Ньюкапибін інструкція по застосуванню

НВ Ремедіз Пвт. Лтд. для "ОллМед Інтернешнл Інк.", Індія/США

Антинеопластичні засоби.

Фармакодинаміка. Капецитабін – похідне фторпіримідину карбамату, пероральний цитостатик, який активується в тканині пухлини і справляє на неї селективну цитотоксичну дію. Сам капецитабін не має цитотоксичної дії, однак перетворюється у цитотоксичну сполуку - фторурацил(5-ФУ). Утворення 5-ФУ відбувається в тканині пухлини під дією пухлинного ангіогенного фактора тимідинфосфорилази, що таким чином зводить до мінімуму системний вплив 5-ФУ на здорові тканини організму.Послідовна ферментна біотрансформація капецитабіну у 5-ФУ утворює у клітинах пухлини його вищі концентрації, ніж в навколишніх здорових тканинах. Після перорального прийому капецитабіну хворим на рак товстої кишки концентрація 5-ФУ в тканині пухлини вища, ніж у здорових тканинах у 3,2 рази. Відношення концентрацій 5-ФУ в тканині пухлини і плазмі – 21,4, відношення його концентрації в здорових тканинах і в плазмі – 8,9. Активність тимідинфосфорилази в первинній колоректальній пухлині в 4 рази вища, ніж в навколишніх здорових тканинах.У пухлинних клітинах у хворих на рак молочної залози, шлунка, товстої кишки, шийки матки і яєчників міститься більше тимідинфосфорилази, що здатна перетворювати 5’-ДФУР (5’-дезокси-5-фторуридин) в 5-ФУ, ніж у відповідних здорових тканинах.Фармакокінетика. Швидко й повністю всмоктується у ШКТ (прийом їжі зменшує швидкість абсорбції). У печінці за участі карбоксиестерази піддається біотрансформації й утворює 5-дезокси-5-фторцитидин (5-ДФЦТ); останній дезамінуєтся цитидиндезаміназою (у печінці й пухлинних тканинах) і перетворюється у 5-дезоксифторуридин (5-ДФУР). Капецитабін, 5-ДФЦТ, 5-ДФУР й 5-фторурацил (5-ФУ) зв'язуються з білками плазми на 54, 10, 62 і 10% відповідно. Cmax капецитабіну реєструється через 1,5 год, 5-ДФЦТ й 5-ДФУР - через 2 год, їх період напіввиведення (Т1/2) - 0,7-1,14 год. Cmax альфа-фтор-бета-аланіну, метаболіту 5-ФУ досягається через 3 год, його Т1/2 - 3-4 год. Виводиться переважно із сечею (95.5% дози), у т.ч. 57% - у вигляді альфа-фтор-бета-аланіну. У хворих з нирковою недостатністю при зниженні кліренсу креатиніну на 50% концентрації альфа-фтор-бета-аланіну підвищуються на 114%.Фармацевтичні характеристики.

Рак молочної залози (місцевий розповсюджений та метастазуючий), у разі неефективності паклітакселу та препаратів антрациклінового ряду чи за наявності протипоказань до хіміотерапії антрациклінами; колоректальний рак з метастазами; рак ободової кишки (в ад’ювантній терапії).

Гіперчутливість до капецитабіну або до будь-якого компонента препарату. Тяжкі, у тому числі неочікувані, реакції на лікування фторпіримідином або гіперчутливість до фторурацилу в анамнезі. Важка ниркова недостатність(кліренс креатиніну менше 30 мл/хв.). Одночасний прийом соривудину або його структурних аналогів, типу бривудину.Не можна проводити лікування за схемами Ентал в комбінації з другими препаратами, якщо ці препарати протипоказані. Вагітність, годування груддю.

До початку лікування Енталом хворі повинні пройти ретельне гінекологічне (для виключення вагітності) і терапевтичне обстеження.Під час лікування необхідний ретельний лікарський контроль з метою своєчасного виявлення ознак передозування (діарея, нудота, стоматит, долонно-підошовний синдром, гіпербілірубінемія). Хворих, які приймають Ентал, необхідно ретельно наглядати на наявність ознак токсичності. При виникненні симптомів токсикозу, залежно від їхньої проявленості, необхідне проведення симптоматичної терапії, зниження дози, перерва у лікуванні або повна відміна препарату.Якщо дозу довелося знизити, збільшувати її згодом не можна. На фоні ІХС під час лікування необхідний ретельний нагляд, спрямований на виявлення ознак кардіотоксичності. Пацієнтам з метастазами в печінку потрібен лабораторний контроль її функцій. Слід мати на увазі, що з віком збільшується чутливість до токсичної дії 5-фторурацилу. Лікування Енталом може спричинювати діарею, іноді тяжку. Медіана часу до появи перших ознак діареї I-II-го ступеня становить 31 день. Хворих з тяжкою діареєю треба ретельно наглядати, проводячи їм заміщення рідини і електролітів у випадку дегідратації. Діарею II-го ступеня визначають, як збільшення кількості випорожнень до 4-6 разів на добу або випорожнення у нічний час, діарею III-го ступеня - як збільшення кількості випорожнень до 7-9 разів на добу або нетримання калу і синдром малабсорбції, діарею 1V-го ступеня - як збільшення кількості випорожнень до 10 і більше разів на добу, або поява у калі макродомішок крові, або необхідність парентеральної підтримуючої терапії. З появою діареї II, III і IV-го ступеня терапію Енталом слід припинити до зникнення діареї або зменшення її інтенсивності до I- го ступеня. При діареї III-го і IV-го ступеня лікування Енталом повинно відновлюватися зі зменшенням дози. Рекомендується призначати стандартні протидіарейні препарати (наприклад лоперамід).Ентал може спричинити розвиток долонно-підошовного синдрому. що характеризується затерплістю, парестезіями, поколюванням, набряками, почервонінням, лущенням, утворенням пухирів і різким больовим синдромом. Долонно-підошовний синдром II-го ступеня виявляється хворобливим почервонінням і набряками кистей і/або стоп, причому спричинений цими симптомами дискомфорт порушує повсякденну активність пацієнта. Долонно-підошовний синдром III-го ступеня визначається як волога десквамація, виразка, утворення пухирів і різкі болі в кистях і/або стопах, а також сильний дискомфорт, що робить неможливим для пацієнта будь-які види повсякденної активності. При виникненні II-го або III-го ступеня долонно-підошовного синдрому застосування Енталу потрібно припинити до зникнення симптомів або їхнього зменшення до I-го ступеня; при синдромі III-го ступеня наступні дози Енталу потрібно зменшити. Якщо в результаті лікування капецитабіном спостерігається гіпербілірубінемія, що перевищує верхню межу норми більше ніж в 3 рази, або підвищується активність печінкових амінотрансфераз (АЛТ, ACT) більше ніж в 2,5 рази порівняно з верхнею межею норми, застосування капецитабіну слід зупинити. Його можна відновити при зниженні рівня білірубіну і активності печінкових трансаміназ нижче за вказані межі. При захворюваннях печінки неметастатичного характеру терапію проводять під пильним спостереженням медичним персоналом. Фармакокінетика препарату при захворюваннях печінки, не обумовлених метастазами в печінку, а також при тяжкій печінковій недостатності, не вивчена.Досвіду застосування препарату при нирковій недостатності мало; при призначенні Енталу таким хворим слід дотримуватися обережності. У хворих, які приймають кумаринові антикоагулянти і Ентал, необхідно регулярно контролювати параметри звертання крові. Не можна проводити лікування за схемами Ентал в комбінації з доцетакселом або цисплатином, якщо ці препарати протипоказані. 

Жінки дітородного віку під час лікування повинні використовувати надійні методи контрацепції. Якщо вагітність настає під час терапії, необхідно попередити пацієнтку про можливу небезпеку для плоду. На час лікування виключається годування груддю.

Застосування препарату Ентал може знижувати здатність пацієнтів керувати автомобілем та працювати з механізмами, оскільки спостерігалися втома, слабкість, запаморочення, нудота. Реакції можуть значно знижуватися внаслідок недостатньої тривалості сну, індивідуальної чутливості або дозування.

Безпека та ефективність Енталу у дітей молодше 18 років не вивчалися.

Монотерапія: рекомендована добова доза Енталу становить 2500 мг/м2 поверхні тіла і застосовується у вигляді тритижневих циклів: препарат приймають щодня протягом двох тижнів, після чого роблять тижневу перерву. Сумарну добову дозу Енталу розподіляють на два прийоми (ранком і ввечері). Препарат приймають перорально, не пізніше, ніж через 30 хвилин після їжі, запиваючи таблетки водою.Комбінована терапія з доцетакселом: по 1250 мг/м2 2 рази на добу протягом 2 тижнів з наступною тижневою перервою у поєднанні з доцетакселом (75 мг/м2 1 раз у 3 тижні). Премедикація проводиться перед введенням доцетакселу відповідно до інструкції для застосування доцетакселу.Якщо захворювання прогресує або виникають ознаки токсичності тяжкого перебігу, препарат відміняють. Дозу Енталу розраховують на площу поверхні тіла таким чином: Добова доза 2 500 мг/м2 Кількість таблеток на кожен прийом (ранком і ввечері) Площа поверхні, м2 Сумарна добова доза, мг* 150 мг 500 мг <1,26 3 000 - 3 1,27-1,38 3 300 1 3 1,39-1,52 3 600 2 3 1,53-1,66 4 000 - 4 1,67-1,78 4 300 1 4 1,79-1,92 4 600 2 4 1,93-2,06 5 000 - 5 2,07-2,18 5 300 1 5 >2,19 5 600 2 5 * Сумарну добову дозу розподіляють на 2 рівні прийоми (ранком і ввечері).Корекція дози в процесі лікуванняЯвища токсичності при лікуванні Енталом можна усунути симптоматичною терапією чи зміною дози Енталу (перервавши лікування чи зменшивши дозу препарату). При токсичності І ступеня корегувати дозу не потрібно. При токсичності II або III ступеня прийом Енталу слід припинити до зникнення токсичності або зменшення симптоматики до I ступеня. Прийом Енталу можна відновити у повній дозі чи з корекцією, відповідно до нижче наведених рекомендацій. При розвитку ознак токсичності IV ступеня лікування слід припинити до зменшення симптоматики (до І ступеня), після чого застосування препарату відновлюють у дозі, що становить 50 % від початкової. Пацієнтів, які отримують лікування Енталом, необхідно попередити, що лікування потрібно припинити у разі розвитку помірних або тяжких токсичних реакцій. Якщо через токсичні явища було пропущено кілька прийомів капецитабіну, то пропущені дози непотрібно вживати додатково, а просто продовжувати заплановані цикли терапії. Якщо дозу довелося знизити, надалі вона не збільшується.Коригування доз при комбінації з доцетакселомКорекцію дози Енталу і/або доцетакселу слід проводити за загальними принципами, що описані вище, якщо не йде мова про особливі випадки корекції доз. При появі таких побічних ефектів, як алопеція, зміна смакових відчуттів, зміна нігтів, лікування може бути продовжено в таких саме дозах. На початку кожного циклу терапії, якщо очікується відстрочка з введенням або доцетакселу, або капецитабіну, потрібно відкласти введення доти, доки не з’явиться можливість відновити терапію обома препаратами. Якщо доцетаксел потрібно відмінити, лікування капецитабіном можна продовжити відповідно до вимог щодо відновлення терапії капецитабіном.

Симптоми: нудота, блювання, діарея, подразнення ШКТ, кровотеча, пригнічення гемопоезу.Лікування: симптоматичне, гемодіаліз.

Найчастіші побічні ефекти (10%): діарея, стоматит, нудота, блювання, долонно-підошовний синдром, підвищена втомлюваність, астенія, підвищена сонливість.Порушення шлунково-кишкового тракту. Діарея, блювання, стоматит (в т.ч. виразковий), кандидоз порожнини рота, анорексія, абдомінальний біль, біль в епігастрії, запор, сухість у роті, диспепсія, метеоризм, езофагіт, гастрит, дуоденіт, коліт, шлунково-кишкові кровотечі.Порушення функції печінки і біліарної системи. Описані випадки печінкової недостатності і холестатичного гепатиту, їх причинний зв’язок із застосуванням капецитабіну не встановлений.Зміни шкіри та її похідних. Долонно-підошовний синдром (парестезії, набряк, гіперемія, лущення шкіри, утворення пухирів), дерматит, сухість шкіри, еритематозний висип, еритема, алопеція, свербіж, вогнищеве лущення, гіперпігментація шкіри, порушення структури і знебарвлення нігтів, оніхолізис; реакції фотосенсибілізації, синдром, що подібний до променевого дерматиту, тріщини шкіри.Порушення організму в цілому – загальні порушення. Лихоманка, дегідратація, зменшення маси тіла, зниження апетиту.Порушення нервової системи. Головний біль, порушення сну (виражена сонливість, безсоння), парестезії, стомлюваність, запаморочення, слабкість, астенія, периферична невропатія, сплутаність свідомості, енцефалопатія, мозочкова симптоматика (атаксія, дизартрія, порушення рівноваги і координації), депресія.Порушення органів чуття. Сльозоточивість, кон’юнктивіт, порушення смаку.Порушення дихальної системи. Біль у горлі, задишка, кашель, носові кровотечі.Порушення опорно-рухового апарату. Артралгії, міальгії, біль у спині, біль в кінцівках.Серцево-судинні порушення. Набряки нижніх кінцівок, інфаркт міокарда, стенокардія, аритмія, міокардіопатія, серцева недостатність, раптова смерть, аритмія (тахікардія, надшлуночкові аритмії, включаючи фібриляцію передсердь, шлуночкові екстрасистоли).Система кровотворення. Нейтропенія, анемія, панцитопенія.Інфекції. Інфекційні ускладнення на фоні мієлосупресії, послаблення імунітету і порушення цілісності слизових оболонок, місцеві та системні інфекції (бактеріальні, вірусні, грибкові), можливо, з фатальним завершенням, сепсис.Зміна лабораторних показників: незалежно від прийому капецитабіну: гранулоцитопенія, лімфоцитопенія, тромбоцитопенія, гіпербілірубінемія, підвищення активності АЛТ/АСТ, гіперкреатинінемія, підвищення активності лужної фосфатази, гіперглікемія, гіпокальціємія, гіперкальціємія, гіпонатріємія, гіпокаліємія.У разі появи будь-яких небажаних впливів або інших незвичних реакцій необхідно припинити прийом препарату і негайно звернутися до лікаря!

Якщо Ви приймаєте будь-які інші лікарські засоби, обов’язково повідомте про це Вашого лікаря. Ентал має низький потенціал фармакокінетичних взаємодій, оскільки слабо зв'язується з білками сироватки, і ні капецитабін, ні його метаболіти не пригнічують і не стимулюють активність ізоферментів CYP450 іn vіtro і іn vіvo у тварин. Антикоагулянти кумаринового ряду: у хворих, які приймали Ентал одночасно з кумариновими антикоагулянтами типу варфарину і фенпрокумону, описано порушення показників згортання крові і кровотечі. Вони виникали в межах декількох днів - декількох місяців від початку терапії Енталом, а в одному випадку - через місяць після її завершення. Антациди: вплив антацидів, що містять гідроксид алюмінію і магнію, полягав у невеликому підвищенні концентрацій Енталу й одного метаболіту (5'-ДФЦР) у плазмі; на три основних метаболіти (5'-ДФУР, 5-ФУ і ФБА) вони не впливали. Лейковорин не впливає на фармакокінетику Енталу і його метаболітів. Паклітаксел: Ентал не впливає на фармакокінетику паклітакселу. Паклітаксел не виявляє клінічно значущу дію на фармакокінетику Енталу. Соривудин і аналоги: у літературі описана клінічно значуща взаємодія між соривудином і 5-ФУ, що виникає через пригнічення дигідропіримідиндегідрогенази соривудином. Це призводить до посилення токсичності фторпіримідинів, потенційно фатального. Тому Ентал не слід призначати із соривудином або його хімічними аналогами, такими як бривудин.Доцетаксел: Не можна проводити лікування за схемою Ентал в комбінації з доцетакселом, якщо доцетаксел протипоказаний. Цисплатин: Не можна проводити лікування за схемою Ентал в комбінації з цисплатином, якщо цисплатин протипоказаний. 

3 роки.Не застосовуйте препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Зберігати при температурі не вище 25°C, у сухому, захищеному від світла, недоступному для дітей місці.

Для таблеток Ентал 150 мг №60 – по 10 таблеток у блістері, 6 блістерів у картонній коробці; для таблеток Ентал 500 мг №120 – по 10 таблеток у блістері, 12 блістерів у картонній коробці.

Без рецепту.

МісцезнаходженняG-17/1, MIDC, Тарапур Індастріал Еріа, Бойсар, Діст. Тейн-401506, Махараштра, Індія.Власник реєстраційного посвідченняОллМед Інтернешнл, Інк., США.МісцезнаходженняА/с 10356, Сан Хосе, р/р 95157, США.