворювання.

При місцевому застосуванні випадки передозування не зареєстровані. При випадковому заковтуванні великої кількості лікарського засобу необхідно вжити загальних заходів щодо виведення препарату: спровокувати блювання, застосувати засоби для симптоматичного лікування. За наявності показань застосовують перитонеальний діаліз.

В окремих випадках можуть спостерігатися реакції гіперчутливості, у тому числі подразнення шкіри, еритема, свербіж, шкірні висипання, дерматит, ангіоневротичний набряк. Зазвичай ці симптоми зникають після припинення прийому препарату. До складу препарату входить метилпарагідроксибензоат (Е 218), що може спричинити алергічні реакції (можливо, уповільнені).

Посилює дію аскорбінової кислоти на структуру та проникність судинної стінки.