Отит (запалення вуха)

Отит — це загальний термін для визначення запалення вуха внаслідок бактеріальної, вірусної або грибкової інфекції, а також обструкції євстахієвої труби без інфекції. Запалення викликає почервоніння, набряк ураженої ділянки, що призводить до болю та високої температури.

Отит може вражати зовнішню, середню чи внутрішню частину вуха, буває гострим або хронічним із частими проявами. Захворювання найбільш поширене серед дітей.

Причини виникнення

Існує кілька видів отиту, кожен із них має певні причини розвитку. У більшості випадків у пацієнтів виникає запалення у зовнішньому та середньому вусі.

Зовнішній отит — запалення у слуховому проході внаслідок бактеріальної чи грибкової інфекції. Найчастішими факторами, що сприяють розвитку захворювання, є мацерація, травма слухового проходу, наявність стороннього тіла або дерматологічні хвороби (екзема, псоріаз). Види зовнішнього отиту:

• бактеріальний зовнішній отит — шкіра зовнішнього слухового проходу має нормальну мікрофлору та не піддається впливу інфекції, якщо її захисні механізми не порушені. При порушенні розвивається нова патогенна флора, в якій переважають синьогнійна паличка та золотистий стафілокок;
• грибковий отит — гриби виявляються у 10% випадків зовнішнього отиту. Найпоширенішим збудником є ​​аспергілл (від 80% до 90% випадків) та кандида. Класично грибкова інфекція є результатом тривалого лікування бактеріального отиту, який змінює флору слухового проходу. Тому часто зустрічаються змішані бактеріальні та грибкові інфекції. Але грибок також може бути основним збудником хвороби, часто під впливом надмірної вологості чи тепла.
• Найбільш поширені захворювання середнього вуха:
• гострий середній отит — викликаний бактеріальною або вірусною інфекцією. Дуже часто зустрічається у дітей віком до 3 років, іноді у дорослих. Основні збудники бактеріальної інфекції — пневмокок, гемофільна паличка, мораксела катараліс і стрептокок піогенний;
• секреторний отит — обумовлений накопиченням рідини в середньому вусі. Основною причиною є дисфункція євстахієвої труби. Сприятливими факторами виступають респіраторні інфекції та алергії. Цей тип запалення зазвичай зустрічається у дітей віком до 6 років. Пацієнти з раннім першим епізодом отиту, низькою масою тіла при народженні, годуванням з пляшечки та дитячим садком в анамнезі більш схильні до захворювання. У дорослих запалення може виникнути через баротравму при польоті на літаку або підводному плаванні;
• хронічний гнійний середній отит — рецидивуюча бактеріальна інфекція з гнійним ексудатом, який виділяється через перфорацію барабанної перетинки. Основні збудники — синьогнійна паличка, протей, стафілококи, інші грамнегативні та анаеробні бактерії.

Клінічні симптоми

Ознаки отиту залежать від його типу, форми та тяжкості запалення.

Клінічні особливості зовнішнього отиту:

• свербіж або біль, що часто посилюється при русі вушної раковини;
• відчуття розпирання у вусі;
• можливі прозорі чи гнійні виділення.

При отоскопії виявляється:

• дифузна еритема, набряк чи інфікована екзема слухового проходу;
• можлива наявність стороннього тіла;
• барабанна перетинка зазвичай в нормі.

Основні симптоми отиту середнього вуха:

• швидке виникнення болю у вухах (у немовлят: плач, дратівливість, безсоння, небажання смоктати груди);
• виділення (оторея);
• висока температура.

Інші ознаки — ринорея, кашель, діарея або блювання часто супроводжують захворювання та можуть сплутати діагноз. Тому існує необхідність в дослідженні барабанних перетинок.

При отоскопії виявляється:

• яскраво-червона барабанна перетинка (жовтувата при розриві);
• наявність гною зовні (при дренажі) або всередині (непрозора або опукла барабанна перетинка).

Поєднання цих проявів з болем у вусі та високою температурою підтверджує діагноз гострого середнього отиту.

Гіперемована барабанна перетинка без ознак випинання або перфорації свідчить про вірусний отит, а також може бути наслідком тривалого плачу у дітей або високої температури.

Наявність пухирців повітря або рідини за неушкодженою барабанною перетинкою при відсутності ознак гострої інфекції свідчить про секреторний середній отит.

Клінічні особливості хронічного гнійного отиту:

• гнійні виділення понад 2 тижнів, які часто супроводжуються зниженням слуху або навіть глухотою;
• відсутність болю та високої температури.

При отоскопії виявляється:

• розрив барабанної перетинки;
• гнійний ексудат.

Діагностика

Для встановлення точного діагнозу отиту необхідне обстеження вуха за допомогою ручного отоскопу. Рекомендується тимпанометрія та пневматоскопія, яка дозволяє оцінити рух барабанної перетинки. Повноцінну візуалізацію барабанної перетинки забезпечує отомікроскопія.

Стадії розвитку та перебіг захворювання

Усі отити можна класифікувати як:

• гострий отит — тривалість захворювання від 0 до 3 тижнів;
• підгострий отит — тривалість становить від 3 до 12 тижнів;
• хронічний отит — тривалість перевищує 12 тижнів.

Зовнішній отит класифікується за ступенем тяжкості таким чином:

• легкий — свербіж, невеликий дискомфорт та набряк слухового проходу;
• помірний — слуховий прохід частково закритий;
• важкий — слуховий прохід повністю закритий набряком. Зазвичай спостерігається сильний біль, лімфаденопатія та висока температура.

Середній отит за відсутності лікування проходить 4 стадії:

• гіперемія — запалення та закупорка євстахієвої труби спочатку викликають негативний тиск у порожнині середнього вуха. Відчуття повноти супроводжується втратою слуху. Барабанна перетинка гіперемована. Можуть спостерігатися підвищена температура та оталгія, але вони не є важкими;
• ексудація — сироватка, фібрин, еритроцити та поліморфноядерні лейкоцити виділяються в слиз, секретований келихоподібними клітинами. Ця рідина під тиском заповнює порожнину середнього вуха. Відбувається потовщення та випинання барабанної перетинки, що викликає приглухуватість, біль та оталгію. Область соскоподібного відростка зазвичай болісна та опухла;
• нагноєння — відбувається спонтанний розрив барабанної перетинки, відзначається піогенна бактеріальна ексудативна інфекція. Прояви включають кондуктивну втрату слуху, біль, гнійні виділення, високу температуру, потовщення слизової оболонки, болючість соскоподібного відростка та, можливо, абсцес;
• репарація або злиття повітроносних клітин та ускладнення — близько 95% пролікованих випадків вирішуються спонтанно без злиття повітроносних клітин. Це підтверджує, що середній отит є патологічним процесом, який самокупується. У решти 5% хворих гній у соскоподібному відростку викликає резорбцію кісткових перегородок повітроносних клітин, що призводить до їх злиття. Ерозія кістки у всіх напрямках з утворенням абсцесу всередині та/або зовні соскоподібного відростка. Слизово-гнійні виділення різної інтенсивності продовжуються. Періодичний біль супроводжується субфебрилітетом і лейкоцитозом, коли виділення знаходяться під тиском. Рентгенографія показує декальцинацію та руйнування клітинних перегородок. Відзначається кондуктивна приглухуватість.

До якого лікаря звертатися

При підозрі на отит слід звернутися до ЛОРа (отоларинголога). Він спеціалізується на вушних патологіях, захворюваннях горла, носових ходів та синусів.

Як лікувати

Існує кілька способів лікування отиту, вибір методу залежить від виду отиту, його причини, тяжкості запалення та індивідуальних особливостей організму хворого.

Лікування зовнішнього отиту полягає в наступному:

• видалення стороннього тіла при його наявності;
• знеболювальні препарати Парацетамол, Ібупрофен;
• видалення виділень зі слухового проходу шляхом обережного сухого протирання (ватною паличкою або невеликим шматочком вати);
• місцево 2% оцтова кислота та кортикостероїди Гідрокортизон;
• при бактеріальному отиті закапування вушних крапель з антибіотиком Ципрофлоксацин, офлоксацин Уніфлокс або неоміцин/поліміксин Полідекса в уражене вухо;
• при грибковому отиті застосування антимікотичного розчину Ністатин, Клотримазол або комбінації оцтової кислоти та ізопропілового спирту. Однак ці розчини не можна використовувати при перфорації барабанної перетинки;
• у складних випадках призначають системні антибіотики Цефалексин або Ципрофлоксацин.

При гострому середньому отиті застосовують:

• жарознижувальні протизапальні препарати Парацетамол, Ібупрофен перорально;
• якщо барабанна перетинка пошкоджена або її неможливо повністю візуалізувати, промивання вуха протипоказане. Вушні краплі не показані;
• дорослим покращити функцію євстахієвої труби допоможуть інтраназальні вазоконстриктори фенілефрин 0,25% Віброцил, Мінт;
• людям з алергією призначають антигістамінні препарати перорально;
• дітям до 2 років, а також при тяжкій інфекції або ризику несприятливого результату призначають антибіотики.

В інших випадках бажано відстрочити призначення антибактеріальної терапії. Можливе спонтанне вирішення, і може бути достатньо короткого симптоматичного лікування. Антибіотики призначають, якщо немає покращення симптомів через 48–72 години.

Вибір антибактеріальної терапії:

• Амоксицилін є препаратом першої лінії;
• амоксицилін/клавуланова кислота Амоксиклав, Аугментин використовується як терапія другої лінії у разі неефективності лікування. Неефективність визначається збереженням високої температури та/або болю у вухах після 48 годин лікування антибіотиками;
• макроліди Азитроміцин слід призначати дуже рідко пацієнтам з алергією на пеніцилін, оскільки є часті випадки неефективності лікування (резистентність до макролідів).

Збереження вушних виділень без високої температури та болю у хворого, стан якого покращився в іншому відношенні (зменшення загальних симптомів), не потребує зміни антибактеріальної терапії. Необхідно очищати слуховий прохід, обережно протираючи його сухою ватою, доки не припиниться дренаж.

При випинанні барабанної перетинки, особливо при наявності сильного постійного болю та високої температури, може бути призначена мірінготомія.

Для лікування хронічного середнього гнійного отиту рекомендується:

• видалення виділень шляхом обережного сухого протирання;
• застосування вушних крапель Ципрофлоксацин, доки не припиниться дренаж (приблизно 2–4 тижні).

Хронічний мастоїдит вимагає термінової госпіталізації, тривалої антибіотикотерапії Цефтріаксон внутрішньом’язово протягом 10 днів + Ципрофлоксацин внутрішньо протягом 14 днів, атравматичного очищення слухового проходу. Може знадобитися хірургічне лікування.

Домашні засоби

Щоб полегшити біль і дискомфорт від отиту в домашніх умовах, можна вжити таких заходів:

• прийняти знеболювальні препарати, такі як Парацетамол або Ібупрофен;
• покласти теплу фланелеву тканину на уражене вухо;
• видалити будь-які виділення, протерши вухо ватою.

Ускладнення

До ускладнень отиту належать:

• стійка втрата слуху;
• розрив барабанної перетинки;
• мастоїдит;
• лицьовий параліч;
• абсцес головного мозку;
• менінгіт.

Особливі ситуації

Діти

Оскільки більшість отитів у дітей можуть пройти самостійно, більшість лікарів займає вичікувальну позицію. Дітям призначають Парацетамол, Ібупрофен, знеболюючі вушні краплі без антибіотиків протягом декількох днів. Якщо лікар призначає антибіотики, рекомендується 10-денний курс. Дітям старше 6 років, які не мають тяжкої інфекції, може бути призначений скорочений курс на 5–7 днів.

Деяким дітям, наприклад, з рецидивуючими інфекціями, тривалою втратою слуху або затримкою мови може знадобитися хірургічна процедура мірінготомія. Отоларинголог робить розріз у барабанній перетинці та вводить невелику трубку, через яку стікає рідина. Через 6-12 місяців трубку видаляють, а отвір повністю загоюється.

Вагітні та мами, що годують грудьми

Для полегшення болю при отиті вагітним показані препарати Парацетамол, Ібупрофен, а також знеболювальні вушні краплі. При тяжкій або хронічній інфекції лікар призначає антибіотики, які не мають несприятливого впливу на плід, наприклад, Амоксицилін. Якщо запалення не проходить, може знадобитися операція мірінготомія для дренування рідини. Це допоможе покращити слух і полегшити супутні симптоми.

Люди похилого віку

Лікування отиту у пацієнтів похилого віку нічим не відрізняється від лікування молодших людей. Тяжких ускладнень після консервативної терапії та операції у пацієнтів віком від 60 років виявлено не було. Тому рекомендується проводити лікування за класичними показаннями.

Поширення

Зовнішній отит — поширене захворювання, яке може виникнути у будь-якому віці, але рідко буває у дітей віком до 2 років. Пік захворюваності відзначається у віці 7-14 років. Приблизно в 10% людей зовнішній отит розвивається протягом життя, і 95% випадків є гострими. Гендерних відмінностей немає. Більшість випадків відбувається влітку, можливо, це пов’язано з підвищеною вологістю.

Середній отит також є поширеним захворюванням, приблизно 11% населення світу переносять щонайменше один епізод хвороби щороку. Цей вид вушної інфекції набагато частіше розвивається у дитячому віці. Більшість випадків виникає у дітей 6-24 місяців, причому захворюваність значно зменшується після 5 років.

Профілактика

Існує декілька профілактичних заходів, які можна вжити, щоб запобігти отиту:

• уникати купання та пірнання у забрудненій воді;
• для плавання використовувати вушні затички з водонепроникним покриттям, яке перешкоджає проникненню води. Як альтернатива, можна одягнути шапочку для плавання;
• ретельно витирати рушником вуха після купання;
• не застосовувати ватяні палички для очищення слухового проходу;
• уникати регулярного використання навушників-вкладишів;
• при нежиті застосовувати назальні краплі, що розріджують слиз і покращують вентиляцію вуха.

Основні положення

• Отит — запальне захворювання вуха або слухового проходу, причиною якого є бактеріальні, вірусні, грибкові інфекції або дисфункція євстахієвої труби.
• Отит поділяється на зовнішній, середній та внутрішній, в залежності від того, яка область вуха уражена. За перебігом захворювання буває гострим, підгострим та хронічним.
• Типові симптоми вушної інфекції — біль у вусі та висока температура.
• В залежності від типу запалення для лікування застосовують знеболювальні протизапальні препарати, вушні краплі, іноді антибіотики.
• При рецидивуючих формах запалення в середньому вусі можливе проведення хірургічної процедури миринготомії.