Пефлоксацин інструкція по застосуванню

Лубнифарм, ПАТ

Фторхінолони

Фармакодинаміка. Пефлоксацин – синтетичний антибактеріальний засіб широкого спектра дії групи монофторхінолонів. Механізм бактерицидної дії зумовлений інгібуванням ключового ферменту бактерій – ДНК-гірази з порушенням реплікації А-субодиниці ДНК і РНК та блокуванням синтезу білків бактерій. Щодо грамнегативних бактерій діє на клітини, які знаходяться у стадії спокою і поділу, щодо грампозитивних бактерій - тільки на клітини, що знаходяться в процесі мітотичного поділу. Стійкий до дії бета-лактамаз.Препарат активний відносно аеробних грамнегативних бактерій: Escherichia coli, Klebsiella spp., Proteus spp. (у т.ч. Proteus mirabilis, а також індолпозитивних та індолнегативних штамів), Morganella morganii, Yersinia enterocolitіса, Enterobacter spp., Vibrio cholerae, Vibrio parahaemolyticus, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis; Haemophilus influenzae, Pseudomonas aeruginosa, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Campylobacter spp., Serratia spp., Citrobacter spp., Salmonella spp., Shigella spp.; аеробних грампозитивних бактерій: Staphylococcus spp. (у т.ч. як продукують і не продукують пеніциліназу, а також метицилінрезистентних штамів), Streptococcus spp. (у т.ч. Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae), Corynebacterium diphtheriae, Listeria monocytogenes; внутрішньоклітинних бактерій: Legionella spp. (у т.ч. Legionella pneumophila), Brucella spp., Chlamydia spp.До препарату помірно чутливі Pneumococcus spp. (Streptococcus pneumoniae), Acinetobacter spp., Clostridium perfringens, Pseudomonas spp., Chlamydia trachomatis, Mycoplasma spp.До препарату стійкі Treponema spp., Mycobacterium tuberculosis. Резистентність бактерій до Пефлоксацину розвивається відносно повільно, але відмічається перехресна резистентність бактерій до фторхінолонів. Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо Пефлоксацин швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту, біодоступність наближається до 90%. Після одноразового прийому внутрішньо 400 мг Пефлоксацину максимум концентрації в крові (4 мкг/мл) досягається за 1,5 год. Об'єм розподілу (Vold) - 1,4-1,9 л/кг. Завдяки високому об'єму розподілу в ефективних дозах швидко проникає в тканини, органи і рідини організму (бронхіальний секрет, передміхурову залозу, спинномозкову рідину, перитонеальну рідину, підшлункову залозу, у тому числі некротизовану, кісткову тканину, серце, мокротиння, мигдалики, слину, сечу, сім’яну рідину та жовч). Концентрація в спинномозковій рідині після триразового прийому у дозі 400 мг – 4,5 мкг/мл, при збільшенні дози до 800 мг – 9,8 мкг/мл; співвідношення між концентрацією в плазмі і рідині – 89%. Концентрація в інших органах і тканинах через 12 год після останнього прийому: щитовидна залоза – 11,4 мкг/мл, слинні залози – 2,2 мкг/мл, шкіра – 7,6 мкг/мл, мигдалики – 9 мкг/мл, м'язи – 5,6 мкг/мл. Ступінь зв'язування з білками становить 20-30%. Пефлоксацин метаболізується в печінці з утворенням активних метаболітів – N-оксид-пефлоксацину та N-деметилпефлоксацину (норфлоксацину). Період напіввиведення (Т1/2) при нормальній функції нирок становить 8-10 год і 12-13 год після повторного введення, при порушенні функції нирок – 11,3-15 год. Із сечею протягом 72 год виводиться близько 60% Пефлоксацину, з них 9% припадають на незмінений пефлоксацин, з жовчю виводиться 30%. Пефлоксацин та його метаболіти виявляються в сечі протягом 84 год після останнього прийому препарату. Коефіцієнт екстракції Пефлоксацину при гемодіалізі – 23%.

Інфекції ЛОР-органів та дихальних і сечовивідних шляхів, шлунково-кишкового тракту (сальмонельоз, черевний тиф і шигельоз), холецистит, холангіт, інтраабдомінальні абсцеси, перитоніт, сепсис, інфекційний ендокардит, менінгіт, шкіри і м'яких тканин, епідидиміт, гостра гонорея, м'який шанкр, гінекологічні інфекції, емпієма жовчного міхура, бактеріальний простатит, інфекції кісток і суглобів, включаючи остеомієліт та артрити, генералізована ранова інфекція, лікування і профілактика хірургічних інфекцій та інфекцій у хворих з порушеннями імунітету. 

Підвищена чутливість до хінолонів та інших компонентів препарату, вагітність, годування груддю, дитячий і підлітковий вік (до 18 років), дефіцит глюкозо-6-фосфат-дегідрогенази, епілепсія, атеросклероз мозкових судин, тяжка печінкова та ниркова недостатність.

З обережністю призначають Пефлоксацин хворим з органічними ураженнями ЦНС і судомним синдромом невстановленої етіології. З появою болю в сухожиллях слід припинити застосування препарату і забезпечити спокій ураженому суглобу до зникнення симптомів. При виникненні під час або після лікування Пефлоксацином тяжкої і тривалої діареї необхідно виключити псевдомембранозний коліт (при цьому потрібна негайна відміна препарату і призначення відповідної терапії). При лікуванні Пефлоксацином рекомендується не піддаватися інсоляції і уникати використання лампи сонячного світла (УФ-опромінення). З появою шкірних реакцій препарат слід відмінити.Під час лікування слід уникати підвищених фізичних навантажень. Прийом Пефлоксацину утруднює виконання робіт, що вимагають концентрації уваги і швидкості психомоторної реакції. При тривалому лікуванні, що становить більше 2 тижнів, рекомендується проводити аналіз крові, дослідження функцій нирок і печінки. При визначенні глюкози в сечі слід застосовувати ферментативні методи аналізу, оскільки може відмічатися хибнопозитивна реакція при використанні як реагенту сульфату міді.

Приймають внутрішньо, не розжовуючи, під час їди, запиваючи повною склянкою води. При неускладнених інфекціях середня доза для дорослих становить 400 мг 2 рази на добу (кожні 12 год): при шигельозі – 3 дні, при пневмонії і бронхіті, інфекціях шкіри і м'яких тканин – 10-14 днів, при інфекціях кісток і суглобів – до 4 тижнів, при остеомієліті – до 6 тижнів. Максимальна добова доза – 1 200 мг. При інфекціях сечовивідних шляхів призначають по 1 таблетці (400 мг) на добу протягом 3 днів, за необхідності збільшуючи курс до 10-15 днів. Для профілактики рецидивів інфекцій сечовивідних шляхів приймають по 400 мг 1 раз на тиждень. При гострій неускладненій гонореї разова доза може бути збільшена до 800 мг 1 раз на добу протягом 1-3 днів. При вираженій печінковій недостатності добову дозу можна знизити до 400 мг, яку приймають одноразового або по 200 мг кожні 12 год, при більш виражених порушеннях – по 400 мг кожні 36 год, при тяжких захворюваннях печінки інтервал між введеннями подовжують до 2 діб.У період лікування необхідно дотримуватися достатнього водного режиму, що становить 1,2-1,5 л на добу.

Можливі нудота, блювання, сплутаність свідомості, психотичні реакції, збудження, судоми. Призначають промивання шлунка, ентеросорбенти, симптоматичну терапію.

З боку травної системи: нудота, блювання, порушення апетиту або смакових відчуттів, діарея, болі в епігастральній ділянці, анорексія, метеоризм, псевдомембранозний коліт, підвищення (транзиторне) рівня трансаміназ, холестатична жовтуха, гепатит, некроз печінки.З боку центральної і периферичної нервової системи: головний біль, запаморочення, безсоння, сонливість, загальна слабкість, зміна настрою, ототоксичність, порушення зору, слабкість, тремор, дуже рідко - судоми. З боку кістково-м'язової системи: вкрай рідко - міалгія, артралгія, артропатія, тендиніт, тендовагініт, оніхолізис. З боку системи кровотворення: слабовиражена (транзиторна) анемія, лейкопенія, лейкоцитоз, еозинофілія, нейтропенія і тромбоцитопенія, підвищення ШОЕ. З боку серцево-судинної системи: вкрай рідко - аритмія (подовжується інтервал Q-T). З боку сечовидільної системи: рідко - транзиторный нефрит і кристалурія. Алергійні реакції: шкірний свербіж, шкірні висипання, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, гіперемія шкіри, фотодерматоз; рідко – набряк Квінке, бронхоспазм.

Одночасне застосування з бета-лактамними антибіотиками запобігає розвитку резистентності при лікуванні стафілококової інфекції. При сумісному застосуванні Пефлоксацину з аміноглікозидами, піперациліном, азлоциліном, цефтазидимом відмічається синергізм антибактеріальної дії (у т.ч. на синьогнійну паличку). У комбінації з рифампіцином має синергічну дію щодо стафілококів. Пефлоксацин можна призначати в комбінації з метронідазолом і ванкоміцином. При одночасному застосуванні Пефлоксацину і теофіліну зростає ризик токсичної дії теофіліну. Циметидин і пробенецид знижують загальний кліренс Пефлоксацину, збільшуючи період напіввиведення антибіотика. Антацидні засоби (алюміній-, кальцій- і магнійвміщуючі), заліза сульфат, магнійвміщуючі проносні препарати, сукралафт і цинк зменшують концентрацію Пефлоксацину в крові і сечі, тому Пефлоксацин слід приймати не менше ніж за 2 год до або через 2 год після застосування будь-якого з вищеперелічених препаратів.Пефлоксацин потенціює дію антикоагулянтів, знижуючи показники протромбінового індексу і збільшуючи ризик кровотеч, тому при застосуванні даної комбінації слід контролювати картину периферичної крові.З обережністю слід призначати Пефлоксацин пацієнтам, які приймають лікарські засоби, що потенційно сповільнюють серцеву провідність (антиаритмічні препарати, нейролептики). В осіб літнього віку Пефлоксацин у сполученні з глюкокортикостероїдами збільшує ризик розриву сухожиль. При прийомі Пефлоксацину разом із препаратами, що олужнюють сечу (інгібітори карбоангідрази, цитрати, натрію бікарбонат), збільшується ризик кристалурії та нефротоксичних ефектів.

Зберігати у захищеному від світла та вологи місці при температурі не вище 25°С. Зберігати в недоступному для дітей місці!Термін придатності – 3 роки.

Таблетки по 0,4 г №10 у блістерах, у пачках картонних.

Без рецепту.

Загальна характеристикаміжнародна та хімічна назви: pefloxacin; 1-етил-6-фтор-1,4-дигідро-7-(4-метил-1-піперазину)-4-оксо-3-хінолінкарбонова кислота;Форма випускуТаблетки, вкриті оболонкою.АдресаУкраїна, 37500, Полтавська область, м. Лубни, вул. Петровського, 16.