Блеоцин-С інструкція по застосуванню

Блеоцин-С фото, инструкция
Зовнішній вигляд упаковки лікарського засобу може відрізнятися від зображення на сайті.
Дозування:
Блеоцин-С ліофілізат для р-ну д/ін. по 15000 мо у флак. №1
Виробник:
Реєстрація:
№ UA/16163/01/01 від 25.07.2017. Наказ № 846 від 25.07.2017
Фарм. група:
Редакторска група
Перевірено
Avatar photo
Ольга Поліщук Додано: 03.03.2020
Avatar photo
Юлія Жарікова Оновлено: 03.03.2020
Інструкція надана держ. реєстром мед. препаратів України

ОФІЦІЙНА ІНСТРУКЦІЯ

Склад:

діюча речовина: блеоміцину сульфат;1 флакон містить блеоміцину сульфат у кількості, еквівалентній 15000 МО блеоміцину.

Виробник:

Люм’єр Фарма, ТОВ для "Зайлотек Лтд", Україна/Кіпр

Фармакотерапевтична група:

Антинеопластичні засоби. Цитотоксичні антибіотики та споріднені препарати. Інші цитотоксичні антибіо

Фармакологічні властивості:

Фармакодинаміка.Блеоміцин належить до групи цитотоксичних антибіотиків. Він являє собою лужну водорозчинну суміш структурно споріднених глікопептидних антибіотиків з цитостатичною активністю. Дія блеоміцину пояснюється інтеркаляцією у одинарні та подвійні ланцюги ДНК, що спричиняє утворення в них одно- та дволанцюгових розривів. Внаслідок цього блокується синтез ДНК і поділ клітин. Блеоміцин також діє на РНК і синтез білків, проте меншою мірою. Найважливішим фактором, який визначає селективність дії блеоміцину на різні тканини, є внутрішньоклітинна інактивація. Клітини плоского епітелію мають низький вміст блеоміцин-гідролази і найбільш чутливі до блеоміцину. У чутливих тканинах (як нормальних, так і неопластичних) часто відзначаються хромосомні аберації (фрагментація, хроматидні розриви і транслокації). На відміну від більшості інших цитостатиків, блеоміцин має низьку мієлотоксичність, не спричиняє імуносупресії і не є нейро- та кардіотоксичним. Такий профіль токсичності блеоміцину дає змогу застосовувати його у комбінації з іншими протипухлинними препаратами.Фармакокінетика.Блеоміцин застосовують парентерально. Після внутрішньовенної болюсної ін'єкції препарату у дозі 15×103 МО/м2 поверхні тіла концентрація блеоміцину в плазмі крові становила 1-10 МО/мл. Після внутрішньом'язової ін'єкції препарату у дозі 15×103 МО/м2 поверхні тіла максимальна концентрація блеоміцину в плазмі крові досягалась через 30 хвилин і становила близько 1 МО/мл. При введенні препарату шляхом безперервної інфузії у дозі 30×103 МО на добу протягом 4-5 днів середня рівноважна концентрація блеоміцину в плазмі крові становила 0,1-0,3 МО/мл.Розподіл. Блеоміцин швидко розподіляється у тканинах організму, найвищі концентрації відзначаються у шкірі, легенях, очеревині і лімфатичних вузлах. Низькі концентрації – у кістковому мозку. Блеоміцин не виявлявся у цереброспінальній рідині після внутрішньовенного введення. Об'єм розподілу блеоміцину у людини становить близько 22 л і перевищує об'єм позаклітинної рідини. Блеоміцин зв'язується з білками плазми тільки незначною мірою. Біотрансформація. Механізм біотрансформації блеоміцину ще не повністю вивчений. Інактивація блеоміцину відбувається шляхом ферментативного розщеплення з допомогою блеоміцин-гідролази, переважно у плазмі крові, печінці та інших органах, і меншою мірою – у шкірі та легенях. Виведення. Період напіввиведення блеоміцину становить 2-3 години. У разі безперервної внутрішньовенної інфузії цей показник може збільшитися до 9 годин. Близько двох третин дози блеоміцину екскретується у незміненому вигляді із сечею, ймовірно, шляхом клубочкової фільтрації. Більша частина дози виводиться протягом 8-12 годин. Швидкість виведення дуже залежить від функції нирок. При введенні звичайних доз концентрації блеоміцину у плазмі крові пацієнтів з порушеннями функції нирок значно вищі. Досвід свідчить, що блеоміцин важко видалити з організму за допомогою діалізу.

Показання до застосування:

Плоскоклітинний рак голови та шиї, стравоходу і шийки матки. Хвороба Ходжкіна і неходжкінські лімфоми. Рак яєчка (несеміномні та семіномні пухлини). Паліативна внутрішньоплевральна терапія злоякісного плеврального випоту. Блеоміцин практично завжди застосовують у комбінації з іншими протипухлинними препаратами та/або променевою терапією.

Протипоказання:

Гострі легеневі інфекції.Виражені порушення функції легенів і розлади легеневого кровообігу. Атаксія-телеангіектазія. Підвищена чутливість до блеоміцину.

Особливості застосування:

Лікування блеоміцином слід здійснювати під пильним наглядом кваліфікованого лікаря-онколога, який має досвід застосування протипухлинних хіміотерапевтичних засобів, бажано у спеціалізованому медичному закладі. В процесі лікування блеоміцином необхідно проводити систематичний контроль функції легенів, а також рентгенологічні дослідження грудної клітки. Хоча легенева токсичність блеоміцину значно зростає при перевищенні кумулятивної дози 400×103 МО (225×103 МО/м2 поверхні тіла), вона може відзначатися при набагато нижчих дозах, особливо у літніх хворих, пацієнтів з порушеннями функції нирок, осіб з наявними легеневими захворюваннями, хворих, які отримували променеву терапію на ділянку легенів, а також пацієнтів, які отримують кисень. При появі кашлю, задишки, крепітуючих хрипів в базальних відділах легень або дифузного сітчастого малюнка на рентгенограмі грудної клітки (будь-якого з цих симптомів) слід припинити введення препарату до з'ясування, що не токсична дія блеоміцину є причиною зазначених вище явищ. Не існує специфічної терапії легеневих токсичних ефектів, спричинених блеоміцином. В деяких випадках введення кортикостероїдів дає певний позитивний ефект. Літні пацієнти більш чутливі до блеоміцину. Враховуючи можливу тератогенну дію блеоміцину, пацієнти (і чоловіки, і жінки) повинні використовувати надійні методи контрацепції під час лікування і щонайменше протягом 3 місяців після закінчення терапії. При роботі з цитостатиками слід дотримуватися загальноприйнятих заходів безпеки. Необхідно запобігати попаданню розчинів блеоміцину на шкіру і слизові оболонки. Якщо препарат усе ж таки потрапив на шкіру або слизові оболонки, уражену ділянку негайно промивають великою кількістю води.Невикористані залишки препарату і відходи потрібно знищувати шляхом спалювання при температурі 800° C.Застосування у період вагітності або годування груддю.Немає достатньо даних для оцінки потенційного ризику при застосуванні блеоміцину вагітним. Блеоміцин проникає через плацентарний бар'єр. Враховуючи фармакологічні властивості блеоміцину, він може зашкодити плоду при застосуванні в період вагітності. Тому слід уникати призначення блеоміцину в період вагітності, особливо в перший триместр. Під час лікування блеоміцином годування груддю необхідно припинити.Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.Вплив блеоміцину на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами дотепер не досліджувався. Виходячи з фармакологічного профілю препарату, такий вплив не очікується.

Спосіб застосування та дози:

Препарат застосовують парентерально: шляхом внутрішньом'язових, внутрішньовенних, внутрішньоартеріальних та внутрішньоплевральних ін'єкцій/інфузій, а також шляхом підшкірних ін'єкцій. Рекомендується розраховувати дози залежно від площі поверхні тіла пацієнта. Схема лікування плоскоклітинного ракуПрепарат вводять шляхом внутрішньом'язових або внутрішньовенних ін'єкцій у дозі 10-15×103 МО/м2 поверхні тіла один раз на тиждень. Препарат вводять шляхом внутрішньовенних інфузій тривалістю 6-24 години у дозі 10-15×103 МО/м2 поверхні тіла на добу 4-7 днів поспіль кожні 3-4 тижні. Схема лікування хвороби Ходжкіна і неходжкінських лімфом Препарат вводять шляхом внутрішньом'язових або внутрішньовенних ін'єкцій у дозі 5‑10×103 МО/м2 поверхні тіла один раз на тиждень. Через ризик розвитку анафілактичних реакцій початкову дозу для хворих на лімфому можна знизити до 2‑3×103 МО. У разі відсутності гострої реакції на введення препарату подальшу терапію можна продовжити у звичайній дозі.Схема лікування раку яєчка (несеміномні та семіномні пухлини) Препарат вводять шляхом внутрішньом'язових або внутрішньовенних ін'єкцій у дозі 10-15×103 МО/м2 поверхні тіла один або два рази на тиждень.Препарат вводять шляхом внутрішньовенних інфузій тривалістю 6-24 години у дозі 10-20×103 МО/м2 поверхні тіла на добу 5-6 днів поспіль кожні 3-4 тижні. Паліативна внутрішньоплевральна терапія злоякісного плеврального випотуПри монотерапії блеоміцином препарат вводять внутрішньоплеврально одноразово у дозі до 60×103 МО. Детальна інформація щодо лікування міститься у спеціальній літературі (є різні протоколи терапії, деякі рекомендують застосування вищих доз блеоміцину). Загальна доза блеоміцину не повинна перевищувати 400×103 МО (225×103 МО/м2 поверхні тіла). Перевищення цієї дози можливе лише у разі, коли ретельне дослідження функції легенів показує можливість продовження терапії. Рекомендації щодо корекції доз для літніх пацієнтів наведені у таблиці. Вік (роки) Загальна доза Доза на тиждень 80 і більше 100×103 МО 15×103 МО 70-79 150-200×103 МО 30×103 МО 60-69 200-300×103 МО 30-60×103 МО до 60 400×103 МО 30-60×103 МО У разі одночасного проведення променевої терапії дози блеоміцину необхідно зменшувати, оскільки опромінені тканини більш чутливі до блеоміцину. Дози препарату також необхідно коригувати при комбінованій хіміотерапії. При наявності у пацієнта порушень функції нирок дози коригують таким чином:При концентрації креатиніну у сироватці крові 177-354 мкмоль/л (2-4 мг/100 мл) дози знижують на 50%. При концентрації креатиніну у сироватці крові понад 354 мкмоль/л (4 мг/100 мл) дози знижують більше ніж на 50%. Внутрішньом'язові ін'єкціїВміст флакона розчиняють у 1-5 мл 0,9 % розчину натрію хлориду. Повторні внутрішньом'язові ін'єкції в одне місце можуть спричинити місцеві реакції. Тому рекомендується змінювати місця введення блеоміцину. Внутрішньовенні ін'єкціїВміст флакона розчиняють у 5-10 мл 0,9 % розчину натрію хлориду і вводять повільно внутрішньовенно протягом 5-10 хвилин. Не слід вводити препарат швидше, оскільки при цьому створюються високі концентрації блеоміцину у крові і зростає ризик ураження легенів при проходженні крові з високим вмістом блеоміцину через легені. Внутрішньовенні інфузіїНеобхідну дозу препарату розчиняють у 200-1000 мл 0,9 % розчину натрію хлориду і вводять шляхом короткої внутрішньовенної інфузії тривалістю близько 30 хвилин або шляхом безперервної інфузії тривалістю декілька днів. Внутрішньоартеріальні ін'єкціїВміст флакона розчиняють у 5 мл або більшій кількості 0,9 % розчину натрію хлориду і вводять внутрішньоартеріально протягом 5-10 хвилин. Внутрішньоартеріальні інфузіїНеобхідну дозу препарату розчиняють у 200-1000 мл 0,9 % розчину натрію хлориду і вводять шляхом внутрішньоартеріальної інфузії тривалістю від декількох годин до декількох днів. Для запобігання тромбозу у місці введення застосовують гепарин, особливо у разі тривалої інфузії. Ін'єкції або інфузії блеоміцину в артерію, яка живить пухлину, є більш ефективними порівняно з іншими шляхами системного застосування. Токсичні ефекти при цьому є такими ж, як і при внутрішньовенних ін'єкціях або інфузіях. Внутрішньоплевральні ін'єкції та інфузії60×103 МО блеоміцину розчиняють у 100 мл 0,9 % розчину натрію хлориду і вводять внутрішньоплеврально одноразово. При необхідності введення повторюють. Підшкірні ін'єкціїВміст флакона розчиняють не менше ніж у 15 мл 0,9 % розчину натрію хлориду (концентрація розчину не повинна перевищувати 1000 МО/мл). Повторні підшкірні ін'єкції в одне місце можуть спричинити місцеві реакції. Тому рекомендується змінювати місця введення блеоміцину. В більшості випадків позасудинне потрапляння блеоміцину не вимагає вживання спеціальних заходів. В сумнівних випадках (наприклад, коли вводився концентрований розчин або при наявності склерозованих тканин) слід обколоти уражену ділянку 0,9 % розчином натрію хлориду.Діти.Оскільки дотепер немає достатньої інформації щодо застосування блеоміцину у педіатричній практиці, препарат призначають дітям лише в особливих випадках; дози розраховують залежно від площі поверхні тіла пацієнта.

Передозування:

Зважаючи на спосіб застосування і запобіжні заходи, передозування блеоміцину трапляється рідко. Гостра реакція на передозування проявляється артеріальною гіпотензією, підвищенням температури тіла, тахікардією та загальними ознаками шоку. Лікування – симптоматичне. При розвитку ускладнень з боку дихальної системи застосовують кортикостероїди та антибіотики широкого спектра дії.

Побічні дії:

Як і більшість протипухлинних препаратів, блеоміцин може спричиняти гострі і відстрочені токсичні ефекти. Можуть відзначатися такі симптоми гострої токсичності, як анорексія та підвищена втомлюваність. Можливий біль у місці ін'єкції або в ділянці пухлини, а також артеріальна гіпотензія і оклюзія вен при внутрішньовенному введенні. З боку легенівНайбільш серйозним небажаним ефектом (який може відзначатися під час або після закінчення лікування блеоміцином у 2-10 % пацієнтів) є інтерстиціальна пневмонія. Якщо вона вчасно не діагностована і не призначене відповідне лікування, це може спричинити необоротний фіброз легенів. Ризик розвитку легеневої токсичності зростає зі збільшенням кумулятивної дози блеоміцину, однак вона може проявлятися навіть при низьких кумулятивних дозах, особливо у літніх хворих, пацієнтів, які отримували променеву терапію на ділянку грудної клітки, а також пацієнтів, які отримують кисень.Можуть розвиватися зміни у кровоносних судинах легенів, зокрема може знижуватися еластичність стінок судин. При появі кашлю, задишки, крепітуючих хрипів в базальних відділах легенів або дифузного сітчастого малюнка на рентгенограмі грудної клітки (будь-якого з цих симптомів) слід припинити введення препарату до з'ясування, що не токсична дія блеоміцину є причиною зазначених вище явищ. Не існує специфічної терапії легеневих токсичних ефектів, спричинених блеоміцином. В деяких випадках введення кортикостероїдів дає певний позитивний ефект. Гіпертермічна реакціяЧерез 2-6 годин після першого введення блеоміцину може підвищуватися температура тіла. При персистуючій пропасниці може бути необхідним застосування жарознижувальних засобів. Частота випадків гіпертермічної реакції зменшується при наступних введеннях блеоміцину. З боку шкіри і слизових оболонокНайпоширенішими побічними ефектами при терапії блеоміцином (які відзначаються приблизно у половини пацієнтів) є реакції з боку шкіри і слизових оболонок (потовщення і ущільнення шкіри, гіперкератоз, почервоніння, підвищення чутливості і набряк шкірних покривів кінчиків пальців, зміни кольору нігтів, набряк шкіри у місцях, які зазнають тиску, наприклад на ліктях, алопеція, стоматит). Ці побічні ефекти рідко є серйозними і зазвичай минають після завершення курсу лікування. Тяжкість уражень слизових оболонок може зростати при комбінованій хіміотерапії або супутній променевій терапії. З боку шлунково-кишкового трактуМожуть відзначатися нудота і блювання, особливо при високодозовій терапії. В таких випадках призначають антиеметики. З боку системи кровотворенняПри терапії блеоміцином відзначається лише незначне пригнічення функції кісткового мозку. З боку серцево-судинної системиУ пацієнтів з хворобою Ходжкіна, які отримували високі початкові дози блеоміцину, були відзначені епізоди артеріальної гіпотензії. У пацієнтів з пухлинами яєчка, які отримували блеоміцин, відзначалось ураження коронарних артерій.

Лікарська взаємодія:

При комбінованому застосуванні блеоміцину з кармустином, мітоміцином С, циклофосфамідом та метотрексатом зростає ймовірність легеневої токсичності. Попередня або супутня променева терапія на ділянку грудної клітки збільшує частоту і тяжкість токсичних уражень легенів. У пацієнтів, які лікувалися блеоміцином, ризик розвитку легеневої токсичності зростає при введенні кисню під час оперативних втручань. Тому концентрації кисню в дихальних сумішах рекомендується знижувати як під час операції, так і у післяопераційний період. При комбінованій терапії блеоміцином і алкалоїдами барвінку у пацієнтів з раком яєчка відзначався синдром, схожий на хворобу Рейно: ішемія периферичних частин тіла, яка з часом могла призвести до некрозу цих частин (пальців рук і ніг, носа).

Термін придатності:

Лікарський препарат в оригінальній упаковці – 3 роки.Відновлений розчин є фізично і хімічно стабільним протягом 7 діб у разі зберігання при температурі не вище 25° C. З мікробіологічної точки зору відновлений розчин або розчин для ін'єкцій/інфузій слід використовувати негайно. Якщо препарат не використали одразу ж, за тривалістю і умовами його зберігання має стежити відповідальна особа. Зазвичай тривалість зберігання розчинів не повинна перевищувати 24 години при температурі від 2 до 8° C, за винятком тих випадків, коли приготування і розведення розчинів проводили у контрольованих і валідованих асептичних умовах.

Умови зберігання:

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі від 2 до 8° C. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Форма випуску / упаковка:

По 15000 МО у флаконі з безбарвного скла, закупореному пробкою з бутилового каучуку і алюмінієвим ковпачком; 1 флакон у картонній коробці.

Категорія відпуску:

Без рецепту.

Додатково:

НесумісністьРозчини блеоміцину не можна змішувати з розчинами, які містять есенціальні амінокислоти, рибофлавін, аскорбінову кислоту, дексаметазон, амінофілін або фуросемід.ЗаявникЗайлотек Лімітед / Zylotech Limited. Місцезнаходження заявникаВеренікіс 2, Егкомі, П.C. 2413 Нікосія, Кіпр.Verenikis 2, Egkomi, P.C. 2413 Nicosia, Cyprus.
Медичне застереження
Дата додавання: 03.03.2020
Наведена наукова інформація є узагальнюючою, заснована на офіційно затвердженій інструкції по застосуванню і не може бути використана для прийняття рішення про можливість застосування конкретного лікарського препарату.

ДОДАТКОВІ ДАНІ

МНН:
Фарм. група:
Код АТХ L01DC01:

Тип данихВідомості з реєстру
Торгівельне найменування:Блеоцин-С
Виробник:Люм’єр Фарма, ТОВ для "Зайлотек Лтд", Україна/Кіпр
Форма випуску: По 15000 МО у флаконі з безбарвного скла, закупореному пробкою з бутилового каучуку і алюмінієвим ковпачком; 1 флакон у картонній коробці.
Реєстраційне посвідчення:№ UA/16163/01/01 від 25.07.2017. Наказ № 846 від 25.07.2017
Міжнародне непатентоване найменування:Bleomycin
Умови відпуску:Без рецепту.
Склад:

діюча речовина: блеоміцину сульфат;1 флакон містить блеоміцину сульфат у кількості, еквівалентній 15000 МО блеоміцину.

Фармакотерапевтична група:Антинеопластичні засоби. Цитотоксичні антибіотики та споріднені препарати. Інші цитотоксичні антибіо
Код АТС:L01DC01 - Блеоміцин
Реклама
Ущелина хребта діагностується у кожного десятого
Тиждень Spina Bifida у Великобританії був присвяче...
Знайдено ферменти для отримання універсальної групи крові
Простий метод переливання крові з однієї групи в і...
Реклама
Лікування бронхіту без антибіотиків
Як вилікувати бронхіт без антибіотиківПоширені пит...
Антибіотики при бронхіті
Антибіотик при бронхіті — дієвий спосіб активної д...
Реклама
Чому банани слід включати у свій щоденний раціон
Банані не лише смачні, а й корисні. Вони багаті на...
Вино може запобігти розвитку інсульту: лікар
За даними Всесвітньої організації боротьби з інсул...
Реклама