Тіоцетам інструкція по застосуванню

• діючі речовини: 1 таблетка містить пірацетаму, у перерахуванні на 100 % речовину 200 мг, морфолінієвої солі тіазотної кислоти у перерахуванні на 100 % речовину 50 мг, що еквівалентно 33,3 мг тіазотної кислоти;
• допоміжні речовини: крохмаль картопляний, повідон, цукор-пудра, целюлоза мікрокристалічна, кальцію стеарат, суміш для покриття «Opadry II Yellow» 33G22623 (що містить лактозу, моногідрат; жовтий захід FCF (Е 110)).

Таблетки, вкриті оболонкою жовтого кольору, круглої форми, з двоопуклою поверхнею, на розламі видно ядро білого кольору.

Фармакодинаміка.

Препарат належить до групи цереброактивних засобів, виявляє протиішемічні, антиоксидантні, мембраностабілізуючі та ноотропні властивості.

Препарат покращує інтегративну та когнітивну діяльність мозку, сприяє підвищенню ефективності процесу навчання, сприяє усуненню симптомів амнезії, підвищує показники короткотривалої та довготривалої пам’яті.

Фармакологічний ефект препарату зумовлений взаємопотенціюючою дією тіотриазоліну та пірацетаму.

Препарат здатний прискорювати окиснення глюкози в реакціях аеробного та анаеробного окиснення, нормалізувати біоенергетичні процеси, підвищувати рівень АТФ, стабілізувати метаболізм у тканинах мозку.

Препарат гальмує шляхи утворення активних форм кисню, реактивує антиоксидантну систему ферментів, особливо супероксиддисмутазу, гальмує вільнорадикальні процеси у тканинах мозку при ішемії, покращує реологічні властивості крові за рахунок активації фібринолітичної системи, стабілізує та зменшує відповідно зони некрозу та ішемії.

Фармакокінетика.

Добре всмоктується при застосуванні внутрішньо, проникає у різні органи і тканини, у тому числі у тканини головного мозку. Препарат проникає через плацентарний бар’єр. Кожен компонент препарату метаболізується окремо.

Пірацетам практично не метаболізується в організмі і виводиться із сечею. Період напіввиведення – 4-8 годин.

Тіотриазолін після прийому внутрішньо швидко всмоктується, його абсолютна біодоступність становить 53 %. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 1,6 години після одноразового прийому у дозі 200 мг. Період напіввиведення становить майже 8 годин.

Транзиторні і хронічні порушення мозкового кровообігу, зумовлені атеросклерозом судин головного мозку та порушеннями мозкового кровообігу у минулому. Препарат також показаний при порушеннях мозкового кровообігу, порушеннях обмінних процесів мозку, зумовлених черепно-мозковими травмами, інтоксикаціями, діабетичною енцефалопатією, а також у реабілітаційний період після ішемічного інсульту.

Підвищена чутливість до пірацетаму, до похідних піролідону, до тіазотної кислоти, а також до будь-якого іншого компонента препарату.

Гостре порушення мозкового кровообігу по геморагічному типу.

Термінальна стадія ниркової недостатності.

Хорея Хантінгтона.

Препарат можна призначати при цереброваскулярній недостатності з явищами порушення мови, пам’яті, уваги, зниженням інтелектуальної функції мозку і порушеннями емоційної сфери для підвищення спроможності навчатися при цефалгіях, у тому числі спричинених нейроциркуляторною дистонією. Тіоцетам можна застосовувати для лікування вищезазначених захворювань на тлі наявної патології серця (стенокардія напруження, інфаркт міокарда), печінки (гепатит, цироз) та вірусних інфекцій.

З обережністю слід застосовувати препарат особам літнього віку з серцево-судинними захворюваннями, оскільки зазначені вище побічні реакції у цієї групи хворих відзначаються частіше.

Алергічні реакції частіше зустрічаються у осіб, схильних до алергії.

Вплив на агрегацію тромбоцитів. У зв'язку з тим, що пірацетам знижує агрегацію тромбоцитів, його необхідно з обережністю призначати хворим з порушенням гемостазу, станами, які можуть супроводжуватися крововиливами (виразки шлунково-кишкового тракту), під час серйозних хірургічних операцій (включаючи стоматологічні втручання), хворим з симптомами тяжкої кровотечі та хворим, які мають в анамнезі геморагічний інсульт; пацієнтам, які застосовують антикоагулянти, тромбоцитарні антиагреганти, включаючи низькі дози ацетилсаліцилової кислоти. Препарат виводиться нирками, тому необхідно особливу увагу приділяти хворим з нирковою недостатністю.

Пацієнти літнього віку. При довготривалій терапії хворих літнього віку рекомендується регулярний контроль показників функції нирок, за необхідності коригують дозу залежно від кліренсу креатиніну.

Препарат містить лактозу як допоміжну речовину, що слід враховувати при застосуванні пацієнтам з непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або порушенням всмоктування глюкози/галактози.

1 таблетка Тіоцетаму містить 3,5 мг цукру-пудри, що слід врахувати при призначенні пацієнтам з цукровим діабетом.

Не слід застосовувати.

Не застосовують.

Дозування та тривалість лікування визначає лікар у кожному індивідуальному випадку окремо залежно від перебігу захворювання.

При транзиторних і хронічних порушеннях мозкового кровообігу та в реабілітаційний період після ішемічного інсульту – по 2 таблетки 3 рази на добу протягом 25-30 днів.

Таблетки Тіоцетаму призначати за 30 хвилин до їди.

Курс лікування становить від 2-3 тижнів до 3-4 місяців.

Для лікування діабетичної енцефалопатії застосовують по 2 таблетки 3 рази на день протягом 45 днів.

У разі перевищення призначених лікарем доз можливе виникнення та посилення побічних ефектів препарату (збудження, порушення сну, диспепсичні явища). У цих випадках зменшують дозу препарату та призначають симптоматичне лікування (викликають блювання, промивають шлунок).

Під час клінічного застосування препарату Тіоцетам® можуть спостерігатися побічні реакції:

• з боку центральної та периферичної нервової системи: головний біль, загальна слабкість;
• з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея;
• з боку імунної системи: алергічні реакції, включаючи висипання, свербіж, кропив’янку;
• з боку вестибулярної системи: запаморочення.

У хворих можливий розвиток побічних реакцій, зумовлених окремими компонентами препарату:

- пірацетамом:

• з боку крові та лімфи: геморагічні розлади;
• з боку імунної системи: гіперчутливість, анафілактоїдні реакції;
• психічні розлади: знервованість, депресія, підвищена збуджуваність, тривожність, збентеження, галюцинації;
• з боку нервової системи: гіперкінезія, сонливість, атаксія, порушення рівноваги, підвищення частоти нападів епілепсії, головний біль, безсоння, тремтіння;
• з боку органів слуху та лабіринту: запаморочення;
• з боку травної системи: абдомінальний біль, біль у верхній частині живота, діарея, нудота, блювання;
• з боку шкіри та підшкірних тканин: ангіоневротичний набряк, дерматити, висипання, кропив’янка, свербіж;
• з боку репродуктивної системи: підвищення сексуальної активності;
• загальні розлади: астенія, збільшення маси тіла.

- тіазотною кислотою:

• з боку шкіри та підшкірної клітковини: свербіж, гіперемія шкіри, висипання, кропив’янка, ангіоневротичний набряк;
• з боку імунної системи: анафілактичний шок;
• з боку центральної та периферичної нервової системи: запаморочення, шум у вухах;
• з боку серцево-судинної системи: тахікардія, підвищення артеріального тиску;
• з боку шлунково-кишкового тракту: диспепсія, включаючи сухість у роті, здуття живота, нудоту, блювання;
• з боку дихальної системи: задишка, ядуха;
• загальні розлади: гарячка, загальна слабкість.

Препарат містить барвник жовтий захід FCF (E 110), що може викликати алергічні реакції.

Тіоцетам® не можна призначати з препаратами, які мають кислу рН.

Через наявність у складі лікарського засобу пірацетаму можлива взаємодія з такими препаратами:

Тиреоїдні гормони.

При сумісному застосуванні з тиреоїдними гормонами (ТЗ+Т4) можлива підвищена дратівливість, дезорієнтація і порушення сну.

Аценокумарол.

У хворих з тяжким перебігом рецидивного тромбозу застосування пірацетаму у високих дозах (9,6 г/добу) не вимагало зміни дозування аценокумаролу для досягнення значення протромбінового часу (INR) 2,5–3,5, але при його одночасному застосуванні відмічалося значне зниження рівня агрегації тромбоцитів, рівня фібриногену, факторів Віллібрандта (VIII: C; VIII: vW: Ag; VIII: vW: Rco), в'язкості крові і плазми.

Фармакокінетичні взаємодії.

Імовірність зміни фармакодинаміки пірацетаму під дією інших лікарських засобів низька, оскільки 90 % препарату виводиться в незміненому вигляді з сечею.

In vitro пірацетам не пригнічує ізоформи цитохрому Р450 CYP1A2, 2В6, 2С8, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 і 4А9/11 у концентрації 142, 426, 1422 мкг/мл.

При концентрації 1422 мкг/мл відмічено незначне пригнічення CYP2A6 (21 %) і ЗА4/5 (11 %). Однак рівень Кі цих двох CYP-ізомерів достатній при перевищенні 1422 мкг/мл. Тому метаболічна взаємодія з препаратами, що піддаються біотрансформації цими ферментами, малоймовірна.

Протиепілептичні лікарські засоби.

Застосування пірацетаму в дозі 20 мг/добу щоденно протягом 4 тижнів і більше не змінювало криву рівня концентрації і максимальну концентрацію (Сmax) протиепілептичних препаратів у сироватці крові (карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал, натрію вальпроат) у хворих на епілепсію.

Одночасний прийом з еналаприлом, каптоприлом підвищує ризик розвитку побічних реакцій з боку серцево-судинної системи.

Алкоголь.

Сумісний прийом з алкоголем не впливав на рівень концентрації пірацетаму в сироватці, і концентрація алкоголю в сироватці крові не змінювалась при застосуванні 1,6 г пірацетаму.