Борна Кислота інструкція по застосуванню

• діюча речовина: кислота борна;
• 1 банка або контейнер, або пакет містять 10 г кислоти борної.

Кристалічний порошок або кристали білого кольору, або безбарвні блискучі жирні на дотик пластинки.

Фармакодинаміка.

Борна кислота має антисептичну і фунгістатичну активність, а також чинить в’яжучу дію. Коагулює білки (у тому числі ферментні) мікробної клітини, порушує проникність клітинної оболонки. 5 % водний розчин інгібує процеси фагоцитозу, 2—4 % розчин затримує ріст і розвиток бактерій. Має слабку подразнювальну дію на грануляційні тканини.

Фармакокінетика.

Адсорбується через уражену ділянку шкіри, слизову оболонку травного тракту (при випадковому потраплянні всередину).

Препарат добре проникає через шкіру і слизові оболонки; погано виводиться з організму і може накопичуватися у внутрішніх органах та тканинах.

Кон’юнктивіти, дерматити, екземи, у тому числі мокнуча екзема, попрілості, піодермія, гострі та хронічні отити, кольпіти.

Підвищена чутливість до кислоти борної, порушення функції нирок, хронічний мезотимпаніт з нормальною або незначно зміненою слизовою оболонкою, травматичні перфорації барабанної перетинки; період вагітності або годування груддю, для обробки молочних залоз.

Не застосовувати препарат на великі ділянки шкіри. Не застосовувати для промивання порожнин тіла — можливе всмоктування. Не допускати потрапляння препарату в очі.

Водні розчини готувати з порошку ex tempore.

Препарат протипоказаний у період вагітності або годування груддю.

Препарат не застосовується дітям.

Борну кислоту застосовувати дорослим, враховуючи при цьому можливість нанесення лише на обмежені ділянки тіла. 0,5 %, 1 %, 2 %, 3 % спиртові розчини (0,5 г, 1 г, 2 г або 3 г борної кислоти, етанолу 70 % до 100 мл) застосовувати при отитах: у зовнішній слуховий прохід вводити змочені розчином турунди, а також закапувати по 3—5 крапель 2—3 рази на добу.

При дерматитах, мокнучій екземі для примочок використовувати 3 % водний розчин (3 г борної кислоти в 100 мл води). Водні розчини готувати з порошку ex tempore.

При піодермії, попрілостях для змазування уражених ділянок застосовувати також у вигляді 10 % розчину у гліцерині (10 г борної кислоти, гліцерину до 100 мл). Цей розчин використовувати і для змазування слизової оболонки при кольпітах.

Для промивання кон’юктивального мішка при кон’юктивітах призначати 2 % водний розчин (2 г борної кислоти в 100 мл води).

Тривалість курсу лікування – не більше 3—5 діб.

Симптоми гострого отруєння: нудота, блювання, діарея, порушення кровообігу та пригнічення центральної нервової системи, зниження температури тіла, шок, кома, еритематозний висип.

У разі тяжкого отруєння вживати заходів щодо підтримання важливих функцій організму, проводити гемодіаліз або перитонеальний діаліз, замінне переливання крові. При тривалому застосуванні препарату на великих за площею ділянках шкіри можуть виникати симптоми хронічної інтоксикації: набряк тканин, виснаження, стоматит, екзема, порушення менструального циклу у жінок, анемія, судоми, алопеція. У цих випадках препарат слід відмінити, проводити симптоматичне лікування.

Можливий (особливо при передозуванні, тривалому застосуванні, порушенні функції нирок) розвиток гострих і хронічних реакцій: нудоти, блювання, головного болю, сплутаності свідомості, судом, поносу, шкірного висипу, десквамації епітелію.

Можливі алергічні реакції, у тому числі почервоніння шкіри, свербіж, кропив’янка, набряк, розвиток анафілактичної реакції, включаючи шок; можлива олігурія.

У разі появи будь-яких небажаних явищ необхідно звернутися до лікаря!

Взаємодія поки що невідома.

При одночасному застосуванні будь-яких інших лікарських засобів слід повідомити лікарю.