Медикаментозний панкреатит

Медикаментозний панкреатит — це запалення підшлункової залози, що виникає після терапії інших захворювань різними препаратами. Найчастіше хвороба розвивається після прийому стероїдів, ліків із групи антибіотиків, статинів. Також панкреатит може бути результатом застосування інгібіторів протонної помпи. Зрідка таке захворювання може бути наслідком регулярного прийому гіпотензивних препаратів і тоді їх доведеться замінити на інші. Цей вид панкреатиту вважається рідкісним — за статистикою, лише 3% випадків із загальної кількості всіх панкреатитів — медикаментозні.

Причини та патогенез медикаментозного панкреатиту

Виходячи з назви захворювання, причина його розвитку одна — це той чи інший препарат. А ось самих препаратів може бути багато, при цьому вони можуть належати до різних груп:

• антибіотики — найбільш поширена така реакція організму на цефтріаксон та тетрациклін, ампіцилін та еритроміцин, метронідазол та інші;
• противірусні — дидазонін, нелфінавір (застосовуються в терапії ВІЛ);
• діуретики — фуросемід, хлортіазид тощо;
• серцево-судинна група — каптоприл та еналаприл, лозартан та інші;
• статини — симвастатин, правастатин, інші препарати;
• імуносупресанти та цитостатики — арабінозід і дексаметазон, кодеїн і цитозин тощо.

У багатьох випадках панкреатит виникає на тлі прийому преднізолону, естрогенів, індометацину та кодеїну. Також панкреатит може розвинутись навіть за умови прийому ліків, призначених для терапії захворювань шлунково-кишкового тракту — це ранітидин, омепразол та інші.

Якщо говорити про патогенез захворювання, він мало вивчений. Вважається, що захворювання найчастіше виникає після передозування тих чи інших ліків. Також є різні теорії впливу препаратів на організм:

• імуносупресивного;
• цитотоксичного;
• метаболічного;
• осмотичного.

Кожен із впливів своїм чином сприяє розвитку панкреатиту. Також може розвинутись тромбоз панкреатичних судин.

Симптоми медикаментозного панкреатиту

Цей різновид панкреатиту найчастіше має гостру форму. Прояви хвороби яскраві, помітні, а перебіг хвороби може бути легким, і дуже серйозним. Усе залежить від цілого спектра чинників.

Є багато випадків, коли панкреатит продовжує розвиватися навіть після відміни препарату, що спричинив його. Наприклад, пентамідин або азатіоприн належать до списку тих, які навіть через місяць чи два після анулювання все одно продовжують свою справу.

Симптоми цього виду панкреатиту схожі на інші різновиди — сильні болі оперізувального характеру, напади чи ниючі. Біль локалізований в епістрагальній ділянці, а іррадіація відбувається в підребер’я (найчастіше праве) і рідше в спину. Іноді біль стає дуже сильним, навіть нестерпним, і потрібно довго шукати положення сидячи, при якому він почне стихати.

Диспепсичні прояви також присутні — це нудота, блювання (одноразове або тривале), здуття живота. Часто пацієнта мучить діарея — зупинити її складно, при цьому вона супроводжується неприємними відчуттями в животі.

Діагностика медикаментозного панкреатиту та тактика лікування

Діагностичні заходи у цій ситуації ускладнені, адже розвиток та перебіг хвороби безпосередньо залежить від препарату, який і є коренем проблем. Первинний прийом має на увазі і пальпацію живота, і уважний збір анамнезу, аналіз кожного з препаратів, які приймаються на постійній основі або ситуаційно-конкретним пацієнтом.

Є в цій ситуації дуже важливий момент: потрібно виключити алкогольний панкреатит, а також захворювання, спровоковане жовчнокам’яною хворобою. Один із явних показників цього виду панкреатиту — С-реактивний білок, який, на відміну від інших видів захворювання, у цьому випадку підвищений незначно, тоді як за інших різновидів панкреатиту він підіймається дуже помітно. Автоімунну причину виключають за допомогою показника рівня IgG4. Якщо пацієнтові призначають ОАК, то показники, що вказують на медикаментозний панкреатит, такі:

• є лейкоцитоз;
• ШОЕ підвищено;
• амілаза крові підвищена;
• Г-ГТП, ЛДГ підвищені;
• глюкоза крові підвищена (не завжди).

Стандартний протокол діагностики має на увазі УЗД — це дослідження дозволяє побачити зміни в самій залозі (збільшення, зміни в ехогенності паренхіми тощо). Також за необхідності пацієнта направляють на МРТ, КТ або МСКТ органів черевної порожнини.

Такий вид панкреатиту рекомендовано лікувати в умовах стаціонару, а при тяжкому перебігу — у палаті інтенсивної терапії. Першу добу призначають не тільки відмову від лікарського препарату, що спричинив розвиток панкреатиту, але й голод. На другу добу харчування пацієнта організовують на основі столу №5.

Якщо говорити про медикаментозну частину терапії, то це:

• знеболювальні ліки;
• антигістамінні препарати;
• дезінтоксикація;
• спазмолітики та глюкозо-новокаїнова суміш.

Також рекомендовані крапельниці з інфузійними розчинами, включаючи розчини з інгібіторами протеаз.

Окремо стоїть складна та небезпечна геморагічна форма захворювання. Тут найсерйозніше — це можливий розвиток масивної панкреатогенної токсемії, і це передбачає застосування методів екстракорпоральної гемокорекції. За необхідності проводиться і хірургічне втручання, в рамках якого хірурги розкривають капсулу або ж проводять дренування підшлункової, видаляють некротизовані ділянки паренхіми. Зрідка потрібна і резекція залози, а іноді повне її видалення.

Медикаментозний панкреатит найчастіше добре піддається лікуванню, проте у складних випадках може бути невтішний прогноз. Висока летальність, згідно зі статистикою, є тільки при некротично-геморагічній формі. Профілактика в цьому випадку — це виконання всіх рекомендацій лікаря та відсутність самолікування.

Поширені питання