Фторурацил-Ленс інструкція по застосуванню

ЛЕНС-Фарм, ТОВ, Російська Федерація

Антинеопластичні засоби. Антиметаболіти. Аналоги піримідину.

Фармакодинаміка. Фторурацил – протипухлинний засіб з групи антиметаболітів. Як антагоніст піримідину він порушує синтез ДНК і таким чином інгібує поділ клітин. Сам фторурацил не має антинеопластичної активності. Протипухлинна дія проявляється в організмі після ферментної трансформації фторурацилу в фосфорильовані форми – 5-фторуридин і 5‑фтордезоксиуридин. Фармакокінетика. Після внутрішньовенного введення фторурацил розподіляється в організмі, особливо у швидко проліферуючих тканинах, таких як кістковий мозок, слизова оболонка шлунково-кишкового тракту і новоутворення. Фторурацил проникає крізь гематоенцефалічний і плацентарний бар'єри. Метаболізм фторурацилу відбувається в печінці. Відбувається швидка ферментна трансформація фторурацилу в активний метаболіт дигідро-5‑фторурацил, період напіввиведення якого значно більший за період напіввиведення фторурацилу. При метаболізації також утворюються нетоксичні сполуки – діоксид вуглецю і сечовина. Середній період напіввиведення фторурацилу з плазми крові становить 10-20 хвилин і залежить від дози. Фторурацил виводиться переважно легенями у вигляді діоксиду вуглецю (60-80%). Також фторурацил виводиться нирками у вигляді незміненої вихідної сполуки (7-20%), приблизно 90% протягом першої години. Нирковий кліренс фторурацилу становить приблизно 170-180 мл/хв. У пацієнтів з порушеннями функції нирок фторурацил виводиться повільніше.

Лікування раку молочної залози і колоректального раку (у вигляді монотерапії або в комбінації з іншими антинеопластичними засобами). Лікування раку шлунка, раку голови та шиї і раку підшлункової залози.

Гіперчутливість до фторурацилу. Пригнічення функції кісткового мозку, особливо після променевої терапії або лікування іншими протипухлинними препаратами. Значні відхилення кількості формених елементів у крові. Кровотечі. Стоматити, виразки слизової оболонки рота і шлунково-кишкового тракту. Тяжка діарея. Тяжкі порушення функції печінки та/або нирок. Гострі інфекційні захворювання вірусної, грибкової чи бактеріальної природи (у т. ч. туберкульоз, вітряна віспа, оперізувальний лишай). Сильне виснаження. Рівень білірубіну в плазмі крові > 85 мкмоль/л. У період лікування фторурацилом необхідно уникати активної вакцинації.Вагітність. Період годування груддю.Інфільтрація кісткового мозку пухлинними клітинами. Проведена раніше інтенсивна променева або хіміотерапія.

Як і при роботі з іншими цитотоксичними препаратами, при маніпуляціях з фторурацилом необхідно додержуватися правил безпеки: користуватися захисним одягом (халатами, шапочками, масками, окулярами і одноразовими рукавичками), при можливості працювати в спеціально відведеному з цією метою приміщенні. Необхідно уникати потрапляння розчинів фторурацилу на шкіру і слизові оболонки. Якщо ж це трапилося, їх ретельно промивають водою з милом. При потраплянні розчинів фторурацилу в очі їх необхідно промити великою кількістю води і негайно звернутися за медичною допомогою. Вагітні медичні працівники не повинні працювати з препаратом.Набирати розчин з флакона необхідно безпосередньо перед використанням. При використанні температура препарату повинна відповідати температурі тіла.

Фторурацил-ЛЕНС варто застосовувати тільки під постійним спостереженням лікаря, що має досвід лікування цитотоксичними препаратами, і тільки в тому випадку, коли потенційні переваги лікування фторурацилом перевищують можливий ризик.При адекватному лікуванні фторурацилом зазвичай розвивається лейкопенія. Мінімальна кількість лейкоцитів зазвичай спостерігається в період між сьомим і чотирнадцятим днями першого курсу терапії, але іноді мінімум може спостерігатися і через 20 днів. Кількість лейкоцитів зазвичай нормалізується до тридцятого дня. Рекомендується щодня контролювати кількість тромбоцитів і лейкоцитів і припиняти лікування у разі зниження кількості тромбоцитів до рівня < 100 × 109/л, а лейкоцитів – < 3 × 109/л. При зменшенні кількості лейкоцитів нижче 2 × 109/л, особливо за наявності гранулоцитопенії, рекомендується госпіталізувати пацієнтів у лікарняний ізолятор і вживати заходи для запобігання розвитку системних інфекцій. Лікування також необхідно припиняти при появі перших ознак стоматиту або виразок ротової порожнини, тяжкої діареї, виразок шлунково-кишкового тракту, кровотечі зі шлунково-кишкового тракту, а також при кровотечах і крововиливах будь-якої локалізації. Фторурацил необхідно з обережністю призначати хворим з порушеннями функції нирок або печінки, а також жовтяницею. Обережність також необхідна при лікуванні пацієнтів, у яких під час попередніх курсів терапії виникав біль у грудях, а також хворим з кардіологічними захворюваннями в анамнезі. У разі тяжких кардіотоксичних ефектів лікування фторурацилом необхідно припинити. Особлива обережність необхідна при лікуванні пацієнтів групи високого ризику (які одержували високі дози променевої терапії на ділянку таза, алкілуючі препарати, а також тих, хто переніс адреналектомію або гіпофізектомію). Під час лікування фторурацилом і протягом 3 місяців після закінчення терапії пацієнти (і чоловіки, і жінки) повинні користуватися відповідними контрацептивними засобами.

Протипоказано.

Під час лікування препаратом слід припинити керування автотранспортом або роботу з потенційно небезпечними механізмами.

Загальні рекомендації щодо доз і схем лікування дітей фторурацилом ще не розроблені.

Дози і схема терапії визначаються індивідуально залежно від стану пацієнта і виду раку, а також залежно від того, застосовується фторурацил у вигляді монотерапії або у поєднанні з іншими видами лікування. Починати лікування фторурацилом необхідно в умовах стаціонару. Загальна добова доза для дорослих не повинна перевищувати 1 г. Зазвичай дорослим дози визначають з розрахунку на 1 кг реальної маси тіла пацієнта, однак хворим зі значною надмірною массою тіла, набряками, асцитом та іншими формами аномальної затримки рідини в організмі дози визначають з розрахунку на 1 кг ідеальної маси тіла. Фторурацил-ЛЕНС вводять шляхом внутрішньовенних ін'єкцій, внутрішньовенних інфузій або внутрішньоартеріальних інфузій. Нижче наведені орієнтовні рекомендації щодо доз. Рекомендуються такі дози та режими:600 мг/м2 або 15 мг/кг (вища одноразова доза - 1г) 1 раз на тиждень, 6-10 доз;600 мг/м2 у 1-й та 8-й день внутрішньовенно у комбінації з іншими цитостатиками.При застосуванні у комбінації з фоліантом кальцію дозу фторурацилу зазвичай зменшують на 25-30%. Лікування колоректального раку.Під час початкового курсу терапії препарат можна вводити шляхом інфузій або ін'єкцій. Краще – шляхом інфузій, оскільки при такому способі введення виникає менше токсичних ефектів. Внутрішньовенні інфузії. Добову дозу 15 мг/кг маси тіла (600 мг/м2 поверхні тіла), але не більше 1 г/інфузію, розводять 300-500 мл 5% розчину глюкози або 0,9% розчину натрію хлориду. Розчин для ін'єкцій вводять внутрішньовенно протягом 4 годин. У наступні дні препарат вводять у такій же дозі, доки не проявляться токсичні ефекти або загальна доза не досягне 12-15 г. Деяким пацієнтам вводили до 30 г фторурацилу по 1 г на добу (максимальна добова доза). При появі небажаних побічних ефектів з боку системи кровотворення або шлунково-кишкового тракту наступне введення препарату відкладають до відновлення гематологічних показників і зникнення токсичних ефектів. Альтернативно фторурацил можна вводити шляхом безперервних 24-годинних внутрішньовенних інфузій. Внутрішньовенні ін'єкції. По 12 мг/кг маси тіла (480 мг/м2 поверхні тіла) вводять шляхом внутрішньовенних ін'єкцій щодня протягом 3 днів. За відсутності ознак токсичних ефектів можна продовжувати вводити препарат у дозі 6 мг/кг маси тіла ( 240 мг/м2 поверхні тіла) у 5-й, 7-й і 9-й дні курсу. Для підтримуючої терапії препарат вводять у дозі 5-10 мг/кг маси тіла (200-400 мг/м2 поверхні тіла) 1 раз на тиждень. При появі небажаних побічних ефектів наступне введення препарату відкладають до зникнення токсичних ефектів.Лікування раку молочної залози.Для лікування раку молочної залози Фторурацил-ЛЕНС застосовують у поєднанні з іншими хіміопрепаратами, наприклад, метотрексатом і циклофосфамідом або доксорубіцином і циклофосфамідом. При таких схемах лікування фторурацил вводять внутрішньовенно по 10-15 мг/кг маси тіла (400-600 мг/м2 поверхні тіла) у 1-й і 8-й дні курсу тривалістю 28 днів. Фторурацил також можна вводити шляхом безперервних 24-годинних внутрішньовенних інфузій, при цьому звичайна доза становить 8,25 мг/кг маси тіла (350 мг/м2 поверхні тіла). Інші способи введення. Внутрішньоартеріальні інфузії. Добову дозу 5-7,5 мг/кг маси тіла (200-300 мг/м2 поверхні тіла) вводять шляхом безперервної 24-годинної внутрішньоартеріальної інфузії. У деяких випадках можуть застосовуватися регіональні внутрішньоартеріальні інфузії для лікування первинних пухлин або метастазів. Особливі групи пацієнтів. Зниження доз рекомендується у разі серйозних хірургічних втручань у попередні 30 днів, зниження функції кісткового мозку, а також за наявності порушень функції печінки або нирок. При лікуванні літніх хворих коригувати дози немає потреби.

Симптоми. Хронічні: пригнічення функції кісткового мозку, аж до розвитку агранулоцитозу і критичної тромбоцитопенії, тенденція до кровотеч, виразки шлунково-кишкового тракту, нудота, блювання, діарея, алопеція.Гострі: психотичні реакції, сонливість, посилення дії седативних препаратів, посилення токсичної дії алкоголю. Якщо потрібний седативний ефект, можна призначати діазепам внутрішньовенно у малих дозах (наприклад, починаючи з 5 мг) при постійному моніторингу функцій серцево-судинної і дихальної систем. Лікування. Специфічний антидот фторурацилу невідомий. З профілактичною метою можуть/повинні застосовуватися трансфузії лейкоцитарного або тромбоцитарного концентратів. Необхідно забезпечувати адекватну гідратацію і діурез, а також коригувати порушення балансу електролітів. У гемодіалізі зазвичай немає потреби. Пацієнт повинен перебувати під пильним медичним наглядом для якомога більш раннього виявлення гематологічних і пізніх шлунково-кишкових ускладнень. Подальше лікування симптоматичне.

Інфекції та інвазії. Нечасті (>0,1% - <1%): пропасниця. З боку системи крові та лімфатичної системи.Дуже часті (>10%): лейкопенія і тромбоцитопенія. Необхідно додержуватися описаних нижче запобіжних заходів. Часті (>1% - <10%): нейтропенія, агранулоцитоз, анемія, пригнічення функції кісткового мозку.З боку імунної системи.Нечасті (>0,1% - <1%): алергічні реакції. З боку нервової системи.Часті (>1% - <10%): можливий транзиторний оборотний церебральний синдром, при якому спостерігаються атаксія, ейфорія, сплутаність свідомості, дезорієнтація, екстрапірамідні рухові і кортикальні розлади. Зазвичай зазначені явища зникають після відміни препарату.Нечасті (>0,1% - <1%): сонливість.Поодинокі (<0,01%): повідомлялося про випадки лейкоенцефалопатії, оборотної при негайній відміні фторурацилу. При комбінованій хіміотерапії (зокрема фторурацилом у поєднанні з мітоміцином С або цисплатином) відмічалися випадки інфаркту головного мозку. Офтальмологічні розлади.Рідкісні (>0,01% - <0,1%): кон'юнктивіт, надмірне сльозовиділення, дакріостеноз, порушення зору, фотофобія, неврит зорового нерва.З боку серцевої системи.Нечасті (>0,1% - <1%): біль у грудях, ішемія, відхилення на ЕКГ, дисфункція лівого шлуночка. Рідкісні (>0,01% - <0,1%): інфаркт міокарда.Поодинокі (<0,01%): кардіогенний шок.Судинні розлади.Нечасті (>0,1% - <1%): носові кровотечі, артеріальна гіпотензія, тромбофлебіт.З боку шлунково-кишкового тракту.Дуже часті (>10%): запалення слизових оболонок (зокрема стоматит, езофагіт, фарингіт, проктит).Часті (>1% - <10%): діарея, нудота, блювання, анорексія.Нечасті (>0,1% - <1%): виразки шлунково-кишкового тракту, шлунково-кишкові кровотечі.Поодинокі (<0,01%): ушкодження клітин печінки. Летальний некроз печінки. З боку шкіри і підшкірних тканин.Часті (>1% - <10%): алопеція (оборотна).Нечасті (>0,1% - <1%): дерматит, зміни шкіри (зокрема сухість шкіри, тріщини, ерозії, еритема, висипи, свербіж, фоточутливість, шкірні алергічні реакції, пігментація, гіперпігментація або депігментація у вигляді смуг поблизу вен, зміни нігтів, випадання нігтів). Незвичним ускладненням при болюсному введенні високих доз і при тривалих безперервних інфузіях фторурацилу є синдром долонно-підошовної еритродизестезії. З боку кістково-м'язової системи і сполучної тканини.Нечасті (>0,1% - <1%): некроз носових кісток. З боку нирок і сечовидільної системи.Нечасті (>0,1% - <1%): ниркова недостатність. З боку репродуктивної системи.Нечасті (>0,1% - <1%): порушення сперматогенезу і овуляції. Ефекти загального характеру і місцеві реакції.Нечасті (>0,1% - <1%): утома. Лабораторні показники.Поодинокі (<0,01%): відмічалися поодинокі випадки збільшення протромбінового часу при комбінованому застосуванні фторурацилу і варфарину.

У медичній літературі описується комбінована терапія фторурацилом у поєднанні з кальцію фолінатом (фоліновою кислотою). При такій комбінованій терапії фторурацил може спричиняти тяжкі побічні ефекти, зокрема тяжку діарею. Ефективність і токсичність терапії збільшується у разі застосування фторурацилу в поєднанні з іншими цитотоксичними препаратами (циклофосфамідом, вінкристином, метотрексатом, цисплатином, доксорубіцином), інтерфероном-α або фоліновою кислотою. Повідомлялося про розвиток гемолітико-уремічного синдрому після тривалого лікування фторурацилом у поєднанні з мітоміцином. Перед або під час лікування фторурацилом не можна приймати амінофеназон, фенілбутазон і сульфонаміди. Хлордіазепоксид, дисульфірам, гризеофульвін та ізоніазид можуть підвищувати ефективність терапії фторурацилом. При комбінованій терапії у поєднанні з іншими препаратами, що пригнічують функцію кісткового мозку, необхідна корекція доз фторурацилу. Зниження доз також може бути потрібно у разі супутньої або попередньої променевої терапії. Кардіотоксичність антрациклінів може посилюватися при комбінованому застосуванні з фторурацилом. При супутньому призначенні алопуринолу токсичність і ефективність терапії фторурацилом можуть знижуватися. Фторурацил послаблює загальні захисні механізми організму, тому імунна відповідь знижується. Застосування живих вакцин у період лікування фторурацилом може призвести до посиленої реплікації вірусу. Циметидин може підвищувати концентрацію фторурацилу в плазмі крові. Метронідазол може підвищувати концентрацію фторурацилу в плазмі крові і посилювати токсичні ефекти. Левамізол може посилювати гепатотоксичність фторурацилу. Тіазиди можуть посилювати мієлотоксичність протипухлинних препаратів. Вінорельбін у поєднанні з фторурацилом і фоліновою кислотою може спричиняти серйозні запалення слизових оболонок. Гемцитабін може збільшувати системну експозицію фторурацилу.

2 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Зберігати в недоступному для дітей та захищеному від світла місці при температурі від +15 до +25 °С.

Розчин для ін’єкцій по 250 мг/5 мл у флаконах. По 10 флаконів у пачці з картону.

Без рецепту.

НесумісністьІнформація про можливість змішування фторурацилу з іншими лікарськими засобами відсутня. Тому фторурацил не можна змішувати з іншими лікарськими препаратами.Фторурацил необхідно розводити 0,9% розчином натрію хлориду або 5% розчином глюкози. Не було виявлено несумісності з жодним із випробуваних розчинів-носіїв. МісцезнаходженняРосійська Федерація, 143033, Московська обл., Одинцовський район, п. Горки-Х, буд. 30а.Адреса виробництва та прийняття претензій: Російська Федерація,601125, Володимирська обл., Петушинський р-н, п. Вольгинський, корпус 95,67, тел. (49243) 7-17-53.