АЦЦ Актив порошок інструкція по застосуванню

діюча речовина: ацетилцистеїн;

1 саше містить 600 мг ацетилцистеїну;

допоміжні речовини: тригліцерид пальмітинової кислоти, полісорбат 65, сорбіт (E 420), ксиліт, кислота лимонна безводна, натрію цитрат, магнію цитрат, натрію кармелоза, аспартам (E 951), ароматизатор Ожина «Б», код 404 (натуральний/ідентичний натуральному рідкий ароматизатор типу «лісова ягода», код 5752, ідентичний натуральному рідкий ароматизатор типу «ожина», код 5337, ванілін, мальтодекстрин, маніт, глюконолактон, сорбіт (Е 420), кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію карбонат), магнію стеарат.

Отто-вон-Гюріке-Аллеє 1, 39179, Барлебен, Німеччина.

Фармакодинаміка.

N-ацетил-L-цистеїн (ацетилцистеїн) – муколітичний, відхаркувальний засіб, який застосовується для розрідження мокротиння при захворюваннях дихальної системи, що супроводжуються утворенням густого слизу. Ацетилцистеїн є похідним амінокислоти цистеїну. Ацетилцистеїн чинить виражену муколітичну дію на слизовий і слизисто-гнійний секрет за рахунок деполімеризації мукопротеїнових комплексів і нуклеїнових кислот, які надають в’язкості гіаліновому і гнійному компонентам мокротиння та іншим секретам. Додаткові властивості: зниження індукованої гіперплазії мукоцитів, підвищення вироблення сурфактанта за рахунок стимуляції пневмоцитів типу II, стимуляція активності мукоциліарного апарату, що сприяє поліпшенню мукоциліарного кліренсу. Таким чином, в’язкість мокротиння зменшується.

N-ацетил-L-цистеїн також чинить пряму антиоксидантну пневмопротекторну дію за рахунок наявності нуклеофільної вільної тіольної групи (SH), яка здатна безпосередньо взаємодіяти з електрофільними групами окисних радикалів. Ацетилцистеїн запобігає інактивації a-1-антитрипсину – ферменту, який інгібує еластазу, хлорноватистою кислотою (HClO) – сильним окиснювачем, що виробляється мієлопероксидазою активних фагоцитів.

Крім того, молекулярна структура ацетилцистеїну дає йому можливість легко проникати через клітинні мембрани. Усередині клітини ацетилцистеїн деацетилюється з утворенням L-цистеїну, незамінної амінокислоти для синтезу глутатіону. Також ацетилцистеїн, який є прекурсором глутатіону, виявляє непрямий антиоксидантний ефект. Глутатіон є високоактивним трипептидом, поширеним у різних тканинах тварин і незамінним для збереження функціональної здатності клітини та її морфологічної цілісності. Фактично він є частиною найбільш важливого внутрішньоклітинного механізму захисту від окисних радикалів, як екзо-, так і ендогенних, і деяких цитотоксичних речовин, включаючи парацетамол.

Парацетамол чинить цитотоксичну дію шляхом прогресуючого зниження вмісту глутатіону. Ацетилцистеїн відіграє першорядну роль у збереженні адекватних рівнів глутатiону, таким чином посилюючи клітинний захист. Внаслідок цього ацетилцистеїн являє собою специфічний антидот при отруєнні парацетамолом.

У хворих на хронічне обструктивне захворювання легенів (ХОЗЛ) прийом 1200 мг ацетилцистеїну на добу протягом 6 тижнів призводив до значного підвищення об’єму вдиху і форсованої життєвої ємності легень (ФЖЄЛ), можливо, внаслідок зменшення повітряного захоплення.

У хворих з ідіопатичним фіброзом легенiв (ІФЛ) застосування ацетилцистеїну перорально по 600 мг 3 рази на добу протягом одного року в поєднанні зі стандартною терапією ІФЛ (преднізолон і азатіоприн) сприяло збереженню життєвої ємності легенiв (ЖЄЛ) і дифузної здатності легенiв, виміряної методом одиночного вдиху окису вуглецю.

У формі інгаляційної терапії протягом одного року ацетилцистеїн сприяв зниженню інтенсивності прогресування захворювання у хворих з ІФЛ.

При застосуванні в дуже високих дозах (до 3000 мг щодня протягом 4 тижнів) хворим на муковісцидоз ацетилцистеїн не чинив значної токсичної дії.

Антиоксидантна ефективність ацетилцистеїну пов’язана з вираженим зниженням активності еластази в мокротинні, що є найзначнішим показником функції легенiв у хворих на муковісцидоз. Окрім цього, на тлі лікування відзначалося зниження кількості нейтрофілів у дихальних шляхах, а також числа нейтрофілів, які активно виділяють багаті еластазою гранули.

Фармакокінетика.

Абсорбція

У людини після перорального застосування ацетилцистеїн швидко та повністю абсорбується.

Через виражений метаболізм у стінках кишечнику і ефект першого проходження біодоступність ацетилцистеїну при пероральному прийомі дуже низька (приблизно 10 %). Для різних лікарських форм відмінностей не виявлено. У хворих із різними дихальними і серцевими захворюваннями максимальна концентрація ацетилцистеїну в плазмі крові досягається через 1-3 години після прийому і залишається високою протягом 24 годин при максимальній концентрації метаболіту цистину в межах 2 мкмоль/л.

Розподіл

Ацетилцистеїн розподіляється в організмі як у незміненому вигляді (20 %), так і у вигляді метаболітів (активних) (80 %), при цьому він виявляється переважно в печінці, нирках, легенях і бронхіальному секреті. Об’єм розподілу ацетилцистеїну – від 0,33 до 0,47 л/кг. Зв’язування з білками плазми крові становить приблизно 50 % через 4 години після прийому і зменшується до 20 % через 12 годин.

Метаболізм і виведення

Після перорального прийому АЦ швидко і екстенсивно метаболізується в стінках кишечнику і печінки. Утворений метаболіт, цистеїн, розглядають як активний. Далі ацетилцистеїн і цистеїн метаболізуються одним і тим же шляхом. Приблизно 30 % дози виводиться нирками. Т1/2 АЦ становить 6,25 години.

Лікування гострих та хронiчних захворювань бронхолегеневої системи, що супроводжуються пiдвищеним утворенням мокротиння.

Передозування парацетамолом.

Підвищена чутливість до ацетилцистеїну або до будь-якого компонента препарату.

Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення, кровохаркання, легенева кровотеча.

У дуже рідкісних випадках у зв’язку з прийомом ацетилцистеїну зафіксовано тяжкі шкірні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). У більшості випадків, як мінімум, ще один лікарський засіб може з більшою ймовірністю бути причиною появи шкірно-слизового синдрому. Тому при появі будь-яких уражень шкіри або слизових оболонок потрібно звернутися до лікаря і негайно відмінити прийом ацетилцистеїну (див. також розділ «Побічні реакції»).

Пацієнти, хворi на бронхіальну астму, повинні знаходитися під строгим контролем під час лікування через можливий розвиток бронхоспазму. У разі виникнення бронхоспазму лікування ацетилцистеїном слід негайно припинити.

Рекомендується з обережністю приймати препарат пацієнтам із виразкою шлунка та дванадцятипалої кишки в анамнезі, особливо у разі супутнього прийому інших лікарських засобів, що подразнюють слизову оболонку шлунка.

Пацієнтам із захворюваннями печінки або нирок ацетилцистеїн слід призначати з обережністю для уникнення накопичення азотовмісних речовин в організмі.

Ацетилцистеїн впливає на метаболізм гістаміну, тому не слід призначати довготривалу терапію пацієнтам із непереносимістю гістаміну, оскільки це може призвести до появи симптомів непереносимості (наприклад, головний біль, вазомоторний риніт, свербіж).

Застосування ацетилцистеїну, особливо на початку лікування, може сприяти розрідженню бронхіального секрету і, таким чином, збільшенню його об’єму. Якщо пацієнт не здатний ефективно відкашлювати мокротиння, необхідно вжити відповідних заходів (таких як постуральний дренаж і бронхоаспірація).

Легкий сірчаний запах не є ознакою зміни препарату, а є специфічним для дiючої речовини.

Муколітичні засоби можуть викликати бронхіальну обструкцію у дітей віком до 2 років внаслідок фізіологічних особливостей дихальної системи та обмеженої здатності очищення секреції дихальних шляхів. Тому муколiтики не слід застосовувати дітям віком до 2 років.

Даний лікарський засіб містить аспартам, джерело фенілаланіну. Це необхідно враховувати пацієнтам із фенілкетонурією.

Цей лікарський засіб містить сорбіт, тому не рекомендовано застосовувати його пацієнтам, які мають рідкісні спадкові порушення, зокрема непереносимість галактози, дефіцит лактази або порушення всмоктування лактози-галактози.

Вагітність

Немає достатніх клінічних даних щодо впливу ацетилцистеїну на вагітних жінок. Експериментальні дослідження на тваринах не виявили прямих чи непрямих негативних впливів на перебіг вагітності, ембріо-фетальний розвиток, пологи та постнатальний розвиток.

Ацетилцистеїн проникає через плаценту і був виявлений у пуповинній крові.

Також відсутня інформація про здатність ацетилцистеїну проникати через гематоенцефалічний бар’єр у людей.

Період годування груддю

Інформація про проникнення у грудне молоко відсутня.

Приймати препарат під час вагітності та годування груддю слід тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.

Фертильність

Дані відсутні.

Невідомо, чи впливає ацетилцистеїн на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими автоматизованими системами.

Застосовують лише дорослим пацієнтам.

Дорослі:

рекомендована доза становить 1 саше 1 раз на добу (відповідає 600 мг ацетилцистеїну на добу).

Дана лікарська форма не застосовується для лікування дітей. У наявності є інші відповідні лікарські форми.

Спосіб застосування:

Вміст саше слід висипати прямо на язик. Порошок оральний стимулює слиновиділення, тому препарат легко проковтнути. Порошок оральний не слід розжовувати перед ковтанням.

У разі надання переваги застосуванню ацетилцистеїну з водою рекомендується застосовувати такі лікарські засоби як: АЦЦ® Гарячий напій мед лимон, порошок для орального розчину 600 мг; АЦЦ® ЛОНГ, таблетки шипучі 600 мг; АЦЦ® Лонг Лимон, таблетки шипучі 600 мг.

Тривалість застосування

Тривалість курсу лікування лікар визначає індивідуально, залежно від характеру захворювання (гостре або хронічне).

Передозування парацетамолом

У перші 10 годин після прийому токсичної речовини якнайшвидше приймають ацетилцистеїн із розрахунку 140 мг/кг, далі – з розрахунку 70 мг/кг кожні 4 години протягом 1-3 днів.

Немає даних про випадки токсичного передозування при пероральному застосуванні ацетилцистеїну.

При застосуванні 11,6 г ацетилцистеїну на добу протягом 3 місяців здоровими добровольцями будь-яких серйозних побічних ефектів у них не виникало.

Пероральні дози до 500 мг ацетилцистеїну/кг маси тіла/добу добре переносилися без жодних симптомів інтоксикації.

Клінічний досвід внутрішньовенного введення ацетилцистеїну при передозуванні парацетамолу отриманий у людей при застосуванні максимальних добових доз до 30 г ацетилцистеїну.

Симптоми.

Передозування може проявлятися шлунково-кишковими симптомами, такими як нудота, блювання і діарея. Для дітей є ризик гіперсекреції.

Лікування.

Специфічного антидоту при отруєннi ацетилцистеїном немає, терапiя симптоматична.

Для оцінки побічних реакцій був використаний наступний поділ частоти їх проявів: дуже часті (≥ 1/10), часті (≥ 1/100 - 1/10), нечасті (≥ 1/1000 - 1/100), поодинокі (≥ 1/10000 - 1/1000), рідкісні ( 1/10000), частота невідома (частоту неможливо оцінити за наявними даними).

З боку імунної системи.

Нечасті: реакції підвищеної чутливості.

Рідкісні: анафілактичний шок, анафілактичні/анафілактоїдні реакції.

З боку крові та лімфатичної системи.

Частота невідома: анемія.

З боку нервової системи.

Нечасті: головний біль.

З боку органів слуху та лабіринту.

Нечасті: дзвін у вухах.

З боку серця.

Нечасті: тахікардія,

З боку судин.

Поодинокі: геморагії.

З органів грудної клітки та середостіння.

Поодинокі: бронхоспазм, диспное.

З боку дихальної системи.

Рідкісні: ринорея.

З боку шлунково-кишкового тракту.

Нечасті: стоматит, абдомінальний біль, блювання, нудота та діарея.

Рідкісні: диспепсія.

Частота невідома: неприємний запах із рота.

З боку шкіри і підшкірних тканин.

Нечасті: кропив’янка, висипання, набряк Квінке, свербіж.

Частота невідома: екзема.

Загальні розлади та порушення у місці введення.

Нечасті: гіпертермія.

Частота невідома: набряк обличчя.

Дослідження.

Нечасті: зниження артеріального тиску.

У дуже рідкісних випадках у зв’язку з прийомом ацетилцистеїну повідомлялося про тяжкі шкірні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). У більшості випадків як мінімум ще один лікарський засіб може з більшою ймовірністю бути причиною появи шкірно-слизового синдрому.

Тому при появі будь-яких уражень шкіри або слизових оболонок потрібно звернутися до лікаря і негайно відмінити прийом ацетилцистеїну.

Крім цього, дуже рідко повідомлялося про випадки кровотечі під час застосування ацетилцистеїну, інколи через реакції підвищеної чутливості.

Відмічались випадки зниження агрегації тромбоцитів, але клінічне значення цього не визначено.

Дослідження взаємодії проводилися тільки за участю дорослих.

Комбіноване застосування ацетилцистеїну з протикашльовими препаратами може спричинити небезпечний застій слизу у зв’язку зі зниженням кашльового рефлексу, тому для призначення комбінованої терапії такими засобами необхідно встановити точний діагноз.

При одночасному застосуванні з такими антибіотиками, як тетрацикліни (за винятком доксицикліну), ампіцилін, амфотерицин В, цефалоспорини, аміноглікозиди, можлива їх взаємодія з тіоловою групою ацетилцистеїну, що призводить до зниження активності обох препаратів. Відповідні дані отримані виключно з експериментів in vitro, під час яких змішували відповідні речовини. Незважаючи на це, з огляду безпеки, пероральні антибіотики слід застосовувати окремо, а інтервал між застосуванням цих препаратів повинен становити не менше 2-х годин. Це не стосується цефіксиму та лоракарбефу.

Активоване вугілля знижує ефективність ацетилцистеїну.

Не рекомендується розчиняти ацетилцистеїн в одній склянці з іншими препаратами.

Одночасне застосування нітрогліцерину та ацетилцистеїну може призвести до підсилення вазодилататорного та антитромбоцитарного ефектів нітрогліцерину.

При одночасному прийомі нітрогліцерину та ацетилцистеїну виявлено значну артеріальну гіпотензію та розширення скроневої артерії. При необхідності одночасного застосування нітрогліцерину й ацетилцистеїну у пацієнтів слід контролювати можливу артеріальну гіпотензію, яка може мати тяжкий характер, також слід попередити їх про можливість виникнення головного болю.

Ацетилцистеїн може бути донором цистеїну та може підвищувати рівень глутатіону, який сприяє детоксикації вільних радикалів кисню та певних токсичних речовин в організмі.

Вплив на лабораторні дослідження

Ацетилцистеїн може впливати на колориметричне дослідження саліцилатів та на визначення кетонових тіл у сечi.

2 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 10 або по 20 саше у картонній коробці.

Без рецепта.